Рішення № 16097034, 10.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2011Справа №5002-32/1241-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, 19; 95047, м. Сімферополь, вул. Узлова, 6; 04053, м. Київ, вул. Воровського, 4, ідентифікаційний код 36499654).

До відповідача - Приватного підприємства "Неаполь-А" (98530, АР Крим, м. Алушта, с. Лаванда, вул. Леніна, 8, кв. 1, ідентифікаційний код 35224689).

Про стягнення 10 489,20 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. № 01-17/сф-62 від 04.01.2011р.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства "Неаполь-А" про стягнення 8319,76 грн. основного боргу, 158,08 грн. індексу інфляції, 290,66 грн. пені, 56,75 грн. 3 % річних, 1663,95 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.04.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 12.04.2011р., від 26.04.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором поставки № ДТ-57-0000167 від 29.11.2010р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась дебіторська заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у довідці статистики від 22.04.2011р. № 05.3-8.1/1155 на відповідача, яка залучена до матеріалів справи ( а.с. 39).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (Постачальник) (позивач) та Приватним підприємством "Неаполь-А" (Покупець) ( відповідач) був укладений Договір поставки № ДТ-57-0000167 (а.с. 7-8).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, які далі по тексту іменуються як продукція та/або товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах дійсного договору. Узгоджена сторонами кількість, асортимент та ціни по дійсному договору продукції (партії продукції), яка продається зазначається у витратних (товарних або товарно транспортних) накладних, які є невідємною частиною дійсного договору.

Пунктами 2.2, 2.3 договору сторони передбачили, що продукція постачається партіями. Партією продукції вважається кількість продукції, яка зазначена в накладній (товарно транспортній накладній). Ціна дійсного договору визначається виходячи з загальної вартості продукції, поставленої протягом строку дії дійсного договору.

Відповідно до пунктів 2.10, 2.11 договору Покупець зобовязується оплачувати кожну придбану по дійсному договору партію продукції, не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі. Моментом передачі партії (датою поставки) продукції вважається дата її фактичного отримання, яка зазначена Покупцем у підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію (відмітка ставиться на екземплярі Постачальника). У випадку відсутності відмітки Продавця на екземплярі видаткової накладної Постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки вважається дата, яка зазначена в такій накладній печатним способом.

Згідно з пунктом 7.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року.

Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий товар, що підтверджується видатковими накладними : № РН -57-001398 від 24.12.2010р. на суму 3323,34 грн., № РН-57-001399 від 24.12.2010р. на суму 7146,42 грн. ( а.с.10-11).

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи в зазначених видаткових накладних.

Відповідачем було частково оплачено товар лише на суму 2150,00 грн., що підтверджується фіскальними чеками : № 34811 від 14.01.2011р., № 3863 від 19.01.2011р., № 4476 від 26.01.2011р., № 4652 від 27.01.2011р., № 4967 від 31.01.2011р., № 5541 від 08.02.2011р. ( а.с. 37).

Відповідно до пункту 2.9 договору грошові кошти, які поступають від Покупця в оплату за отриману за договором продукцію, зараховуються Постачальником в рахунок погашення заборгованості Покупця відповідно, починаючи з першої по даті видачі неоплаченої товарно транспортної накладної.

Неналежне виконання відповідачем обовязку щодо оплати отриманого товару призвело до утворення заборгованості в розмірі 8319,76 грн., яка матеріалами справи підтверджується , а отже підлягає стягненню з відповідача.

Також вказана заборгованість підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2011р. ( а.с. 12).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 8319,76 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 56,75 грн. та 158,08 грн. інфляційних втрат, 290,66 грн. пені та 1663,95 грн. штрафних санкцій.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафних санкцій повинен бути здійснений з врахуванням часткових проплат відповідачем заборгованості.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином сума інфляційних втрат за період з січня 2011р. по лютий 2011р. повинна обчислюватись наступним чином:

інфляційні втрати = ( (8319,76 грн. х 101,0х 100,9) / 100 ) 8319,76 грн. = 158,82 грн.

Таким чином сума інфляційних втрат становить 158,82 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 158,08 грн. визнається судом такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних за період з 31.12.210р. по 17.03.2011р. повинна бути розрахована наступним чином з врахуванням часткових проплат боргу, які були здійснені відповідачем :

За накладною № РН-57-001398:

з 31.12.2010р. по 13.01.2011р. : 3323,34 грн. х 14 днів прострочення х 3% / 365 днів = 3,82 грн.

з 14.01.2011р. по 18.01.2011р. : 2823,34 грн. х 5 днів прострочення х 3% / 365 днів = 1,16 грн.

з 19.01.2011р. по 25.01.2011р. : 2323,34 грн. х 7 днів прострочення х 3% / 365 днів = 1,33 грн.

за 26.01.2011р. : 1973,34 грн. х 1 день прострочення х 3% / 365 днів = 0,16 грн.

з 27.01.2011р. по 30.01.2011р. : 1723,34 грн. х 4 дні прострочення х 3% / 365 днів = 0,57 грн.

з 31.01.2011р. по 07.02.2011р. : 1423,34 грн. х 8 днів прострочення х 3% / 365 днів = 0,93 грн.

з 08.02.2011р. по 17.03.2011р. : 1173,34 грн. х 38 днів прострочення х 3% / 365 днів = 3,66 грн.

За накладною № РН-57-001399:

з 31.12.2010р. по 17.03.2011р. : 7146,42 грн. х 77 днів прострочення х 3% / 365 днів = 45,22 грн.

Таким чином сума 3% річних становить 56,85 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума 3% річних в розмірі 56,85 грн. визнається судом такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 290,66 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаної у пункті 2.9 дійсного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені за період з 31.12.2010р. по 17.03.2011р. має бути розрахована наступним чином з врахуванням часткових проплат відповідачем заборгованості:

За накладною № РН-57-001398:

з 31.12.2010р. по 13.01.2011р. : 3323,34 грн. ( заборгованість за грудень 2010р. ) х 14 днів прострочення х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 19,75 грн.

з 14.01.2011р. по 18.01.2011р. : 2823,34 грн. ( заборгованість за грудень 2010р. ) х 5 днів прострочення х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 5,99 грн.

з 19.01.2011р. по 25.01.2011р. : 2323,34 грн. ( заборгованість за грудень 2010р. ) х 7 днів прострочення х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 6,90 грн.

за 26.01.2011р. : 1973,34 грн. ( заборгованість за грудень 2010р. ) х 1 день прострочення х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 0,83 грн.

з 27.01.2011р. по 30.01.2011р. : 1723,34 грн. ( заборгованість за грудень 2010р. ) х 4 дні прострочення х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 2,92 грн.

з 31.01.2011р. по 07.02.2011р. : 1423,34 грн. ( заборгованість за грудень 2010р. ) х 8 днів прострочення х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 4,83 грн.

з 08.02.2011р. по 17.03.2011р. : 1173,34 грн. ( заборгованість за грудень 2010р. ) х 38 днів прострочення х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 18,93 грн.

За накладною № РН-57-001399:

з 31.12.2010р. по 17.03.2011р. : 7146,42 грн. ( заборгованість за грудень 2010р. ) х 77 днів прострочення х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 233,67 грн.

Отже, сума пені становить 293,82 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума пені в розмірі 290,66 грн. визнається судом такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф.

Відповідно до пункту 4.1 договору у випадку якщо прострочка оплати складає більше 30 календарних днів Покупець зобовязаний виплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

8319,76 х 20% = 1663,95 грн.

Отже, сума штрафу, яка підтверджується матеріалами справи становить 1663,95 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Неаполь-А" (98530, АР Крим, м. Алушта, с. Лаванда, вул. Леніна, 8, кв. 1, ідентифікаційний код 35224689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, 19; 95047, м. Сімферополь, вул. Узлова, 6; 04053, м. Київ, вул. Воровського, 4, ідентифікаційний код 36499654) 8319,76 грн. заборгованості, 56,75 грн. 3% річних, 158,08 грн. інфляційних втрат, 290,66 грн. пені, 1663,95 грн. штрафу, 104,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 10.05.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 10.05.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.