Рішення № 16093026, 24.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2011Справа №5002-33/390-2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» (98324, м.Керч, вул. Зябрева, 3)

про стягнення 10897,72 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивачі: ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_1.

Відповідача: не зявився, риболовецький колгосп «Жемчужина моря».

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, риболовецького колгоспу «Жемчужина моря», та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 10897,72 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неоплатою отриманої відповідачем продукції та обґрунтовані посиланнями на статті 509, 525, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, явку належного представника не забезпечив, вимог суду не виконав, про причини відсутності суд не повідомив. Про дату та час судового засідання був сповіщений належним чином.

14 лютого 2011 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив, у якому він пояснив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що ухвалою суду від 10 грудня 2010 року у справі № 5002-6/5908-2010 відносно риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» порушено справу про банкрутство.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

З матеріалів справи вбачається, що на підставі накладних № 44 від 10 грудня 2009 року (а.с. 15), № 37 від 24 листопада 2009 року (а.с. 17), № 34 від 13 листопада 2009 року (а.с.19), № 33 від 12 листопада 2009 року (а.с.20), № 29 від 04 листопада 2009 року (а.с. 22) позивач передав, а відповідач отримав 168 кг.400гр. делей риболовецьких капронових та 37 кг. 500гр. канатів поліамідних.

Відповідачем було здійснено часткову проплату отриманого товару, що не заперечується позивачем та підтверджується актом звірення взаєморозрахунків, згідно з яким непогашеною залишається заборгованість в сумі 10897,72 грн. (а.с.10).

13 січня 2011 року позивач листом запропонував відповідачу сплатити заборгованість в строк, передбачений статтею 530 Цивільного кодексу України (а.с.11).

Невиконання відповідачем такого обовязку зявилося підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина 1 статті 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений усний правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України. Відповідно, у відповідача виник обовязок щодо оплати вартості отриманого товару.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобовязання, а також підстави його виникнення.

Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі накладних № 44 від 10 грудня 2009 року (а.с. 15), № 37 від 24 листопада 2009 року (а.с. 17), № 34 від 13 листопада 2009 року (а.с.19), № 33 від 12 листопада 2009 року (а.с.20), № 29 від 04 листопада 2009 року (а.с. 22) позивачем було поставлено, а відповідачем отримано 168 кг. 400 гр. делей риболовецьких капронових та 37 кг. 500 гр. канатів поліамідних.

Факт отримання відповідачем зазначеної продукції підтверджується підписами його представника на накладних, а також довіреностями на отримання товару № 85 від 10 грудня 2009 року (а.с.16), № 68 від 24 листопада 2009 року (а.с.18), № 62 від 12 листопада 2009 року (а.с.21).

Також, як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2011 року сторонами був підписаний акт звірення взаєморозрахунків (а.с.10), з якого вбачається, що відповідач своїм підписом підтвердив заборгованість перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у сумі 10897,72 грн.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом був досліджений зміст вказаних накладних та встановлено, що вони не містять посилань на строк, у який відповідач повинен виконати свій обовязок щодо оплати отриманого товару.

У свою чергу, частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Так, в матеріалах справи міститься вимога позивача про оплату товару, яка була отримана відповідачем 14 січня 2011 року (а.с.11).

Так, суд дійшов висновку про те, що обовязок оплатити отриманий товар виник у відповідача 21 січня 2011 року.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем під час розгляду даної справи не були надані суду докази оплати заборгованості у повному обсязі, у звязку з чим суд вбачає підстави для стягнення 10897,72 грн. з відповідача, риболовецького колгоспу «Жемчужина моря».

Стосовно доводів відповідача про те, що ухвалою господарського суду АР Крим від 10 грудня 2010 року у справі №5002-6/5908-2010 було порушено справу про банкрутство риболовецького колгоспу «Жемчужина моря», суд зазначає наступне.

Вказаною ухвалою був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобовязанням, строки виконання яких наступили до дня порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог пункту 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абзацом 24 зазначеної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені статтею 12 Закону.

Згідно з частиною 4 зазначеної статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з положень статті 1 Закону, вказані приписи Закону підлягають застосовуванню до конкурсної заборгованості.

У разі, якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації боржника.

Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство жоден з контрагентів не буде співпрацювати з боржником, оскільки за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під час провадження справи про банкрутство боржник не буде розраховуватись. Такі обставини надалі матимуть наслідком припинення підприємницької діяльності самого боржника, що в свою чергу зумовлює банкрутство боржника і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

У зв'язку з цим законодавець звільнив поточні зобов'язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за невиконання грошових зобов'язань.

Отже, до зобов'язань, що виникли та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство, підлягають застосуванню заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Як вже вище зазначалося, суд дійшов висновку про те, що обовязок оплатити отриманий товар виник у відповідача 21 січня 2011 року, тобто після винесення ухвали про порушення справи про банкрутство риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» - 10 грудня 2010 року.

З урахуванням наведеного, заявлена позивачем до відшкодування сума заборгованості у розмірі 10897,72 грн. є поточною, а тому підлягає стягненню на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки відповідачем не надані докази її погашення, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 28 лютого 2011 року.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» (98324, м.Керч, вул. Зябрева, 3; р/р 260060100139 в КС АБ «Морской» МФО 384414 ОКПО 03889089) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_1 в Промінвестбанке м.Севастополя МФО 324515 ОКПО НОМЕР_2 суму заборгованості у розмірі 10897,72 грн., 108,98 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.