Рішення № 16097261, 11.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2011Справа №5002-24/979-2011 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергія" (95000, м.Сімферополь, вул.Ковильна, 46,кв.80)

Про стягнення 1 060 848,87 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1., представник за довіреністю №171/10 від 23.12.2010р., паспорт НОМЕР_1 виданий 20.09.2000р.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернулась ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з позовом до ТОВ "Теплоенергія" про стягнення 1 060 848,87 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 23.09.2009р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Теплоенергія" був укладений договір на постачання природного газу №06/09-1138БО-19.

ДК "Газ України" свої зобовязання згідно договору виконала, передавши відповідачу протягом листопада-грудня 2009 року, січня-вересня 2010 року, природний газ на загальну суму 2337495,33 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач взяті на себе зобовязання в частині здійснення оплати за поставлений природний газ виконав частково, а саме розрахувався за природний газ у сумі 1452308,04 грн.

Таким чином, позивач визначає суму позову у розмірі 1 060 848,87 грн., у тому числі: суму заборгованості у розмірі 885187,29 грн., 75058,87 грн. пеню, 68958,37 грн. інфляційні втрати, 31644,34 3% річних.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю представника відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

23.09.2009 р. між позивачем по справі ( Постачальник ) та відповідачем по справі (Покупець ) був укладений договір №06/09 1138 БО - 19 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання. ( а. с. 20 26 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору постачальник згідно з цим договором зобовязувався передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, визначеному у ст.. 2 вказаного договору.

Відповідно до п. 11.1 вказаного договору він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., а в частині розрахунків за газ до їх повного виконання.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. газ у обсязі 392 тис. куб. м., в тому числі: в листопаді 2009 р. 172 тис. куб. м. і в грудні 2009 р. 220 куб. м.

Додатковою угодою №1 від 21.12.2009 р. сторони доповнили п. 2.1 вказаного договору підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: «постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 р. по 30.04.2010 р. газ в обсязі до 749 тис. куб .м.».

Також вказаною додатковою угодою №1 сторони дійшли згоди викласти п. 11.1 вказаного договору в наступній редакції: «цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 30.04.2010 р., а в частині розрахунків за газ до їх повного виконання». ( а. с. 27 ).

Також додатковою угодою №2 від 09.04.2010 р. сторони дійшли згоди доповнити п. 2.1 вказаного договору підпунктом 2.1.2 у наступній редакції: «постачальник передає покупцю в період з 01.05.2010 р. по 30.09.2010 р. газ в обсязі до 8,0 тис. куб. м.».

Також вказаною додатковою угодою №2 сторони дійшли згоди викласти п. 11.1 вказаного договору в наступній редакції: «цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., а в частині розрахунків за газ до їх повного виконання». ( а. с. 28 ).

Відповідно до п. 4.4 вказаного договору приймання передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Акт приймання передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Не пізніше 5 ого числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязаний надати постачальнику для підпису два примірники акту приймання передачі газу, підписані та скріпленими печатками покупця та погоджені газотранспортним підприємством. Копію технічних актів приймання передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2020,25 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-Податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами 122 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2619 грн.

Судом встановлено, що сторонами було укладено додаткову угоду №3 від 30.04.2010 р. відповідно до якої дійшли згоди п. 5.1 вказаного договору викласти у наступній редакції: «ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1992,80 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-Податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами 150 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2619,19 грн.» ( а. с. 29 ).

Решта умов договору була залишена без змін.

Також між сторонами була укладена додаткова угода №4 від 05.08.2010 р.. відповідно до якої сторони дійшли згоди з 01.08.2010 р. викласти п. 5.1 вказаного договору в наступній редакції: «ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2187,20 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-Податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами 234 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2957,93 грн.» ( а. с. 30 ).

Відповідно до п. 5.3 вказаного договору ціна на газ, тариф на транспортування змінюються у разі прийняття уповноваженим органом відповідного нормативного акту. У разі зміни ціни на газу. Тарифу на його транспортування сторонами в обовязковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами і тарифами.

Відповідно до п. 5.4 вказаного договору загальна сума договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання передачі газу до 10 ого числа, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що за період з листопада по грудень 2009 р. та з січня по вересень 2010 р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 2337495,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання передачі природного газу, які були підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками ( а. с. 31 - 53 ).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Однак відповідач взяті на себе зобовязання щодо сплати придбаного природного газу виконав частково, сплативши лише 1452 308,04 грн., що привело до виникнення заборгованості у розмірі 885 187,29 грн.

Відповідач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, доказів сплати заборгованості суду не представив в звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 885 187,29 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 75 058,87 грн. за період з 09.09.2010 р. по 09.03.2011 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору №06/09 1138 БО - 19 від 23.09.2009 р. сторони дійшли згоди про те, що в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 вказаного договору покупець зобовязується ( крім сум заборгованості ) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за які сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

При цьому в п. 7.10 вищевказаного договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Таким чином, оскільки сторонами у договорі було передбачено інший період нарахування пені, ніж той, що передбачений в ст.. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за період з 09.09.2010 р. по 09.03.2011 р. є правомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд з ним погодився та дійшов висновку , що стягненню підлягає пеня у розмірі 75 058,87 грн., нарахована за вказаний період.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 68 958,37 грн. і 3% річних у розмірі 31 644,34 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд з ним погодився та вважає, що стягненню підлягають інфляційні втрати за період з лютого 2010 р. по січень 2011 р. у розмірі 68 958,37 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок №5 річних, суд з ним погодився та вважає, що стягненню підлягає 3% річних за період з 11.02.2010 р. по 09.03.2011 р. у розмірі 31 644,34 грн.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 13.05.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13.05.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергія", 95000, м. Сімферополь, вул. Ковильна, 46, кв. 80, ( п/р 26031301101245 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 33187186 ) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ( р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827 ) заборгованість за основним боргом у розмірі 885 187,29 грн., пеню у розмірі 75 058,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 68958,37 грн., 3% річних у розмірі 31 644,34 грн., державне мито у розмірі 10 609,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.