Рішення № 16096417, 19.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2011Справа №5002-19/594-2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 01267308)

До відповідача - Приватного підприємства «РГС ГРУПП», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 33773309)

про стягнення 162671,90 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. №3-Д від 27.12.2010 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач Відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Приватного підприємства «РГС ГРУПП» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 162671,90 грн., з яких: 138064,30 грн. сума основного боргу, 17810,30 грн. індекс інфляції, 6797,30 грн. 3% річних, а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.02.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача усно підтримав вимоги позовної заяви у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про причини неявки суд не сповістив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Витратними накладними № 4871 від 17.06.2009 р. на суму 4760,90 грн., № 4781 від 15.06.2009 р. на суму 10473,98 грн., № 4779 від 15.06.2009 р. на суму 10473,98 грн., № 4875 від 18.06.2009 р. на суму 9521,80 грн., № 4983 від 19.06.2009 р. на суму 9520,00 грн., № 4814 від 16.06.2009 р. на суму 9521,80 грн., № 4876 від 18.06.2009 р. на суму 9521,80 грн., № 4876 від 18.06.2009 р. на суму 9521,80 грн., № 4817 від 16.06.2009 р. на суму 10473,98 грн., № 4822 від 16.06.2009 р. на суму 10473,98 грн., № 4873 від 17.06.2009 р. на суму 4760,90 грн., № 4818 від 16.06.2009 р. на суму 19043,60 грн., № 4851 від 17.06.2009 р. на суму 10950,07 грн., № 4885 від 17.06.2009 р. на суму 10950,07 грн., довіреностями про отримання уповноваженою особою відповідача продукції підтверджується факт поставки продукції Приватному підприємству «РГС ГРУПП» на загальну уму 139968,66 грн. (а.с.33-49).

Гарантійним листом ПП «РГС Груп» гарантувало позивачу оплату за поставлений товар згідно виставлених рахунків (а.с.50).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання щодо сплати за поставлений товар.

Матеріалами справи, а саме: витратними накладними № 4871 від 17.06.2009 р. на суму 4760,90 грн., № 4781 від 15.06.2009 р. на суму 10473,98 грн., № 4779 від 15.06.2009 р. на суму 10473,98 грн., № 4875 від 18.06.2009 р. на суму 9521,80 грн., № 4983 від 19.06.2009 р. на суму 9520,00 грн., № 4814 від 16.06.2009 р. на суму 9521,80 грн., № 4876 від 18.06.2009 р. на суму 9521,80 грн., № 4876 від 18.06.2009 р. на суму 9521,80 грн., № 4817 від 16.06.2009 р. на суму 10473,98 грн., № 4822 від 16.06.2009 р. на суму 10473,98 грн., № 4873 від 17.06.2009 р. на суму 4760,90 грн., № 4818 від 16.06.2009 р. на суму 19043,60 грн., № 4851 від 17.06.2009 р. на суму 10950,07 грн., № 4885 від 17.06.2009 р. на суму 10950,07 грн., довіреностями про отримання уповноваженою особою відповідача продукції підтверджується факт поставки продукції на загальну уму 139968,66 грн. Однак, оскільки позивач просить суд стягнути заборгованість з ПП «РГС Груп» в розмірі 138064,30 грн., суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цієї суми.

Документально підтверджених відомостей сплати заборгованості відповідачем суду не представлено. Таким чином позовна вимога щодо стягнення заборгованості за поставлений товар обґрунтована та підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити індекс інфляції у розмірі 17810,30 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 6797,30 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 138064,30 грн., індексу інфляції в розмірі 17810,30 грн., 3% річних в розмірі 6797,30 грн. обґрунтовані, засновані на законі, а отже підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Відповідачем також не оспорено суму розрахунку позивача.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Приватного підприємства «РГС ГРУПП» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Трубаченко, 30, офіс 109; ідентифікаційний код 33773309) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Монтажна, 3; ідентифікаційний код 01267308) заборгованість за поставлений товар в розмірі 138064,30 грн., індекс інфляції в розмірі 17810,30 грн., 3% річних в розмірі 6797,30 грн., державне мито в розмірі 1626,71 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 26.04.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.