Рішення № 16097264, 10.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2011Справа №5002-25/1074-2011 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002», м.Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд. 101, кімн. 437, 49054; вул. Братів Трофімових, 40/183, м. Дніпропетровськ, 49000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, 95013

про стягнення 53395,77 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1, дов. №134 від 05.05.2011, представник

від відповідача ОСОБА_2, дов. від 01.01.11, представник

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 53395,77 грн., у тому числі: 51644,38 грн. основного боргу, пеню 1150,69 грн., 3% річних 224,61 грн., інфляційні збитки 376,09 грн., мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача строків оплати за переданий товар за договором № ПР-40567 від 07 липня 2009 року.

Крім того, до позовної заяви позивачем була додана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: будівлю, що знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Стайер», заборонивши відповідачеві до розгляду спору по суті робити будь-які дії спрямовані на відчуження, обтяження, передачу, переоформлення, перереєстрацію, стягнення, вилучення та розпорядження іншим способом; накладення арешту на грошові кошти на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», а саме: р/р 2600701017709 КРФ ВАТ «Кредобанк» м.Сімферополь, МФО 324913 та витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» інформації про інші відкриті і діючи поточні рахунки в банківських установах у національній та іноземній валюті.

04 квітня 2011 року до господарського суду АР Крим надійшла заява про доповнення заяви про забезпечення позову (№ 66 від 18.03.2011), згідно якої позивач повідомив про те, що ним був проведений аналіз судових рішень, з якого вбачається, що з початку 2011 року до суду надійшло більш ніж 10 позовних заяв про стягнення з відповідача грошових коштів на велику суму (приблизно 500000,00 грн.), що свідчить про стійку неспроможність відповідача щодо задоволення всіх вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07 квітня 2011 року в задоволенні заяви про забезпечення позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002» відмовлено.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

10 травня 2011 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 41819,77 грн., у тому числі 40068,38 грн. основного боргу, пеню 1150,69 грн., 3% річних 224,61 грн., інфляційні збитки 376,09 грн., мотивуючи заяву частковим погашенням відповідачем суми заборгованості.

Суд приймає зазначену заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог ним визнаються в повному обсязі, однак, у звязку із тяжким фінансовим становищем товариства, та у звязку із добровільним погашенням частини суми боргу в розмірі 11576,00 грн., відповідач просить суд зменшити в порядку ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання обовязків по сплаті поставленого товару.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

01 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» був укладений договір постачання №ПР-40567, (далі Договір).

За умовами зазначеного договору постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002») зобовязується поставити товар в строки, що обумовлені Договором, відповідно до замовлення покупця (Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер»), що є невідємною частиною Договору (додаток №3 «Замовлення товару»), а покупець зобовязується прийняти його та оплатити на умовах, що обумовлені в додатку №4 к Договору «Додаткові умови», що є невідємною частиною Договору, (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору право власності на товар переходить від постачальника к покупцю в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

В матеріалах справи маються документи, які підтверджують факт передачі позивачем відповідачу товару на суму 63233,50 грн., а саме: видаткова накладна №30075 від 09.09.2010 на суму 13365,32 грн., видаткова накладна №35645 від 01.11.2010 на суму 17971,66 грн., видаткова накладна №35846 від 11.11.2010 на суму 2062,80 грн., видаткова накладна №290 від 19.01.2011 на суму 29833,72 грн., (а.с. 21-24).

Отже, позивач виконав свої обовязки за договором постачання належним чином.

Відповідно до виписки з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002» відповідач частково, на суму 50000,00 грн., сплатив перед позивачем суму заборгованості, (а.с. 25-28).

Крім того, в процесі розгляду справи відповідачем здійснена сплата заборгованості перед позивачем на загальну суму 11576,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002», (а.с. 82-85).

Позивач в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог посилається на те, що за відповідачем, враховуючи його залишок заборгованості та часткову сплату, склалась заборгованість у сумі 40068,38 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайер» заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002» визнає, про що зазначив у відзиві на позов, та від сплати заборгованості не відмовляється, однак, у звязку із тяжким фінансовим становищем товариства не спроможний здійснити оплату у встановлені договором строки.

Відповідно до пункту 7.2 Договору та розділу 6 Додаткових умов від 01.07.2009 к договору №ПР-40567 від 01.07.2009 покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту постачання товару.

Таким чином, враховуючи дату останньої передачі товару по видатковій накладній №290 від 19.01.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайер» мало здійснити оплату за поставлений товар 5 березня 2011 року.

17 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002» на адресу відповідача направив претензію (вих. №17) з вимогою сплатити суму заборгованості.

Однак, відповідач суму заборгованості не сплатив.

Отже, внаслідок порушення умов укладеного договору, в частині оплати за наданий товар, за відповідачем склалась заборгованість у сумі 40068,38 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 40068,38 грн.

Крім того, перед частковою сплатою відповідачем заборгованості на суму 11576,00 грн. сторонами був підписаний акт звірення взаєморозрахунків, яким відповідач підтвердив факт існування заборгованості перед позивачем в сумі 51644,38 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню 1150,69 грн., 3% річних 224,61 грн., інфляційні збитки 376,09 грн.

Пунктом 8.9. Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, як вже було зазначено, відповідач у відзиві на позов просив суд зменшити розмір пені в порядку ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Однак, суд виходить з того, що нараховані позивачем штрафні санкції не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, та часткова сплата відповідачем заборгованості, на суму 11576,00 грн., яка була здійснена після порушення провадження по даній справі, не є значною, тому не може кваліфікуватися як великий ступень виконання зобовязань боржником.

У звязку із викладеним, суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, з урахуванням приписів Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 12 травня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», (м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, 95013, ідентифікаційний код 32973371, МФО 324913, р\р 2600701017709, КРФ ВАТ «Кредобанк» м. Сімферополь) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002», (м.Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд. 101, кімн. 437, 49054; вул. Братів Трофімових, 40/183, м. Дніпропетровськ, 49000, ідентифікаційний код 31870837, МФО 351005, р\р 26003114681300 в АКІБ «УкрСіббанк») заборгованість у сумі 41819,77грн., у тому числі: основний борг -40068,38 грн., пеню 1150,69 грн., 3% річних 224,61 грн., інфляційні збитки 376,09 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», (м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, 95013, ідентифікаційний код 32973371, МФО 324913, р\р 2600701017709, КРФ ВАТ «Кредобанк» м. Сімферополь) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002», (м.Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд. 101, кімн. 437, 49054; вул. Братів Трофімових, 40/183, м. Дніпропетровськ, 49000, ідентифікаційний код 31870837, МФО 351005, р\р 26003114681300 в АКІБ «УкрСіббанк») 533,96 грн. державного мита.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», (м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, 95013, ідентифікаційний код 32973371, МФО 324913, р\р 2600701017709, КРФ ВАТ «Кредобанк» м. Сімферополь) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросахінвест-2002», (м.Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд. 101, кімн. 437, 49054; вул. Братів Трофімових, 40/183, м. Дніпропетровськ, 49000, ідентифікаційний код 31870837, МФО 351005, р\р 26003114681300 в АКІБ «УкрСіббанк») 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.