Ухвала суду № 16093161, 24.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Річна, 29/11, к. 301

УХВАЛА

24.02.2011Справа №5002-16/338-2011 За заявою кредитора Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя (95026,АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 14 А, ідентифікаційний код 20727038)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримреставратор" (95047, АР Крим,

м. Сімферополь, вул. Узлова, 2, ідентифікаційний код 32085478)

Про визнання банкрутом

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Представники:

Від кредитора ОСОБА_1, представник, довіреність постійна № 1 від 04.01.2011 р.

Від боржника не зявився

Від Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства не зявився

Обставини справи: Кредитор - Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя, звернувся до Господарського суду АР Крим із заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримреставратор", у порядку передбаченому ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою ГС АР Крим від 28.01.2011 р. було порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.02.2011 р. підготовче засідання відкладалось в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України для надання кредитором та боржником необхідних для розгляду справи документів.

23.02.2011 р. на адресу суду від ПАТ Укрсоцбанк КРФ надійшла юридична справа боржника та відомості про відсутність руху коштів на рахунку боржника.

Представник кредитора у судове засідання 24.02.2011 р. зявився, надав наказ ТОВ "Кримреставратор" № 16/к від 03.09.2007 р., згідно з яким робітники ТОВ Кримреставратор", в тому числі директор є звільненими.

При цьому, представник кредитора підтримав свої вимоги, викладені у заяві та просив суд визнати грошові вимоги у сумі 119149,26 грн., відкрити відносно боржника ліквідаційну процедуру.

Боржник у судове засідання 24.02.2011 р. не зявився, але 24.02.2011 р. на адресу суду від ТОВ "Кримреставратор"надійшов відзив на заяву про порушення справи про банкрутство, в якому просив провадження по справі припинити, вказуючи, що кредитор не надав належних доказів у розумінні ст. 52 Закону про банкрутство ( а.с. 1-5 т.2)

Раніш, в судовому засіданні15.02.11 р. представник боржника звертав увагу суду на те, що в Господарським судом АРК вже розглядалась справа про банкрутство ТОВ Кримреставратор", провадження якої було припинено.

Судом у судовому засіданні 24.02.2011 р. була оглянута справа № 5002-6/1976.1-2010 за заявою ініціюючого кредитора Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримреставратор" про порушення справи про банкрутство із зняттям відповідних копій процесуальних документів.

Розглянувши матеріали справи, додаткові надані документи, заслухавши пояснення представників кредитора та боржника, суд встановив:

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор обґрунтовує тим, що боржник має заборгованість у сумі 119149,26 грн., в тому числі недоїмка по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 57792,11 грн., пеню в сумі 18956,10 грн., штрафні санкції в сумі 42401,05 грн., та з листопада 2007 р. боржником не надається звітність з листопада 2007 року, а також боржник не звітує перед податковими органами з 2008 року, що підтверджується листом ДПІ у м. Сімферополі від 20.12.10 р. № 20061/9/28-4.

Таким чином, кредитор просив суд визнати кредиторські вимоги до боржника у розмірі 119149,26 грн., відкрити відносно "Кримреставратор" ліквідаційну процедуру.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані кредитором докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для введення подальшої процедури банкрутства у звязку з наступним.

Так, стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

В якості ознак банкрутства ініціюючий кредитор вказує, що боржником з листопада 2007 р. не перераховуються платежі, надається звітність, а також боржник не звітує перед податковими органами з 2008 року, надаючи при цьому лист ДПІ у м. Сімферополі від 20.12.10 р. № 20061/9/28-4.

Однак, суд не може розцінювати вказаний лист ДПІ у м. Сімферополі як доказ в обґрунтування підстав ненадання боржником більше року податкової звітності за заявою УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополі у звязку з наступним.

Відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до вимог ст. 11 вказаного Закону України «Про державну податкову службу» ( на момент виникнення спірних відносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні певиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові і а позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами. їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльносіі чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати із або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (ст. 11-1 вказаного Закону).

Податковий кодекс України у п. 75.1, вказує, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків ( п. 75.1.2. Податкового кодексу).

Також стаття 78 Податкового кодексу України також встановлює порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя відсутні посилання на факти проведення органами ДПІ позапланової перевірки платника податків, а також документи, що їх підтверджують, відсутні також посилання на рішення керівника податкового органу та наказ, на підставі яких проводилась перевірка органами Державної податкової служби та встановлені факти ненадання боржником до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій і документів бухгалтерської звітності.

Таким чином, допустимим доказом неподання ТОВ «Кримреставратор» податкової та бухгалтерської звітності як за попереднім так і за чинним податковим законодавством є Акт позапланової виїзної перевірки проведеної ДПІ м. Сімферополя, яким повинно бути встановлено факт неподання податкової та бухгалтерської звітності, а отже, відповідно до ч. 2 cт. 34 ГПК України такі обставини не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.11.08 р. по справі №Б-31/141-07.

При цьому, суд також зазначає, що із заявою про визнання боржника банкрутом з підстав ненадання боржником більше року податкової звітності, звернулось не ДПІ у м. Сімферополі, а кредитор, який такими повноваженнями не наділений.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 03.06.08 р. у справі № 2-17/5121.1-2007, від 09.12.09 р. у справі № 2-4/5629-2007.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 103 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» метою державного регулювання та нагляду у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є: проведення єдиної та ефективної державної політики у цій сфері; забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; створення умов для ефективного функціонування та розвитку системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; забезпечення дотримання суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування вимог законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування: адаптація системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до міжнародних стандартів.

Пунктом 4 Указу Президента України від 01.03.2001 року «Про Положення про Пенсійний фонд України» встановлено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо: забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; повного та своєчасного обліку платників страхових внесків; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства, стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум страхових внесків; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; проведення перевірок правильності сплати страхових внесків, призначення га виплаги пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України: обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності.

Таким чином, до компетенції Пенсійного фонду України та його управлінь не віднесено здійснення контролю за своєчасністю та правильністю подання підприємницькими юридичними особами податкової та бухгалтерської звітності.

При цьому, суд також враховує, що ухвалою ГС АРК від 09.04.2010 р. по справі № 2-30/1976-2010 за заявою ініціюючого кредитора Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримреставратор" порушена справа про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Але, 27.04.2010 р. провадження по справі про банкрутство ТОВ "Кримреставратор" було припинено на підставі п.1 ст. 80 ГПК України ( а.с. 11-12 т.2)

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.06.2010 р. по справі № 2-30/1976-2010 апеляційну скаргу Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя було задоволено, ухвалу ГС АРК від 27.04.2010 р. у справі № 2-30/1976-2010 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.06.2010 р. у справі № 2-30/1976-2010 було скасовано, Ухвалу ГС АР Крим від 27.04.2010 р. у справі 2-30/1976-2010 змінено: «Провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)» ( а.с. 13-16 т.2).

При цьому, суд касаційної інстанції у зазначеній постанові також вказував, що ненадання боржником після 2008 року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій самі по собі ще не свідчать про нездійснення боржником підприємницької діяльності ( відсутність боржника).

Разом з тим, суд також дослідив, що повторно кредитор, звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Кримреставратор" у поряду ст. 52 Закону, вказав тільки одну підставу наявність кредиторських вимог та неподання звітності боржником, тоді як у справі № 2-30/1976-2010 кредитором було наведено також в якості іншої підстави - незнаходження фактичного місцезнаходження боржника.

Таким чином, суд встановив, що не має підстав для застосування положень п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки, в даному випадку кредитором заявлена тільки одна підстава застосування положень ст. 52 Закону, а не у сукупності, за якими і були постановлені вказані вище судові рішення.

Суд також не приймає в якості доказу наказ ТОВ "Кримреставратор" № 16/к від 03.09.2007 р., згідно з яким робітники ТОВ Кримреставратор", в тому числі директор є звільненими, оскільки це господарська діяльність товариства, а також згідно довідки ГУ статистики в АРК від 25.01.2010 р. ТОВ "Кримреставратор" є юридичною особою за адресою: м. Сімферополь, Залізничний р-н, вул.. Вузлова, 2, керівник ОСОБА_2

У зв'язку з чим у даному випадку відсутні підстави для порушення справи про банкрутство боржника.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Неподання доказів, що підтверджують доводи, зазначені у заяві кредитора, на день порушення провадження у справі або на день засідання суду має наслідком припинення провадження у справі.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження у справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження у справі підлягає припиненню.

Слід зазначити, що стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність ознак неплатоспроможності боржника та припинення у зв'язку із цим провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.34, п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №5002-16/338-2011 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримреставратор" (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, 2, ідентифікаційний код 32085478) банкрутом припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.