Рішення № 16093884, 10.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2011Справа №5002-29/101-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

До відповідача 1) Державної податкової інспекції в м. Ялта (98600, м. Ялта, вул. Васильєва, 16);

Іншого відповідача - 2) Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19).

Про стягнення 10 131,12 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., арбітражний керуючий, ліцензія серії НОМЕР_1 від 07.05.2007 р.

Від відповідача не зявився

Від іншого відповідача ОСОБА_2, представник, довіреність №11.0-27/03 від 01.01.2011р.

Суть спору: Фізична особа-підприємець арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Державної податкової інспекції в м. Ялта про стягнення оплати наданих послуг арбітражним керуючим в розмірі 10131,12 грн., з яких 9026,77 грн. основна сума заборгованості, 419,81 грн. пеня, 215,15 грн. 3 % річних, та 469,39 грн. індекс інфляції.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою господарського суду АР Крим у справі № 2-17/4689-2008 від 06.10.2008 р. за заявою Державної податкової інспекції м. Ялта відносно боржника ТОВ «Корсъ» введена процедура банкрутства розпорядження майном, розпорядником майна призначено ОСОБА_1. Позивач, посилаючись на абз. 2 ч. 10 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та або визнання його банкрутом», згідно якому оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, здійснюється кредитором, за заявою якого порушено справу, вважає що Державна податкова інспекція м. Ялта, як ініціюючий кредитор, повинна сплатити послуги та відшкодувати витрати позивачу за період від 06.10.2008 р. по 25.05.2009 р.

Крім того, 10.03.2010 р. позивачем на адресу відповідача був надісланий рахунок на оплату послуг арбітражного керуючого розпорядника майна ТОВ «Корсъ» який відповідачем станом на 06.01.2011 р. не сплачено, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Також, позивач вважає, що в звязку з неналежним виконанням зобовязання відповідачем, у відповідності до чинного законодавства, у нього виникло право на нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних, суми яких і заявляються останнім до стягнення.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13 січня 2011 року позов Фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1 прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Відповідач згідно наданих у судове засідання 10.02.2011р. заперечень, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Державна податкова інспекція м. Ялта не є розпорядником бюджетних коштів та не може робити видатки, які не передбачені кошторисом.

За власною ініціативою суду, ухвалою господарського суду АР Крим від 10.02.2011р. судом залучено в якості іншого відповідача Головне управління Державного казначейства в АР Крим.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.03.2011р. представник відповідача Державної податкової інспекції в м. Ялта не зявився, причина неявки не відома, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Представник іншого відповідача у судове засідання 10.03.2011р. надав відзив на позов, згідно з яким вважає, що необхідно встановити: чи є предмет спору (оплата послуг) бюджетним зобовязанням з боку Державної податкової інспекції в м. Ялта, посилаючись на Наказ Державного казначейства України №89 від 25.05.2004р., згідно з п. 12.1 якого, органи державного казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників шляхом проведення платежів з реєстру, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників відкритих в органах Державного казначейства. Крім того, ГУ Державного казначейства України в АР Крим, посилався на Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків на яких обліковуються кошти державних та місцевих бюджетів, або бюджетних установ. (Порядок затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008р. №609).

Позивач у судовому засіданні наполягав на стягненні суми заявленої у позові з відповідача Державної податкової інспекції в м. Ялта.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та іншого відповідача, суд -

встановив:

21 квітня 2008 року ухвалою господарського суду АР Крим у справі №2-17/4689-2008 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсъ» було порушено провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.10.2008р. у справі №2-17/4689-2008 відносно боржника введена процедура банкрутства розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1, який має ліцензію арбітражного керуючого серії НОМЕР_1 від 27.05.07р. та проживає за адресою: АДРЕСА_1

На підставі протоколу №1 Засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсъ» від 25.05.2009р. (а.с. 14-16) ухвалою господарського суду АР Крим від 28.05.2009р. у справі №2-17/4689-2008 була затверджена оплата послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1 за час виконання обовязків у справі про банкрутство у розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць, з моменту призначення його ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсъ».

Ухвалою від 20.12.2010 р. по справі № 2-17/4689-2008 затверджено звіт і ліквідаційний баланс ліквідатора боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсъ» арбітражного керуючого ОСОБА_1. Банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсъ» ліквідовано, виключено його з Єдиного Державного реєстру підприємства та організацій України. Провадження у справі припинено.

Отже в період з 06.10.2008 р. по 28.05.2009 р. позивач виконував обовязки розпорядника майна у справі про банкрутство № 2-17/4689-2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом.

На підставі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

10 березня 2010 р., позивач, керуючись абз. 2 ч.10 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» спрямував на адресу ДПІ в м. Ялта повідомлення з рахунком № 6 на оплату послуг арбітражного керуючого за період з 06.10.2008р. по 25.05.2009р., яке було отримано відповідачем 12.03.2009р., що підтверджує копія поштового повідомлення (а.с. 19).

Згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Частиною 10 статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

До теперішнього часу заборгованість в сумі 9026,77 грн. відповідачем не сплачена, підтверджується матеріалами справи, розрахунком позовних вимог (а.с. 8), а тому підлягає стягненню в повному обсязі.

До того ж, такої самої думки додержується Вищий господарський суд України, що викладено в Постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2010р. у справі №2-3/5657-2007.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 469,39 грн. та 3% річних у сумі 215,15 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми індексу інфляції становить 469,39 грн. та 3% річних у розмірі 215,15 грн. за період з квітня 2010р. по грудень 2010р.

Виконання цивільних обовязків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином взяті на себе зобовязання щодо оплати послуг арбітражного керуючого, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення індексу інфляції підлягають стягненню у сумі 469,39 грн. та 3% річних у сумі 215,15 грн.

Також позивач просить стягнути пеню за невиконання грошового зобовязання у розмірі 419,81 грн. за період з 23.03.2010р. по 22.09.2010р.

Як встановлено судом, правовідносини сторін виникли не на підставі договору, а внаслідок несплати відповідачем оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Види забезпечення виконання зобов'язання визначені статтею 546 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином угода про забезпечення зобов'язання неустойкою (пенею) вчиняється також в письмовій формі.

Однак, з огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання відповідача, застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені в сумі 419,81 грн. є неправомірним, тому в позові, в цій частині слід відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача - Державну податкову інспекцію в м. Ялта пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Що стосується іншого відповідача Головного управління Державного казначейства в АР Крим, якого суд залучив за власною ініціативою до участі у справі, то оскільки позивач не заявляв до іншого відповідача позовні вимоги, то суд вважає необхідним припинити провадження у справі у відношенні іншого відповідача - Головного управління Державного казначейства в АР Крим, у звязку з відсутністю предмету спору.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 10.03.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, п. 1.1, ст.. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної податкової інспекції в м. Ялта (98600, м. Ялта, вул. Васильєва, 16, код ЄДРПОУ 23192025) на користь фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість у сумі 9026,77 грн., 3% річних у сумі 215,15 грн.; індекс інфляції у сумі 469,39 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 97,77 грн. та 226,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У частині стягнення пені в розмірі 419,81 грн. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В частині вимог відносно іншого відповідача - Головного управління Державного казначейства в АР Крим, провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 15.03.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.