Рішення № 16095743, 12.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

12.04.2011Справа №5002-15/755-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесс Тур Крим» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шполянської 7/9; ЄДРПОУ 36228443)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт» (98690, АР Крим, м. м. Ялта, смт. Форос, вул. Фороський спуск, 1; ЄДРПОУ 33006410)

Про стягнення 26942,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність від 17.02.11

Від відповідача не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тесс Тур Крим» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт», в якому просить суд відшкодувати з рахунку відповідача витрати в сумі 26942,00 грн. на користь позивача, також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 269,42 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат та ІТЗ та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав мотивуючи їх тим, що відповідач належним чином не виконав умови договору №06/к про здійснення санаторно-курортних послуг на умовах надання квоти місць від 31.03.2010, що призвело до понесення позивачем збитків у розмірі 26942,00 грн. та й стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цих збитків в примусовому порядку.

22.03.2011 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує

12.04.2011 від позивача до суду надійшло правове обґрунтування позовних вимог.

Відповідач до судового засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи.

Судом не вбачається підстав для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесс Тур Крим» (Замовник) укладено договір №06/к про здійснення санаторно-курортних послуг на умовах надання квоти місць, відповідно до пункту 1.1 якого, Виконавець надає, а Замовник отримує визначену Додатком №1, який є невід'ємною частиною даного договору , квоту місць на загальний період з 01.06.2010 по 10.09.2010 (а.с.8-11).

Відповідно до пункту 3.16 Договору, у випадку, якщо замовник має залишок грошових коштів, пов'язаний з виконанням зобовязань по даному договору, станом на 10.09.2010 та не має заборгованості по платежам згідно Додатку №1, Замовник отримує можливість переносу реалізації невикористаної частини суми квоти місць згідно пункту 5.5. на період з 10.09.2010 по 31.12.2010. При цьому, зарахування виконання зобовязань по сумі квоти здійснюється між сторонами з урахуванням коефіцієнту 0,75 по відношенню до діючих затверджених цін Виконавця на період розміщення замовлення з оформленням Додаткової угоди до даного Договору.

Згідно пункту 3.19 договору, залишок невикористаних грошових коштів замовника станом на 31.12.2010, який виник в результаті не реалізації Замовником частини квоти місць за загальний період квоти, а також за період з 10.09.2010 по 31.12.2010 не повертається та не компенсується послугами виконавця.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору, винна сторона відшкодовує спричинені таким невиконанням або неналежним виконанням збитки в порядку та розмірі, передбаченим законодавством України та цим договором.

Відповідно до додатку №1 до Договору, позивач зобовязався сплатити відповідачу суму квоти у розмірі 2077596,00 грн. в строк до 25.07.2010 (а.с.24).

Позивач сплатив відповідачу 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №83 від 07.04.2010 (а.с.14).

Листом №200 від 11.05.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт» запропонувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Тесс Тур Крим» внести зміни до Договору №06/к, зменшивши загальну квоту місць до розміру здійсненої попередньої плати, у звязку з проведенням реорганізації в Санаторному комплексі «Форос» та визначенням туристичного оператора, який отримав ексклюзивні права на реалізацію послуг Санаторного комплексу «Форос» (а.с.26).

Відповідно до додатку №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди від 11.05.2010), позивач зобовязався сплатити відповідачу суму квоти у розмірі 50000,00 грн. в строк до 11.05.2010 (а.с.12).

Згідно пункту 8.1 Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010.

Доказів оскарження чи визнання договору недійсним сторони суду не надали.

16.11.2010 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою повернути 26942,00 грн. заборгованості, у звязку з тим, що відповідачем були надані послуги по Договору №06/к лише на суму 23058,00 грн. (а.с.31).

Листом від 24.12.2010 відповідач повідомив позивача про те, що вимога повернути 26942,00 грн. заборгованості є необґрунтованою та такою що протирічить Договору №06/к (а.с.32), що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт» 26942,00 грн. збитків.

Приписи статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.

В той же час, суд звертає увагу на те, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків (шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобовязання, якого припустився боржник.

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний звязок. За відсутністю такого звязку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного звязку слід враховувати, що необхідно виявляти звязок саме між порушенням зобовязання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених статтею 456 Цивільного кодексу України.

В Розясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди» Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обовязку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести суду факт спричинення та розмір шкоди, заподіяної відповідачем, безпосередній причинний звязок між правопорушенням та заподіянням шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи заявлена сума у розмірі 26942,00 грн. за своєю правовою природою та в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України не є збитками.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт сричинення та розмір збитків, заподіяних відповідачем, безпосередній причинний звязок між правопорушенням та спричиненням збитків а також факт самого правопорушення.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 3 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Таким чином, всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не представив суду безперечних доказів заподіяння збитків Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт» у розмірі 26942,00 грн., не довів протиправності дій відповідача та причинного звязку між цими діями та спричиненими збитками, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 13.04.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.