Ухвала суду № 16095832, 14.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.

УХВАЛА

14.04.2011Справа №5002-9/615-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Масандра» ( 98600, м. Ялта, вул. Дражинського, 46)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», (95034, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6)

Про скасування протоколу засідання комісії

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, пред-к., дов. пост. від 01.02.2011 року.

Від відповідача ОСОБА_2, ю/к., дов. пост. №010-Д від 04.01.2011 року.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить скасувати протокол № 3772 від 24.11.2010 року засідання комісії за розглядом акту № 106045 від 21.04.2009 року про порушення Правил користування електричною енергією, складений відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Масандра».

04.04.11р. відповідачем наданий суду відзив на позов за №10/1173 від 01.04.11р., у якому відповідач вимоги позову не визнає та просить провадження по справі припинити.

У судовому засіданні 04.04.2011року була оголошена перерва до 14.04.2011року до 10:00 годин.

14.04.2011року судове засідання відбулось у присутності представників сторін.

Від позивача на день слухання справи надійшли письмові пояснення на відзив відповідача.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

20.06.2008 року між позивачем і відповідачем був укладений договір про поставку електричної енергії.

Відповідно до умов укладеного договору Постачальник (відповідач) поставляє електричну енергію Споживачу (позивачу), а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі відповідно умовам договору та додаткам до договору, які є його невідємною частиною. За час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені договором, сторони зобовязуються керуватись діючим законодавством України, зокрема, Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

21.04.2009р. представниками Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» у присутності представника споживача при огляді обєкту - Пансіонату «Масандра» були виявлені порушення споживачем Правил користування електричною енергією, а саме: порушення цілісності пломби Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» на кожуху електролічильника, порушення цілісності пломби енергоогляду на клемної кришці електролічильника.

За результатами перевірки відповідно до п.6.41 Правил користування електричною енергією був складений акт №106045 про порушення Правил користування електричною енергією.

24.11.2010р. на засіданні комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією був розглянутий акт №106045 від 21.04.2009р., за результатами якої був винесений протокол №3772, відповідно з яким був розрахований обєм і вартість недорахованої електроенергії. Висновок комісії: до оплаті по акту №106-5 підлягає сума у розміру 37004,74грн.

Позивач вважає, що протокол(рішення) комісії підлягає скасуванню, оскільки був прийнятий с порушенням норм матеріального права.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України визначає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобовязань до субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобовязання, що використовуються самими сторонами зобовязання в односторонньому порядку. До субєкта, який порушив господарське зобовязання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобовязань стороною, яка порушила зобовязання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно з частиною 2 статті 236 Господарського кодексу України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням (ч. 2 ст. 237 ГК України).

У постанові Верховного суду України від 09.11.2010р. суд дійшов до висновку, що зі змісту ст. ст. 235, 236 Цивільного кодексу України вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недорахованої спожитої електроенергії є саме оперативно господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру у розумінні ч.2 ст. 20 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, рішення відповідача про донарахування споживачу 37004,74грн. вартості недорахованої спожитої електричної енергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Отже протокол № 3772 засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 24.11.2010 року не відноситься до актів ненормативного характеру, тобто не є правомірним способом захисту прав в розумінні частини 2 статі 20 Господарського процесуального кодексу України та у цьому сенсі такі вимоги позивача не відносяться до категорії вимог, які підвідомчі господарським судам.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1.Провадження по справі припинити.

2.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Масандра» (м. Ялта, вул. Дражинського, 46, 98600, ЗКПО 32765040 р/р 2600101735109, МФО 324786 у відділенні в м. Ялті філії АТ «Укрексімбанк» в АРК) 85,00 грн. державного мита, перерахованого за платіжним дорученням № 24 від 18.02.2011 року (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405 код платежу 22090200 у банку одержувача:ДУДК України в АРК м. Сімферополь).

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пансіонат Масандра» (м. Ялта, вул. Дражинського, 46, 98600, ЗКПО 32765040 р/р 2600101735109, МФО 324786 у відділенні в м. Ялті філії АТ «Укрексімбанк» в АРК) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перерахованого за платіжним дорученням № 25 від 18.02.2011 року (р/р 31214264700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405 код платежу 22050003 у банку одержувача: ДУДК України в АРК м. Сімферополь).

Видати накази.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПетухова Н.С.