Рішення № 16097276, 11.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2011Справа №5002-24/1133-2011 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергія" (95000, м.Сімферополь, вул.Ковильна, 46,кв.80)

Про стягнення 150 962,31 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1., представник за довіреністю №171/10 від 23.12.2010р., паспорт НОМЕР_1 виданий 20.09.2000р.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернулась ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з позовом до ТОВ "Теплоенергія" про стягнення 150 962,31 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 14.10.2010р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Теплоенергія" був укладений договір на постачання природного газу № 06/10-1390БО-19.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" передала відповідачу протягом жовтня 2010 року природний газ на суму 137753,66 грн., що підтверджується актом приймання-передачі.

Відповідач не здійснив оплату за поставлений природний газ.

Таким чином, позивач визначає суму позову у розмірі 150 962,31 грн., у тому числі: суму заборгованості у розмірі 137753,66 грн., 6775,28 грн. пеня, 5123,06 грн. інфляційні втрати, 1310,31 грн. 3% річних.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представника відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

14.10.2010 р. між позивачем по справі ( Постачальник ) та відповідачем по справі (Покупець ) був укладений договір №06/10 1390 БО - 19 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання. ( а. с. 16 20 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору постачальник зобовязується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ у обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 277 тис. куб. м., у тому числі по місяцях: жовтень 2010 р. 12 тис. куб. м.; листопад 2010 р. 110 тис. куб. м.; грудень 2010 р. 155 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2187,20 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-Податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними і розподільчими трубопроводами 234 грн.

Всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу 2957,93 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 819346,61 грн.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 20 ого числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору строк поставки газу: з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. включно.

Судом встановлено, що протягом жовтня 2010 р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 137 753,66 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі природного газу, який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками ( а. с. 23 ).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Однак відповідач взяті на себе зобовязання щодо сплати придбаного в жовтні 2010 р. природного газу не виконав, що привело до виникнення заборгованості у розмірі 137 753,66 грн.

Відповідач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, доказів сплати заборгованості суду не представив в звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 137 753,66 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6775,28 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3.1 договору №06/10 1390 БО - 19 від 14.10.2010 р. сторони дійшли згоди про те, що в разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору покупець зобовязався ( крім суми заборгованості ) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

При цьому в п. 9.3 вищевказаного договору сторони передбачили, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд з ним погодився та дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня за період з 21.11.2010 р. по 17.03.2011 р. у розмірі 6775,28 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5123,06 грн. і 3% річних у розмірі 1310,31 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що стягненню підлягають інфляційні втрати за період з грудня 2010 р. по лютий 2011 р. у розмірі 3719,35 грн.

При таких обставинах у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1403,71 грн. у позові необхідно відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з ним погодився та вважає, що стягненню підлягає 3% річних за період з 21.11.2010 р. по 17.03.2011 р. у розмірі 1310,31 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зауважує на тому, що відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 150 962,31 грн., а значить повинен був сплатити державне мито у розмірі 1509,62 грн.

Однак як вбачається з платіжнього доручення № 2196 від 15.03.2011 р. позивач сплатив державне мито у розмірі 1510 грн.

Таким чином суд дійшов висновку повернути з Державного бюджету м. Сімферополь на користь позивача державне мито у розмірі 0,38 грн.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 13.05.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13.05.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергія", 95000, м. Сімферополь, вул. Ковильна, 46, кв. 80, ( п/р 26031301101245 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 33187186 ) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ( р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827 ) заборгованість за основним боргом у розмірі 137 753,66 грн., пеню у розмірі 6775,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 3719,35 грн., 3% річних у розмірі 1310,31 грн., державне мито у розмірі 1495,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233,81 грн.

3. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1403,71 грн. у позові відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету м. Сімферополь на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ( р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827 ) державне мито у розмірі 0,38 грн., надмірно сплачене на підставі платіжнього доручення № 2196 від 15.03.2011 р.

Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.