Рішення № 16093872, 09.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2011Справа №5002-28/6154-2010 За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17).

До відповідача Міжводненської сільської ради (96420, Чорноморський район, с. Міжводне, вул. Ювілейна, б. 1).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Верховна Рада Автономної Республіки Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рапід-ЛТД» (96420, АР Крим, Чорноморський район, с. Міжводне, вул. Комсомольська, 15а).

Про визнання недійсним рішення та визнання права власності.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1 гол. спец. юр. відділу, довіреність № 17Д від 21.01.2011р.

Від відповідача ОСОБА_2 представник, довіреність від 20.01.2011 р.

Від третіх осіб не зявилися, повідомлені належним чином.

Суть спору: Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Міжводненської сільської ради про визнання недійсним рішення Міжводненської сільської ради 48 сесії 5 скликання № 3336 від березня 2010р. та визнання права власності за АР Крим в особі Верховної ради АР Крим на будівлю, розташовану за адресою: Чорноморський район, с. Міжводне, вул. Комсомольська, 15а.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням № 3336 Міжводненська сільська рада безпідставно відмовила Фонду майна АР Крим в оформленні права власності на будівлю, розташовану за адресою: Чорноморський район, с. Міжводне, вул. Комсомольська, 15а.

24.12.2010р. ухвалою господарського суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Верховну Раду Автономної Республіки Крим.

25.01.2011р. представник позивача надав суду клопотання, в якому, посилаючись на допущення технічної помилки, просить читати п. 2 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: «Визнати недійсним рішення Міжводненської сільської ради 48 сесії 5 скликання № 3336 від 03 березня 2010р.».

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, усно пояснюючи, що позивач не звертався до виконавчого комітету Міжводненської сільської ради щодо оформлення права власності, у звязку з чим, спірним рішенням позивачу відмовлено правомірно, однак, письмовий відзив не надав.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 1995 року Фондом державного майна Криму видано наказ № 24 «Про прийняття рішення по приватизації обєктів державної (Автономної Республіки Крим) власності» (а. с. 56-57), відповідно до якого дозволено приватизацію шляхом безоплатної передачі та викупу товариствами покупців, які створені членами трудових колективів, зокрема, племрадгосп «Міжводне».

08 лютого 1996 року Фондом майна АР Крим видано Наказ № 143 «Про затвердження оцінки вартості цілісного майнового комплексу племрадгоспу «Міжводне» Чорноморського району» (а. с. 10), відповідно до якого затверджено протокол за результатами інвентаризації та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу племрадгоспу «Міжводне». Також, встановлено, що вартість цілісного майнового комплексу складає 193190 млн. крб., а вартість майна, яке підлягає приватизації Товариством покупців племрадгоспу «Міжводне» складає 144973 млн. крб.

08 лютого 1996 року Фондом майна АР Крим видано Наказ № 145 «Про затвердження плану приватизації цілісного майнового комплексу племрадгоспу «Міжводне» Чорноморського району» (а. с. 61).

Таким чином, з наведених наказів та плану приватизації (а. с. 18-24) вбачається, що до статутного фонду КСП «Міжводне» не увійшло ряд обєктів, серед яких значиться дитячий садок.

Відповідно до додатку № 7 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000р. № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим», встановлено що до майна, яке належить АР Крим належить, зокрема, дитячий садок у с. Міжводне (а. с. 28).

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 23.10.2008р. № 1015-5/08 «Про питання управління майном, яке належить Автономній Республіці Крим» затверджено Перелік майна, що належить Автономній Республіці Крим та підлягає приватизації, в п. 1 якого значиться будівля колишнього дитячого садка, що не увійшла до статутного фонду КСП «Міжводне» у процесі приватизації, передана у користування за договором оренди ТОВ «Рапід - ЛТД», розташована за адресою: Чорноморський район, с. Міжводне, вул. Комсомольська, 15а.

Згідно абзацу 2 пункту 1 Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або передане в її управління, затвердженого постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21.04.99 року №459-2/99, суб'єктом права власності Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Частиною 1 статті 317, частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власника наділено правом володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Пунктом 4 частини 2 статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим, пунктом 4 частини 2 статті 9 Закону України від 10 лютого 1998 року №90/98 «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» і підпунктом 5.2 пункту 5 Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або передане в її управління, до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим віднесене визначення порядку управління майном, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до Постанови Уряду Криму від 02.11.1995р. № 325 «Питання Фонду майна Автономної Республіки Крим» затверджено «Положення про Фонд майна Автономної Республіки Крим», відповідно до п. 2 якого останній, в межах повноважень, визначених Фондом державного майна України і делегованих Верховною Радою АР Крим, реалізує державну політику у сфері приватизації державного майна, майна, що належить АР Крим, і комунальній власності, здійснює повноваження органу управління державним майном і майном, що належить АР Крим, та не увійшло до статутних фондів створених в процесі приватизації господарських товариств і колективних сільськогосподарських підприємств.

Враховуючи вищенаведене, 30 квітня 2009р. Фондом майна АР Крим винесено наказ № 287 «Про прийняття рішення з приватизації майна, що належить Автономній Республіці Крим будівлі колишнього дитячого садка, передане у користування за договором оренди ТОВ «Рапід-ЛТД», розташоване за адресою: Чорноморський район, с. Міжводне, вул. Комсомольська, 15а» (а. с. 31), відповідно до якого вирішено здійснити приватизацію шляхом продажу за конкурсом зазначеного майна.

З метою оформлення права власності на об'єкт приватизації за Автономною Республікою Крим в особі Верховної Ради АР Крим, позивач звернувся до Міжводненської сільської ради, про що свідчать листи від 22.06.2009р. № 03/1618, від 10.09.2009р. № 03/2406, від 27.10.2009р. № 03/2778, від 19.02.2010р. № 03/332 (а. с. 54, 53, 50, 49 відповідно).

03 березня 2010р. на 48 сесії 5 скликання Міжводненською сільською радою винесено рішення № 3336 «Про розгляд листа Фонду майна АР Крим», відповідно до якого, з посиланням на ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту», позивачу відмовлено в оформлені права власності на будівлю колишнього дитячого садочку.

Позивач вважає, що зазначене рішення винесено Міжводненською сільською радою безпідставно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах законності та поєднання місцевих і державних інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 24 зазначеного Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі Положення), пунктом 1.4 якого визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Розділом 2 Положення визначено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи, визначені додатком 2 до Положення, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування (п. 6).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що позивач, як орган управління майном що належить АР Крим, обґрунтовано звернувся до Міжводненської сільської ради щодо оформлення права власності на будівлю дитячого садка.

Проте, відповідачем відмовлено в оформлені права власності з посиланням на ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001р., якою регламентується порядок створення, реорганізації та ліквідації дошкільного навчального закладу.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою цієї статті та статтею 20 Господарського кодексу України. Зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно Розяснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000, № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, який, у даному випадку, представляє інтереси держави.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі.

Стаття 20 Господарського кодексу України (що встановлює шляхи захисту прав суб'єктів господарювання) - кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів у тому числі шляхом визнання наявності прав.

Частина 2 ст. 328 ЦК України, передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а отже, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості в звязку з тим що орган місцевого самоврядування не визнав це право у т.ч. шляхом можливості реалізації своїх повноважень.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не використав свого права та не надав суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість та правомірність спірного рішення.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що спірне рішення підлягає визнанню недійсним, оскільки відповідач безпідставно відмовив позивачу в оформленні права власності на будівлю дитячого садка, наслідком чого є порушення права позивача як органу управління майном, що належить АР Крим.

Суд також вважає обґрунтованою вимогу про визнання права власності на спірне майно, оскільки спірне рішення, що є предметом спору у цій справі, є прямим доказом наявності підстав, передбачених ст. 392 ЦК України.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 09.03.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 14.03.2011р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення Міжводненської сільської ради 48 сесії 5 скликання № 3336 від 03.03.2010р.

3.Визнати право власності на будівлю, розташовану за адресою: Чорноморський район, с. Міжводне, вул. Комсомольська, 15а за Автономною Республікою Крим в особі Верховної ради АР Крим.

4.Стягнути з Міжводненської сільської ради (96420, Чорноморський район, с. Міжводне, вул. Ювілейна, 1, код ЄДРПОУ 04368547) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 187,00 грн.

5.Стягнути з Міжводненської сільської ради (96420, Чорноморський район, с. Міжводне, вул. Ювілейна, 1, код ЄДРПОУ 04368547) в дохід державного бюджету м. Сімферополя (№ рахунку 31214264700002 , банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄГРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 236,00 грн.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.