Рішення № 16093275, 03.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2011Справа №5002-26/292-2011 За позовом ТОВ «Автокар-777», юрид. адреса: м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; пошт. адреса: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 12, оф. 7.

До відповідача ТОВ «Профіть», м. Сімферополь, вул. Беспалова, 47-б; м. Сімферополь, вул. Промислова, 23, оф. 21.

Про стягнення 52340,61 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 предст., дов. від 15.06.10р.

від відповідача ОСОБА_2 ю/к., дов. від 01.03.11р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокар 777» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Профітъ» заборгованості у сумі 46627,00 грн., індексу інфляції у сумі 2098,22 грн., 3% річних у сумі 585,99 грн. та пені у сумі 3029,40 грн., а також витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобовязання по оплати послуг з перевезення вантажу в наслідок чого за ним утворилася заборгованість у сумі 46627,00 грн. Також у звязку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань, позивачем до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних та індекс інфляції, а також відповідно до 231 Госопдарського кодексу України та ст.ст. 1,2. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» нараховано суму пені.

Розгляд справи відкладався, зокрема за клопотанням позивача.

У судовому засіданні яке відбулося 03.03.2011р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог та просив суд у звязку із частковою оплатою суми боргу у розмірі 700,00 грн., стягнути з відповідача заборгованість у сумі 45927,00 грн., індекс інфляції у сумі 2098,22 грн., 3% річних у сумі 585,99 грн. та пеню у сумі 3029,40 грн., що у загальній сумі складає 51640,61 грн.

Відповідач у поданому відзиві на позов вказує на те, що позовні вимоги без врахування сплачених 700,00 грн. визнає повністю, а також просив не нараховувати суму пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

ТОВ «Автокар-777» на підставі заявок ТОВ «Профіть» № 003 н від 21.06.2010р., № 892 н від 28.07.2010р., № 893 н від 03.08.2010р., № 004 н від 04.08.2010р., № 894 н від 06.08.2010р. (а.с. 12-13, 17-18, 22, 26-27, 31-32) було надано послуги з перевезення вантажу на загальну суму 57927,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 10 від 29.06.2010р., № 16 від 04.08.2010р., № 17 від 09.08.2010р., № 18 від 11.08.2010р., № 19 від 16.08.2010р. (а.с. 10, 15, 20, 24, 29) та міжнародними товарно-транспортними накладними СМК № 0152300, № 0141912, № 0177542, № 0197253, № 0174351 (а.с. 11, 19, 23, 28, 33).

Ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 вказаного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже відповідач здійснивши замовлення послуг з перевезення вантажу та прийнявши від позивача вказані послуги, прийняв на себе зобовязання щодо їх оплати.

У відповідності до пункту заявки «Порядок та форма оплати» розрахунок за надані послуги здійснюється в безготівковій формі в день отримання документів (СМК, рахунку, актів виконаних робіт) впродовж 3-4 банківських днів.

Однак відповідачем зобовязання щодо оплати послуг з перевезення вантажу були виконані частково на суму 12000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з руху коштів по рахунку позивача та не заперечується відповідачем.

У звязку із частковою оплатою відповідачем вказаних послуг, за ним утворилася заборгованість у сумі 45927,00 грн.

Доказів оплати зазначеної суми боргу, на дату розгляду справи суду не подавалось.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з нього суми у боргу у розмірі 45927,00 грн., підлягають задоволенню.

Ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ТОВ «Профіть» не виконано зобовязання щодо своєчасної оплати наданих послуг з перевезення вантажу, тобто у строки зазначені в заявках на перевезення вантажу, вимоги про стягнення індексу інфляції у сумі 2098,22 грн. та 3% річних у сумі 585,99 грн. також підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені у сумі 3029,40 грн. суд має зазначити наступне.

Ст. 549 Цивільного кодексу України, визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства неустойка в цивільному праві виконує дві основні функції. Вона є способом забезпечення виконання зобов'язання (ст. 549 ЦК) та наслідком його порушення. До моменту порушення зобов'язання неустойка виконує функцію забезпечення, тобто стимулює боржника до належного виконання. Якщо зобов'язання боржником порушене, стягнення неустойки є наслідком такого порушення. Тобто кредитор набуває право вимагати сплати неустойки.

Відповідно до ст. 551 вказаного кодексу предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Для того, щоб неустойка вважалася законною та застосовувалася незалежно від домовленості про неї сторін договору, необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється). Тому не можна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р., яким визначено граничний розмір саме договірної неустойки.

Письмової домовленості між сторонами щодо нарахування пені не досягнуто та не обумовлено такого виду відповідальності за порушення зобовязання. У даному випадку неустойка не встановлена спеціальним законом який застосовується до даних правовідносин. Отже предявлення позивачем вимоги про стягнення пені необґрунтовано.

Аналогічна позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2009р. по справі № 2-29/10281-2008.

Таким чином оскільки між сторонами не існує домовленості щодо нарахування пені, а також оскільки нарахування пені у даних правовідносинах не встановлено законом, в задоволенні вимог про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 3029,40 грн. має бути відмовлено.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідачів пропорційно задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ТОВ «Профіть» (м. Сімферополь, вул. Беспалова, 47-б; м. Сімферополь, вул. Промислова, 23, оф. 21; код ЄДРПОУ 33187373, р/р 260040217801 в ТОВ «Фінанси та кредит» м. Сімферополь, МФО 384889; р/р 26002047110001 в ПАТ «Сведбанк» м. Сімферополь, МФО 300164) на користь ТОВ «Автокар-777» (юрид. адреса: м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; пошт. адреса: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 12, оф. 7; код ЄДРПОУ 36303499) заборгованість у сумі 45927,00 грн., індекс інфляції у сумі 2098,22 грн., 3% річних у сумі 585,99 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 486,11 грн. та 219,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині вимог про стягнення пені у сумі 3029,40 грн., в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.03.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.