Рішення № 16093457, 09.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2011

Справа №5002-17/3281-2010

За позовом Казенного підприємства «Південекогеоцентр»

До відповідача Приватного підприємства «Спутник Сервіс Плюс»

про стягнення суми боргу в розмірі 8058,00 грн., суму пені у розмірі 1933,45 грн., суму інфляції в розмірі 946,44 грн., 3 % річних в у розмірі 295,53 грн., разом на суму 11 233,42 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Нагорський О.І., представник

Від відповідачів - Штурцев Ю.Ю., представник

Сутність спору: Позивач згідно з позовом просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 8058,00 грн., суму пені у розмірі 1933,45 грн., суму інфляції в розмірі 946,44 грн., 3 % річних в у розмірі 295,53 грн., разом на суму 11 233,42 грн., у зв’язку з неналежним виконання відповідачем зобов’язань за Договором № 163 від 14 жовтня 2009 року щодо повної сплати за виконані роботи.

Відповідач у відзиві позов не визнає та вказав, що хоча позивач і виконав роботи, однак, підсумково зобов’язання за договором не виконав, оскільки свердловину в робочий стан не привів, що є порушенням п. 1.1 договору, яким передбачено відновлення свердловини.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

Окрім цього, згідно статі 35 ГПК України неможливість надання доказів не є обставиною, що звільнює від доказування.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору № 163 від 14 жовтня 2009 року Підрядник (Казенного підприємства «Південекогеоцентр») зобов’язується в межах узгодженої Сторонами договірної ціни виконати на замовлення Замовника (Приватного підприємства «Спутник Сервіс Плюс») на підставі ліцензії № 231927 від 28.11.2006 року роботи по ремонту та відновленню свердловини № 1024 в с. Роднікове Сімферопольського району, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи. (п.1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору роботи включають в себе: промивку та пророботку ствола свердловини, обладнання фільтровою колонадою, пробну відкачку.

Згідно п. 3.3.8 договору підрядник зобов’язаний усунути зауваження по виконаним роботам, виявлені Замовником при прийомці робіт в 10-ти денний строк.

Згідно п. 2.5 договору Замовник прозводить повну оплату протягом 30- банківських днів від дати підписання Замовником Акту виконаних робіт.

Згідно п. 3.1.1 Замовник зобов’язаний прозвести оплату в обсязі та в строки, встановлені в п.п. 2.5 Договору.

Згідно п. 3.1.8 Замовник повністю оплачує виконані Підрядником роботи по фактичним витратам, понесеним Підрядником на виконання цього Договору.

Згідно п. 9.1 договору Замовник оплачує вартість виконаних робіт незалежно від результатів опробовування свердловини (недостатня водообільність, підвищений зміст піску, підвищена мінералізація).

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних обставин:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний, та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір або окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

При цьому необхідно відмітити, що предметом позову є невиконання обов’язків відповідачем, а не позивачем.

Якщо у відповідача є вимоги до позивача, він вправі звернутись щодо захисту своїх прав та інтересів у встановленому законом порядку, обґрунтував та доказав свої вимоги.

Сторонами підписано Акт № 1 приймання виконаних робіт.

Згідно п. 3.3.8 договору підрядник зобов’язаний усунути зауваження по виконаним роботам, виявлені Замовником при прийомці робіт в 10-ти денний строк.

При цьому також необхідно зазначити, що згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

При цьому, необхідно відмітити, що відповідач тривалий час був згоден з належним виконанням робіт, про що свідчить його гарантійний лист та часткова сплата коштів.

Таким чином, роботи відповідачем прийняті без заперечень на суму 53058 грн., та згідно умов договору та діючому законодавству підлягають сплаті, що також відповідає основним принципам цивільного права, закріплених також в ст. 3 ЦК України – принципам добросовісності, справедливості та розумності.

Так, виконані та прийняті роботи підлягають оплаті.

Якщо у відповідача є свої вимоги до позивача, він вправі захищати свої інтереси у встановленому законом порядку, а саме – поданням відповідного позову до суду.

При цьому також необхідно відмітити, що п. 1.1 договору передбачені роботи по відновленню свердловини, а не відновлення свердловини, та п. 9.1 договору передбачена оплата робіт незалежно від їх результату.

При викладених обставинах посилання відповідача на статтю 854 ЦК України не має правового значення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, роботи позивачем виконані, прийняті відповідачем без заперечень, та згідно умов договору та діючого законодавства він зобов’язаний їх оплатити.

Відповідачем не надано доказів того, що виконані роботи сплачені у повному обсязі.

При цьому необхідно відмітити, що посилання відповідача на те, що позивач зобов’язаний доказувати відсутність своєї вини, не може бути прийняте до уваги, оскільки саме вина позивача не доведена, та, більш того, з врахуванням умов договору та діючого законодавства є усі підстави для стягнення заборгованості.

Також необхідно відмітити, що неможливість доказування згідно статті 35 ГПК України не є обставиною, що звільняє від доказування, та рішення суду не може бути засноване на припущенні.

Так, відповідач, який порушив зобов’язання по сплаті коштів, не довів, що це порушення відбулося з вини позивача.

Таким чином, вимога про стягнення суми боргу в розмірі 8058,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає, що вимоги щодо стягнення суми пені у розмірі 1933,45 грн., сума інфляції в розмірі 946,44 грн., 3 % річних в у розмірі 295,53 грн. задоволенню не підлягають, при цьому виходить з наступних підстав:

Так, згідно п. 2.5 договору передплата прозводиться з моменту пред’явлення рахунку, а повна оплата протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Однак, позивачем не надано доказів спрямування (вручення) відповідачу рахунку, а також до подачі позову не встановлений момент підписання акту виконаних робіт.

При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може засновуватись на припущенні.

Також необхідно відмітити, що часткова сплата відповідачем боргу в добровільному порядку не є обставиною, що впливає на умови договору та виконання обов’язків саме з умовами договору.

Однак, є підстави достовірно вважати, що акт вже був підписаний на момент надання позову до суду, оскільки до позову був доданий вже підписаний акт.

Відповідно, за той період, за який нарахована пеня, інфляційні та річні, вони стягнути бути не можуть за відсутності прострочки платежу за ці періоди.

Окрім цього, сума 3% річних та сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції стягненню не підлягає з наступних обставин:

Ст. 625 ЦК України 2003р. передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на вимогу кредитора.

Таким чином, момент настання виконання зобов’язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, термін виконання яких визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.

Проте, позивачем не представлено доказів, що така вимога направлена (вручена) відповідачу.

Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на цей час не існує.

Відповідно до ст. 15 ЦК України суд може захистити порушене право чи інтерес.

Однак, на цей час право чи інтерес позивача не порушені.

Оскільки право та інтерес позивача не порушені, підстав для задоволення позову не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін та їх рівності перед законом та судом.

Таким чином, суд має право розглядати справу за наявними у ній матеріалам, в яких відповідна вимога відсутня.

Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що позовні вимоги не є вимогою, що відноситься до обов'язкового права. Так, позовна вимога передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім цього, в даному випадку вимога є позовною, і є вимогою про стягнення заявленої суми, тобто вимога про примусовий характер ії виконання у разі ії задоволення, виконується така вимога в процесі виконавчого провадження.

Окрім цього, виконання вимоги за цивільними зобов'язаннями залежить від визначених ст. 530 ЦК України термінів.

Проте, подача позову не може впливати на такі терміни, оскільки на момент подачі позову, позов вже повинен бути обґрунтований.

Таким чином, позовна вимога не може розглядатися як вимога, що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.

Вказана вимога не є також претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а також позов прийнятий до розгляду і розглядається по суті.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, згідно до вимог Цивільного Кодексу.

Ст. 625 ЦК України у частині наявності вимоги кредитора не визнана Конституційним Судом України у встановленому законом порядку такою, що не підлягає виконанню, а тому не приймати до уваги вказану обставину немає підстав. Вимоги закону повинні виконуватися.

Вказана думка суду співпадає з думкою Севастопольського апеляційнного суду, висловленого в постанові від 23.12.2004 року по справі № 2-17/9032-04 і від 23.12.2005 року по справі №2-17/12582-2005, а також практиці розгляду аналогічних питань Вищім господарським судом України.

Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Таким чином, позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення боргу в сумі 8058,00 грн.

Якщо заборгованість сплачена чи буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Судові витрати позивачу згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним вимогам.

Вказані витрати позивача підтверджені платіжним дорученням № 376 від 17 чернвя 2010 року на суму 112,35 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 377 від 17 червня 2010 року на суму 236,00 грн. по сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам, та складають по державному миту у сумі 80,58 грн. (стягнута сума помножена на суму підлягаючу сплаті державного мита та поділено на заявлену суму позову, а саме: (8058,00Х112,33:11233,42 грн. = 80,58 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 169,29 грн. (стягнута сума помножена на 236, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (8058,00Х236:11233,42 грн. = 169,29 грн.)).

Необхідно також відмітити, що позивачем надмірно сплачене державне мито. Так, загальна сума позову складає: 11233,42 грн., і державне мито в даному випадку повинно сплачуватись на суму: 112,33 грн. (1 % від 11233,42 грн.), тоді як згідно платіжного доручення 376 від 17 чернвя 2010 року судові витрати з державного мита сплачені позивачем на суму 112,35 грн.

Таким чином, позивачем надмірно сплачене державне мито в сумі 2 коп.

Щодо повернення надмірно сплаченого державного мита позивач вправі звернутися з відповідною заявою відповідно до Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за № 50).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Спутник Сервіс Плюс» (97500, Сімферопольський район АР Крим, с. Пожарське, вул. Вінницька 1, ідентифікаційний код: 35655122, р/рахунок № 26000054908835 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436) на користь Казенного підприємства «Південекогеоцентр» (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Беспалова 47; р/р № 26003011052601 в АКІБ «УКрсиббанк» м.Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код: 23450378) 8058,00 грн. боргу; судові витрати з державного мита в сумі 80,58 грн., та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 169,29 грн.

Видати наказ.

В частині стягнення суми пені у розмірі 1933,45 грн., суми інфляції в розмірі 946,44 грн., 3 % річних в у розмірі 295,53 грн. – у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.