Рішення № 16096875, 05.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

05.05.2011Справа №5002-7/1322-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Приватного підприємства «Артек-Союз» (99000, м. Сімферополь, вул. Павленка, 2а, ідентифікаційний код 30741489)

Про стягнення 246925,61 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_2, предст., дов. від 01.03.2011 р.

Від відповідача не зявився.

Суть справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Артек-Союз» 246925,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором поставки від 01.06.2010 р. в частині повної оплати вартості отриманого товару, у звязку з чим заборгованість Приватного підприємства «Артек-Союз» перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складає 246925,61 грн., яка до часу звернення до суду в добровільному порядку не погашена.

Відповідач у судове засідання жодного разу не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.06.2010 р. між Приватним підприємством «Артек-Союз» (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) був укладений договір, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобовязується поставити Покупцеві, а останній зобовязується прийняти та оплатити згідно цього договору продукти харчування.

Відповідно до пункту 1.2 Договору ціна товару, що одержується Покупцем від Постачальника за цим договором, встановлена в гривнях та визначається на підставі накладних, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору покупець здійснює оплату кожної партії товару за ціною, передбаченою в накладній на товар, на умовах передоплати, або з наступною оплатою протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 536925,61 грн., що підтверджується відповідними накладними (а. с. 10-18).

Однак, вартість товару була оплачена відповідачем лише частково в сумі 290000,00 грн., про що свідчать надані позивачем банківські виписки. Отже, несплаченим залишився товар на суму 246925,61 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 246925,61 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 01.06.2010 р. в частині повної оплати вартості отриманого товару, у звязку з чим вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про примусове стягнення з Приватного підприємства «Артек-Союз» 246925,61 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Артек-Союз» (99000, м. Сімферополь, вул. Павленка, 2а, ідентифікаційний код 30741489) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 246925,61 грн., 2469,26 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.