Рішення № 16093867, 09.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2011Справа №5002-32/184-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова, 13 ідентифікаційний код 05480542)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиборг-Крим» (95014, АР Крим, м. Сімферополь, проїзд Проводників, 47-А ідентифікаційний код 34523213)

Про стягнення 6669, 70 грн. та спонукання до виконання певних дій

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1., довіреність № 122 від 17.01.2011р. у справі.

Від відповідача не зявився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне обєднання Залізничного району м. Сімферополя звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиборг-Крим» про стягнення 6 669, 70 грн. та спонукання відповідача звільнити приміщення та передати його позивачеві.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.02.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 03.02.2011р., 15.02.2011р., від 01.03.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором оренди від 10.06.2009р. в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

У судовому засіданні 15.02.2011р. представник позивача надав заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, якою просив пункт 3 прохальної частини позовної заяви викласти в наступній редакції: зобовязати відповідача звільнити займані приміщення.

Відповідно до пункту 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки на момент звернення позивача із заявою розгляд справи по суті ще не було розпочато, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та подальший розгляд справи здійснювати в межах змінених позовних вимог.

Відповідач, вчетверте, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 19) та витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача ( а.с. 26 -27).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2009 року між Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційним обєднанням Желєзнодорожного району м. Сімферополя (Орендодавець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сиборг-Крим» (Орендар) ( відповідач) був укладений Договір оренди № 217/2 (а.с. 10-11).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець на підставі рішення голови Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя № 233 від 10.06.2009р. передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташоване за адресою вул.. Желябова, 37/3 площею 225, 6 кв.м.

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата за червень місяць складає 2146, 00 грн. без ПДВ.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, що зазначено в пункті 3.2 договору.

Орендна плата оплачується щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, що передбачено пунктом 3.3 Договору.

Сторони передбачили в пункті 3.5 Договору, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з врахуванням індексації за кожний день прострочення враховуючи день оплати.

У виконання умов договору 10.06.2009р. був підписаний акт приймання передачі приміщення ( а.с. 17).

Відповідно до пункту 10.1 Договору строк дії договору становить з 10.06.2009р. по 09.06.2010р.

Додатковою угодою сторони продовжили строк дії договору до 09.09.2010р. ( а.с. 13).

А пізніше, договір був пролонгований до 01.10.2010р., що зазначено в додатковій угоді (а.с. 15).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату орендної плати та експлуатаційних витрат ( а.с. 23-25).

Невиконання відповідачем умов договору призвело до утворення заборгованості з орендної плати в розмірі 6669, 70 грн. за період з липня 2010р. по жовтень 2010р., яка підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд зобовязати відповідача звільнити займане приміщення.

Відповідно до пункту 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Так, судом встановлено, що договір оренди № 217/2 припинив свою дію 01.10.2010р., у відповідності до додаткової угоди, підписаної сторонами.

Пунктом 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з пунктом 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Крім того порядок повернення приміщення передбачений пунктом 2.4 Договору, відповідно до якого у випадку припинення договору, приміщення повертаються Орендатором Орендодавцеві.

Проте, до теперішнього часу орендоване майно відповідачем не повернуто, у звязку із чим, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобовязання відповідача повернути орендоване майно є обґрунтованими, крім того вони визнані відповідачем, а отже підлягають задоволенню.

Відповідач всупереч вимогам статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів відсутності заборгованості з орендної плати та повернення приміщення позивачеві у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати та спонукання відповідача до повернення приміщення обґрунтованими, а відповідно й такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 78, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиборг-Крим» (95014, АР Крим, м. Сімферополь, проїзд Проводників, 47-А ідентифікаційний код 34523213) на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова, 13 ідентифікаційний код 05480542) 6669, 70 грн. заборгованості, 187, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сиборг-Крим» (95014, АР Крим, м. Сімферополь, проїзд Проводників, 47-А ідентифікаційний код 34523213) звільнити займані нежитлові приміщення, розташовані за адресою вул.. Желябова, 37/3 в підвалі площею 225, 6 кв.м.

4.Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.03.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 10.03.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.