Рішення № 16093446, 03.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2011Справа №5002-2/5367.1-2010 за позовом Закритого акціонерного товариства “Волна”, (97400, м.Євпаторія, пр-т.Перемоги, 76)

до Приватного підприємства “Фірма “БНА”(33000, м.Рівне, вул.Макарова, 8, кв. 173)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог нам предмет спору на стороні позивача: 1)Фонд Державного майна України (01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/9); 2) Управління економіки Євпаторійської міської ради (97408, м.Євпаторія, вул.Дм.Ульянова, 19а)

про визнання недійсним договору.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність у справі.

Від відповідача - ОСОБА_2 представник, довіреність у справі.

Треті особи 1) не зявилась; 2) ОСОБА_3. - головний спеціаліст, довіреність у справі.

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство “Волна” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства “Фірма “БНА” про визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративно-приємного комплексу і ресторану “Волна” серії ВСЕ Ж180960, яке розташовано за адресою: м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18 та про визнання позивача власником адміністративно-приємного комплексу і ресторану “Волна”, яке розташовано за адресою: м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби,18.

Позов мотивовано тим, що спірний договорі купівлі-продажу укладений з перевищенням повноважень з боку генерального директора Закритого акціонерного товариства “Волна”, що як наслідок свідчить про наявність ознак недійсності правочину.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання, яким просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд Державного майна України та Управління економіки Євпаторійської міської ради. Крім того, представник позивача просить суд продовжити строк розгляду спору.

Від Управління економіки Євпаторійської міської ради надійшло пояснення від 05.01.2011 року №14, яким просять суд відкласти розгляд справи у звязку з тим, що позивач не спрямував копію позовної заяви на адресу третьої особи.

10.01.2011 року від позивача надійшло доповнення до позову, у якому зазначено, що враховуючи протокол Загальних зборів акціонерів від 27.08.2002 року, який прямо забороняє продаж майна, директор умисно грубо порушив вимоги статуту та діючого законодавства України. Також у вказаному доповненні позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі продажу адміністративно приймального комплексу і ресторану «Волна», розташованого за адресою: смт.Заозерне, вул.Алея Дружби, 18, укладеного 04.11.2005р між ЗАТ «Волна» та ПП «Фірма «БНА» та зобовязати відповідача повернути адміністративно приймальний комплекс і ресторан «Волна», розташований за адресою: смт.Заозерне, вул.Алея Дружби, 18 позивачу, а позивача повернути гроші у сумі 2500000,00грн, які були отримані по договору купівлі продажу адміністративно приймального комплексу і ресторану «Волна», розташованого за адресою: смт.Заозерне, вул.Алея Дружби, 18, укладеного 04.11.2005р між ЗАТ «Волна» та ПП «Фірма «БНА», відповідачу.

24.01.2011 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позов, яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

10.02.2011 року від ЗАТ “Волна” надійшло пояснення, яким наполягають на позовних вимогах та просять їх задовольнити, а також просять суд визнати поважною причину пропуску строку позовної давності та поновити строк для захисту порушених прав.

17.2.2011 року від позивача надійшло пояснення, у якому зазначено, що рішення про реалізацію обєкту нерухомого майна не могло приймати ні правління товариства, ні генеральний директор. Загальні збори ЗАТ “Волна” рішення про надання генеральному директору товариства права продати спірний обєкт нерухомості ніколи не приймало. Більш того, на загальних зборах акціонерів 28.8.2002 року прийнято протилежне рішення не продавати готельний комплекс «Волна».

Також 17.02.2011 р. від відповідача надійшло пояснення та клопотання про призначення по справі судової будівельно технічної експертизи.

22 лютого 2011 року від позивача надійшла заява від 22.02.2011 року про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу адміністративно-приємного комплексу і ресторану, розташованого за адресою: м.Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, від 04.11.2005 року, укладений між ЗАТ “Волна” та ПП “Фірма “БНА”, посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Горючкіною О. М. під реєстровим номером 5252.

23 лютого 2011 року від позивача надійшла заява від 22.02.2011 року про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу адміністративно - приємного комплексу і ресторану, розташованого за адресою: м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, від 04.11.2005 року, укладений між ЗАТ “Волна” та ПП “Фірма “БНА”, посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Горючкіною О. М. під реєстровим номером 5252.

Представник Фонду Державного майна України у судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та Управління економіки Євпаторійської міської ради, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, які здійснюються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2). Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (ч.3).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені також у статті 16 частині 2 Цивільного кодексу України, а саме таким способом може бути визнання правочину недійсним.

Між Закритим акціонерним товариством “Волна”, як продавцем, в особі генерального директора Папаіка А.О., який діяв на підставі Статуту і протоколу, та Приватним підприємством “Фірма “БНА”, як покупцем, був укладений договір від 04.11.2005р купівлі-продажу адміністративно-приймального комплексу і ресторану, згідно умов якого Продавець продав, а Покупець - купив за 2500000,00 грн. вказаний комплекс, що знаходиться в смт.Заозерне м.Євпаторія, вул.Алея Дружби, 18, та складається з адміністративно-приймального комплексу літера "А-А1" площею 2 007,8кв.м, ресторану - літера "Б" площею 1 370,8кв.м. огорожі та замощень на земельній ділянці площею 3564,09кв.м., яка належала продавцю на підставі державного акту про право постійного користування землею І-КМ №002001 від 20.09.2000р.

Укладаючи даний Договір генеральний директор Товариства (Папаіка А.О.) діяв на підставі рішення, оформленого протоколом правління Товариства від 26.10.2005р, згідно якого правління Товариства вирішило реалізувати Підприємству готельний комплекс з рестораном за 2500000,00грн., та доручило підписання відповідного договору генеральному директору.

Даний Договір був нотаріально посвідчений та 02.12.2005р пройшов державну реєстрацію.

03, 18, 21 листопада 2005 року Покупець сплатив Продавцю безготівкою по вказаному Договору 10 000,00 грн., 1 000 000,00 грн., 1 490 000,00 грн., а усього 2 500 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та витягами з банківського рахунку Підприємства.

30.11.2005 між Продавцем (в особі генерального директора Папаіка А.О.) та Покупцем було складено акт прийому-передачі спірного нерухомого майна по Договору.

Закрите акціонерне товариство “Волна” звернулось у господарський суд АР Крим до відповідача - Приватного підприємства “Фірма “БНА”, з урахуванням заяви від 23.02.2011 року про уточнення позовних вимог, яким позивач зменшив позовні вимоги, з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративно-приємного комплексу і ресторану, розташованого за адресою: м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул.Алея Дружби, 18, від 04.11.2005 року, укладеного між ЗАТ “Волна” та ПП “Фірма “БНА”, посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Горючкіною О. М. під реєстровим номером 5252, мотивуючи свої вимоги тим, що спірний договорі купівлі-продажу укладений з перевищенням повноважень з боку генерального директора Закритого акціонерного товариства “Волна”, що як наслідок свідчить про наявність ознак недійсності правочину.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Дослідивши представлені докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративно-приємного комплексу і ресторану, розташованого за адресою: м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, від 04.11.2005 року, укладеного між ЗАТ “Волна” та ПП “Фірма “БНА”, посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Горючкіною О. М. під реєстровим номером 5252 обґрунтований та підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності. Поняття цивільної дієздатності юридичної особи надається у положеннях ст. 92 Цивільного кодексу України. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Підстави недійсності правочинів передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 41 Закону України «Про господарські товариства (у редакції 2006 року) передбачено, що Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, яке стверджує угоди, укладені на суму, що перевищує зазначену в Статуті товариства.

Відповідно до ст. 46 зазначеного закону, в період між проведеннями загальних зборів акціонерів, для захисту інтересів акціонерів створюється Наглядова рада. Питання, віднесені Статутом Товариства до виключної компетенції загальних зборів чи наглядової ради не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів Товариства (правління, директор). На зборах акціонерів з 2006 по 2011 рік висновок зазначеної угоди не схвалювалося і не розглядалося.

Згідно ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Згідно з п.п.3.8.3 Статуту (в редакції 2002 року), товариство може самостійно продавати, передавати безоплатно, змінювати, передавати в оренду юридичним особам та громадянам належні йому будинки, споруди, приміщення, транспортні засоби, та інші матеріальні цінності.

Пунктом 10.6 Статуту (в редакції 2002 року) передбачено, що голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів акціонерів.У пункті 10.7.4 Статуту (в редакції 2002 року) зафіксовані повноваження генерального директора, до яких, зокрема, віднесено розпорядження майном та засобами товариства у межах повноважень, визначених Загальними зборами.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів наявності рішення, винесеного загальними зборами акціонерів Товариства про надання генеральному директору Товариства права продати спірний об'єкт. Навпаки, матеріали справи містять протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ «Волна» від 27.08.2002р., яким вирішено питання про здійснення реалізації майна товариства, крім готельного комплексу «Волна».

Як вже зазначалося, укладаючи спірний Договір генеральний директор Товариства (Папаіка А.О.) діяв на підставі рішення, оформленого протоколом правління Товариства від 26.10.2005р, згідно якого правління Товариства вирішило реалізувати Підприємству готельний комплекс з рестораном за 2500000,00грн., та доручило підписання відповідного договору генеральному директору.

Проте, рішення правління Товариства від 26.10.2005 про реалізацію готельного комплексу з рестораном та доручення генеральному директору підписати спірний Договір не є рішенням загальних зборів про розпорядженні майном Товариства.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм законодавства та зміст статуту Товариства, а також матеріали справи, суд дійшов до висновку, що укладаючи оспорюваний Договір з відчуження нерухомого майна без відповідного рішення загальних зборів акціонерів, генеральний директор ЗАТ «Волна» Папаіка А.О., не мав необхідної цивільної дієздатності, перевищив надані йому законом та Статутом повноваження. Договір купівлі-продажу також не був затверджений Зборами акціонерів.

Як випливає з роз'яснень Вищого Арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. (з наступними змінами) угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відокремленого підрозділу без відповідних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною, такою, що не відповідає вимогам закону.

Більш того, враховуючи те, що відповідно до статуту Товариства його акціонерами є, зокрема, Фонд державного майна України та Управління економіки Євпаторійської міськради, відчуження спірного майна без відповідного рішення загальних зборів суттєво порушує інтереси держави.

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення необґрунтованості позовних вимог.

Доводи відповідача відносно того, що ПП “Фірма “БНА” не знало про обмеження дієздатності представника продавця при укладенні договору, суд вважає неспроможними, оскільки покупець, будучи стороною угоди, необмежений законом про отримання інформації. Уповноважений власником, маючи стосунки з керівником акціонерного Товариства, відповідач мав право і повинен був переконатися в його дієздатності, а в разі обмеження прав представника вимагати передбачені законом та Статутом Товариства документи на здійснення угоди з метою уникнення негативних наслідків.

Доводи відзиву на позов про схвалення операції юридичною особою ЗАТ «Волна», нічим не підтверджені, оскільки ніколи затвердження угоди купівлі-продажу від 04.11.2005р. загальними зборами не проводилося, ні до укладення, ні після його підписання.

Посилання відповідача у відзиві на те, що акціонери знали про цю угоду, виходячи з того, що на рахунок отримані гроші - неспроможні, тому що згідно Статуту ЗАТ «Волна» господарську діяльність вів виконавчий орган правління (генеральний директор - Папаіка А.О.) і акціонери не могли відслідковувати кожну операцію, а звіт затверджується на щорічних зборах, в якому також немає інформації про кожну операцію, є лише показники в цілому, тому акціонери не могли бачити в цих документах зазначену угоду.

Повістки денного Загальних зборів акціонерів підготовлюються органом управління Товариства в особі його керівника, тобто у даному випадку Папаіки А.О. та акціонери фактично брали участь в управлінні товариства тільки шляхом прийняття рішень в рамках питань, включених до порядку денного, чим були позбавлені своєчасно виявити відчуження майна без згоди власника. Зазначене підтверджується тим, що протоколами зборів з 2006 по 2011 рік, зазначена угода не схвалювалося і не розглядалась.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Волна” до Приватного підприємства “Фірма “БНА”, з урахуванням заяви від 23.02.2011 року, про визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративно-приємного комплексу і ресторану, розташованого за адресою: м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, від 04.11.2005 року, укладений між ЗАТ “Волна” та ПП “Фірма “БНА”, посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Горючкіною О. М. під реєстровим номером 5252 обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Що ж стосується посилань відповідача на рішення Господарського суду АР Крим від 26.07.2007р. у справі №2-29/9512-2007, яким за ПП “Фірма “БНА” визнано право власності на об'єкт нерухомості, до складу якого увійшло майно, що було предметом спірного договору купівлі-продажу, то суд вважає їх недоцільними з огляду на наступне:

Дійсно, факти встановленні судовим рішенням у порядку статті 35 ГПК України є преюдиціальними та такими, що звільняються від доказування.

В свою чергу головною умовою звільнення від доказування є однаковий склад сторін у справах.

Судом приймається до уваги факт відсутності при розгляді справи №2-29/9512-2007 у складі учасників судового процесу Закритого акціонерного товариства «Волна», у зв'язку із чим у цьому випадку не можуть бути застосовані положення статті 35 ГПК України.

Судом також досліджено клопотання Приватного підприємства «Фірма БНА» щодо застосування строків позовної давності до позовних вимог ЗАТ «Волна», у зв'язку зі спливом трьохрічного строку, а також клопотання Закритого акціонерного товариства “Волна” про визнання поважною причину пропуску строку позовної давності та поновлення строку для захисту порушених прав.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на приписи статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України та зазначає, що спірний договір купівлі-продажу набрав чинності у листопаді 2005 року, відповідно строк позовної давності сплив у листопаді 2008 року

Проте, суд не може погодитися з такими доводами відповідача на підставі наступного:

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З аналізу даної норми випливає, що позовна давність - це встановлений законом термін, протягом якого, особа, чиї права порушені, може вимагати здійснення захисту свого права шляхом подачі позову до суду.

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом, в ході розгляду спору було встановлено, що у звязку з тим, що Папаіка А.О., будучи Генеральним директором, володів повноваженнями, спрямованими на управління і організацію діяльності Товариства, формування питань, розглянутих зборами акціонерів, підготовку і складання протоколів проведення загальних зборів акціонерів Товариства, та мав можливість обмежити доступ акціонерів до інформації про відчуження активів підприємства, а отже акціонери, та, відповідно, і вищий орган товариства не знав про відчуження майна і порушення прав, до тих пір, поки генеральний директор Папаіка А.О. володів всією інформацією по даній угоді.

17.10.2008р. на загальних зборах акціонерів ЗАТ «Волна» було затверджено рішення відкликати дирекцію Товариства в повному складі і припинити всі повноваження Генерального директора і всіх членів Дирекції, якими вони користувалися, згідно Статуту Товариства. Отже, лише з цієї дати акціонерам могло стати відомо про порушене право.

Що ж стосується клопотання відповідача від 17.02.2011р про призначення по справі судової будівельно технічної експертизи, то суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, у звязку з недоцільністю проведення по справі судової будівельно технічної експертизи.

Витрати по оплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються згідно з ст. 44,49 ГПК України на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 09.03.2011р.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82,84,85 ГПК| України

В И Р І Ш И В :

1.Прийняти заяву про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 23.02.2011р.

2.Позов задовольнити.

3.Визнати недійсним договір купівлі-продажу адміністративно-приємного комплексу і ресторану, розташованого за адресою: м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, від 04.11.2005 року, укладений між Закритим акціонерним товариством “Волна” (97400, м.Євпаторія, пр-т.Перемоги, 76, ЄДРПОУ 19003142) та Приватним підприємством “Фірма “БНА” (33000, м.Рівне, вул.Макарова, 8, кв. 173, ЄДРПОУ 30712112), посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Горючкіною О. М. під реєстровим номером 5252.

4.Стягнути з Приватного підприємства “Фірма “БНА” (33000, м.Рівне, вул.Макарова, 8, кв. 173, ЄДРПОУ 30712112) на користь Закритого акціонерного товариства “Волна” (97400, м.Євпаторія, пр-т.Перемоги, 76, ЄДРПОУ 19003142) 85,00грн. держмита, 118,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.