Рішення № 16097324, 10.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2011Справа №5002-22/8284-2008 за позовом Заступника військового прокурора ВМС України, м. Севастополь, вул. Леніна, 41 в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, проспект Повітрянофлотський, 6

до відповідача ТОВ «Темірбуд», м. Сімферополь, вул. Бархатова, 92

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Гігієна Біо Україна», м. Євпаторія, вул. Конституції, 3

про спонукання до виконання певних дій та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_1., представник, дов від 28.12.2010 року

від відповідача - не з'явився

від третьої особи не з'явилась

від військової прокуратури - Мануйлов В.П., посвідчення № 179

Обставини справи:

Заступник військового прокурора ВМС України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду м. Севастополя з позовною заявою до відповідачів - ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Гігієна Біо Україна», просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного договору № 14/03-06/04/4 від 24 березня 2006 року між Міністерством оборони України та ТОВ «Гігієна-Біо-Україна» про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства Оборони України по договору №14/03-06/04 про спільну діяльність, у звязку з недодержанням вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору; витребувати на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме державне майно - споруди та будівлі військового містечка № 239, загальною площею 0,5704 га (у тому числі гараж літ. А, склад літ. Б, бензосховище літ. Г, склад-майстерня літ. Д, склад літ. Е, склад літ. Ж, зважувальна літ. З, КПП літ. И, навіс літ. К, сарай літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, навіс літ. О, навіс літ. П, душова літ. Р, навіс літ. С), розташованого за адресою: АР Крим, смт. Виноградне, пров. Курчатова, 1, вартістю 180000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16 жовтня 2008 року у справі № 2-25/8284-2008 провадження по справі зупинено до розгляду по суті кримінальної справи № 07405063.

За резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. від 04 лютого 2009 року у справі № 2-25/8284-2008 справу № 2-25/8284-2008 передано на розгляд судді Гс Калініченко А.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06 лютого 2009 року справу № 2-25/8284-2008 прийнято до провадження судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А. із привласненням справі № 2-25/8284-2008.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22 березня 2010 року провадження по справі № 2-22/8284-2008 поновлено, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20.05.2010 року відмовлено військовій прокуратурі в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, здійснено заміну первісного відповідача ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Гігієна Біо Україна» на належного відповідача ТОВ «Темірбуд»; залучено ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Гігієна Біо Україна» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

25.05.2010 року до суду надійшла заява прокурора про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить суд визнати за державною Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме державне майно військового містечка № 239, а саме: гараж літ. А, склад літ. Б, бензосховище літ. Г, склад майстерня літ. Д, склад літ. Е, склад літ. Ж, зважувальна літ. З, КПП літ. И, навіс літ. К, сарай літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, навіс літ. О, навіс літ. П, душова літ. Р, навіс літ. С, розташованого за адресою: АР Крим, смт Виноградне, провулок Курчатова, 1; витребувати у ТОВ «Темірбуд» нерухоме державне майно військового містечка № 239, а саме: гараж літ. А, склад літ. Б, бензосховище літ. Г, склад майстерня літ. Д, склад літ. Е, склад літ. Ж, зважувальна літ. З, КПП літ. И, навіс літ. К, сарай літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, навіс літ. О, навіс літ. П, душова літ. Р, навіс літ. С, розташоване за адресою: АР Крим, смт Виноградне, провулок Курчатова, 1, вартістю 180000,00 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.08.2010 року у справі № 2-22/8284-2008 відмовлено у прийнятті до розгляду касаційних карг ТОВ «Темрібуд» б/н від 15.07.2010 року на ухвалу від 07.07.2010 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-22/8284-2008 Господарського суду АР Крим, які повернено скаржнику разом з доданими до них документами без розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 року у справі № 2-22/8284-2008 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Темірбуд» на ухвалу Господарського суду АР Крим від 20.05.2010 року у справі № 2-22/8284-2008, справу № 2-22/8284-2008 передано господарському суду АР Крим для розгляду по суті.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2010 року у справі № 2-22/8284-2008 касаційну скаргу ТОВ «Темірбуд» залишено без задоволення, постанову від 01.11.2010 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-22/8284-2008 Господарського суду АР Крим залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.03.2011 року справу призначено до розгляду.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, про причини відсутності суду не повідомили, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та думку прокурора, суд

встановив:

06 березня 2006 року між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Гігієна-Біо-Україна» (Сторона-2) та Міністерством Оборони України (Сторона-1), від імені якого на підставі довіреності № 610 від 9 березня 2006 року діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління МО України «Укроборонбуд» ОСОБА_2., укладено договір № 14/03-06/04 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення.

Відповідно до п. 2.5. зазначеного договору Міністерство оборони України в якості пайового внеску в договір зарахувало споруди та будівлі військового містечка № 239, загальною площею 0,5704 га (у тому числі гараж літ. А, склад літ. Б, бензосховище літ. Г, склад-майстерня літ. Д, склад літ. Е, склад літ. Ж, зважувальна літ. З, КПП літ. И, навіс літ. К, сарай літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, навіс літ. О, навіс літ. П, душова літ. Р, навіс літ. С), розташованого за адресою: АР Крим, смт. Виноградне, пров. Курчатова, 1, яке належить Державі Україна в особі Міністерства оборони України.

Згідно з п. 10.1. договору Сторона-2 має право викупити пайовий внесок Сторони -1.

24 березня 2006 року між зазначеними сторонами укладено договір № 14/03-06/04/4 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства Оборони України по договору №14/03-06/04, відповідно до якого «Виробничо-комерційна фірма «Гігієна-Біо-Україна» викупила у Міністерства Оборони України пайовий внесок за 180000,00 грн. В цей же день між Стороною-1 та Стороною-2 підписаний Акт прийому-передачі зазначеного нерухомого майна та акт про припинення дії договору №14/03-06/04.

Надалі, ТОВ «Гігієна-Біо-Україна» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про визнання дійсним договору про компенсацію пайової участі, у зв'язку з тим, що сторонами не дотримано вимогу про обов'язкове нотаріальне посвідчення цього договору.

Рішенням господарського суду АР Крим від 07 травня 2007 року по справі № 2-17/5520-2007 визнано дійсним договір про компенсацію пайової участі та визнано право власності на військове містечко № 239 за ТОВ «Гігієна-Біо-Україна».

Але, при проведенні прокурорської перевірки встановлено, що вказане рішення господарського суду АР Крим від 07 травня 2007 року прийняте з порушенням норм матеріального права.

13 березня 2008 року постановою Вищого господарського суду України за наслідками розгляду касаційного подання Військового прокурора Військово-Морських Сил України рішення господарського суду АР Крим від 07 травня 2007 року скасовано, в позові ТОВ «Гігієна-Біо-Україна» відмовлено у повному обсязі.

Зазначений вище договір про компенсацію пайової участі між ТОВ «Гігієна-Біо-Україна» та Міністерством оборони України є договором купівлі-продажу нерухомого майна та підлягав обовязковій державній реєстрації та нотаріальному посвідченню відповідно до вимог ст. 657 Цивільного кодексу України.

Але, зазначені дії вчинені не були, що стало підставою для звернення ТОВ «Гігієна-Біо-Україна» до суду з вимогою про визнання цього договору дійсним в порядку ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсною є угода, якщо її недійсність установлена законом (нікчемна угода).

Рішення про визнання дійсним договору про компенсацію пайової участі між ТОВ «Гігієна-Біо-Україна» та Міністерством оборони України скасоване, тому відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України є нікчемним і відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не створив жодних юридичних наслідків щодо виникнення права власності на спірні обєкти за ТОВ «Гігієна-Біо-Україна».

Крім того, слід звернути увагу на те, що спірне майно вибуло з володіння власника - Міністерства Оборони України не з його волі, що підтверджується наступним.

Обидва договори №14/03-06/04 та №14/03-06/04/4 підписані особою, не вповноваженою на це органом управління державним майном - Міністерством оборони України.

Як вбачається з довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_2., останній має право від імені Міністерства оборони України укладати договори про пайову участь у будівництві житла на підставі рішення Тендерного комітету Міністерства оборони України або на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням Директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

В даному випадку, стосовно договору №14/03-06/04 рішень тендерного комітету не приймалось, Міністром оборони згода на укладення таких договорів не надавалась.

Таким чином, підписавши зазначений договір, ОСОБА_2. перевищив свої повноваження.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює права та обов'язки для особи, яку він представляє, лише у разі подальшого схвалення правочину цією особою.

Крім того, з пояснень ОСОБА_2. вбачається, що будь-які договори він з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Гігієна-Біо-Україна» не укладав.

Відповідно до п. 2 договору № 14/03-06/04/4 Сторона-2 повинна перерахувати Стороні-1 кошти у розмірі 180000,00 грн., але будь-які кошти на рахунки Міністерства оборони України до наступного часу не надходили, що свідчить про невиконання Товариством умов договору.

Крім того, відповідно до висновку № 6352, зробленого Київським науково-Дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що виготовлення копії договору № 14/03-06/04 від 06 березня 2006 року здійснювалось шляхом монтажу одного і того ж фрагменту іншого документу.

Зокрема, згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна і використовується лише за своїм цільовим та функціональним призначенням.

Особливості статусу військового майна полягають також і в тому, що його облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та відчуження здійснюються в спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 було затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення відчуження військового майна - це, серед іншого, вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Згідно з пунктом 6 Положення рішення про порядок відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за погодженням з Мінекономіки переліку такого майна, а абзацом 2 пункту 12 Положення про порядок відчуження встановлено, що реалізація цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого військового майна здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначаються Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном.

Таким чином, вказаними нормативно-правовими актами встановлено єдиний можливий порядок відчуження військового майна шляхом його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 № 888 (було чинним на момент укладання спірних правочинів) Міноборони України у своїй діяльності керується виключно Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону на Міністерство оборони України як на центральний орган управління Збройних Сил України покладено завдання щодо управління військовим майном. При цьому завдання з управління військовим майном Міноборони зобов'язано здійснювати лише відповідно до закону.

Виходячи зі змісту вказаних нормативно-правових актів у Міністерства оборони України немає компетенції від свого імені укладати договори щодо реалізації військового майна шляхом його купівлі-продажу.

Таким чином, зміст договорів №14/03-06/04 та №14/03-06/04/4 прямо суперечить чинному законодавству України з питань відчуження та реалізації військового майна, оскільки Міністерство оборони України не має повноважень на реалізацію військового майна.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Під час розгляду справи суду був наданий лист КП Ялтинське бюро технічної інвентаризації вих. № 726 від 28.04.2011 року, відповідно до якого встановлено, що домоволодіння № 1 по провулку Курчатова в смт Виноградне, м. Ялта первинно було зареєстровано на праві власності за Державою в особі Верховної ради України на підставі свідоцтва про право власності, виданого Лівадійською селищною радою 29.05.2006 року. 24.09.2007 року був отриманий дублікат вказаного свідоцтва про право власності. Надалі, право власності на вказане домоволодіння від держави в особі Верховної ради України перейшло до Виробничо комерційної фірми «Гігієна біо Україна» на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 15.10.2007 року.

На даний час домоволодіння № 1 по провулку Курчатова в смт Виноградне, м. Ялта зареєстровано на праві власності за ТОВ «Темірбуд» на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу 06.02.2008 року № 194.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно пункту 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне нерухоме майно вибуло з володіння держави в особі Міністерства оборони України не з їхньої волі внаслідок вчинення цивільно-правової угоди не уповноваженою особою, що свідчить про те, що ТОВ «Темірбуд» згідно положень статті 330 ЦК України не набуло права власності на спірне військове майно та може одержавти захисту від віндикаційного позову як добросовісний набувач в силу положень частини 1 статті 388 ЦК України.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за державною Україна в особі Міністерства оборони України (м. Київ, проспект Повітрянофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) право власності на нерухоме державне майно військового містечка № 239, а саме: гараж літ. А, склад літ. Б, бензосховище літ. Г, склад майстерня літ. Д, склад літ. Е, склад літ. Ж, зважувальна літ. З, КПП літ. И, навіс літ. К, сарай літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, навіс літ. О, навіс літ. П, душова літ. Р, навіс літ. С, розташованого за адресою: АР Крим, смт Виноградне, провулок Курчатова, 1.

3.Зобовязати ТОВ «Темірбуд» (м. Сімферополь, вул. Бархатова, 92, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 35338426) повернути державі Україна в особі Міністерства оборони України (м. Київ, проспект Повітрянофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) нерухоме державне майно військового містечка № 239, а саме: гараж літ. А, склад літ. Б, бензосховище літ. Г, склад майстерня літ. Д, склад літ. Е, склад літ. Ж, зважувальна літ. З, КПП літ. И, навіс літ. К, сарай літ. Л, навіс літ. М, навіс літ. Н, навіс літ. О, навіс літ. П, душова літ. Р, навіс літ. С, розташоване за адресою: АР Крим, смт Виноградне, провулок Курчатова, 1, вартістю 180000,00 грн.

4.Стягнути з ТОВ «Темірбуд» (м. Сімферополь, вул. Бархатова, 92, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 35338426) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 1885,00 грн. державного мита.

5.Стягнути з ТОВ «Темірбуд» (м. Сімферополь, вул. Бархатова, 92, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 35338426) до Державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.05.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.