Рішення № 16097338, 12.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2011Справа №5002-16/1011-2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» (95493, м. Сімферополь, вул.. Монтажна,3, ідентифікаційний код 01267308)

До відповідача Дочірнього підприємства «Автобаза № 4» Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» (95022, м. Сімферополь, вул.. Кубанська,20, ідентифікаційний код 03446197)

Про стягнення 47372,55 грн.

Суддя Господарського суду АР Крим М.О.Білоус

представники:

Від позивача ОСОБА_1 предств., дов. б/н від 09.02.2011р.

Від відповідача - не зявився

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Дочірнього підприємства «Автобаза № 4» Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд», в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 47372,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються свої обовязки щодо своєчасної оплати поставленої продукції, у звязку з чим заборгованість Дочірнього підприємства «Автобаза № 4» Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» перед Відкритим акціонерним товариством «Кримзалізобетон» складає 47372,55 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2011р. надав клопотання про припинення провадження по справі на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України у звязку зі сплатою відповідачем заборгованості у сумі 47372,55 грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, про час та місце розгляд справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить підпис уповноваженої особи у поштовому повідомленні. (т.1., а.с.146)

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Крім цього, явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів здачі приймання робіт за період з 11.08.2010 р. по 24.11.2010р., Відкритим акціонерним товариством «Кримзалізобетон» без укладання відповідного договору були надані послуги Дочірньому підприємству «Автобаза № 4» Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд», загальна вартість яких складає 147880,60 грн. Вказані акти здачі приймання робіт були підписані директорами підприємств та скріплені печатками. (т.1.,а.с. 32-145)

Частина товару була сплачена відповідачем у добровільному порядку на суму 100508,05 грн., а відтак несплаченою залишилася сума у розмірі 47372,55 грн., що стало причиною для звернення позивача до суду щодо стягнення вказаної суми у примусовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, надане клопотання позивача про припинення провадження у справі, суд вважає необхідним повідомити про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений усний правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України. Відповідно, у відповідача виник обовязок щодо оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду 18.03.2011 р., у той же час, відповідач платіжним дорученням від 11.03.2011 р. сплатив позивачеві частину боргу у сумі 21558,60 грн., а платіжним дорученням від 01.03.2011 р. 20000,00 грн. Отже, частина заборгованості в загальному розмірі 41558,60 грн. була сплачена відповідачем ще до звернення Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» до суду з цим позовом та не була врахована позивачем при обчисленні розміру боргу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, факт порушення або оспорювання права повинен існувати до часу звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 3 Розяснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що частина заборгованості у загальному розмірі 41558,60 грн. була сплачена відповідачем ще до часу звернення ВАТ «Кримзалізобетон» до суду, у позивача було відсутнє право заявляти до суду вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у зазначеному розмірі, через що судом не може бути прийнята заява позивача про припинення провадження по справі на суму 41558,60 грн., відповідно, в частині стягнення заборгованості у зазначеному розмірі в позові слід відмовити.

У той же час, матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду відповідачем була погашена заборгованість у сумі 5814,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 11.05.2011р. та свідчить про відсутність між сторонами справи претензій майнового характеру в цій частині.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 5814,00грн. підлягає припиненню за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України через відсутність предмету спору.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони згідно з положенням статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити ВАТ «Кримзалізобетон» в частині стягнення 41558,60 грн.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Дочірнього підприємства «Автобаза № 4» Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» (95022, м. Сімферополь, вул.. Кубанська,20, ідентифікаційний код 03446197) суми у розмірі 5814,00 грн.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства «Автобаза № 4» Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» (95022, м. Сімферополь, вул.. Кубанська,20, ідентифікаційний код 03446197) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» (95493, м. Сімферополь, вул.. Монтажна,3, ідентифікаційний код 01267308) 58,17 грн. державного мита та 28,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.