Постанова № 16087136, 06.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06.06.2011 р.                                                                                           справа № 2а- 3902/11/2070                               Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі :

секретаря судового засідання –Алексєєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудскло"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

проскасування наказу, визнання дій неправомірними,- встановив:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудскло»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахування уточнень) просив: 1) скасувати наказ відповідача, Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудскло»№160 від 09.03.2011р.; 2) визнати протиправними дії відповідача, Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудскло»з питання правильності відображення даних декларацій з ПДВ за жовтень 2010р.-січень 2011р., результати якої оформлені актом №330/18-0-12/33827563 від 11.03.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Рішення суб’єкта владних повноважень про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки «Промбудскло»суперечить закону, так як було прийнято податковим органом за відсутності підстав, визначених Податковим кодексом України. Так, запиту про надання інформації та документів в підтвердження такої інформації позивач від Нововодолазької МДПІ не отримував. Дата складання запиту про надання документів і пояснень та дата видання спірного наказу співпадають у часі, що не відповідає закону. Перевірка була проведена МДПІ без вивчення даних первинних та платіжних документів, правочинів. Викладені в акті висновки податкового органу про порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, про нікчемність вчинених ТОВ «Промбудскло»правочинів, про відсутність об’єктів оподаткування ПДВ зроблені з перевищенням повноважень податкових органів та не узгоджуються з фактичними обставинами спірних правовідносин. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Нововодолазька МДПІ у Харківській області з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

Викладені в спірному наказі мотиви є достатніми підставами для прийняття податковим органом рішення про призначення документальної невиїзної позапланової перевірки. Направлення запиту попередньо прийняттю рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки згідно з нормами Податкового кодексу України є необов’язковим. Перевірка проводилась на підставі відомостей, що містяться в базах даних, котрі ведуться в органах державної податкової служби України, та документах обов’язкової податкової звітності. Висновки проведеної перевірки є цілком обґрунтованими. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України для всіх судів України є обов’язковим рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

При вирішенні справи судом встановлено, що 24.12.2006р. Верховним Судом України винесена постанова у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія»до ДПІ у м.Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.

Згідно з правовими позиціями, які викладені Верховним Судом України у названому судовому акті, право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом; суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом; наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається; право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті.

Стосовно вимоги щодо скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки

За матеріалами справи 09.03.2011р. відповідачем, Нововодолазькою МДПІ у Харківській області, було прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудскло»з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій, яке оформлено наказом №160.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 згаданого кодексу.

Оглянувши копію спірного наказу, суд відзначає, що фактичною підставою для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідач зазначив 1) незначний штат працюючих при тому, що статутна діяльність потребує більшої кількості людей, 2) наявність в штаті тільки керівних посад, 3) перед укладанням угоди на значну суму відбувається зміна керівників підприємства, 4) перешкоджання отриманню вхідної кореспонденції, створення умов для ускладнення або унеможливлення встановлення характеру діяльності або місцеперебування керівників, 5) не допуск фахівців Нововодолазької МДПІ у Харківській області для проведення документальних перевірок.

При цьому, в якості правової підстави для призначення спірної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідачем у спірному наказі визначені п.75.1 ст.75 та ст. 79 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що жодна з перелічених вище обставин не визначена законодавцем як підстава для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а посилань на належну норму матеріального права –положення ст.78 Податкового кодексу України спірний наказ не містить.

Системно проаналізувавши приписи ст.78 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як 1) отримання платником податків письмового запиту податкового органу з привод надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень, 2) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту податкового органу.

Втім, з наявних у справі документів слідує, що відповідний запит було складено відповідачем 09.03.2011р. №987/10/18-016. Згідно з названим запитом платник податків був запрошений до податкового органу для проведення перевірки на 29.12.2010р., що об’єктивно є неможливим, позаяк хронологічно дата «29.12.2010р.»передує даті «09.03.2011р.». Окрім того, згідно з названим запитом податковий орган висунув до позивача вимогу надати письмові пояснення та документи в підтвердження таких пояснень протягом 10 днів з дня отримання запиту, довівши до відома платника податків, що надання пояснень та документів є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки. При цьому, в цей же самий день відповідачем був прийнятий наказ №160 від 09.03.2011р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудскло», що прямо суперечить закону.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що правила листування з платником податків врегульовані ст.42 Податкового кодексу України, відповідно до п.42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач рекомендованого листа з повідомленням про вручення з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження в розумінні норм Закону України «Про поштовий зв’язок», Правил надання послуг поштового зв’язку (затверджено постановою КМУ від 05.03.2009р. №270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення" на адресу позивача не надсилав.

На вимогу суду відповідач повідомлення про вручення поштового відправлення за формою №119 до матеріалів справи не подав.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб’єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 2) за відсутності факту спливу 10 робочих днів з дня отримання платником податків запиту податкового органу.

          За таких обставин, спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню.          

Стосовно вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки

За матеріалами справи на виконання наказу від №160 від 09.03.2011р. відповідачем, Нововодолазькою МДПІ у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промбудскло»з питання правильності відображення даних декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року –січень 2011 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №330/18-0-12/33827563 від 11.03.2011р.

Вивчивши зміст згаданого акту, суд відзначає, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов’язкової податкової звітності.

          При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

          В ході розгляду справи судом встановлено, що первинні документи позивача, ТОВ «Промбудскло»вилучені органом досудового слідства згідно з протоколом обшуку від 10.03.2011р.

          Суд відзначає, що відповідно до п.85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

          Доказів дотримання у спірних правовідносинах вимог п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України відповідач до суду не подав.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об’єктів оподаткування податком на додану вартість, що суперечить закону.

          Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб’єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України або згідно з ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», неправильного визначення позивачем об’єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України або згідно з ст.ст.3 і 7 Закону України «Про ПДВ»акт перевірки не містить.

Разом з тим, суд відмічає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

          Проте, викладені в акті №330/18-0-12/33827563 від 11.03.2011р. судження суб’єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті №330/18-0-12/33827563 від 11.03.2011р. судження суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов’язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та Податковим кодексом України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь –якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на норми п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом –Порядок №984) суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Правильність саме такого висновку підтверджується правовими позиціями, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (далі за текстом –Постанова Пленуму ВСУ №9), відповідно до п.18 котрої перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки №330/18-0-12/33827563 від 11.03.2011р, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Додатково при вирішенні спору суд наголошує, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов’язання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

          За правилами п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов’язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов’язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об’єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов’язком прийняти відповідне податкове повідомлення –рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як суб’єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

На наявність у відповідача обов’язку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення –рішення не виносив.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов належить задовольнити у повному обсязі та скасувати наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, бо такий наказ був виданий за відсутності визначених законом обставин, а отже є незаконним та визнати неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, бо така перевірка була проведена на підставі незаконного наказу та з перевищенням повноважень податкових органів в частині висновків про порушення платником податків ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України.

          Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудскло" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування наказу, визнання дій неправомірними–задовольнити в частині вимог про скасування наказу, про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

          Скасувати наказ Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції від 09.03.2011р. №160.

          Визнати неправомірними дії Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудскло" (ідентифікаційний код - 33827563) з питання правильності відображення даних декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010р. - січень 2011р., результати якої оформлені актом від 11.03.2011р. №330/18-0-12/33827563.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудскло" (місцезнаходження - Україна, Харківська область, Нововодолазький район, с.Ватутіне, вул.Нова, буд.5; ідентифікаційний код - 33827563) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

          Постанова у повному обсязі виготовлена 07.06.2011р.

          Суддя                                                             Сліденко А.В.