Рішення № 16097258, 12.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2011Справа №5002-7/1611-2011

За позовом Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ідентифікаційний код 34740709)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія» (98100, м. Феодосія, вул. Піменова, 1-а; м. Феодосія, вул. Чехова, 33, ідентифікаційний код 30027917)

Про зміну умов договору оренди землі.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача не зявився (заява).

Від відповідача: не зявився.

Сутьспору: Феодосійська міська рада звернулася до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія», в якому просить суд змінити умови укладеного між сторонами договору оренди землі від 11.09.2006 р., реєстраційний номер 040601900200, виклавши пункти Договору у наступній редакції:

1. п. 1 слова «Зона «Ближні комиші» оціночний район №94» читати: «з 01.01.2009 р. економіко-планувальна зона №29»;

2. п. 5 читати в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить:

з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. 2204287,19 грн.;

з 01.01.2010 р. 2334340,14 грн.

3. п. 9 читати в наступній редакції: «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з 01.01.2009 р. по 30.12.2009 р., у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 66128,62 грн. за рік, починаючи з 01.01.2010 р., у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 70030,20 грн. за рік».

4. п. 10 читати в наступній редакції: «Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством».

5. п. 12 абзац 2 читати в наступній редакції: «зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством».

6. п. 33 читати в наступній редакції: «Зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод, які є невідємною частиною основного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розвязується у судовому порядку.

Сторона договору, яка вважає з необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.».

7. Доповнити п. 43 у наступній редакції: «Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки, крім випадків, визначених законом».

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між сторонами договір оренди землі потребує внесення змін у звязку із затвердженням нової нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки. Позивач зазначає, що на момент укладання договору орендна плата визначалася в розмірі 28329,12 грн. на рік грн., що дорівнювало 3 відсоткам від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, однак оскільки рішенням Феодосійської міської ради №1698 від 29.08.2008 р. було затверджено нову нормативну грошову оцінку земель м. Феодосії, оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації на теперішній час складає 2334340,14 грн., що, відповідно, збільшує розмір річної орендної плати. При цьому позивач звертає увагу на те, що та пунктом 4.1 рішення Феодосійської міської ради №1698 від 29.08.2008 р. вказано на необхідність укладення додаткових угод до договорів оренди землі з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства. З урахуванням цього, позивач вважає, що наявні всі необхідні підстави для внесення змін до укладеного з відповідачем договору, однак останній ухиляється від зміни договірних відносин, що стало підставою для звернення до суду в порядку статті 188 Господарського кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Позивач у судове засідання не зявився, однак направив до суду заяву з проханням відкласти розгляд справи через неможливість забезпечити явку свого представника до суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Феодосійської міської ради №229 від 21.07.2006 р. був затверджений проект землеустрою з відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Левадія» для будівництва багатоквартирного жилого будинку та вирішено передати в оренду вказаному підприємству на строк до 26.05.2016 р. земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Феодосія, мікрорайон «Ближні Комиші», площею 0,8358 га, кадастровий номер 0111600000010150617.

На підставі цього рішення 07.08.2006 р. між Феодосійською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Левадія» (Орендар), був укладений договір оренди землі, пунктом 1 якого передбачено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АР Крим, м. Феодосія, м/р Ближні Комиші, зона «Ближні Комиші» №94, кадастровий номер ділянки 01116000000101 50617.

Договір був зареєстрований в Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.09.2006 р. за №040601900200.

Відповідно до пункту 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8358 га, за рахунок земель, не переданих у власність чи постійне користування, які входять в категорію земель житлової та суспільної забудови в м. Феодосія.

Пунктом 5 Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 944303,96 грн.

Згідно з пунктом 8 Договору його укладено строком до 26.05.2016 р.

Відповідно до пункту 14 Договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва багатоквартирного житлового будинку.

В пункті 9 Договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі розміром 28329,12 грн. на рік.

Виходячи з цього, орендна плата дорівнювала 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю» (що діяв на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин та до набрання законної сили Податковим кодексом України) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-УІ від 03.06.2008 р. частини четверта та п'ята статті 21 Закону України «Про оренду землі» були викладені у такій редакції:

"Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

В подальшому, Законом України N 2756-VIвід 02.12.2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» вказані частини четверта та пята статті 21 Закону України «Про оренду землі» були виключені.

У той же час, частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Таким чином, внесеними у земельне законодавство змінами передбачено, що орендна плата за передану в користування відповідачу земельну ділянку не може бути меншою 3% від грошової оцінки. При цьому, саме грошова оцінка земельної ділянки є вихідною базою для обчислення розміру плати за землю.

Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу за користування земельною ділянкою «інших категорій земель» не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Статтею 5 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Матеріали справи свідчать, що станом на момент укладення між сторонами договору оренди землі від 07.08.2006 р. нормативна грошова оцінка переданої відповідачам земельної ділянки складала 944303,96 грн.

29.08.2008 р. Феодосійською міською радою було прийнято рішення №1698 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії», яким була затверджена технічна документація по нормативній грошовій оцінці земель м. Феодосія та введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Феодосія з 01.01.2009 р.

Пунктом 4 вказаного рішення передбачено щорічний розмір орендної плати за договорами оренди встановлювати відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «про оренду землі» та Закону України «Про Державний бюджет України», що приймається на кожний рік, зі щорічною індексацією нормативної грошової оцінки на індекс інфляції.

Пунктом 4.1 рішення приписано всі зміни в розміри орендної плати на землю по договорам оренди землі, повязані зі змінами в законодавстві України та щорічною індексацією грошової оцінки земель, фіксувати в додаткових угодах до договорів оренди землі.

Рішенням Феодосійської міської ради №1842 від 28.11.2008 р. були введені нові ставки орендної плати за землю. Зі вказаного рішення вбачається, що розмір орендної плати за землю, передану відповідачу в користування за договором від 07.08.2006 р. (реєстраційний запис від 11.09.2006 р. за №040601900200), повинен дорівнювати трьом відсоткам від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія» разом із супровідним листом №02-30-26 від 06.04.2010 р. була направлена Додаткова угода від 16.03.2010 р., якою передбачалося внести наступні зміни до договору оренди землі від 07.08.2006 р. (реєстраційний запис від 11.09.2006 р. за №040601900200):

1. п. 1 слова «Зона «Ближні комиші» оціночний район №94» читати: «з 01.01.2009 р. економіко-планувальна зона №29»;

2. п. 5 читати в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить:

з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. 2204287,19 грн.;

з 01.01.2010 р. 2334340,14 грн.

3. п. 9 читати в наступній редакції: «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з 01.01.2009 р. по 30.12.2009 р., у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 66128,62 грн. за рік, починаючи з 01.01.2010 р., у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 70030,20 грн. за рік».

4. п. 10 читати в наступній редакції: «Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством».

5. п. 12 абзац 2 читати в наступній редакції: «зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством».

6. п. 33 читати в наступній редакції: «Зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткових угод, які є невідємною частиною основного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розвязується у судовому порядку.

Сторона договору, яка вважає з необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.».

7. Доповнити п. 43 у наступній редакції: «Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки, крім випадків, визначених законом».

8. Ця Додаткова угода є невідємною частиною договору оренди землі від 11 вересня 2006 р., реєстраційний №040601900200».

Однак, від підписання відповідної Додаткової угоди відповідач відмовився, про що направив свої заперечення в листі №13 від 03.12.2010 р.

Вказані обставини стали підставою для звернення Феодосійської міської ради до суду з позовом про внесення змін до договору в судовому порядку.

Суд зазначає, що земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України “Про оренду землі”, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі згідно зі статтею 15 Закону України “Про оренду землі” є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України “Про плату за землю” (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В пункті 33 Договору оренди сторони передбачили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розвязується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 12 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

-зміни умов господарювання, передбачених договором;

-зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції;

-погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

-в інших випадках, передбачених законом.

Отже, сторонами на договірних засадах була обумовлена можливість зміни умов договору щодо розміру орендної плати у випадках, передбачених законодавством.

Крім того, в Листі «Про Закон України «Про оренду землі» від 14.01.99 р. N 01-8/10 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що підставами для порушення питання про зміну орендної плати згідно з частинами другою і третьою статті 21 Закону є, зокрема, для орендодавця: збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку, якщо умовами договору оренди не передбачено інше, тобто незмінність розміру орендної плати незалежно від збільшення розміру зазначеного податку. Розмір земельного податку визначається відповідно до Закону України "Про плату за землю".

В свою чергу, відповідна вихідна база для обчислення розміру орендної плати, зокрема, нормативна грошова оцінка та ставки орендної плати за користування землею, була встановлена, як вже зазначалося вище, рішеннями Феодосійської міської ради №1698 від 29.08.2008 р. та №1842 від 28.11.2008 р.

Даними рішеннями було здійснене нормативне обчислення розміру плати за землю.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Частиною 1 статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України суду не були надані докази скасування або визнання недійсними вищевказаних рішень Феодосійської міської ради №1698 від 29.08.2008 р. та №1842 від 28.11.2008 р.., у звязку з чим вказані рішення є обовязковими для виконання на відповідній території.

Також суд звертає увагу на позицію Президії Вищого господарського суду України, викладену в пункті 3.4.7 Рекомендацій «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» від 02.02.2010 р. N 04-06/15, за якою у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до частин 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Як вже було вказано вище, аналогічні умови були закріплені сторонами в пункті 3 Договору оренди землі.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. При цьому, суд враховує, що сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною.

З виданої Відділом Держкомзему України в м. Феодосії довідки №998/04-09 від 24.03.2011 р. вбачається, що нормативна грошова оцінка переданої відповідачу в оренду за договором від 07.08.2006 р. (реєстраційний запис від 11.09.2006 р. за №040601900200) земельної ділянки складає 2334340,14 грн. Вказаний розмір визначений виходячи з того, що площа земельної ділянки складає 8358 кв. м., нормативна грошова оцінка 1 кв. м. дорівнює 222,70 грн., а коефіцієнти індексації грошової оцінки складають: за 2007 рік 1,028, за 2008 рік 1,152, за 2009 рік 1,059.

Так, відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про плату за землю», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови щодо індексації нормативної грошової оцінки земель визначені і статтею 289 чинного Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою:

Кі = [І - 10] : 100,

де І - середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Згідно з Листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.01.2010 р. N 641/22/6-10 у 2010 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.96, земель сільськогосподарського призначення, яка проведена станом на 01.07.95, та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів (крім земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель), проведеної станом на 01.01.97, підлягає індексації станом на 01.01.2010 на коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, за 2008 рік - 1,152 та за 2009 рік - 1,059.

Згідно з Листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.01.2011 р. N 344/22/6-11 нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2011 за 2010 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,0. Отже, за 2010 рік індексація грошової оцінки земельних ділянок не проводиться.

Таким чином, зазначені Відділом Держкомзему України в м. Феодосії в довідці №998/04-09 від 24.03.2011 р. вихідні дані для обчислення розміру нормативної грошової оцінки відповідають фактичним обставинам справи.

Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що перебуває в користуванні у відповідачів, в 2010 та 2011 роках дорівнює 2334340,14 грн. (222,70 грн. х 8358 кв. м. х 1,028 х 1,152 х 1,059). Звідси, річний розмір орендної плати має складати 70 030,20 грн. (3% від 2334340,14 грн.)

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Причому способом захисту цивільних прав та інтересів, може бути, у тому числі, зміна правовідношення.

В пункті 3.4 7 Рекомендацій «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» від 02.02.2010 р. N 04-06/15 Президія Вищого господарського суду України зазначила, що судам слід враховувати, що при розгляді спору про внесення змін до договору, зацікавлена сторона або прокурор в її інтересах повинен ставити перед судом питання про внесення змін до договору, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору. Оскільки відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, зобов'язання в судовому порядку другої сторони за договором внести до нього зміни суперечить законодавству.

З урахуванням цього суд дійшов висновку про те, що прийняття Феодосійською міською радою рішень щодо затвердження ставок орендної плати за землю та нормативної грошової оціни земель м. Феодосії, які є обовязковими для виконання, є підставами для перегляду розміру орендної плати, та дає підстави для висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати.

Разом з тим, суд вважає вимогу позивача про зміну орендної плати з 01.01.2009 р. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України закріплено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

На підставі цього суд вважає, що пункт 9 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки має бути викладено в наступній редакції:

«Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким внесені ці зміни, у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 70030,20 грн. (сімдесят тисяч тридцять гривень 20 коп.) за рік».

Відповідно, приймаючи до уваги те, що розмір орендної плати вираховується з розміру нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2010 р., пункт 5 договору оренди підлягає зміні та викладенню в наступній редакції:

«Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01.01.2010 р. становить 2334340,14 грн.».

При цьому не вбачає необхідності внесення змін до договору та зазначення в ньому розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01.01.2009 р., оскільки, як вказано вище, розмір орендної плати змінюється судом починаючи з дня набрання законної сили судовим рішенням. Отже, враховуючи, що нормативна грошова оцінка, як вже було зазначено вище, є вихідною базою для обчислення розміру орендної плати, а розмір останньої змінюється лише з дня набрання законної сили судовим рішенням, необхідності зазначення в договорі грошової оцінки ділянки станом на 01.01.2009 р. суд не вбачає.

В той же час, суд не вбачає підстав для внесення змін до пунктів 1, 10, 12, 33 та доповнення пунктом 43, оскільки необхідність внесення змін до вказаних пунктів позивачем достатньо не мотивована.

Так, частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд зазначає, що інші підстави зміни або розірвання договору (крім істотного порушення) можуть встановлюватися законом або договором.

В своїй позовній заяві Феодосійська міська рада зазначає, що рішенням 46 сесії Феодосійської міськради 4 скликання від 27.01.2006 р. №2633 було рекомендовано застосувати типову форму договору, затверджену постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 р.

Однак, суд звертає увагу на те, що вказаною постановою не передбачено обовязку сторін привести раніше укладені договори у відповідність за вказаними положеннями. При цьому, згідно з приписами чинного законодавства України, зокрема, статті 179, 184 Господарського кодексу України, наявність затвердженого постановою КМУ типового договору оренди є підставою для укладення в подальшому договорів на основі типового, а не внесення змін до раніше укладених та чинних договорів.

Також суд звертає увагу на те, що позивачем не обґрунтована необхідність внесення змін до договору оренди землі лише задля того, щоби відобразити в ньому приписи нормативних актів України, при тому, що вказані норми закріплені на законодавчому рівні та можливість регулювання ними відносин між сторонами не ставиться в залежність від наявності цих норм в договорах.

Так, зокрема, положення щодо обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції безпосередньо закріплені в статті 21 Закону України «Про оренду землі». Умови щодо порядку зміни договору передбачені статтею 188 Господарського кодексу України. Положення щодо можливості відчуження права оренди земельної ділянки закріплені в частині 5 статті 93 Земельного кодексу України.

В свою чергу, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 2 ст.14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Крім того, суд не вбачає підстав для внесення вищевказаних змін до договору також і на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

Так, вказаною нормою передбачено, що передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При цьому, частиною 4 цієї статті передбачено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, ст. 652 ЦК України формулює розгорнені правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин. В цьому випадку законодавчо визнано, що зміст прав та обов'язків, які виникли у сторін на підставі договору, доцільно змінити з метою зберегти той баланс інтересів сторін, якого було досягнуто при укладенні договору і який виявився порушеним у звязку з істотною зміною обставин. Підставою зміни або розірвання договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Ч. 2 ст. 652 ЦК України встановлює, що у разі недосягнення між сторонами договору згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду за рішенням суду. Це можливе за наявності одночасно всіх умов, що встановлені п. 1 - 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Однією з обовязкових умов для внесення змін на підставі цієї статті є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Проте, суд не вбачає, що невнесення змін до пунктів 1, 10, 12, 33 та недоповнення пунктом 43 договору оренди землі призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Крім того, суд не вбачає, що позивач, як заінтересована сторона, несе якийсь ризик зміни обставин. Іншого суду, всупереч приписам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суду доведено не було.

Отже, враховуючи те, що зміна договору на підставі судового рішення, згідно з частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України, допускається лише у виняткових випадках, а наявності таких випадків позивач суду не довів, підстави для внесення змін до пунктів 1, 10, 12, 33 та доповнення пунктом 43 договору оренди землі суд не вбачає.

З урахуванням цього, позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що із запропонованих позивачем семи змінених пунктів судом визнано обґрунтованими лише два, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 24,29 грн. державного мита та 67,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Змінити умови укладеного між Феодосійською міською радою (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ідентифікаційний код 34740709) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Левадія» (98100, м. Феодосія, вул. Піменова, 1-а; м. Феодосія, вул. Чехова, 33, ідентифікаційний код 30027917) договору оренди землі від 11.09.2006 р., реєстраційний номер 040601900200, виклавши пункти Договору у наступній редакції:

пункт 9 - «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем, починаючи з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким внесені ці зміни, у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 70030,20 грн. (сімдесят тисяч тридцять гривень 20 коп.) за рік».

пункт 5 - «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01.01.2010 р. становить 2334340,14 грн.».

3.В задоволенні позову в частині внесення інших змін до договору відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія» (98100, м. Феодосія, вул. Піменова, 1-а; м. Феодосія, вул. Чехова, 33, ідентифікаційний код 30027917) на користь Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ідентифікаційний код 34740709) 24,29 грн. державного мита та 67,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 13.05.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.