Рішення № 16096959, 05.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

05.05.2011Справа №5002-28/933-2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А).

До відповідача Селянського (фермерського) господарства «Агріс» (96022, Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Зелена, 1).

Про стягнення 9483,35 грн. та спонукання до повернення майна.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1 пров. ю/к., довіреність № 14/20-49-11 від 14.01.2011 р.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства «Агріс» про стягнення 9483,35 грн., з яких 8170,00 грн. - сума основного боргу, 754,22 грн. - сума пені, 345,59 грн. збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції, 213,54 грн. сума 3% річних, а також про зобовязання повернути техніку - трактор МТЗ 82.1.26, у кількості 2 одиниці (зав. № 003801), залишкова вартість яких складає 8310,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору фінансового лізингу № 1-05-225фл від 17.03.2005р. в частині своєчасності та повноти внесення лізингових платежів за користування предметом лізингу, в зв'язку з чим, за останнім склалася заборгованість в розмірі 8170,00 грн.

12 квітня 2011р. у судовому засіданні представник позивача надав докази сплати боргу відповідачем у розмірі 9483,35 грн.

Представник відповідача у засідання суду тричі не зявився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та Селянським (фермерським) господарством «Агріс» укладено договір фінансового лізингу № 1-05-225фл (а. с. 13-17).

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до розділу 1 договору, лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу) у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Кількість, ціна і вартість предмета лізингу», за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів.

Строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (далі - тристоронній акт), що укладається у 5 автентичних примірниках і є підставою для передачі предмета лізингу (п. 2.2 договору).

Факт отримання відповідачем предмету лізингу (трактор МТЗ 82.1.26, (зав. № 003801), у кількості 2 одиниці) на загальну суму 166200,00 грн. підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 115 від 13 вересня 2005р. (а. с. 18).

Розділом 3 договору встановлено права та обовязки сторін, а саме: лізингодавець має право, зокрема, вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 днів в безспірному порядку і протягом трьох місяців підряд в добровільному порядку (п. 3.1.2 договору).

Також, лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі згідно погодженого з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (п. 3.5.2 договору).

Лізингоодержувач зобовязаний за несплату частково або повністю лізингових платежів протягом трьох місяців підряд або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу лізингодавця добровільно повернути йому предмет лізингу згідно акту приймання-передачі в технічно справному і комплектному стані (п. 3.5.3 договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Лізингоодержувач за період користування технікою з 14.03.2006 р. по 14.03.2010 р. був зобовязаний сплатити 154 939,95 грн., проте сплатив лише 146769,95 грн., у звязку з чим, станом на 27.01.2011р., за ним склалась заборгованість у розмірі 8170,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду.

Договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє протягом строку лізингу, але не довше 10 років (п. 8.1. договору).

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як зазначено вище, станом на 27.01.2011р., за відповідачем склалась заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 8170,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 754,22 грн. - суму пені, 345,59 грн. збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції та 213,54 грн. суму 3% річних.

Проте, судом встановлено, що під час розгляду даної справи відповідач сплатив суму боргу, а також сплатив нараховані позивачем суму пені, збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції та суму 3% річних, сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 9483,35 грн., про що свідчать матеріали справи, а саме: виписка банку (а. с. 64-65), а також факт оплати підтверджено в судовому засіданні представником позивача.

Згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/612 від 23.08.1994 р. (із змінами та доповненнями) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 (п. 31 листа) визначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду.

Отже, у зв'язку з сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 9483,35 грн., суд припиняє провадження у цій частині в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 8.8 договору, за несплату на протязі трьох місяців підряд лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень договору лізингоодержувачем, останній за власний рахунок невідкладно повертає лізингодавцю предмет лізингу в комплектному стані з урахуванням його нормального ступеня спрацювання на підставі акту повернення предмету лізингу, а в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання його або некомплектності лізингодавець проводить експертну оцінку предмету лізингу за кошти лізингоодержувача.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач повинен повернути предмет лізингу, у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Так, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобовязань, у позивача виникло право вимоги повернути обєкт лізингу.

13 січня 2011 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 14/54 стосовно сплати заборгованості у розмірі 8170,00 грн. та повернення предмету лізингу у тижневий строк (а. с. 20). Зазначену претензію відповідач отримав 18.01.2011р., про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 22).

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

До матеріалів справи не надано доказів повернення відповідачем переданого за договором фінансового лізингу від 17.03.2005р. за № 1-05-225фл в лізинг обладнання, у звязку із чим, вимоги про зобовязання відповідача повернути предмет лізингу позивачу підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням № 264 було зайве сплачено суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 76,50 грн., остання підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 05.05.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 10.05.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Селянське (фермерське) господарство «Агріс» (96022, Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Зелена, 1, код ЄДРПО України 22279190) повернути Відкритому акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, код ЄДРПО України 30401456) техніку - трактор МТЗ 82.1.26, у кількості 2 одиниці (зав. № 003801), залишкова вартість яких складає 8310,00 грн.

3.В частині позовних вимог про стягнення 9483,35 грн. провадження у справі припинити.

4.Повернути Відкритому акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, код ЄДРПО України 30401456) з Державного бюджету України (р/р 31214264700002 МФО 824026 ЗКПО 34740405 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь код платежу 22050003) зайве сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 76,50 грн.

5.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Агріс» (96022, Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Зелена, 1, код ЄДРПО України 22279190) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, код ЄДРПО України 30401456) державне мито у розмірі 187,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.