Рішення № 16093542, 10.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2011Справа №5002-33/6087.1-2010 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» (37800, Полтавська область, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17)

до відповідача підприємства «Марта» (95021, м. Сімферополь, пров. Заводський, 29, кв.180; 98029, м. Сімферополь, вул. Бархотової, 92)

про стягнення 103002,63 грн.

за зустрічним позовом підприємства «Марта» (95021, м. Сімферополь, пров. Заводський, 29, кв. 180; 98029, м. Сімферополь, вул. Бархотової, 92)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» (37800, Полтавська область, м. Хорол, вул. Молодіжна, 17)

про припинення зобовязання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1, представник, довіреність №1 від 28.09.2010 р., ТОВ «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування».

Відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_2 довіреність від 15.12.2010 р., підприємство «Марта».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до підприємства «Марта» про стягнення заборгованості за поставлену за договором № 177 від 04 січня 2008 продукцію у загальному розмірі 177066.83 грн., з яких 83844.48 грн. основного боргу, 16379.39 грн. інфляційні витрати, 3% річних у розмірі 3464.21 грн. та пеня у розмірі 73378.75 грн.

В процесі розгляду справи позивач змінив підстави позову, вказуючи на позадоговірні відносини з відповідачем, які виникли не на підставі договору № 177 від 04 січня 2008 року, а у звязку з окремою поставкою за кожною видатковою накладною, а також змінив розмір позовних вимог, додатковою вимогою про стягнення 201019.00 грн. заборгованості за інший період та за іншими витратними накладними, а також зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 16379.39 грн., 3% річних в сумі 3464.21 грн. та пені у розмірі 73378.75 грн., не заявляючи ці вимоги до стягнення з огляду на зміну підстав позову (т. 2 а.с. 1-3).

Ухвалою суду від 29 березня 2010 року клопотання представника позивача від 29 березня 2010 про зміну підстав позову та розміру позовних вимог задоволено частково. В частині зміни підстав позову та в частині зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 16379.39 грн., 3% річних у розмірі 3 464.21 грн. та пені у розмірі 73378.75 грн. клопотання задоволено. У задоволенні клопотання про збільшення розміру позовних вимог на суму 201019.00 грн. відмовлено (т.2 а.с. 42-43).

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань в частині оплати поставленого на його адресу товару та обґрунтовані посиланнями на статті 525, 526, 549-552, 598, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України та статті 231. 232 Господарського кодексу України.

Відповідач позов не визнав, 26 травня 2010 року до суду надійшла зустрічна позовна заява (вх. №2723) від підприємства «Марта» (т.2 а.с. 102-106).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 31 травня 2010 року зустрічна позовна заява прийнята судом до спільного розгляду із первісним позовом (т.2 а.с. 112).

В своїй зустрічній позовній заяві підприємство «Марта» просить суд припинити зобовязання підприємства «Марта» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» за отриманий товар за накладними від 15 січня 2008 року № 000025, від 05 лютого 2008 року № 000004Н, від 17 березня 2008 року № 000040Н, від 01 квітня 2008 року № 000057Н на загальну суму 103002.63 грн. шляхом зарахування надмірно сплачених підприємством «Марта» товариству сум за платіжними дорученнями № 149 від 07 липня 2008 року на суму 30000.00 грн., № 157 від 15 липня 2008 року на суму 35000.00 грн., № 265 від 20 грудня 2008 року на суму 30000.00 грн., а всього в сумі 95000.00 грн. та шляхом зарахування заборгованості позивача за первісним позовом, яка підтверджена актом зарахування зустрічних вимог від 30 квітня 2008 року в сумі 31260.00 грн., та заборгованості за повернутий товар на суму 1239.89 грн., за зворотною накладною № 6294 від 19 березня 2008 року.

Зустрічні позовні вимоги вмотивовані відсутністю заборгованості підприємства «Марта» перед відповідачем, з огляду на наявність актів, які свідчать про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням господарського суду АР Крим від 15 липня 2010 року первісні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» до підприємства «Марта» задоволені частково, в частині стягнення 76208,95 грн. заборгованості, 762,09 грн. державного мита, 174,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову підприємства «Марта» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» відмовлено (т. 2 а.с. 137-140).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2010 року по справі №2-31/5390-2009 апеляційна скарга підприємства «Марта» залишена без задоволення. Рішення господарського суду АР Крим від 15 липня 2010 року у справі №2-31/5390-2009 залишено без змін (т. 2 а.с. 163-176).

Постановою Вищого господарського суду України від 09 листопада 2010 року касаційну скаргу підприємства «Марта» задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного суду від 25 серпня 2010 року та рішення господарського суду АР Крим від 15 липня 2010 року скасовано (т. 2 а.с. 199-202).

13 грудня 2010 року справа повернута до господарського суду АР Крим та за резолюцією голови суду передана на розгляд судді Радвановській Ю.А.

24 грудня 2010 року ухвалою господарського суду АР Крим справа прийнята суддею Радвановською Ю.А. до розгляду із привласненням № 5002-33/6087.1-2010 та призначена до розгляду на 10 січня 2011 року.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

04 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» (постачальник) та підприємством «Марта» (покупець) укладений договір № 177.

Відповідно до пункту 1.2 договору постачальник зобовязаний передати у власність покупцеві певну продукцію, а покупець зобовязується прийняти цю продукцію й вчасно оплатити її на умовах даного договору.

В розділі 7 цього договору закріплено порядок проведення розрахунків, зокрема, шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями.

Пункт 15.1 договору № 177 від 04 січня 2008 року передбачає термін його дії до 31 грудня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач (за первісним позовом) поставив, а відповідач прийняв продукцію за видатковими накладними № 000025 від 15 січня 2008 року на суму 41526.60 грн. (т. 1 а.с. 18), № 000004Н від 05 лютого 2008 року на суму 28321.92 грн. (т. 1 а.с. 20), № 000040Н від 17 березня 2008 року на суму 6361.35 грн. (т. 1 а.с. 22) та № 000057Н від 01 квітня 2008 року на суму 26793.68 грн. (т. 1 а.с. 24), всього на суму 103003.55 грн.

Позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання, а саме - не сплатив повну вартість отриманого ним товару, у зв'язку з чим 21 вересня 2009 року звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав оплатити 105497.08 грн., у тому числі 83844.48 грн. заборгованості за договором № 177 від 04 січня 2008 року, 613.39 грн. пені, 3680.40 грн. 3% річних та 17358.82 грн. інфляційних витрат (т. 3 а.с. 57).

З огляду на те, що відповідачем зазначені вимоги не виконані, оплата за отриману продукцію не здійснена, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» звернулося до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає що в задоволенні первісних позовних вимог належить відмовити, а зустрічні позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, в процесі розгляду справи позивач змінив підстави позову, вказуючи на позадоговірні відносини з відповідачем, які виникли не на підставі договору № 177 від 04 січня 2008 року, а на підставі окремої поставки за кожною видатковою накладною, а також змінив розмір позовних вимог, збільшив їх розмір та при одночасній зміні підстав позову, додатковою вимогою про стягнення 201019.00 грн. заборгованості за інший період та за іншими витратними накладними, а також зменшив розмір позовних вимог в частині інфляційних втрат у сумі 16379.39 грн., 3% річних в сумі 3464.21 грн. та пені у розмірі 73378.75 грн., не заявляючи ці вимоги до стягнення з огляду на зміну підстав позову (т. 2 а.с. 1-3).

Ухвалою суду від 29 березня 2010 року клопотання представника позивача від 29 березня 2010 року про зміну підстав позову та розміру позовних вимог задоволено частково. В частині зміни підстав позову та в частині зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 16379.39 грн., 3% річних у розмірі 3 464.21 грн. та пені у розмірі 73378.75 грн. клопотання задоволено. У прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог на суму 201019.00 грн. відмовлено (т.2 а.с. 42-43).

Таким чином, позивачем заявлені вимоги про стягнення з підприємства «Марта» заборгованості за поставлену партію товару на підставі видаткових накладних в розмірі 83844.48 грн., а також нарахованих на цю суму інфляційних витрат, 3% річних та пені.

Так, обґрунтовуючи свої доводи про наявність між сторонами позадоговірних відносин, позивач посилається на приписи статей 264-270 Господарського кодексу України та статтю 712 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підписання накладних, передача та одержання за ними товару є лише підтвердженням поставки товару.

Крім того, позивач зазначає, що спірні видаткові накладні не містять посилань на спірний або інший договір, а тому підстав вважати, що поставка товару здійснювалася на підставі договору № 177 від 04 січня 2008 року немає.

Дослідивши матеріали справи, суд не може погодитися з доводами позивача за первісним позовом, що мала місце позадоговірна поставка, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний, документ (до яких належать спірні видаткові накладні) це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, первинні документи повинні мати обовязкові реквізити. Серед обовязкових реквізитів відсутні вимоги про внесення до первинного документа накладної номера і дати договору, на підставі якого здійснена поставка товарів.

Крім того, з матеріалів справи, зокрема, із листування, що відбувалося між сторонами, вбачається, що позивач вимагаючи від відповідача сплати за поставлену продукцію посилався саме на договір № 177 від 04 січня 2008 року (претензія № 338 від 21 вересня 2009 року т. 3 а.с. 57 тощо).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Тому, з огляду на викладене, а також враховуючи те, що поведінка сторін, як це підтверджується матеріалами справи, засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, поставку товарів дитячого харчування за вище вказаними накладними слід вважати здійснену на підставі договору № 177 від 04 січня 2008 року.

Крім того, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 09 листопада 2010 року, якою скасоване рішення господарського суду АР Крим від 15 липня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2010 року у даній справі, з цього приводу зазначив, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано погодилися з позицією позивача про те, що мала місце позадоговірна поставка, оскільки права та обовязки відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договорів, тому поставку позивачем товарів слід вважати здійснену на підставі договору № 177 від 04 січня 2008 року (т. 2 а.с. 201).

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, згідно з частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини, які виникли у звязку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1.2 договору № 177 від 04 січня 2008 року, укладеного між сторонами, постачальник - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» зобовязався передати у власність покупцеві підприємству «Марта» певну продукцію, а покупець зобовязується прийняти цю продукцію та вчасно оплатити її на умовах даного договору.

Розділом 7 цього договору закріплений порядок проведення розрахунків, зокрема, шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями.

Так, на виконання умов договору № 177 від 04 січня 2008 року, в межах строку його дії, позивач (за первісним позовом) поставив, а відповідач прийняв продукцію за видатковими накладними № 000025 від 15 січня 2008 року на суму 41526.60 грн. (т. 1 а.с. 18), № 000004Н від 05 лютого 2008 року на суму 28321.92 грн. (т. 1 а.с. 20), № 000040Н від 17 березня 2008 року на суму 6361.35 грн. (т. 1 а.с. 22) та № 000057Н від 01 квітня 2008 року на суму 26793.68 грн. (т. 1 а.с. 24), всього на суму 103003.55 грн., про що також свідчить акт звірення стосовно розміру позовних вимог станом на 12 квітня 2010 року, який наданий товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» (т. 2 а.с. 48).

При цьому, суд звертає увагу на розбіжності в розмірі суми заявлених вимог позивача, з сумою, що призначена до сплати за спірними накладними, а саме, позивач вказує, що ним було поставлено продукції на суму 103002.63 грн., однак, перевіривши надані видаткові накладні, суд дійшов висновку, що товар був поставлений на загальну суму 103003.55 грн. (41526.60+28321.92+ 6361.35+26793.68).

Таким чином, встановлено, що поставка була здійснена на загальну суму 103003.55 грн.

Факт отримання відповідачем товару за даними накладними підтверджується підписами його представника та довіреностями (т. 1, а.с. 19,21,23,25), а також не заперечується підприємством «Марта».

Позивач вказує, що отриманий підприємством «Марта» товар був оплачений частково, а саме - в розмірі 19159.98 грн. - за отриманий товар за накладною № 000025Н від 15 січня 2008 року, про що позивач вказує в своїй претензії до відповідача № 338 від 21 вересня 2009 року (т. 3 а.с. 57), а також в наданому ним акті звірення станом на 12 квітня 2010 року, де в графі 1, постачальник (позивач) вказує, що за накладною від 15 січня 2008 року № 000025 Н на суму 41526.60 грн., 20 січня 2009 року покупцем оплачено 19159.08 грн. (т. 3 а.с. 60).

Таким чином, суд дійшов висновку, що неоплаченою залишилася сума в розмірі 83844.48 грн. та дані обставини також не заперечувалися представником позивача.

В якості доказів оплати за поставлений товар відповідачем представлені платіжні доручення № 149 від 07 липня 2008 року на суму 30000.00 грн., № 152 від 15 липня 2008 року на суму 35000.00 грн. та № 265 від 22 грудня 2008 року на суму 30000.00 грн. (т. 2 а.с. 52,53).

Так, в зазначених платіжних дорученнях в графі призначення платежу вказане: «за дитяче харчування відповідно накладних № 000057 Н від 03 квітня 2008 року та від 19 листопада 2008 року» (т. 2 а.с. 52,53).

Оскільки із наданій суду накладній № 000057Н від 01 квітня 2008 року вбачається, що до сплати було призначено 26793.68 грн., а відповідачем згідно з вищезазначеними платіжними дорученнями № 149 та 152 оплачено 65000.00 грн. (з посиланням саме на накладну № 00057Н), суд дійшов висновку про наявність переплати в розмірі 38206.32 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що отримання позивачем зазначених коштів підтверджується банківськими виписками з особистого рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» за період 01 січня 2008 року по 01 січня 2009 року (т. 2 а.с. 66,69).

Позивач, в своїх запереченнях на зустрічні позовні вимоги зазначає, що у реєстрі № 11 вказана оплата за накладною з трьома нулями, а в позові він посилається на накладну з чотирма нулями, а тому цій платіж не має відношення до його позову.

Також, позивач за первісним позовом доводить, що накладна, яка вказана в позові за № 000057Н датована 01 квітня 2008 року, а накладна в реєстрі за тим же номером датована 03 квітня 2008 року.

З цього приводу, суд має зазначити, що на позивача, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, покладений обовязок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Матеріали справи свідчать про безспірне перерахування підприємством «Марта» грошових коштів за вищезазначеними платіжними дорученнями на загальну суму 65000.00 грн., отримання яких не заперечується позивачем за первісним позовом, однак, доказів того, що він поставив на зазначену суму відповідачу товар за накладною № 000057Н від 03 квітня 2008 року (саме така дата зазначена в банківській виписці), позивачем суду не представлено.

Крім того, відсутність поставки товару 03 квітня 2008 року за накладною № 000057Н підтверджено реєстром отриманих підприємством «Марта» податкових накладних, в якому відсутні накладні, датовані 03 квітня 2008 року.

Тим самим, суд погоджується з доводами підприємства «Марта», що зазначена сума в розмірі 680206.32 є надмірно сплаченою.

Крім того, суд неодноразово зобовязував позивача за первісним позовом надати суду письмові пояснення з документальним обґрунтуванням, на які витрати спрямовані кошти в розмірі 95000.00 грн., перераховані відповідачем згідно зі спірними платіжними дорученнями.

Однак, вимоги суду виконані позивачем не були.

Також, суд звертає увагу, що 09 серпня 2010 року підприємство «Марта» звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів в розмірі 100706.21 грн., у тому числі коштів, що були перераховані вищезазначеними спірними платіжними дорученнями на загальну суму 95000.00 грн. (т. 3 а.с. 45-46).

Однак, доказів виконання даної вимоги позивачем за первісним позовом суду не представлено.

Тим самим, суд дійшов висновку про відсутність відстав для задоволення первісного позову.

Одночасно, суд вважає, що зустрічній позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом було встановлено, що в межах терміну дії договору позивач за первісним позовом передав відповідачеві товари дитячого харчування згідно з актом звірки розрахунків станом на 12 квітня 2010 року (т. 2, а.с. 48) на суму 103002.63 грн.

При цьому, предметом первісного позову є вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 83844.48 грн.

Відповідачем надані копії платіжних доручень № 149 від 07 липня 2008 року, № 152 від 15 липня 2008 року, № 265 від 22 грудня 2008 року, які підтверджують перерахування підприємством «Марта» грошових коштів на рахунок позивача за первісним позовом на суму 95000.00 грн.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом наданий суду акт зарахування зустрічних вимог від 30 квітня 2008 року (т. 1 а.с. 97), підписаний обома сторонами, на суму 31260.00 грн., яким зменшено борг підприємства «Марта» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» за придбане дитяче харчування за лютий, березень 2008 року, тобто по накладним від 05 лютого 2008 року та від 17 березня 2008 року, на підставі яких утворилася заборгованість за первісним позовом.

Зарахування вимог мало місце під час дії договору № 177 від 04 січня 2008 року між тими самими учасниками спірних правовідносин.

Крім того, відповідачем, підприємством «Марта», надано суду повернену накладну № 6294 від 19 березня 2008 року, відповідно до якій останнім повернено на адресу позивача товар на суму 1239.89 грн., який він отримав за накладною № 000004Н від 05 лютого 2008 року (т. 2 а.с. 73).

З огляду на зазначене, підприємство «Марта» в зустрічній позовній заяві просить припинити його зобовязання перед товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» за отриманий товар за накладними від 15 січня 2008 року № 000025, від 05 лютого 2008 року № 000004Н, від 17 березня 2008 року № 000040Н, від 01 квітня 2008 року № 000057Н на загальну суму 103002.63 грн. шляхом зарахування надмірно сплачених приватним підприємством «Марта» товариству сум за платіжними дорученнями № 149 від 07 липня 2008 року на суму 30000.00 грн., № 157 від 15 липня 2008 року на суму 35000.00 грн., № 265 від 20 грудня 2008 року на суму 30000.00 грн., а всього в сумі 95000.00 грн. та шляхом зарахування заборгованості позивача за первісним позовом, яка підтверджена актом зарахування зустрічних вимог від 30 квітня 2008 року в сумі 31260.00 грн., та заборгованості за повернутий товар на суму 1239.89 грн., за зворотною накладною № 6294 від 19 березня 2008 року.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що статтею 16 Цивільного кодексу України не передбачений такий спосіб захисту права, як припинення правовідносин.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на наступне.

Пункт 7 підпункту 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлює, що однім із способів захисту прав є припинення правовідносин.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Стаття 601 Цивільного кодексу України відноситься до зобовязального права.

Поняття зобовязання визначено статтею 509 Цивільного кодексу, відповідно до якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до положень якої, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного припинення зобовязання зарахуванням є способом припинення зобовязання, яке виникло на підставі статті 11 Цивільного кодексу України.

Як було встановлено, у підприємства «Марта» виникла заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» за договором № 177 від 04 січня 2008 року в сумі 103002.63 грн.

У товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» виникла заборгованість перед підприємством «Марта» на суму 127499.89 грн., яку воно отримало на підставі цього ж саме договору.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що зарахування зустрічних вимог спрямоване на погашення заборгованості за поставлені товари.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» підписаний акт зарахування зустрічних вимог від 30 квітня 2008 року (т. 1 а.с. 97) на суму 31260 грн., а також не заперечується факт отримання ним коштів в розмірі 95000.00 грн. згідно з платіжними дорученнями № 149 від 07 липня 2008 року № 152 від 15 липня 2008 року та № 625 від 22 грудня 2008 року, з огляду на що суд дійшов висновку, що зазначені акти повинні були бути враховані як оплата за товар по накладним, на підставі яких виникла заборгованість.

Враховуючи відсутність документального обґрунтування на які витрати спрямовані товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» ці затрати, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом про припинення зобовязання підприємства «Марта» перед відповідачем за зустрічним позовом.

Вищий господарський суд України, переглядаючи раніш прийняти судові акти у даній справі, в постанові від 09 листопада 2010 року зазначив, що судами першої та другої інстанції не було досліджено на які витрати позивачем за первісним позовом витрачено 95000.00 грн. перерахованих відповідачем за спірними платіжними дорученнями. Також, Вищим господарським судом України зазначено, що позивачем не доведено поставку товарів на суму 3126.00 грн., яка зазначена в акті зарахування від 30 квітня 2008 року, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача заборгованості в надмірному розмірі, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, згідно з частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні первісних позовних вимог належить відмовити, а зустрічні позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, повязані з оплатою держмита та витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача за зустрічним позовом.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 12 березня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.В задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» до підприємства «Марта» про стягнення 177066.83 грн. відмовити в повному обсязі.

2.Зустрічний позов підприємства «Марта» до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» про зарахування однорідних вимог задовольнити.

3.Припинити зобовязання підприємства «Марта» перед товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» за отриманий товар за накладними від 15 січня 2008 року № 000025, від 05 лютого 2008 року № 000004Н, від 17 березня 2008 року № 000040Н, від 01 квітня 2008 року № 000057Н на загальну суму 103002.63 грн. шляхом зарахування надмірно сплачених підприємством «Марта» товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» сум за платіжними дорученнями № 149 від 07 липня 2008 року на суму 30000.00 грн., № 157 від 15 липня 2008 року на суму 35000.00 грн., № 265 від 20 грудня 2008 року на суму 30000.00 грн., а всього в сумі 95000.00 грн. та шляхом зарахування заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» за актом зарахування зустрічних вимог від 30 квітня 2008 року в сумі 31260.00 грн., та заборгованості за повернутий товар на суму 1239.89 грн. за зворотною накладною № 6294 від 19 березня 2008 року.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче та спеціальне харчування» (Полтавська обл., м. Хорол, вул. Молодіжна, 17, п\р 26005100016222 в ПОД «Райфайзенбанк Аваль», МФО 331605, ЄДРПОУ 34865327) на користь підприємства «Марта» (м. Сімферополь, пров. Заводський, 29, кв. 180; м. Сімферпооль, вул. Бархотової, 92, п\р 26008120020002 в «Піреус банк МКБ», м. Сімферополь, МФО 248685) п\р 85.00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.