Рішення № 16093028, 22.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

22.02.2011Справа №5002-7/9-2011

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» (96400, смт. Чорноморське, вул. Революції, 95, ідентифікаційний код 30459364)

Про стягнення 89299,19 грн.

Суддя Дворний І. І.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1 предст., дов. №015-Д від 04.01.2011 р.

Від відповідача - не зявився.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство “Крименерго” звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» 89299,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час виконання договору про поставку електричної енергії №484 від 25.12.2003 р. у Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» виникла заборгованість за спожиту за період з березня 2006 року по грудень 2007 року електричну енергію в сумі 31590,44 грн., у звязку з чим 03.01.2008 р. між сторонами була підписана додаткова угода про погодження графіку погашення (реструктуризації) заборгованості, який відповідачем не виконується, через що на час звернення до суду в нього наявна заборгованість в сумі 24155,20 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, ВАТ «Крименерго» також зазначає, що у Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» наявна поточна заборгованість за спожиту в період з лютого 2008 року по грудень 2010 року електроенергію в сумі 43972,36 грн., яку позивач також просить стягнути в примусовому порядку. Також, у звязку з порушенням відповідачем виконання грошового зобовязання, позивач просить стягнути з нього 13790,83 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 3808,76 грн. та 3572,04 грн. пені.

Відповідач у судове засідання двічі не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

25.12.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством “Крименерго” (Постачальник) та Державним підприємством «Донузлавська вітрова електростанція» (Споживач) був укладений договір про поставку електричної енергії №484, розділом 1 якого передбачено, що Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі відповідно до умов цього договору та додатків до договору, які є його невідємними частинами.

В пункті 9.7 Договору сторони обумовили, що договір вступає в силу з дня його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2003 року та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Сторони не надали суду доказів розірвання цього договору або зміни його умов, у звязку з чим суд вважає, що на день розгляду справи договір продовжує діяти.

Порядок розрахунків за спожиту електричну енергію був встановлений сторонами в Додатку №5 до Договору, пунктом 1 якого передбачено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Згідно з пунктом 2 Додатку відповідно до встановленої згідно пункту 5 цього Додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який повинен бути сплачений протягом 10 діб з дня отримання Споживачем рахунку.

Матеріали справи свідчать, що під час виконання вказаного договору у Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» виникла заборгованість по сплаті електричної енергії, у звязку з чим 03.01.2008 р. між сторонами була укладена додаткова угода №1/1202/2 про реструктуризацію заборгованості, якою був погоджений графік погашення боргу по активній електроенергії в сумі 31590,44 грн. та пені в розмірі 1461,89 грн., всього на суму 33052,33 грн. вказаний борг виник станом на 03.01.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що за погодженим графіком відповідачем було сплачено лише 7435,20 грн., у звязку з чим несплаченою залишилася заборгованість в сумі 24155,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем за погодженим графіком реструктуризації боргу в сумі 24155,20 грн., у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки електричної енергії №484 від 25.12.2003 р. та додаткової угоди до нього №1/1202/2 від 03.01.2008 р. про реструктуризацію боргу, а тому вимоги ВАТ «Крименерго» про примусове стягнення з відповідача 24155,20 грн. заборгованості за графіком погашення боргу підлягають задоволенню.

Матеріали справи також свідчать, що окрім боргу за угодою про реструктуризацію заборгованості у Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» також наявні несплачені рахунки за спожиту активну електроенергію.

Так, зокрема, за період з січня 2008 року по листопад 2010 року відповідачем була спожита електрична енергія на суму 180160,84 грн., на оплату якої були виставлені відповідні рахунки (а. с. 30-43), у той час як виставлені рахунки були оплачені лише частково на суму 128698,87 грн., що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 43972,36 грн.

Оскільки відповідачем, всупереч положенням статей 33, 34 ГПК України, не були надані суду докази погашення заборгованості в добровільному порядку, суд вважає, що вимоги ВАТ «Крименерго» про стягнення з Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» поточної заборгованості в сумі 43972,36 грн. також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 8 Додатку №5 до Договору про поставку електроенергії «Порядок розрахунків» сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати обумовлених договором платежів постачальник електричної енергії здійснює споживачеві нарахування пені в розмірі 0,5% розміру платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судом перевірено, що позивачем правомірно обчислена пеня в сумі 3572,04 грн. за порушення відповідачем строків сплати вартості спожитої електроенергії, у звязку з чим вимоги про її примусове стягнення також підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд також погоджується з правомірністю здійснених позивачем розрахунків річних та інфляційних втрат та зазначає, що стягненню з Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» підлягають:

1) за порушення графіку реструктуризації заборгованості:

- 3% річних в розмірі 1516,91 грн.;

- 5934,15 грн. інфляційних втрат;

2) за порушення строків оплати вартості спожитої активної електроенергії:

- 7856,68 грн. інфляційних втрат;

- 3% річних в сумі 2291,85 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних втрат складає 13790,83 грн., загальний розмір 3% річних дорівнює 3808,76 грн.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Донузлавська вітрова електростанція» (96400, смт. Чорноморське, вул. Революції, 95, ідентифікаційний код 30459364) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 43 972,36 грн., 24155,20 грн. заборгованості за графіком погашення боргу, пеню в сумі 3572,04 грн., 13790,83 грн. інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 3 808,76 грн., 892,99 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 28.02.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.