Рішення № 16097656, 19.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2011Справа №5002-8/1780-2011 За позовом - ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг», м. Донецьк

до відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Бахчисарай

третя особа ОСОБА_2, м. Бахчисарай

про стягнення 5724,19грн.

суддя Чумаченко С.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не з'явився.

Від відповідача не з'явився.

Третя особа - ОСОБА_2

Суть спору: позивач - ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» звернувся до суду із позовними вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього суми матеріальної шкоди в розмірі 5724,19грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованим листом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату и місце судового розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованим листом (повідомлення про вручення поштового відправлення було отримане останнім 12 травня 2011 року). Відзив на позовну заяву не представив, клопотань щодо перенесу судового розгляду справи до суду також не надходило.

У звязку із чим, суд вважає що позовна заява може бути розглянута за документами наявними у матеріалах справи, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2007 року між ЗАТ СК «ВУСО» та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 55788-01-02.

Страховим випадком, згідно до Договору страхування від 02 серпня 2007 року, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. Підставою для виплати страхового відшкодування згідно з умовами договору страхування є рахунок СТО (п. 5.2. Договору страхування).

18 липня 2008 року в м. Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля ВАЗ 11183, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 та автомобіля КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_2.

Відповідно до постанови Бахчисарайського районного суду м. Севастополя від 20 серпня 2008 року по справі №3-8284/2008 - ОСОБА_2 був визнаний винним у вказаному ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до рахунку-фактури СПД «ОСОБА_4.» №075 від 25 липня 2008 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 6250,00 грн. З суми матеріального збитку було виключена вартість петлі кришки капоту у розмірі 45,00грн, а також у зв'язку з тим що за останній рік пробіг а/м перевищує нормативний у два рази, згідно з п. 10.7.1 договору страхування на деталі, що замінюються застосовано коефіцієнт зносу, який становить 0,3158%. Таким чином, сума страхового відшкодування становить 5 724,19грн.

21 липня 2008 року громадянин Раєвський Олександр Олександрович звернулась до позивача із заявою про страхову виплату суми матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 5818-02 від 04 вересня 2008 року.

Платіжним дорученням №14299 від 04 вересня 2008 року страхове відшкодування було сплачено в повному обсязі.

18 лютого 2011 року ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» звернулось до фізичної особи-підприємця «ОСОБА_1» із претензією щодо відшкодування 5724,19грн. в порядку ст.27 Закону України «Про страхування».

Проте, як посилається позивач, до наступного часу Відповідач не сплатив суму шкоди в розмірі 5724,19грн. в порядку ст.27 Закону України «Про страхування».

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Виходячи з положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п. 33.1.2 статті 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники ДТП повинні вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 38.1.1 (г) п. 38.1 статті 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди відповідачем у розмірі 5724,19грн., є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

19 травня 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 20 травня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 77, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ДРФО НОМЕР_3) на користь Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка,27; п\р 26004000100561 в Донецький дирекції ПАТ Банк «КАМБІО», МФО 394523, ЄДРПОУ 33792667) матеріальну шкоду в розмірі 5724,19грн.; державне мито в розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧумаченко С.А.