Рішення № 16093383, 09.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

09.03.2011Справа №5002-16/339-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Відпочинок» (95023, м. Сімферополь, Ялтинське шосе, б.73, ідентифікаційний код 32496984)

До відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (98100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 34100,00 грн.

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

представники:

Від позивача не зявився

Від відповідача ОСОБА_4- свідоцтво серії НОМЕР_2

Обставини справи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Відпочинок» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі за договором №5/0 від 20.04.2010р. в розмірі 34100,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обовязків по повній та своєчасній оплаті наданих йому за договором № 5/0 від 20.04.2010 р. послуг з оренди майна, яке розташоване у АДРЕСА_2, у звязку з чим заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ - Маркет» складає 31000,00 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3100,00 грн.

15.02.2011р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 22800,00 грн. та штрафні санкції у сумі 3100,00 грн., а всього 25900,00 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду та залучена до матеріалів справи. Також, 15.02.2011р. позивач надав додаткові пояснення по справі, які були прийняті судом до розгляду. (а.с.37,40).

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. (п.17 Інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351).

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву, зокрема, вказував на підписаний між сторонами акт приймання передачі майна на суму 8200,00 грн., а відтак заборгованість складає 22800,00 грн., яка може бути стягнута, на думку відповідача, тільки після закінчення строку дії договору, тобто після 15.05.2011р, а тому у задоволенні позову слід відмовити.(а.с.41-42, 51-52)

У судовому засіданні 01.03.2011р. судом оголошувалась перерва до 09.03.2011р.

Після перерви 09.03.2011р. розгляд справи було продовжено у присутності відповідача.

Представник позивача у судове засідання 09.03.2011р. не зявився, раніше наполягав на зменшених позовних вимогах та просив стягнути з відповідача загальну суму 25900,00 грн.

Відповідач явку представника до судового засідання зявився, вказував на те, що послуги, повязані з відпочинком носять сезонний характер, а тому не має можливості сплатити суми боргу у розмірі 22800, 00 грн., також просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши додатково представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

20.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відпочинок» (Орендодавець) та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір оренди приміщення № 5/0, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння нежитлові будівлі:

- гуртожиток, який розташований у АДРЕСА_2, загальною площею 403,1 кв.м.;

- комплекс, готель (будинок для прибулих0, який розташований у АДРЕСА_2-а, загальною площею 227,2 кв.м.;

- їдальня, яка розташована у АДРЕСА_2-б, загальною площею 352,2 кв.м.;

Відповідно до п.2 Договору обєкт оренди надається орендарю для комерційної діяльності.

Згідно з п.3.1. Договору термін оренди складає 1 рік, з 15.05.2010р. до 15.05.2011р.

Розмір орендної плати складає 245 000, 00 грн. за рік. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця.(п.4.1, 4.2. Договору)

Згідно з п.4.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.07.2010р.) орендна плата сплачується в безготівкову порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед в два етапи: 1) до 10 липня 2010р.- 23000, 00 грн., до 05.08.2010р. 44570,00 грн.

Остаточна сума 16000, 00 грн. сплачується орендарем не пізніше як до 05.09.2010р.(а.с.28)

Також, 20.08.2010р. сторонами була укладена додаткова угода № 2 відповідно до якої сторони визначили, що заборгованість станом на 20.08.2010р. складає 43000,00 грн.(а.с.29).

Відповідно до п.5.2 Договору передача приміщення та майна, що орендується, здійснюється за актом здачі приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.

Згідно з п.6.1.2 Орендар зобовязаний своєчасно здійснювати орендні та комунальні платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлові приміщення були передані Орендарю за відповідним актом приймання передачі від 20.04.2010р. (а.с.25).

Однак, Орендарем належним чином не виконувалися свої обовязки за договором щодо своєчасної сплати орендних платежів.

Так, відповідачем була здійснена оплата орендних платежів за період з 30.04.2010р. по 27.08.2010р. на загальну суму 52 570,00 грн.

Разом з тим, відповідачем було повернуто майно на суму 8200, 00 грн.

Таким чином, виходячи з умов додаткової угоди № 2 від 20.08.2010р. заборгованість відповідача за період з 27.08.2010р. по 05.09.2010р. на момент розгляду справи складає 22800,00 грн., яка також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом 22.02.2011р. (а.с.54)

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх обовязків за договором оренди № 5/0 від 20.04.2010р., через що вимоги позивача щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованості з орендних платежів у розмірі 22800,00 грн., суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки також засновані на нормах діючого законодавства.

Вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 10% від несплаченої суми обґрунтовані на укладений між сторонами додатковій угоді № 2 від 20.08.2010р, відповідно до якої сторони змовилися, що у разі непогашення заборгованості в строк до 30 серпня 201 року орендар зобовязується сплатити штраф у розмірі 10% від несплаченої суми, а відтак позивач просить стягнути з відповідача 3100,00 грн. штрафу.

Здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати орендної плати, враховуючи статус відповідача як фізичної особи підприємця та той факт,що характер його робіт носить сезонний характер, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованого позивачем штрафу до 1100,00 грн.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача 23900,00 грн., в тому числі: 22800,00 грн. основного боргу та штраф у сумі 1100,00 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзивах на позовну заяву стосовно того, що строк оплати орендних платежів виникає після 15.05.2011р. є безпідставним та суперечить умовам діючого між сторонами договору, зокрема, п. 4.3. Договору, та додаткових угод до нього.

Також, посилання відповідача на здійснення позивачем перешкод до доступу його в орендовані приміщення не приймається судом, оскільки не є предметом розгляду по дійсній справі.

Згідно з п. 6.3 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (98100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відпочинок» (95023, м. Сімферополь, Ялтинське шосе, б.73, ідентифікаційний код 32496984) заборгованість з орендної плати у розмірі 22 800,00 грн., 1 100,00 грн. штрафу, а всього 23900, 00 грн., а також 341,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні 2 000, 00 грн. відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.