Рішення № 16093870, 09.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2011Справа №5002-28/59-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» (96555, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Аксабай, 9; поштова адреса: 97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Ескадронна, 22).

До відповідача Державного підприємства «Військовий радгосп «Євпаторійський» Міністерства оборони України (97402, м. Євпаторія, ГСП 2, Ділянка нова).

Про визнання недійсним договору.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1. - представник, довіреність від 25.08.2009р.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державного підприємства «Військовий радгосп «Євпаторійський» Міністерства оборони України про визнання договору доручення від 19.09.2006 р. недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір укладено не уповноваженими на це особами, та засновані на положеннях ст.ст. 203, 207 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача у засідання суду тричі не зявився, відзив на позов не надав, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2005 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та ТОВ «ВС Євпаторійський» (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Військовий радгосп «Євпаторійський», який розташовано за адресою: м. Євпаторія, ГСП 2, дільниця нова.

19 вересня 2006 року між Військовим радгоспом «Євпаторійський» Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» укладено договір доручення (а. с. 10).

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Договором доручення визначено, що повірений (позивач) зобовязується здійснювати від імені довірителя (відповідача) наступні юридичні дії: оплачувати борги ДП «Військовий радгосп «Євпаторійський» перед Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» відповідно до укладеної додаткової угоди про реструктуризацію заборгованості № 1/53 від 19 вересня 2006р. в сумі 194345,91 грн.

Відповідно до п. 7 договору, даний договір укладено на строк з 19.09.2006р. по 31.12.2009р.

Позивач просить визнати договір доручення від 19.09.2006 р. недійсним, у звязку з тим, що договір укладено не уповноваженими на це особами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Судом встановлено, що спірний договір укладено Військовим радгоспом «Євпаторійський» Міністерства оборони України в особі директора Вовкодавець С.В., який діє на підставі статуту, з одного боку та ТОВ «ВС Євпаторійський» в особі заступника генерального директора Османова Е.Я., який діє на підставі статуту, з іншого боку.

Матеріали справи містять контракт № 7 з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності від 05 серпня 2003 року (а. с. 11- 13), відповідно до якого, громадянин Вовкодавець Сергій Вікторович наймається (назначається) на посаду директора Військового радгоспу «Євпаторійський» на термін з 05.08.2003р. по 05.08.2004р.

17.08.2004р. наказом начальника Управління сільського господарства Міністерства оборони України № 198/246 (а. с. 14) продовжено дію контракту № 7 до 05.08.2005р.

Як свідчить трудова книжка БТ-І № 5671054 (а. с. 15), 06.08.2005р. Вовкодавця С.В. було звільнено з займаної посади по закінченню дії контракту.

Таким чином, на момент укладання спірного договору, 19.09.2006р. Вовкодавець Сергій Вікторович не знаходився у трудових відносинах з Військовим радгоспом «Євпаторійський» Міністерства оборони України, а також, в матеріалах справи відсутні докази надання зазначеному громадянину повноважень на укладання договору доручення.

Крім того, судом також досліджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» та встановлено наступне. Відповідно до п. 8.10 статуту, директор товариства має право без довіреності діяти від імені товариства, укладає угоди, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні, видає довіреності. Директор може передавати свої повноваження (частину повноважень) іншим посадовим особам товариства на визначений ним термін (п. 8.11 статуту) (а. с. 24).

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні документи, які визначають повноваження заступника генерального директора ТОВ «ВС Євпаторійський», а також відсутня довіреність на укладання спірного договору на імя заступника генерального директора товариства Е.Я. Османова, суд дійшов висновку, що останній діяв з перевищенням повноважень під час укладання спірного договору.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як пояснював представник позивача, на момент винесення рішення по справі рішень щодо схвалення договору доручення - не існує.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не використав свого права та не представив суду належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Викладені обставини свідчить про те, що договір доручення від 19.09.2006 року укладено не уповноваженими на це особами, у звязку з чим суд дійшов висновку, що спірний договір не відповідає приписам ст. 203 ЦК України, що відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 09.03.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 14.03.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати договір доручення від 19.09.2006 року, укладений між Державним підприємством «Військовий радгосп «Євпаторійський» Міністерства оборони України (97402, м. Євпаторія, ГСП 2, Ділянка нова, код ЄДРПОУ 08413983) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» (96555, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Аксабай, 9, код ЄДРПОУ 32945562) - недійсним.

3.Стягнути з Державного підприємства «Військовий радгосп «Євпаторійський» Міністерства оборони України (97402, м. Євпаторія, ГСП 2, Ділянка нова, код ЄДРПОУ 08413983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» (96555, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Аксабай, 9, код ЄДРПОУ 32945562) державне мито у розмірі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.