Рішення № 16093838, 01.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

01.03.2011Справа №5002-7/185-2011

За позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя (95006, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13, ідентифікаційний код 05480542)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (95494, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 4490,44 грн. та спонукання до звільнення приміщення.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_4, предст., дов. №122 від 17.01.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_3, НОМЕР_2.

Суть справи: Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне обєднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 4490,44 грн. заборгованості з орендної плати та спонукання відповідача звільнити зайняте приміщення та передати його за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушуються умови укладеного між сторонами договору оренди №32/3 від 14.04.2009 р. та не сплачується своєчасно та в повному обсязі орендна плата, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 4490,44 грн., яку позивач просить стягнути примусово.

Поданою до суду 08.02.2011 р. заявою позивач зменшив розмір позовних вимог на 2000,00 грн. у звязку зі здійсненням часткового погашення відповідачем боргу та просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 2490,44 грн.

Відповідач у судове засідання зявився, письмовий відзив на позов не надав, але заявив клопотання про залучення до матеріалів справи платіжних доручень, які підтверджують погашення заборгованості в повному обсязі.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя №132 від 14.04.2009 р. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 передано в оренду нежиле приміщення (підвал) загальною площею 40,5 кв. м., розташоване по вул. Кржижановського,5а, для використання під торговий обєкт з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи 34,5 кв. м. та торговий обєкт з продажу непродовольчих товарів 6,0 кв. м. строком на 12 місяців.

На виконання цього рішення 14.04.2009 р. між Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційним обєднанням Желєзнодорожного району м. Сімферополя (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) був укладений типовий договір оренди №32/3, за яким в строкове платне користування відповідачеві були передані вищевказані приміщення по АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата за цим договором складає без ПДВ за перший місяць оренди квітень 761,10 грн., оплата експлуатаційних витрат 1,16 грн. за 1 кв. м., + ПДВ 20%.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що орендна плата сплачується Орендодавцеві щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

В пункті 10.1 Договору сторони передбачили, що він укладений строком на 12 місяців та діє з 14.04.2009 р. по 13.04.2010 р. включно.

Приміщення було передано в користування відповідачу за актом приймання-передачі від 14.04.2009 р. (а. с. 12).

13.03.2010 р. Виконавчим комітетом Залізничної районної ради м. Сімферополя було прийнято рішення №100, яким строк дії договору був продовжений на 12 місяців.

На підставі цього рішення між сторонами у справі була укладена додаткова угода, якою строк дії договору оренди був продовжений до 13.04.2011 р.

Отже, на день розгляду справи вищевказаний договір оренди №32/3 від 14.04.2009 р. продовжує діяти.

Матеріали справи свідчать, що на оплату послуг за договором позивачем виставлялися відповідні рахунки (а. с. 19-26), в яких міститься помітка про їх отримання відповідачем.

Однак, відповідачем були порушені умови договору та додаткової угоди до неї в частині повного та своєчасного перерахування орендної плати та експлуатаційних витрат.

Так, за період з 01.05.2010 р. по 30.11.2010 р. позивачем нараховано до сплати 7658,42 грн., у той час як за цей період відповідачем сплачено лише 5397,40 грн., у звязку з чим, враховуючи наявність за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 станом на 01.05.2010 р. боргу в сумі 2229,42 грн., загальний розмір заборгованості відповідача складає 4490,44 грн. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду та порушення провадження у справі відповідачем була погашена заборгованість в повному обсязі. Наведене підтверджується платіжними дорученнями №3 від 01.02.2011 р. на суму 2000,00 грн., №3 від 25.02.2011 р. на суму 2000,00 грн., №4 від 26.02.2011 р. на суму 990,00 грн., №6 від 01.03.2011 р. на суму 590,00 грн. Отже, загальна сума перерахованим відповідачем коштів складає 5580,00 грн., тобто борг є погашеним в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі випадку відсутності предмета спору.

В п. 3 Розяснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, враховуючи, що Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне обєднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом 18.01.2011 р., а заборгованість була погашена відповідачем після цього, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення боргу підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмета спору.

При цьому суд не може прийняти до уваги заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки у випадку погашення відповідачем боргу після звернення позивача до суду процесуальні наслідки визначаються саме з урахуванням пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від наявності або відсутності заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, у звязку з тим, що після погашення частини боргу право позивача на стягнення цієї суми, відмову від позову в цій частині, зменшення позову на цю суму, перестає існувати.

Однак, стосовно вимоги Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя про спонукання відповідача звільнити зайняте приміщення та передати його за актом приймання-передачі суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа позовної заяви, обовязковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

Однак, суд зазначає, що вимога Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя про спонукання відповідача звільнити зайняте приміщення та передати його за актом приймання-передачі взагалі нормативно не мотивована позивачем не наведені норми в обґрунтування своєї позиції.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 1 статті 27 цього Закону передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Отже, обовязок по поверненню орендованого майна виникає у орендаря виключно у випадку розірвання договору або закінчення строку його дії.

Як вже було зазначено вище, строк дії оренди сторонами був встановлений до 13.04.2011 р. Доказів розірвання договору позивачем суду надані не були, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

З урахуванням цього, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про спонукання відповідача звільнити зайняте приміщення та передати його за актом приймання-передачі через недоведення позивачем їх правомірності.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 частини 1 статті 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного обєднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя заборгованості в сумі 4490,44 грн.

2.Відмовити в позові в частині спонукання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити зайняте приміщення та передати його за актом приймання-передачі.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 02.03.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.