Рішення № 16093727, 24.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2011Справа №5002-33/6017.1-2010 за позовом Фонду майна АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

до приватного підприємства «Технопласт плюс» (98100, м. Феодосія, вул. Українська, 44)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відкрите акціонерне товариство «Управління будівництва м. Феодосія» (98100, м.Феодосія, вул. Войкова, 44)

про спонукання до виконання певних дій та стягнення 637 639,77 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Позивача: ОСОБА_1 головний спеціаліст відділу нормативно-правового забезпечення, довіреність № 24-Д від 03.02.2011р.; Фонд майна АР Крим

Відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність № 164 від 25.11.2011р.; ПП «Технопласт плюс».

Третя особа: не зявився, ВАТ «Управління будівництва м.Феодосія».

Суть спору: позивач звернувся із позовною заявою до відповідача про стягнення до бюджету АР Крим заборгованості з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року в сумі 155679.65 грн., пені в сумі 13724.37 грн., неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період 30 березня 2009 року по 29 травня 2009 року у сумі 94049.12 грн., про стягнення на користь позивача заборгованості з податку на додану вартість у сумі 16341.56 грн., пені за несвоєчасне внесення платежів у сумі 945.36 грн. та про зобовязання відповідача повернути на баланс відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва м. Феодосія» нерухоме майно, що належить АР Крим - нежитлові приміщення №27-41, загальною площею 6833.5 кв. м., у будівлі літ. «Г», споруди № 1 - склад готової продукції, загальною площею 4476.0 кв.м., та 10 одиниць обладнання, розташованого за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби, 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва м. Феодосія» за актом приймання передачі.

Свої вимоги позивач вмотивовує неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна від 27 лютого 2006 року щодо внесення орендних платежів та повернення обєкту оренди після його розірвання та обґрунтовує посиланнями на статтю 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та статтю 785 Цивільного кодексу України.

Заявою від 16 грудня 2009 року позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача до бюджету АР Крим заборгованість з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 17 грудня 2009 року в сумі 162161.57 грн., пеню в сумі 31051.79 грн., неустойку за безпідставне користування майном за час прострочення за період 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425195.75 грн., заборгованість з ПДВ у сумі 16341.56 грн., а також стягнути на користь Фонду майна АРК пеню за несвоєчасне внесення платежів у сумі 2889.11 грн. (т.1, а.с. 34-35).

Ухвалою від 17 грудня 2009 року господарським судом АР Крим дана заява була прийнята до розгляду (т.1, а.с. 46-47).

Рішенням господарського суду АР Крим від 20 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 червня 2010 року (т. 1, а.с. 133-144), позовні вимоги Фонду майна АР Крим були задоволені в повному обсязі (т.1, а.с. 79-85).

Постановою Вищого господарського суду України від 17 листопада 2010 року вищевказані судові акти у даній справі скасовані, справу передано на новий розгляд (т.1, а.с. 183-185).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 24 грудня 2010 року справу прийнято до свого провадження суддею Радвановською Ю.А. із привласненням № 5002-33/6017.1-2010 (т. 2, а.с.1).

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги.

Так, заявою від 21 лютого 2011 року позивач також просив зобовязати приватне підприємство «Технопласт Плюс» нежитлові приміщення №27-41, загальною площею 6833.5 кв. м., у будівлі літ. «Г», споруди № 1 - склад готової продукції, загальною площею 4370.0 кв.м., споруди загальною площею 4476.0 кв.м. і 10 одиниць обладнання, розташованого за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби, 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва м. Феодосія» передати Фонду майна АР Крим за актом приймання передачі (т. 2 а.с.60)

При цьому, позивач виходив з того, що в процесі нового розгляду справи стало відомо, що третя особа, відкрите акціонерне товариство «Управління будівництва м. Феодосії», - балансоутримувач спірного майна, припинив свою діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 2 а.с. 34).

Отже, як пояснив представник позивача, неможливість повернення спірного майна сприяє нарощуванню боргу відповідача перед Фондом майна АР Крим за безпідставне користування ним, у зв'язку з чим з огляду на вимоги пункту 5.7 договору оренди від 27 лютого 2006 року, позивач визнав доцільним викласти позовні вимоги таким чином.

Представником відповідача у судовому засіданні 24 лютого 2011 року, фіксування якого здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу, дані обставини не заперечувалися, як і не надійшло заперечень щодо повернення спірного майна саме орендодавцю Фонду майна АР Крим.

Суд, з огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи, що не мало місця ані зміна предмету, ані підстав позову, прийняв дані уточнення до розгляду.

Відповідач позов не визнав за мотивами, що викладені у відзивах на позов. Крім того, відповідач просив провести повернення оплаченої пені в розмірі 31051.79 грн. (а.с. 73-74).

Згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами є підприємства та організації, яким предявлено позовну вимогу.

Отже, враховуючи, що процесуальними нормами не передбачено право відповідача у справі заявляти самостійні вимоги, вимоги приватного підприємства «Технопласт Плюс», викладені у відзиві на позов від 24 лютого 2011 року, судом не розглядалися.

Третя особа в судове засідання не зявилася, про причини відсутності суд не повідомила, про час та місце розгляду судового засідання була сповіщена належним чином. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

В процесі розгляду справи, 24 лютого 2011 року, на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (т.2, а.с. 72), яке було задоволено судом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

27 лютого 2006 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та приватним підприємством «Технопласт плюс» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування за актом приймання передачі майно, а саме: нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв.м, у будівлі літ. «Г», споруду № 1 - складу готової продукції загальною площею 4370,0 кв.м., споруди загальною площею 4476, 0 кв.м. і 10 одиниць обладнання, розташовані за адресою: м. Феодосія, вул. 109а, що не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва м. Феодосія» (т. 1 а.с. 12-14).

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами договору та акту прийманняпередачі майна.

Пунктами 3.1, 3.3 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 листопада 1998 року №274-2/98 (із змінами та доповненнями). Орендна плата за базовий місяць оренди січень 2006 року складає 11334.36 грн. Сума орендної плати за кожен наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, встановлений Мінстатом України.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що сплата орендних платежів відбувається щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

26 квітня 2006 року, 24 грудня 2006 року та 30 жовтня 2007 року між сторонами було підписано додаткові угоди № 1, 2 та 3 відповідно, згідно з якими в договір оренди були внесені зміни стосовно місцезнаходження обєкта оренди, розміру орендної плати, порядку її сплати та відповідальності сторін за неналежне виконання своїх зобовязань (т. 1 а.с. 19, 20, 21).

Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди від 30 вересня 2007 року № 3 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 листопада 1998 року № 274-2/98 (із змінами та доповненнями в редакції постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 23 травня 2007 року № 470-5/07), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку травень 2007 року - 100 % - до бюджету Автономної Республіки Крим 15409.32 грн. Орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі: 100% до бюджету Автономної Республіки Крим; податок на додану вартість на повну суму орендної плати - Фонду майна Автономної Республіки Крим.

Пунктом 5 додаткової угоди від 30 вересня 2007 року № 3 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету Автономної Республіки Крим відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобовязаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Невикористаний залишок амортизаційних відрахувань на повне відновлення орендованого майна, визначений на підставі довідки орендаря, підлягає перерахуванню до бюджету АР Крим. У разі закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує бюджету АРК орендну плату до дати фактичної передачі майна згідно з актом приймання передачі, підписаного сторонами по договору (пункт 5.7 договору у редакції додаткової угоди від 30 вересня 2007 № 3).

Відповідно до пункту 9.4. договору у випадку невнесення орендарем орендної плати протягом 3 місяців, договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем листа орендодавця про відмову. Повернення майна здійснюється відповідно до пункту 2.5 договору.

Строк дії договору оренди визначений в пункті 10.1 договору - до 25 лютого 2007 року.

Якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (пункт 10.6 договору у редакції додаткової угоди від 24 грудня 2006 року № 2).

У разі припинення дії договору орендар зобовязаний повернути орендодавцю орендоване майно відповідно до порядку, встановленому при передачі майна орендарю за договором (пункт 2.5 договору).

На виконання умов договору від 27 лютого 2006 року відповідачу був переданий обєкт оренди за актом приймання - передачі від 27 лютого 2006 року (т. 1 а.с. 15).

Як стверджує позивач, відповідачем неналежним чином виконувалися умови договору оренди, а саме платежі за ним перераховувалися несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість з орендної плати та з податку на додану вартість.

23 лютого 2009 року позивач листом № 03/480 звернувся до відповідача з претензією, в якій зазначив про наявність заборгованості з орендної плати та повідомив відповідача про розірвання договору оренди та необхідність повернення орендного майна (т. 1 а.с. 26).

Відповідач отримав зазначеного листа 30 березня 2009 року, про що свідчить підпис представника позивача на поштовому повідомленні № 333070 (т. 1 а.с. 24), однак був залишений без відповіді.

Несплата відповідачем орендної плати та неповернення орендованого майна зявилося підставами для звернення Фонду майна АР Крим до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Крім того, позивачем було нараховано неустойку за безпідставне користування майном в сумі 425 195.75 грн. за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року, а також пеню за несвоєчасне внесення платежів в сумі 33940.90 грн..

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі з договору оренди нерухомого майна, вони регулюються положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір оренди за своєю суттю є платним договором та з його змісту випливає обовязок орендаря вносити орендну плату. Також необхідно враховувати, що розмір орендної плати був встановлений договором та корегувався додатковими угодами до нього, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього такого обовязку.

Відповідно до пункту 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також пункту 3 статті 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкт оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, виконання зобов'язань та страхування орендованого взятого ним в оренду майна є істотними умовами договору оренди.

Згідно зі статтею 29 цього Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.5 договору оренди від 27 лютого 2006 року передбачено, що сплата орендних платежів відбувається щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5 додаткової угоди від 30 вересня 2007 року № 3 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету Автономної Республіки Крим відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

Так, вимоги, які є предметом розгляду у даній справі, були викладені позивачем в заяві від 16 грудня 2009 року (т.1, а.с. 34-35), в якій він просив стягнути з відповідача до бюджету АР Крим заборгованість з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 17 грудня 2009 року в сумі 162161.57 грн., пеню в сумі 31051.79 грн., неустойку за безпідставне користування майном за час прострочення за період 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425195.75 грн., заборгованість з ПДВ у сумі 16341.56 грн., а також стягнути на користь Фонду майна АРК заборгованість з ПДВ у сумі 16341.56 грн. та пеню за несвоєчасне внесення платежів у сумі 2889.11 грн..

Заявою від 18 лютого 2010 року представником позивача було виправлено помилку, допущену в заяві від 16 грудня 2009 року, - заборгованість з ПДВ в сумі 16 341.56 грн. позивач просив стягнути лише на користь Фонду майна АРК, як це і передбачено пунктом 3 додаткової угоди № 3 від 30 жовтня 2007 року (т.1, а.с. 62).

Одночасно, суд вважає за необхідне звернути увагу на ще одну помилку, допущену позивачем при оформленні заяви про збільшення позовних вимог від 16 грудня 2009 року.

Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 162161.57 грн. за період з 12 жовтня 2008 року по 17 грудня 2009 року, однак, як в наступному поясняв представник позивача, при оформленні заяви було допущено описку, суму розміром 162161.57 грн. фактично було нараховано за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року станом на 17 грудня 2009 року, що також підтверджується розрахунком, доданим до цієї заяви (т.1, а.с. 36-38), а помилково зазначено - «за період з 12 жовтня 2008 року по 17 грудня 2009 року».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача на користь бюджету АР Крим заборгованості з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року в сумі 162161.57 грн., пені за період з 13 грудня 2008 року по 17 грудня 2009 року в сумі 31051.79 грн., неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425 195.75 грн., заборгованості з ПДВ за період з 27 лютого 2006 року по 30 березня 2009 року у сумі 16341.56 грн., а також вимоги про стягнення на користь Фонду майна АРК пені за несвоєчасне внесення платежів за період з 13 грудня 2008 року по 17 грудня 2009 року у сумі 2889.11 грн..

В процесі розгляду даної справи вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати, пені та заборгованості з ПДВ були задоволені відповідачем у добровільному порядку, що підтверджується платіжними дорученнями № 14 та 15 від 09 червня 2010 року (т. 2 а.с. 32-33).

Зазначені обставини також не заперечувалися представниками сторін.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає правові підставі для припинення провадження у справі в частині стягнення з приватного підприємства «Технопласт плюс» на користь бюджету АР Крим заборгованості з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року в сумі 162161.57 грн., пені за період з 13 грудня 2008 року по 17 грудня 2009 року в сумі 31051.79 грн., заборгованості з ПДВ за період з 27 лютого 2006 року по 30 березня 2009 року у сумі 16341.56 грн., а також в частині стягнення на користь Фонду майна АРК пені за несвоєчасне внесення платежів за період з 13 грудня 2008 року по 17 грудня 2009 року у сумі 2889.11 грн..

З огляду на те, що погашення заборгованості та пені відбулося після звернення позивача до суду, судові витрати в цій частині згідно з вимогами статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

Таким чином, незадоволеними залишилися вимоги Фонду майна АРК про стягнення з відповідача неустойки за безпідставне користування майном за період 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року у сумі 425 195.75 грн..

Представником відповідача протягом нового розгляду справи, зокрема у судовому засіданні 24 лютого 2011 року, фіксування якого здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не заперечувався факт користування орендованим майном протягом даного часу, однак він стверджував, що орендна плата за даний період повинна бути стягнута з приватного підприємства «Технопласт плюс» не у подвійному розмірі, як то передбачено статтею 785 Цивільного кодексу України, на положення якої посилається позивач, а в одному, як було передбачено умовами додаткової угоди від 30 жовтня 2007 року № 3 до договору оренди від 27 лютого 2006 року.

Судом було встановлено наступне.

Відповідно до пункту 9.4. договору у випадку невнесення орендарем орендної плати протягом 3 місяців, договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем листа орендодавця про відмову. Повернення майна здійснюється відповідно до пункту 2.5 договору.

Так, пунктом 2.5 договору оренди встановлено, що у разі припинення дії цього договору орендар зобовязаний повернути орендодавцю орендоване майно відповідно до порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором.

23 лютого 2009 року позивач листом № 03/480 звернувся до відповідача з претензією, в якій попередив відповідача про розірвання договору оренди та необхідність повернення орендного майна (т. 1, а.с. 26).

Зазначений лист був отриманий відповідачем 30 березня 2009 року (т. 1 а.с. 24), тобто орендоване майно він повинен був повернути 31 березня 2009 року.

Однак, за твердженням позивача та це підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, відповідач продовжував користуватися спірним орендованим майном, у зв'язку з чим, на підставі положень статті 785 Цивільного кодексу України, відповідачу була нарахована неустойка за фактичне користування майном, яка за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року склала 425 195.75 грн.

Зазначене вбачається з розрахунку, долученого позивачем до заяви про збільшення позовних вимог, поданої ним в процесу розгляду справи (т. 1, а.с. 36-38).

Тобто, позивач просить стягнути 425 195.75 грн. як неустойку в розмірі подвійної орендної плати.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Одночасно, в пункті 5.7 договору від 27 лютого 2006 року сторонами було обумовлено, що у разі закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує до бюджету та Фонду майна АРК оренду плату до дати фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі.

Аналогічні умови були передбачені сторонами і в пункті 6 додаткової угоди № 3 від 30 жовтня 2007 року, укладеної до договору оренди від 27 лютого 2006 року.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вищий господарський суд України, переглядаючи раніш прийняти судові акти у даній справі, в постанові від 17 листопада 2010 року зазначив, що судами першої та другої інстанції не були враховані вимоги пункту 5.7 договору оренди, в редакції додаткової угоди № 3 від 31 жовтня 2007 року, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача орендної плати в надмірному розмірі, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства (т.1, а.с. 183-185).

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, згідно з частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до розрахунку, проведеного судом, розмір орендної плати за договором оренди від 27 лютого 2006 року за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року складає 212 597.87 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року орендної плати в сумі 212597.87 грн..

Стосовно доводів представника відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього заборгованості з орендної плати за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року з огляду на те, що позивач посилається на положення статті 785 Цивільного кодексу України, якою регулюється порядок нарахування неустойки, а не орендної плати, суд має зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями даного Закону обумовлений обовязок судді при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та обєктивний розгляд судових справ.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що звернення до господарського суду зазначених у цій нормі юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У частинах першій і четвертій статті 4 Господарського процесуального кодексу України йдеться про вирішення господарським судом спорів на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також норм права інших держав.

В пункті 16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29 червня 2010 року № 01-08/369 викладена позиція, згідно з якою господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобовязання.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже зазначалося, обовязок орендаря сплачувати орендну плату за весь час користування майном передбачений пунктом 5.7 договору від 27 лютого 2006 року з урахуванням пункту 6 додаткової угоди № 3 від 30 жовтня 2007 року.

Факт користування майном за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року не заперечувався відповідачем, однак доказів внесення орендної плати протягом цього часу ним надано не було.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, задоволенню підлягають вимоги Фонду майна АРК про стягнення з приватного підприємства «Технопласт плюс» орендної плати за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в сумі 212597.87 грн., в частині стягнення нарахованої неустойки в сумі 212597.87 грн. слід відмовити.

Також, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про зобовязання приватного підприємства «Технопласт плюс» передати Фонду майна АР Крим нежитлові приміщення №27-41, загальною площею 6833.5 кв. м., у будівлі літ. «Г», споруди № 1 - склад готової продукції, загальною площею 4370.0 кв.м., споруди загальною площею 4476.0 кв.м. і 10 одиниць обладнання, розташованого за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби, 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва м. Феодосія» за актом приймання передачі, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, і на умовах, зазначених у договорі оренди, за актом приймання-передачі.

Пунктом 5.7 договору оренди від 27 лютого 2006 року передбачений обовязок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані.

Як вже було зазначено, представник відповідача у судовому засіданні 24 лютого 2011 року, фіксування якого здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не заперечував проти повернення спірного майна саме орендодавцю Фонду майна АР Крим.

У звязку з викладеним, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки заборгованість з орендної плати за період 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року в розмірі 162161.57 грн., пеня в розмірі 31051.79 грн., заборгованість з податку на додану вартість в сумі 16341.56 грн. та пеня в розмірі 2889.11 грн. була оплачена відповідачем після звернення позивача із даною позовною заявою до суду, оплата державного мита в цій частині позовних вимог відноситься на відповідача, згідно з вимогами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, в повному обсязі, а в іншій частині заявлених вимог пропорційно їх задоволенню.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 01 березня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 80, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства «Технопласт плюс» (98100, м. Феодосія, вул. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) до бюджету Автономної Республіки Крим ( р/р 33210870700001 в Головному управлінні Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 23896447, код платежа 22080400) заборгованість з орендної плати за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в розмірі 212 597.87 грн.

3.Зобовязати приватне підприємство «Технопласт Плюс» передати Фонду майна АР Крим нежитлові приміщення №27-41, загальною площею 6833.5 кв. м., у будівлі літ. «Г», споруди № 1 - склад готової продукції, загальною площею 4370.0 кв.м., споруди загальною площею 4476.0 кв.м. і 10 одиниць обладнання, розташованого за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби, 109, що не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Управління будівництва м. Феодосія» за актом приймання передачі.

4.Припинити провадження у справі в частині стягнення з приватного підприємства «Технопласт плюс» на користь бюджету АР Крим заборгованості з орендної плати за період з 12 жовтня 2008 року по 30 березня 2009 року в сумі 162161.57 грн., пені за період з 13 грудня 2008 року по 17 грудня 2009 року в сумі 31051.79 грн., заборгованості з ПДВ за період з 27 лютого 2006 року по 30 березня 2009 року у сумі 16341.56 грн., а також в частині стягнення на користь Фонду майна АРК пені за несвоєчасне внесення платежів за період з 13 грудня 2008 року по 17 грудня 2009 року у сумі 2889.11 грн..

5.В частині стягнення з приватного підприємства «Технопласт плюс» неустойки за період з 31 березня 2009 року по 17 грудня 2009 року в сумі 212 597.87 грн. в позові відмовити.

6.Стягнути з приватного підприємства «Технопласт плюс» (98100, м. Феодосія, вул. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) в дохід Державного бюджету України (р/рахунок 31115095700002, банк одержувач ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) 4 250.41 грн. державного мита.

7.Стягнути з приватного підприємства «Технопласт плюс» (98100, м. Феодосія, вул. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/рахунок 31214264700002 в УДК в м.Сімферополь ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код отримувача 22050003, ОКПО 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236.00 грн.

8.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.