Рішення № 16096117, 14.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2011Справа №5002-19/819-2011 За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Євпаторії», АР Крим, м.Євпаторія (ідентифікаційний код 03348057)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервісгаз», АР Крим, м.Євпаторія (ідентифікаційний код 23203562)

про стягнення 69019,58 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 юрисконсульт, дов. № 115/04 від 31.01.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Євпаторії» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервісгаз» та просить суд стягнути з відповідача 69019,58 грн., а також просить стягнути судові витрати. Позовні вимоги мотивовані не виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором № 23 (341) від 23.04.2008 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію, у звязку з чим за відповідачем утворилась заборгованість.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) позивачем не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2008 р. між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Євпаторії» (Водоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервісгаз» (Абонент) укладено договір № 23 (341) на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (а.с.7-12).

Водоканал надає абоненту послуги по водопостачанню та водовідведенню по тарифам, які розраховуються з урахуванням економічних обґрунтованих витрат, які несе Водоканал для виконання даного Договору. Тарифи на користування водою від міського водопроводу та прийом сточних вод у міську каналізацію встановлюється у відповідності з діючим законодавством України без будь яких додаткових погоджень абонентами розмірів цих тарифів та строків їх введення (п.1.10 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжиткомгоспу України від 05.07.1995 р. № 30) (п.3.1, 3.2 Договору).

Згідно п.3.6 Договору Абонент може проводити передплату за надані послуги у розмірі та у строки, погоджені з Водоканалом. Споживачі орендарі призводять щомісячну до 5-го числа 100% передплату у розмірі очікуваного місячного споживання, з проведенням кінцевого розрахунку у встановлені строки, надлишки сум, отримані Водоканалом зараховуються у рахунок платежів (наступна передплата може бути здійснена з урахуванням цих надлишків).

Відповідно до п.3.7 Договору Представник Абонента зобовязаний отримати рахунки за комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню у Водоканалу з 10 по 25 число кожного місяця. В рахунках зазначаються: нарахування за поточний місяць (обсяги наданих послуг по обєктам, тарифи, сума); борг на початок місяця, у тому числі за рішенням суду (основний борг, держмито, інформаційні послуги, 3% річних, інфляційні, пеня, перерасход ліміту, штраф за несвоєчасну оплату) та кінцева сума, яка підлягає сплаті. Рахунок підлягає оплаті на протязі трьох днів.

Пунктом 6.2.2 Договору встановлено, що Абонент зобовязаний оплатити спожиті послуги в строки, встановлені Договором та здійснити інші платежі, передбачені Договором та діючим законодавством.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наявних у матеріалах справи рахунках актах виконаних робіт № 341/9388 від 22.09.2009 р., № 341/10456 від 21.10.2009 р., № 341/11529 від 23.11.2009 р., № 341/12690 від 24.12.2009 р., № 341/928 від 21.01.2010 р., № 341/1950 від 22.02.2010 р., № 341/2970 від 22.03.2010 р., № 341/4082 від 22.04.2010 р., № 341/5209 від 25.05.2010 р., № 341/6330 від 22.06.2010 р., № 341/7547 від 26.07.2010 р., а також актом звірки взаєморозрахунків суд вбачає, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 69019,58 грн. (а.с.29-41).

Доказів оплати суми боргу у розмірі 69019,58 грн. відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 69019,58 грн., оскільки він обґрунтований, заснований на приписах діючого законодавства та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервісгаз» (АР Крим, м.Євпаторія, вул.Дм.Ульянова, 26/28; ідентифікаційний код 23203562) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Євпаторії» (АР Крим, м.Євпаторія, вул.Ескадроннаа, 25; ідентифікаційний код 03348057) заборгованість в розмірі 69019,58 грн., державне мито в розмірі 690,20 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 19.04.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.