Рішення № 16097281, 12.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2011Справа №5002-32/1123-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», (01600, м. Київ, бул. Т. Шевченко, 18) в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (95000, АР Крим. м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 11, ідентифікаційний код 22236588)

До відповідача Військової частини 2161 Сімферопольського прикордонного загону (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Федотова, 27 ідентифікаційний код 14321378)

Про стягнення 5318, 15 грн.

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_1., довіреність № 14259 від 30.12.2010р. у справі.

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 04.05.2011р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Військової частини 2161 Сімферопольського прикордонного загону про стягнення 5318, 15 грн., в тому числі 4849, 90 грн. суми основного боргу, 468, 25 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 04.04.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені. У судовому засіданні 12.05.2011р. оголошувалась перерва.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобовязань по оплаті наданих послуг за договором оренди нерухомого майна № 501-34 від 12.12.2007р., що стало приводом для звернення з позовом до суду для стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

12.05.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява, якою він просив суд зменшити суму позовних вимог до 4048, 11 грн., у тому числі 3700, 80 грн. суми основного боргу, 347, 31 грн. пені.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача надав відзив, в якому позовні вимоги в сумі 3700, 00 грн. визнав, проти стягнення пені також не заперечував, проте лише в розмірі, нарахованому на визнану суму боргу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

12.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (Орендодавець) (позивач) та Військовою частиною 2161 Сімферопольський прикордонний загон (Орендар) (відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна № 501-34. ( а.с. 13-19).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 1 кв.м.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін і перераховується Орендарем в безготівковому порядку не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Розмір орендної плати за місяць становить 263, 37 грн., що закріплено в пункті 3.2 Договору.

Додатковою угодою № 1-1 від 01.10.2008р. до договору сторони встановили, що орендна плата за місяць становить 462, 60 грн. ( а.с. 26).

Сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна. ( а.с. 20).

Проте, відповідач не виконав свої зобовязання по сплаті орендної платі в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, зазначити наступне.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобовязання в даному випадку виступає договір оренди.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, позивачем були виставлені рахунки акти № 09-1091 від 30.04.2009р. на суму 462, 60 грн., № 09-1288 від 29.05.2009р. на суму 462, 60 грн., № 09-1821 від 30.06.2009р. на суму 462, 60 грн., № 09-2015 від 31.07.2009р. на суму 238, 70 грн., № 10-455 від 15.02.2010р. на суму 2999, 50 грн., № 10-8185 від 28.02.2010р. на суму 462, 60 грн. (а.с. 29-34).

Позивач заявою від 12.05.2011р. просив суд зменшити розмір позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем частково сума заборгованості була оплачена.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Так, в обґрунтування вказаної заяви позивач надав платіжні доручення з яких вбачається, що частина заборгованості в розмірі 462, 60 грн. по акту № 09-1821 від 30.06.2009р., 462, 60 грн. по акту № 09-1091 від 30.04.2009р., 462, 60 грн. по акту № 09-1288 від 25.05.2009р. була оплачена відповідачем 05.08.2009р., 23.06.2009р., 23.06.2009р. відповідно ( а.с.67-69), а отже до моменту звернення позивача із позовом до суду. (22.03.2011р. згідно зі штампом поштового відділення на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до Господарського суду АР Крим).

Отже, суд не вбачає обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви в частині зменшення суми основного боргу, оскільки вказані зменшення, порушують права та охоронювані законом інтереси відповідача у цій справі, оскільки в цій частині позову має бути відмовлено за необґрунтованістю, що у свою чергу має наслідком перерозподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 1 статті 4 -3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, підтверджується матеріалами справи лише заборгованість з орендної плати в розмірі 3700, 80 грн., визнана відповідачем у відзиві та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 347, 31 грн. з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ передбачена пунктом 8.2 Договору.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивачем сума пені, зазначена в заві про зменшення позовних вимог підтверджується матеріалами справи в розмірі 347, 31 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 78 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Військової частини 2161 Сімферопольського прикордонного загону (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Федотова, 27 ідентифікаційний код 14321378) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», (01600, м. Київ, бул. Т. Шевченко, 18) в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (95000, АР Крим. м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 11, ідентифікаційний код 22236588) 3700, 80 грн. заборгованості, 347, 31 грн. пені, 77, 64 грн. державного мита та 179, 64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 12.05.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 13.05.2011р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.