Рішення № 16096864, 29.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

29.04.2011Справа №5002-26/1115-2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика» (95034, м. Сімферополь, вул. Мармурова, 3/6)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47)

про стягнення 1331,72 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 27.04.2011р.,

від відповідача не зявився.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольська макаронна фабрика» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» заборгованості в розмірі 1235,50 грн., пені в розмірі 96,22 грн., а також витрат по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Вимоги обґрунтовано посиланням на те, що відповідачем не виконуються зобовязання щодо повної оплати поставленого товару, що є порушенням умов укладеного договору поставки та положень ст. 193 Господарського кодексу України. Також у звязку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань, позивачем відповідно до умов договору нарахована сума пені.

Розгляд справи відкладався, зокрема, у звязку з неявкою відповідача.

У судове засідання, яке відбулося 29.04.2011р., зявився представник позивача та надав суду заяву про зменшення суми позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» суму заборгованості в розмірі 1234,44 грн. та пеню в розмірі 96,14 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Судом прийнято вказану заяву до розгляду.

Також представником позивача заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи документів, згідно яких Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольська макаронна фабрика» перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Сімферопольська макаронна фабрика» у звязку зі зміною найменування позивача в частині організаційно-правової форми. Судом задоволено вказане клопотання.

Відповідач явку представника у жодне судове засідання не забезпечив, витребуваний судом письмовий документально обґрунтований відзив на позов не надав.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо належного виконання своїх прав та обовязків, суд вважає за можливе розгляд справи без участі відповідача за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольська макаронна фабрика» (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» (покупець за договором) було укладено договір поставки № ПР 40121, до якого також підписані Додаткові умови додаток №4 до договору (а. с. 14).

Предметом вказаного договору є те, що постачальник зобовязаний поставити товар у строки, обумовлені договором поставки, згідно замовлення покупця, яке є невідємною частиною договору, а покупець прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених у додатку №4 до договору «Додаткові умови», які є невідємною частиною договору поставки.

Пунктом 6 додатку №4 до договору поставки «Додаткові умови» передбачені умови оплати за товар, згідно яких покупець виконує оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу 30 календарних днів на кожну партію товару від дати поставки товару покупцю.

На виконання умов договору поставки №ПР-40121 від 01.07.2008р. позивачем були поставлені відповідачу, а відповідачем прийняті макаронні вироби в асортименті, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а. с.21-24, 26, 28-33, 35, 36, 38-40, 42-44, 46, 47, 49, 50, 52-57, 59-64, 66-69, 71, 72, 74-80, 82, 84, 86-88, 90-92, 94, 95, 97-99, 101, 102), однак відповідачем оплату за поставлений товар було здійснено лише частково, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 6589,90 грн., про що між сторонами за результатами проведеної звірки взаємних розрахунків складено акт від 22.03.2010р. (а. с. 116).

В подальшому позивачем в період з 08.04.2010р. по 28.05.2010р. було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 8644,54 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.04.2010р. за №№1527, 1526, від 29.04.2010р. за №№1837, 1836, від 28.05.2010р. за №№2292, 2291 (а. с. 103, 104, 106, 108, 109, 111).

Відповідачем у виконання умов договору було здійснено часткову оплату товару в розмірі 14000,00 грн.

Таким чином, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки щодо своєчасної оплати поставленого товару за ним утворилась заборгованість на загальну суму 1234,44 грн.

На дату розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати сформованої заборгованості в сумі 1234,44 грн.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже оскільки відповідачем не виконано зобовязання щодо повної своєчасної оплати поставленого товару, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1234,44 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої суми пені у розмірі 96,14 грн., суд має зазначити наступне.

Пунктом 8.9 договору визначено, що у разі прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено на предмет відповідності діючому законодавству та умовам договору здійснений позивачем розрахунок суми пені, із яким суд повністю погоджується.

Враховуючи той факт, що відповідачем не виконані зобовязання щодо повної оплати поставленого товару, вимоги про стягнення з нього пені у розмірі 96,14 грн. підлягають задоволенню.

Також слід зазначити, що, згідно наданого представником позивача Статуту Публічного акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика», Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольська макаронна фабрика» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Сімферопольська макаронна фабрика» відповідно до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства». Вказані зміни зареєстровані у встановленому законом порядку про що свідчить Статут ПАТ «Сімферопольська макаронна фабрика», державну реєстрацію якого проведено 05.04.2011р., номер запису 18821050015001818, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №614211 від 05.04.2011р. та довідка Головного управління статистики в АР Крим серії АА №461997 від 08.04.2011р.

Таким чином оскільки ВАТ «Сімферопольська макаронна фабрика» змінило назву на ПАТ «Сімферопольська макаронна фабрика», заявлені до стягнення суми які задоволені судом, підлягають стягненню з відповідача саме на користь ПАТ «Сімферопольська макаронна фабрика».

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню саме на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 47, р/р2600701017709 в КРФ ВАТ «Кредобанк» м. Сімферополь, МФО 324913, ЄДРПОУ 32973371) на користь Публічного акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика» (95034, м. Сімферополь, вул. Мармурова, 3/6, р/р260055602 в КРД ПАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 00382349) суму заборгованості у сумі 1234,44 грн., пеню в сумі 96,14 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.05.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.