Рішення № 16097268, 10.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2011Справа №5002-24/880-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орієнтал Світс" (95000, м.Сімферополь, вул.К.Маркса, 3, кв.34)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" (95053, м.Сімферополь, вул.Мате Залки, 17а)

Про стягнення 7 293,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Волков І.М., директор, паспорт НОМЕР_1 виданий 09.01.1998р.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Орієнтал Світс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" про стягнення 7 293,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 17.09.2010р. між ТОВ "Орієнтал Світс" та ТОВ "Джонаголд" був укладений договір постачання №148.

Згідно п.5.6 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготівкового розрахунку. Оплата товару здійснюється покупцем впродовж 21 календарного дня.

На виконання договору позивач неодноразово поставляв відповідачу товар, але відповідач не виконував умови договору.

Станом на 12.03.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 6871,20 грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків між ТОВ "Орієнтал Світс" та ТОВ "Джонаголд".

Таким чином, позивач визначає за відповідачем суму заборгованості у розмірі 7293 грн., у тому числі 6871,20 грн. заборгованість за договором та 421 грн. 3% річних.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не представив, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

04.05.2011 р. від позивача надійшла заява про зміну підстави позову, у якій позивач вказує, що спір виник на підставі договору поставки від 17.09.2007 р.

Розглянувши вказану заяву, суд вважає, що це не зміна підстави позову, а виправлення описки у позовній заяві, оскільки до позовної заяви позивачем був наданий договір №148 від 17.09.2007 р., який був предметом дослідження у судових засіданнях.

Як пояснив позивач інших договорів за №148 між сторонами не було укладено.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представника відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

17.09.2007 р. між позивачем ( постачальник ) та відповідачем ( покупець ) було укладено договір поставки №148 ( а. с. 9 - 14 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору в порядку та умовах, визначених даним договором постачальник зобовязався поставити товар відповідно до заявки ( замовленню ) покупця, а покупець зобовязався прийняти цей товар і сплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відпловідно до п. 5.1 вказаного договору загальну суму вказаного договору складає вартість товару, визначена за всіма накладеними.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору ціна на товар формується в української національної валюті, у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.6 вказаного договору покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем на протязі 21 календарного дня. Днем здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

У виконання умов вищевказаного договору позивачем в період з вересня 2007 р. по січень 2009 р. було поставлено на користь відповідача товарів на загальну суму 20729,23 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

У виконання умов вищевказаного договору позивачем в період з вересня 2007 р. по січень 2009 р. було поставлено на користь відповідача товарів на загальну суму 20729,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за вказаний період, які були підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками ( а. с. 41 100 ).

Однак відповідач взяті на себе за вищевказаним договором обовязки виконав неналежним чином, перерахувавши на користь позивача в оплату поставленого товару тільки 13858,03 грн., що привело до виникнення заборгованості у розмірі 6871,20 грн.

Факт наявності вказаної заборгованості підтверджується також наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.03.2009 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками ( а. с. 15 ).

Відповідач всупереч вимогам ст.33 ГПК України доказів сплати наявної заборгованості суду не представив, в звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за вищевказаним договором поставки в сумі 6871,20 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, нарахованих за прострочку виконання грошового зобовязання, у розмірі 421 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з ним погодився та вважає, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних за період з 10.02.2009 р. по 23.02.2011 р. у розмірі 421 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зауважує на тому, що відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 7292,20 грн., а значить повинен був сплатити державне мито у розмірі 102 грн.

Однак як вбачається з квитанції № 2134010122 від 04.03.2011 р. позивач сплатив державне мито у розмірі 112 грн.

Таким чином суд дійшов висновку повернути з Державного бюджету м. Сімферополь на користь позивача державне мито у розмірі 10 грн.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено позивачу, що повний текст рішення буде складено 13.05.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13.05.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд", 95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17а, ( р/р 26004056710800 в АКІБ «УкрСіббанк», м. Сімферополь, МФО 351005, ЄДРПОУ 34700645 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Орієнтал Світс", 95000, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 3, кв.34, ( р/р 26000320071 в Морському транспортному банку, МФО 384748, ЄДРПОУ 35338452 ) заборгованість у розмірі 6871,20 грн., 3% річних у розмірі 421 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Повернути з Державного бюджету м. Сімферополь на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Орієнтал Світс", 95000, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 3, кв.34, ( р/р 26000320071 в Морському транспортному банку, МФО 384748, ЄДРПОУ 35338452 ) державне мито у розмірі 10 грн., надмірно сплачене на підставі квитанції № 2134010122 від 04.03.2011 р.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.