Рішення № 16095825, 12.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

12.04.2011Справа №5002-15/625-2011

За позовом Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» (98312, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28; ЄДРПОУ 01125554)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Кримвтормет» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Суворівський спуск, 5; ЄДРПОУ 00190638)

Про стягнення 127826,04 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1., представник , довіреність від 12.09.2008

Від відповідача ОСОБА_2, представник, довіреність №05 від 10.01.2011

Обставини справи: Державне підприємство «Керченський морський торговельний порт» звернулося до господарського суду АР Крим із позовом до Закритого акціонерного товариства «Кримвтормет» про стягнення 127826,04 грн. заборгованості, з яких: 120000,00 грн. основного боргу, 4739,18 грн. пені, 2169,60 грн. інфляції та 917,26 грн. 3% річних.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх тим, що відповідач належним чином не виконав умови договору №03-01-047/КО від 11.06.2010 щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 120000,00 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4739,18 грн. пені, 2169,60 грн. інфляції та 917,26 грн. 3% річних.

Відповідач не представив суду відзиву на позовну заяву, однак, у судовому засіданні позов визнав.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2010 між Державним підприємством «Керченський морський торговельний порт» (Порт) та Закритим акціонерним товариством «Кримвтормет» (Фірма) укладено|ув'язнений| договір №03-01-047/КО (а.с.10-16).

Згідно з пункту 1.1 Договору, даний договір порядок та умови перевалки експортних вантажів Фірми через Порт по варіанту «вагон (автотранспорт) склад судно» в обємі орієнтовно щомісячно: лом чорних металів 2000 тон.

Оплата послуг Порту здійснюється відповідно до розділу 4 Договору за ставками Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів у портах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 №392, а також за вільними тарифами позивача у випадках надання послуг, не передбачених Збірником тарифів (пункт 4.1 Договору).

Рахунки позивача мають бути оплачені протягом 15 днів з дати отримання рахунку (пункт 4.7 Договору), у випадках несвоєчасної оплати послуг Фірма сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, починаючи з 16-го дня з дати отримання рахунку (пункт 4.9 Договору).

Позивачем були надані відповідачу послуги по договору №03-01-047/КО від 11.06.2010 та виставлений рахунок №4657 від 22.10.2010 на суму 146 249,06 грн., який згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення отриманий відповідачем 01.11.2010 (а.с.19-20).

Однак, відповідачем вищевказана сума була погашена частково, у розмірі 26 249,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №58 від 08.11.2010 (а.с.21) та випискою банку по рахунку позивача за 08.11.2010 (а.с.58-59).

Листом від 18.11.2010 позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість по рахунку №4657 від 22.10.2010 в сумі 120000,00 грн. (а.с.36).

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків підписаного представниками обох сторін, станом на 30.03.2011 заборгованість відповідача перед позивачем по договору №03-01-047/КО від 11.06.2010 становить 120000,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за надані послуги у розмірі 120000,00 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач зобовязання за договором №03-01-047/КО від 11.06.2010 щодо оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 120000,00 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, отже підлягає стягненню з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, відповідачем була визнана сума заборгованості у розмірі 120000,00 грн. шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2169,60 грн. інфляційних втрат та 917,26 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2169,60 грн. інфляційних втрат та 917,26 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4739,18 грн. пені.

Пунктом 4.9 Договору встановлено, що у випадках несвоєчасної оплати послуг Фірма сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, починаючи з 16-го дня з дати отримання рахунку

Приписами пункту 6 статті 231 господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 4739,18 грн. підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобовязань по оплаті наданих послуг за договором №03-01-047/КО від 11.06.2010 не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

За таких обставин, суд вважає доцільним зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача 2 369,59 грн. пені.

Згідно пункту 6.3 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998, з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Кримвтормет» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Суворівський спуск, 5; ЄДРПОУ 00190638) на користь Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» (98312, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28; ЄДРПОУ 01125554) 120000,00 грн. основного боргу, 2369,59 грн. пені, 2169,60 грн. інфляції, 917,26 грн. 3% річних, 1278,26 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 14.04.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.