Рішення № 16096415, 19.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2011Справа №5002-19/886-2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Кримський», АР Крим, Сакський район, с.Кримське (ідентифікаційний код 00852571)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 00450693)

про стягнення 53039,49 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. №74 від 15.02.2010 р.

Від відповідача - не зявився

Суть спору: Позивач Відкрите акціонерне товариство «Племзавод «Кримський» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» та просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості у розмірі 13109,63 грн. та суму інфляційних витрат, нарахованих на прострочену суму заборгованості у розмірі 39929,86 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.03.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

30.03.2011 р. до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по даній справі, у звязку із поданням касаційної скарги на Рішення господарського суду АР Крим від 18.11.2010 р. та Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. по справі № 2-7/172-2010.

Суд, у задоволенні даного клопотання відмовляє, оскільки відповідно ч.3 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Таким чином, Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. по справі № 2-7/172-2010 набрала законної сили і підстав для зупинення провадження по справі суд не вбачає.

У судовому засіданні представник позивача усно підтримав вимоги позовної заяви у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про причини неявки суд не сповістив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 18.11.2010 р. залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. по справі № 2-7/172-2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Кримський» до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» про стягнення 319373,64 грн. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 280820,43 грн., пеню в сумі 75244,31 грн.., а також стягнуто судові витрати. Відмовлено в позові в частині стягнення 15000,11 грн. заборгованості та пені в сумі 234473,05 грн. (а.с.108-122).

З тексту судового рішення суд вбачає, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання щодо сплати за поставлений товар, у звязку з чим Відкрите акціонерне товариство «Племзавод «Кримський» звернулося до суду про стягнення заборгованості. Позивачем в рамках справи № 2-7/172-2010 у ході судового розгляду заявлялись вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції, однак суд відмовив у прийнятті заяви про уточнення позовних, посилаючись на ту обставину, що це є фактично заява про зміну предмета позову.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Листом вих.№ 120 від 16.02.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити в добровільному порядку 3% річних в сумі 13109,63 грн. та індекс інфляції в сумі 39929,86 грн. (а.с.144).

Однак, відповідач в добровільному порядку вказану заборгованість не погасив, у звязку з чим Відкрите акціонерне товариство «Племзавод «Кримський» звернулось до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання щодо сплати за поставлений товар, про що свідчить Рішення господарського суду АР Крим від 18.11.2010 р. залишене без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. по справі № 2-7/172-2010, та має для суду преюдиційне значення і не потребує доказування при розгляді даного позову.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості у розмірі 13109,63 грн. та суму інфляційних витрат, нарахованих на прострочену суму заборгованості у розмірі 39929,86 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості у розмірі 13109,63 грн. та суму інфляційних витрат, нарахованих на прострочену суму заборгованості у розмірі 39929,86 грн. обґрунтовані, засновані на законі, а отже підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Відповідачем також не оспорено суму розрахунку позивача.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 35; ідентифікаційний код 00450693) на користь Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Кримський» (АР Крим, Сакський район, с.Кримське, вул.Леніна, 1; ідентифікаційний код 00852571) 3% річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості у розмірі 13109,63 грн., суму інфляційних витрат, нарахованих на прострочену суму заборгованості у розмірі 39929,86 грн. державне мито в розмірі 530,39 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 26.04.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.