Рішення № 16096862, 04.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

04.05.2011Справа №5002-24/808-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин"

(95044, м.Сімферополь, вул.60 років Жовтня, буд.6//95048, м.Сімферополь, вул.Балаклавська, 115, кв.46)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро"

(97034,Красно гвардійський район, с.Котельникове, вул.Московська, буд.7//95001, м.Сімферополь, вул.Леніна, 23/1, кв.6)

Про стягнення 37 032,83 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю від 08.02.2010р.; паспорт НОМЕР_1, виданий 02.10.1997 р.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" про стягнення 37 032,83 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: згідно видаткової накладної № РН 0000001 від 07.05.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології захисту рослин» 07.05.2009 р. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс - Агро» товар - глифовит (препарат для авіаційної обробки) у кількості 5000,00 літрів на загальну вартість 264960,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Позивачем направлено 07.08.2009 року на юридичну та фактичну адресу відповідача претензія № 2 про погашення заборгованості з вимогою погасити суму боргу.

На час подачі позову 14.08.2009 р. відповідач не сплатив вартість поставленої позивачем продукції. Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за усною домовленістю по оплаті поставленої продукції у відповідача на 14.08.2009 р. утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 264960,00 грн.

Рішенням господарського суду АР Крим від 14.09.2009 р. по справі №2-9/4452-2009 позов ТОВ «Технологи захисту рослин” був задоволений повністю, з ТОВ "Птицекомплекс-Агро" було стягнено 264960,00 грн. заборгованості, 2649,60 грн. держмита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-9/4452-2009 від 25.02.2010 р. було надано відповідачу відстрочку виконання рішення від 14.09.2009 р. по справі № 2-9/4452-2009 строком до 01.08.2010 р.

Позивач зазначає, що на час подання позову відповідач за вказаним зобов'язанням розрахувався частково.

Таким чином, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс - Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології захисту рослин» інфляційне збільшення у розмірі 27932,41 грн. та три процента річних у розмірі 9100,42 грн., а разом 37032,83 грн.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Відповідачем було надано контррозрахунок до позовної заяви, відповідно до якого відповідач зауважив, що індекс інфляції за грудень 2010 р. складає 100,8, а, таким чином, інфляційне збільшення за грудень 2010 р. складає 240 грн. В звязку з вказаним відповідач вважає, що сума заборгованості перед позивачем по інфляційному збільшенню і 3% річних за прострочку виконання зобовязання повинна бути зменшена на 2490 грн. ( 2730 240 ).

Позивач у поясненнях від 04.05.2011 р., в порядку ст.. 22 ГПК України, зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати і 3% річних у загальній сумі 36792,83 грн. Вказане обґрунтовує тим, що в розрахунку інфляційного збільшення суми заборгованості в грудні 2010 р. було припущено помилку, а саме не був застосований вірний індекс інфляції

Суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, оригінали документів були досліджені у судовому засіданні, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю представника відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно видаткової накладної № РН - 0000001 від 07.05.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Технологи захисту рослин” 07.05.2009 р. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю “Птицекомплекс - товар - глифовит (препарат для авіаційної обробки) у кількості 5000 літрів на загальну вартість 264960,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідач не оплатив поставлений йому товар, в звязку з чим товариство з обмеженою відповідальністю “Технология захисту рослин” звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" 264 960,00 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду АР Крим від 14.09.2009 р. по справі №2-9/4452-2009 позов ТОВ «Технологи захисту рослин” був задоволений повністю, з ТОВ "Птицекомплекс-Агро" було стягнено 264960,00 грн. заборгованості, 2649,60 грн. держмита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 р. рішення ГС АР Крим від 14.09.2009 р. по справі №2-9/4452-2009 залишено без змін.

В звязку з вказаним у виконання рішення було видано відповідний наказ ГС АР Крим.

Ухвалою ГС АР Крим від 25.02.2010 р. по справі №2-9/4452-2009 було надано ТОВ "Птицекомплекс - Агро" відстрочку виконання рішення ГС АР Крим від 14.09.2009 р. по справі №2-9/4452-2009 строком до 01.08.2010 р.

Однак відповідач вказаний обовязок здійснював неналежним чином, за зобов'язанням розрахувався частково.

Даний факт підтверджувався банківськими виписками від 17.08.2010 р. на суму 20000,00 грн., від 19.08.2010 р. на суму 20000,00 грн., від 21.08.2010 р. на суму 20000,00 грн., від 28.08.2010 р. на суму 20000,00 грн., від 02.09.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 07.09.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 09.09.2010 р. на суму 12000,00 грн., від 12.10.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 15.09.2010 р. на суму 15000,00 грн., від 18.09.2010 р. на суму 15000,00 грн., від 25.09.2010 р. на суму 20000,00 грн., від 06.10.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 19.10.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 23.10.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 30.10.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 05.11.2010 р. на суму 12960,00 грн., від 13.11.2010 р. на суму 10000,00 грн., а разом 234960,00 грн.

На підставі вказаного позивач стверджував у позовній заяві, що не погашеною залишилася заборгованість у розмірі 30000 грн.

Однак на момент розгляду справи позивачем було представлено банківську виписку, відповідно до якої вбачалося, що відповідач перерахував на користь позивача 11.04.2011 р. суму у розмірі 30000 грн., тобто заборгованість є погашеною на даний час.

Позивач вказує на те, що відповідач досить тривалий час не виконував зобовязання по оплаті вартості поставленого товару, в тому числі і після прийняття рішення суду про стягнення вищевказаної заборгованості, в звязку з чим у позивача виникло право на звернення до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат і 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень вказаної статті, збитки від інфляції, а також 3 % річних підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобовязання.

Крім того, застосування положень ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини боржника, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 4 Розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/223 від 12.05.1992 р. „Про деякі питання, повязані з застосуванням індексу інфляції” якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

У зв'язку з чим, з набранням законної сили вищезазначеного судового рішення у відповідача виникли грошові зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми за рішенням суду, а у випадку несплати цієї суми, також зобовязання щодо сплати суми інфляційних та 3% річних за весь період часу, протягом якого рішення суду не виконувалось.

Крім того, слід звернути увагу на Інформаційний лист Вищого господарського суду від 20.11.2008 № 01-8/685 у якому зазначено наступне.

Чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Згідно зі статтями 598 -609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07).

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2009 р. по лютий 2011 р. і 3% річних за період з 14.08.2009 р. по 25.02.2011 р.

У рішенні господарського суду АР Крим від 14.09.2009 р. по справі № 2-9/4452-2009 було встановлено, що позивачем на адресу відповідача було спрямовано претензію про сплату боргу вих. № 45 від 24.07.2009 р.

Факт направлення позивачем відповідачу вказаної претензії підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак відповідач на вказану претензію відповіді не надав та заборгованість не сплатив.

Тому суд вважає вірним нарахування інфляційних втрат та 3% річних починаючи з 14.08.2009 р.

Позивач у поясненнях від 04.05.2011 р. повідомив суду про те, що ним було невірно визначено індекс інфляції за грудень 2010 р.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку вбачається, що індекс інфляції за грудень 2010 р. складає 109,1. Однак, як встановлено судом, індекс інфляції за вказаний період складав 100,8.

Таким чином суд встановив, що інфляційні втрати за грудень 2010 р. складають 240 грн.

Однак при цьому позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати і 3% річних у загальній сумі 36792,83 грн. Тобто позивач зменшив загальний розмір ( 37032,83 грн. ) на суму 240 грн. ( яка і є розміром інфляційних втрат за грудень 2010 р. ).

Однак суд зауважує, що інфляційні втрати за грудень 2010 р. позивач первоначально визначив у розмірі 2730 грн.

При таких обставинах розмір інфляційних втрат за період з серпня 2009 р. по лютий 2011 р. складає 25442,41 грн.

При таких обставинах у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2250 грн. у позові необхідно відмовити.

Перевіривши розрахунок вимог про стягнення 3% річних у розмірі 9100,42 грн., нарахованих за період з 14.08.2009 р. по 25.02.2011 р., суд вважає його вірним та повністю обґрунтованим.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 05.05.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро", 97034,Красно гвардійський район, с.Котельникове, вул.Московська, буд.7//95001, м. Сімферополь, вул. Леніна, 23/1, кв.6, ( п/р 2600115480 в КРО ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 35338709 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технології захисту рослин", 95044, м. Сімферополь, вул.60 років Жовтня, буд.6//95048, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 115, кв.46, ( п/р 260068987 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ЄДРПОУ 33130930 ) інфляційні витрати у розмірі 25442,41 грн., 3% річних у розмірі 9100,42 грн., державне мито у розмірі 345,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 220,13 грн.

3.В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2250 грн. у позові відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.