Рішення № 16093082, 21.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2011Справа №5002-30/5895-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» (ЄДРПОУ 318198927058), м. Севастополь, вул. Героїв Бреста, 41, кв. 85 (м. Севастополь, вул. Кулакова, 36\6).

До відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СТВ-Берегиня» (ЄДРПОУ 32554056), м. Київ, вул. Старонаводническая, 8-А, кв. 19 (м. Київ, вул. Московська, 41\8, оф.103).

2. Держаного підприємства «Санаторій «Днепр», м. Ялта, смт. Гаспра -2, вул. Алупкінське шосе, 13 (ЄДРПОУ 01996059).

Про стягнення 114787,37 грн.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1., представник за дов. від 05.05.2009р., у справі.

Від відповідача 1 ОСОБА_2., представник за дов. від 12.01.2011р., у справі.

Від відповідача 2 ОСОБА_3., представник за дов. від 04.01.2011р. № 01, у справі.

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» (ЄДРПОУ 318198927058), м. Севастополь звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТВ-Берегиня» (ЄДРПОУ 32554056), м. Київ та Держаного підприємства «Санаторій «Днепр», м. Ялта, смт. Гаспра (ЄДРПОУ 01996059) про стягнення з ТОВ «СТВ-Берегиня» матеріальної шкоди у розмірі 109787,37грн., та з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. та судові витрати.

Заявою від 17.01.2011 р. (а.с. 138, т. 1) позивач конкретизував свої вимоги, просить стягнути заявлену в позові моральну шкоду в розмірі 5000,0 грн. з відповідача-2 Держаного підприємства «Санаторій «Днепр». Заява прийнята судом до розгляду.

Крім того, вказаною заявою позивач заявив про зміну підстави позову, просив стягнути матеріальну шкоду з ТОВ «СТВ-Берегіня» на підставі рахунка № 857 від 01.08.2007 р., а ні договору підряду. Однак, враховуючи, що така заява надійшла після початку розгляду справи по суті, така заява не була прийнята судом на підставі ст. 22 ГПК України, розгляд справи продовжений в межах вимог, заявлених позивачем в позові.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТВ-Берегиня» у порушення умов договору підряду № 2\07 від 02.08.2007р. не оплатив вартість виконаних земляних робот та роботи по будівництву монолітно каркасної будівлі на загальну суму 275872,40 грн. також позивачем заявлені вимоги до відповідача - Держаного підприємства «Санаторій «Днепр», м. Ялта, смт. Гаспра -2 про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТВ-Берегиня» проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що 26.01.2010р. господарським судом м. Севастополя було прийнято рішення у справі № 5020-12\240 яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» на користь ТОВ «СТВ-Берегіня» 200000,00 грн. та встановлено, що договір підряду № 2\07 від 02.08.2007р. неукладений, оскільки сторони не досягли істотних умов для укладення договору. Крім того, відповідач-1 посилався на те, що земельні роботи позивачем не виконувалися, а тому вимоги є безпідставними.

Відповідач 2 - Держане підприємство «Санаторій «Днепр», м. Ялта, смт. Гаспра -2 позовні вимоги не визнав та зазначив, що ніяких договірних правовідносин з позивачем він не мав та ніяких дій, які б могли заподіяти позивачу моральну шкоду не здійснював. Питання щодо будівництва вирішувались з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТВ-Берегиня», усі роботи по будівництву, в тому числі земельні, здійснювалися на підставі договору підряду № 186 від 10.07.2007 р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.01.2011р. строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів до 22.02.2011р. на підставі ст. 69 ГПК України за клопотанням представника відповідача.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розгляд справи за наявними в ній матеріалами. Інших доказів представлено не було.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Протягом серпня - вересня 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» були проведені земляні роботи та роботи по будівництву монолітно-каркасної будівлі. Замовником робот виступав ДП «Санаторій «Дніпр», генпідрядником ТОВ «СТВ-Берегіня».

На підставі рахунку № 857 від 01.08.2007 р. генпідрядником Товариством з обмеженою відповідальністю «СТВ-Берегиня» було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» 200000,0грн. Так, 03.08.2007р. авансом було перераховано 50000,00 грн. на земляні роботи за рахунком № 857 від 01.08.2007 р. та 23.08.2007р. перераховано 150000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» 06.09.2007р скерувало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТВ-Берегиня» договір підряду № 2\07 по реконструкції лікувального корпусу Держаного підприємства «Санаторій «Днепр» для укладення та підписання.

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТВ-Берегиня» зазначений договір не підписало, протокол розбіжностей не скеровувало на його адресу. Однак, враховуючи, що роботи були виконані та частково сплачені, позивач вважає договір підряду № 2\07 по реконструкції лікувального корпусу Держаного підприємства «Санаторій «Днепр» укладеним з 02 серпня 2007 року.

Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року № 95 та №96, Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» роботи були виконані, загальна сума виконаних робіт становить 275872,40 грн.

Акти виконаних робот та довідки вартості виконаних робот були скеровані на адресу ТОВ «СТВ-Берегиня» 05.12.2007 р.

Наприкінці вересня 2007 року будівельні роботи на зазначеному обєкті були припинені у звязку з не підписанням генпідрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю «СТВ-Берегиня» договору та доданої до неї документації.

26.10.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю «СТВ-Берегиня» був скерований лист про помилкове перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія «Славутич» у розмірі 150000,00 грн. та зазначено, що роботи були проведені на загальну суму 69326,40грн., також просив повернути грошові кошти у розмірі 130673,60 грн.

Виконані роботи позивачу не були оплачені.

По підрахунку позивача протиправними діями ТОВ «СТВ-Берегіня» заподіяно позивачу матеріальної шкоди в сумі 109787,37 грн., в тому числі 75872,40 грн. прямий матеріальний збиток та 33914,97 грн. інфляції, які позивач просить стягнути.

Відповідач заперечує проти договірних стосунків з ТОВ «СК «Славутич» та посилається на те, що кошти позивачу в сумі 200000,0 були перераховані помилково, що було встановлено під час розгляду господарським судом м. Севастополя справи № 5020-12\240, яким з ТОВ «СК «Славутич» на користь ТОВ «СТВ-Берегіня» стягнено на підставі ст. 1212 ЦК України 200000,0 грн. раніше отриманої суми через те, що договір на виконання земельних робот між сторонами є неукладеним.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступного.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Підставою свого позову позивач ТОВ «СК «Славутич» визначив договір від 02 серпня 2007 року № 2\07 по реконструкції лікувального корпусу Держаного підприємства «Санаторій «Днепр», укладений з ТОВ «СТВ-Берегіня».

Позивач вважає що між сторонами було досягнуто згоди по всім істотним умовам, а тому договір є укладеним.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як слідує з наданих пояснень та відповідних доказів, господарським судом м. Севастополя розглянута справа № 5020-12/240 за позовом ТОВ «СТВ Берегиня» до ТОВ «СК «Славутич» про стягнення 200000,0 грн.

Свої вимоги у вказаній справі позивач обґрунтував тим, що ТОВ «СТВ Берегиня» на підставі виставленого рахунку № 857 від 01.08.2007 р., платіжним дорученням перерахувала ТОВ «СК «Славутич» 200000,0 грн. Після сплати вказаних сум позивач та відповідач не змогли дійти згоди за усіма істотними умовами щодо виконання земельних робот для укладення договору, а тому суд, на підставі ст. 181 ГК України дійшов висновку, що договір є неукладеним, таким що не відбувся. З огляду на приписи ст. 1212 ЦК України та встановленого факту, що договір є неукладеним, рішенням від 26.01.2010 р. позов ТОВ «СТВ Берегиня» був задоволений.

Рішення набрало законної сили. (а.с. 43 44).

В подальшому, ТОВ «СК «Славутич» було оскаржено рішення суду. Однак ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 липня 2010 року ТОВ «Спеціалізована компанія «Славутич» у відновленні строку подання апеляційної скарги на рішення господарського суду від 26 січня 2010 року у справі №5020-12/240 відмовлено, у прийнятті апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу ТОВ «Спеціалізована компанія «Славутич» повернути заявникові. (а.с. 45-46).

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2010р. касаційна скарга ТОВ «Спеціалізована компанія «Славутич» залишена без задоволення, ухвалу від 22.07.2010 залишено в силі. (а.с. 47 48).

На підставі частини 5 ст. 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Отже, враховуючи, що підчас розгляду справи № 5020-12/240 судом було встановлено, що договір щодо виконання земельних робот є неукладеним, суд вважає такий факт встановленим.

Позивач посилається на те, що на його думку договір в силу ст. ст. 640, 642 ЦК України є укладеним з моменту здійснення дії сплати рахунку № 857 від 01.08.2007 р. з 03.08.2007 р., однак такі пояснення суд не приймає до уваги, оскільки сплачена сума була стягнута на користь ТОВ «СТВ Берегиня» на підставі ст. 1212 ЦК України як помилково перераховані, що встановлено рішенням господарського суду у справі № 5020-12/240.

На підтвердження виконання підрядних робот позивач надав в матеріали справи акти прийомки виконаних робот, які складені до договору підряду № 2/07 від 02.08.2007 р. (а.с.55 57, 61 63), які не підписані відповідачем та були скеровані згідно з описом вкладення в цінний лист позивачем на його відповідача.(а.с. 74).

Позивач посилається на ч. 4 ст. 882 ЦК України, в якій вказано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Однак враховуючи, що матеріалами справи доведено відсутність договірних відносин щодо виконання земельних робот, на чому наполягає представник відповідача, суд вважає що пояснення щодо відмови від підписання актів з цього приводу є обґрунтованими.

Також позивач посилається на виконавчі схеми (а.с. 49 52), які на його думку також підтверджують виконання земельних робот на території санаторія. Однак вказані схеми не приймаються судом до уваги, оскільки з них не убачається ким виконувалися роботи, обсяг та характер робот.

Відповідно до п. 1 ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушені.

На підставі ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На підставі ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказуються кредитором.

З приписів статей 22 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224,225 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди; причинного звязку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Аналізуючи приведені статті та представлені позивачем докази, суд вважає, що позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, причинного звязку між його протиправною поведінкою і шкодою, не доведено вини відповідача та розмір заподіяного збитку.

З оглядну на викладене, оскільки обставини, викладені у позові спростовані матеріалами справи, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача - ТОВ «СТВ Берегиня» матеріальної шкоди в сумі 75872,40 грн. задоволенню не підлягає.

Також не підлягаю задоволенню вимоги щодо стягнення інфляції в сумі 33914,97 грн., оскільки наявність боргу позивачем не доведена.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача - Держаного підприємства «Санаторій «Днепр» моральної шкоди в сумі 5000,0 грн.

Свої вимоги в цій частині позивач обґрунтовує тим, що з вини відповідача позивачем було частково втрачено ділову репутацію і деякі контрагенти відмовилися співпрацювати з ТОВ «Спеціалізована компанія «Славутич» через припинення роботи з підприємствами, які розташовані в м. Ялта, смт. Гаспра, м. Київ. Моральну шкоду позивач оцінив в 5000,0 грн.

На підставі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Для відшкодування моральної шкоди позивач аналогічно з матеріальною шкоду повинен довести наявність складу правопорушення: протиправну поведінку (дії чи бездіяльності) особи; шкоду; причинний звязку між протиправною поведінкою і шкодою; вину особи, яка заподіяла шкоду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 33, 34 ГПК України).

Однак позивачем не доведено та не надано в матеріали справи доказів, що відповідачем ДП «Санаторій «Днепр» заподіяно позивачу моральну шкоду в розмірі, яка заявлена до стягнення. Не надано відповідного розрахунку, доказу протиправної поведінки відповідача, його вини та причинного звязку.

Крім того, як пояснює в судовому засіданні представник ДП «Санаторій «Днепр», позивач взагалі не виконував на його території земельні роботи, таки роботи виконувалися ТОВ «СТВ Берегиня» на підставі договору підряду № 186 від 10.07.2007 р.

На підтвердження вказаних обставин відповідачі надали в матеріали справи договір підряду № 186 та акти виконаних робот до нього та акти передачі прийому робот (а.с. 55 60, 62 - 73).

З викладеного, в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,0 грн. з відповідача - ДП «Санаторій «Днепр» суд вважає за необхідне відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулося 21 лютого 2011р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 28 лютого 2011 р.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

1.В задоволені позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛовягіна Ю.Ю.