Рішення № 16093609, 01.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

01.03.2011Справа №5002-7/6146-2010

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, ідентифікаційний код 03358593)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» (95493, м. Сімферополь, шосе Московське, 11-й км) в особі Сімферопольського дослідно-експериментального заводу ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» (95493, . Сімферополь, шосе Московське, 11-й км, ідентифікаційний код 05421166)

Про стягнення 288019,81 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1, предст., дов. №20-3/6263 від 30.10.2010 р.

Від відповідача ОСОБА_2., предст., дов. від 06.09.2010 р.

Сутьспору: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» в особі Сімферопольського дослідно-експериментального заводу ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» 288019,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обовязків по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої йому позивачем за договором №1125 від 31.01.2000 р. теплової енергії, у звязку з чим заборгованість Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» в особі Сімферопольського дослідно-експериментального заводу ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» перед Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» за період з 01.04.2008 р. по 01.12.2010 р. складає 254889,18 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 8095,23 грн. та 25035,40 грн. інфляційних втрат.

В клопотанні №01-19/11 від 19.01.2011 р. відповідач зазначив, що платіжним дорученням №6 від 11.01.2011 р. ним було перераховано позивачеві 21737,26 грн., а платіжним дорученням №08 від 13.01.2011 р. 21879,53 грн., що має бути враховано при розгляді справи. Крім того, в клопотанні №01-16/11 від 16.02.2011 р. відповідач просив суд надати розстрочку виконання судового рішення строком на чотири місяці, враховуючи, що він перебуває в банкрутстві.

17.02.2011 р. до ГС АР Крим від представника Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» надійшла заява, в якій зазначено, що відповідачем частково погашена заборгованість в сумі 38029,80 грн., у звязку з чим просить припинити провадження у справі в цій частині та стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» в особі Сімферопольського дослідно-експериментального заводу ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» 216859,38 грн. суми основного боргу, 25035,40 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 8095,23 грн.

01.03.2011 р. до ГС АР Крим від Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» надійшла заява, в якій він зазначив, що платіжним дорученням №28 від 25.02.2011 р. була частково погашена заборгованість в сумі 16023,74 грн., а також наполягає на наданні розстрочки виконання судового рішення строком на 4 місяці. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. По справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

За клопотанням відповідача ухвалою від 17.02.2011 р. строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

31.01.2000 р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Теплопостачальна організація) та Сімферопольським дослідно-експериментальним заводом ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії №1125, пунктом 1 якого передбачено, що Теплопостачальна організація зобовязується відпускати Споживачеві теплоенергію.

Відповідно до пункту 11 Договору Споживач сплачує отриману теплову енергію в строк до 5 числа місяця, що настав, протягом всього року за тарифами, визначеними відповідно до рішень Ради Міністрів АР Крим. Підставою для оплати є платіжна вимога Теплопостачальної організації.

В пункті 26 сторони передбачили, що договір укладений строком на пять років з дня його підписання та вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде повідомлено письмово однією зі сторін про припинення або зміну договору та при повній оплаті за опалюваний сезон.

Сторони не представили суду доказів розірвання договору або зміни його умов, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. З урахуванням цього, суд вважає, що на час розгляду справи договір продовжує діяти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обовязки за договором, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку споживача. На оплату відпущеної теплової енергії позивачем виставлялися відповідні рахунки, в яких зазначалася кількість відпущеної теплоенергії, тариф та загальна сума до сплати (а. с. 21-52). Рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать копії реєстрів виданих рахунків (а. с. 53-84), однак не були оплачені своєчасно та в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.04.2008 р. по 01.12.2010 р. в сумі 254889,18 грн. та стало підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

З наявної в матеріалах справи постанови Вищого господарського суду від 17.11.2010 р. у справі №2-17/8751.2-2008 вбачається, що відповідач у справі Відкрите акціонерне товариство «Кримспецсільгоспмонтаж» - перебуває в судовій процедурі банкрутства, провадження було порушено ухвалою суду від 18.03.2003 р. Отже, відповідно до абзацу 6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заявлені і цій справі вимоги є поточними, на які не розповсюджується мораторій на задоволення вимог.

Матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду відповідачем і січні 2009 року частково була погашена заборгованість за спірний період в загальному розмірі 38029,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6 від 11.01.2011 р. та №08 від 13.01.2011 р., а також актом звірки взаємних розрахунків від 01.02.2011 р.. підписаним обома сторонами (а. с. 102). Крім того, платіжним дорученням №28 від 25.02.2011 р. відповідачем сплачено 16023,74 грн., тобто всього після порушення провадження у справі відповідачем в добровільному порядку перераховано 54053,54 грн., у звязку з чим провадження в частині стягнення коштів у вказаній сумі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

В п. 3 Розяснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, несплаченою залишена заборгованість в розмірі 200835,64 грн., відповідач, всупереч положенням статей 33, 34 ГПК України, не надав суду доказів погашення цієї суми боргу, у звязку з чим вона підглядає примусовому стягненню.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування 3% річних у сумі 8095,23 грн. та 25035,40 грн. інфляційних втрат.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи підтверджується, що сума 3% річних в розмірі 8095,23 грн. та інфляційних втрат в розмірі 25035,40 грн. розрахована позивачем правомірно, по суті відповідачем не оспорюється, а тому вказані кошти також підлягають стягненню з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» в особі Сімферопольського дослідно-експериментального заводу ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж».

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суд зазначає наступне.

Так, пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому слід врахувати приписи статті 121 ГПК України, яка передбачає, що відстрочка або розстрочка виконання судового рішення надається у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до Розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд враховує, що відповідач у справі перебуває у банкрутстві, що безумовно свідить про його скрутне фінансове становище. Крім того, відповідачем доданий лист його обслуговуючого банку КРД «Райффайзен Банк Аваль», з якого бачається, що на грошові кошти Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж», які находяться на розрахункових рахунках №№26003198854(980) та 26008198859(980), накладений арешт Залізничним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції. Також обслуговуючим баном надана довідка довідка №0000-101/1/4/9 від 24.02.2011 р. про обіг грошових коштів на поточному рахунку №26007201888(980), з аналізу якого можна зробити висновок про нездатність відповідача одразу погасити всю суму заборгованості за рішенням у цій справі. З урахуванням цього, враховуючи, що відповідачем вживаються заходи для погашення суми заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення строком на чотири місяці.

З урахуванням викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» в особі Сімферопольського дослідно-експериментального заводу ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» 54053,54 грн. заборгованості.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кримспецсільгоспмонтаж» (95493, м. Сімферополь, шосе Московське, 11-й км) в особі Сімферопольського дослідно-експериментального заводу ВАТ «Кримспецсільгоспмонтаж» (95493, . Сімферополь, шосе Московське, 11-й км, ідентифікаційний код 05421166) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) заборгованість у розмірі 200835,64 грн., 3% річних у сумі 8095,23 грн., 25035,40 грн. інфляційних втрат, 2880,20 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання рішення строком на чотири місяці зі щомісячною сплатою: березень 2011 року 59270,62 грн., квітень 2011 року 59270,62 грн., травень 2011 року 59270,62 грн., червень 2011 року 59 270,61 грн.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) Дворний І. І.

Рішення підписано 09.03.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.