Постанова № 16086858, 23.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 травня 2011 р. № 2а- 590/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Волкова Л.М., , суддів Панченко О.В. , Сліденко А.В., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_10, діє за дорученням № 5 від 21.01.11

представників відповідача 1 Макієнко М.Ю., Ципкіна Л.М., Левічев О.А., Карманова О. М.

представників відповідача 2 Макієнко М.Ю., Ципкіна Л.М., Левічев О.А., Карманова О. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Української державної академії залізничного транспорту

до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області, Контрольно-ревізійного відділу у м. Харкові

провизнаття протиправними та скасування вимоги, розпорядження

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд визнати протиправними і скасувати: вимогу № 123-17/4612 від 23 грудня 2010 року про усунення виявлених ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 та ревізією фінансово-господарської діяльності Української академії залізничного транспорту за 2007-2009 роки та звершений період 2010 року порушень законодавства з фінансових питань, в частині приписів пунктів 2, 6 (в частині 14367,37 гривень), 8, 9, 12, 13 (в частині 6220,90 гривень), 14 вказаної вимоги, розпорядження № 294 від 23 грудня 2010 року про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих органах Державного казначейства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких вказував на незаконність та необґрунтованість висновків ревізії, невідповідність їх фактичним обставинам справи, а тим самим на протиправність оскаржуваних пунктів вимоги та розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, зазначали, що вимога винесена у відповідності з нормами діючого законодавства та відповідає фактичним обставинам справи, в позові просили відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Контрольно-ревізійним відділом в м. Харкові була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.04 по 31.12.06 та ревізія фінансово-господарської діяльності Української державної академії залізничного транспорту за 2007-2009 роки та завершений період 2010 року відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи, за результатами якої було складено акт № 123-10-497 від 19.11.10 (а.с. 32-169, т. 1).

Відповідно до акту ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 відповідачем встановлено, що Українською державною академією залізничного транспорту за вказаний період було допущено низку порушень законодавства.

Контрольно-ревізійним відділом в м. Харкові до Української державної академії залізничного транспорту була надіслана Вимога за № 123-17/4612 від 23.12.2010 року про усунення виявлених ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 та ревізією фінансово-господарської діяльності Української державної академії залізничного транспорту за 2007-2009 роки та завершений період 2010 року порушень законодавства з фінансових питань (а.с. 170-176, т. 1).

Позивачем вказана вимога оскаржується в частині пунктів 2, 6 (в частині 14367,37 гривень), 8, 9, 12, 13 (в частині 6220,90 гривень) та 14.

Так, відповідно до п. 2 Вимоги № 123-17/4612 від 23.12.2010 року позивача було зобовязано забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 648223,14 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007; забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів загального фонду кошторису, які слід було здійснювати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису шляхом перерахування коштів з спеціального рахунка Академії в загальній сумі 2733146,95 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007; забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом повернення коштів в загальній сумі 233920,92 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

З дослідженого в судовому засіданні акту ревізії та оскаржуваної вимоги, судом встановлено, що вимоги щодо відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів в загальній сумі 648223,14 грн. та зайвих витрат бюджетних коштів в загальній сумі 233920,92 грн. ґрунтується на наступних судженнях відповідача.

Так, з акту ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 № 64-65 вбачається,

що в порушення вимог п. 5 та Додатку 1 до Постанови № 1298 та Додатку 13 до Наказу № 557 21-му працівнику відділів головного енергетика і головного механіка та 9-ти працівникам будівельного сектору нарахування та виплата заробітної плати здійснювалася не у відповідності до визначених в штатних розписах розмірів посадових окладів. Зазначене призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів на виплату заробітної плати за період з 01.01.07 по 01.09.10 в загальній сумі 565869,68 грн.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Ректора Української державної академії залізничного транспорту № 53 від 23.05.05 «Щодо розрахунку вартості робіт з капітального ремонту, який виконується власними силами» передбачено роботи з капітального ремонту, виконувати силами, підрозділів адміністративно господарчої частини: будівельного сектору, відділу головного енергетика та відділу головного механіка у відповідності до їх профілю. Розрахунок заробітної плати здійснювати з використанням коефіцієнта трудової участі. (а.с. 94, т. 6)

Крім того, протоколами засідання ради трудового колективу буд сектору та відділу головного енергетика було встановлено при нарахуванні заробітної плати застосовувати індивідуально визначені коефіцієнти трудової участі. (а.с. 96, 186, 202, т. 6)

З аналізу додатків до акту ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 № 64-65, долучених до матеріалів справи первинних документів щодо нарахування заробітної плати працівникам відділів головного енергетика і головного механіка, будівельного сектору, судом встановлено, що нарахування заробітної плати позивачем здійснювалося з урахуванням трудової участі працівників у виконаній роботі, на підставі вартості виконуваних робіт, встановлених Державними будівельними нормами. (а.с. 95-226, т. 6)

Враховуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що стосовно 21-го працівник відділів головного енергетика і головного механіка та 9-ти працівників будівельного сектору позивачем застосовувалася відрядної системи оплати праці.

Відповідно до ст. 98 Кодексу Законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оплату праці»оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Таким чином, суд відзначає, що використання договірного регулювання оплати праці в установах і організаціях, що фінансуються з бюджету межах бюджетних асигнувань і позабюджетних доходів допустиме в рамках, визначених генеральною, галузевою, регіональною угодами, колективним договором.

При цьому суд бере до уваги, що п. 3.4. Колективного договору укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Української державної академії залізничного транспорту в академії встановлено серед інших відрядну (почасову) систему оплату праці.

Судом встановлено, що витрати на оплату праці працівників працівникам будівельного сектору, відділам головного енергетика та головного механіка здійснювалися у межах затверджених обсягів.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем заробітної плати 21-му працівнику відділів головного енергетика і головного механіка та 9-ти працівникам будівельного сектору в період, що підлягав ревізії, і невідповідність діючому законодавству оскаржуваної Вимоги в частині зобовязання позивача відшкодовувати витрати бюджетних коштів в загальній сумі 565869,68 грн., а також у звязку з цим і зобовязання позивача відшкодовувати нараховані та перераховані внески до державних цільових фондів в сумі 203990,88 грн.

Посилання представника відповідача на ст. 13 Закону України «Про оплату праці», в редакції від 28.12.07, відповідно до якої було передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетної асигнувань, не може бути взято до уваги судом з огляду на наступне.

Рішенням Конституційного суду України 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 66 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до Рішення Конституційного суду України 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Таким чином, посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову на приписи означеної правової норми є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що в порушення вимог додатку 13 до Наказу № 557 кухарям, кондитерам та буфетницям їдальні установи посадові оклади були встановлені за 5-м та 6-м тарифними розрядами, тоді як, відповідно до наявних в академії документів, які підтверджують кваліфікаційні розряди зазначених працівників, посадові оклади слід було встановити за 2-м, 3-м та 4-м тарифними розрядами. Вказане порушення, за актом ревізії, призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів в загальній сумі 14333,08 грн.

З наданих представниками сторін доказів судом встановлено, що жоден з двадцяти працівників їдальні, які зазначені в акті ревізії (а.с. 134, т. 1), не має кваліфікаційного розряду, який би відповідав тарифному розряду відповідно до якого вказаним працівникам нараховувалася заробітна плата позивачем.

Однак, судом встановлено, що ОСОБА_9 була прийнята на посаду кондитера до Української державної академії залізничного транспорту відповідно до наказу № 19/ос від 19.01.04, та ОСОБА_12 була прийнята на роботу до Української державної академії залізничного транспорту відповідно до наказу № 638/ос від 15.10.02. (а.с. 176, 196-199, т. 5)

Відповідно до п. 6 Наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»у разі, якщо посадові оклади окремих категорій працівників за Єдиною тарифною сіткою, порівняно з посадовими окладами цих категорій працівників (визначеними без урахування підвищень, передбачених умовами оплати праці), які діяли до 1 вересня 2005 року, збільшуються менше ніж на відсоток підвищення мінімальної заробітної плати з 1 вересня 2005 року, або якщо відбувається зниження посадових окладів, цим категоріям працівників установлюється попередній посадовий оклад (без урахування підвищень, передбачених умовами оплати праці), підвищений на 7,1 відсотка.

Враховуючи вимоги вказаної норми, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було залишено працівникам їдальні ОСОБА_9 та ОСОБА_12, які були прийняті на роботу до 01.09.2005 посадові оклади, у відповідності до п. 6 Наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що розмір окладу працівників позивача, який був встановлений до 01.09.2005 року, під час ревізії не досліджувався. Причин не проведення вказаного співставлення під час складення акту ревіті та оскаржуваної вимоги представники відповідача суду не навели.

Стосовно інших працівників їдальні (а.с. 134, т. 1), щодо нарахування заробітної плати яким встановлено порушення, суд зазначає, що позивачем не надано належним та допустимих доказів в обґрунтування правомірності нарахування заробітної плати не у відповідності до кваліфікаційних розрядів працівників.

Таким чином, суд приходить до висновку, про протиправність п. 2 оскаржуваної позивачем Вимоги в частині зобовязання позивача відшкодовувати витрат бюджетних коштів в загальній сумі 1761,17 грн., а також зобовязання позивача відшкодовувати нараховані та перераховані внески до державних цільових фондів в сумі 641,10 грн.

З урахуванням встановленої в судовому засіданні правомірності нарахування та виплати позивачем посадового окладу працівнику їдальні ОСОБА_9, суд приходить до висновку про протиправність покладення на позивача обовязку з відшкодування нарахованих та виплачених ОСОБА_9 доплати за роботу із шкідливими умовами праці в розмірі 131,58 грн., а також зобовязання позивача відшкодовувати нараховані та перераховані внески до державних цільових фондів в сумі 47,90 грн. З цих підстав в частині зазначених сум п. 2 оскаржуваної Вимоги підлягає скасуванню.

Щодо інших працівників їдальні, яким позивачем було встановлено посадові оклади не у відповідності до кваліфікаційних розрядів працівників, суд вказує на правомірність встановлення відповідачем необґрунтованих витрат позивачем бюджетних коштів у звязку з нарахуванням та виплатною у завищених розмірах доплати за роботу із шкідливими умовами праці в розмірі 870,70 грн.

Також в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що заступнику директора ІПКПК ОСОБА_11 був встановлений посадовий оклад на 5 відсотків нижче, ніж посадовий оклад директора ІПКПК, що відповідає вимогам п. 3 Наказу № 557. Але, директору ІПКПК посадовий оклад встановлений згідно з Додатком 10 до Наказу № 577, як директору ІПКПК за наявності в нього кафедр в розмірі, який відповідає 21-му тарифному розряду. Враховуючи, що ІПКПК є структурним підрозділом Академії та не має в своєму складі кафедр, посадовий оклад директору ІПКПК слід було встановити в розмірі, який відповідає 16-му тарифному розряду і нарахування заробітної плати заступнику директора ІПКПК ОСОБА_11 проводити з посадового окладу, розмір якого на 5 відсотків нижчий ніж посадовий оклад директора, який відповідає 16 тарифному розряду. Таким чином, відповідач в акті ревізій дійшов до висновку, що заступнику директора ОСОБА_11 в порушення вимог Додатку 10 до Наказу № 557 була безпідставно виплачена заробітна плата в сумі 15880,66 грн., що призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів та вказану суму.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Наказу ректора Харківської державної академії залізничного транспорту № 60 від 19.12.95р. було створено Інститут перепідготовки кадрів та підвищення кваліфікації академії. (а.с. 86, т. 6) Вказаний Інститут, як вбачається із Статуту Української державної академії залізничного транспорту, Положення про вказаний інститут, є структурним підрозділом Української державної академії залізничного транспорту.

З аналізу норм Наказу Міністерства освіти і науки від 26.09.2005 № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" вбачається, що вказаним наказом не передбачено такого структурного підрозділу у вищому навчальному закладі як Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 30 Закону України «Про вищу освіту»структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути.

Тобто, суд вказує, що Інститут перепідготовки кадрів та підвищення кваліфікації Української державної академії залізничного транспорту є саме структурним підрозділом вищого навчального закладу, передбаченим ч. 5 ст. 30 Закону України «Про вищу освіту».

Таким чином, враховуючи вкладені вище норми, аналіз норм Наказу № 577, суд приходить до висновку, що встановлення розміру посадового окладу керівників вказаних у ст. 30 Закону України «Про вищу освіту»структурних підрозділів повинно здійснювалися згідно із Додатком 2 до Наказу № 577 «Схема тарифних розрядів посад керівних та науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації», і, зокрема «Керівник навчально-наукового або науково-виробничого інституту (центру) 15-21 тарифні розряди».

Крім того, відповідно до п. 6 Наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»у разі, якщо посадові оклади окремих категорій працівників за Єдиною тарифною сіткою, порівняно з посадовими окладами цих категорій працівників (визначеними без урахування підвищень, передбачених умовами оплати праці), які діяли до 1 вересня 2005 року, збільшуються менше ніж на відсоток підвищення мінімальної заробітної плати з 1 вересня 2005 року, або якщо відбувається зниження посадових окладів, цим категоріям працівників установлюється попередній посадовий оклад (без урахування підвищень, передбачених умовами оплати праці), підвищений на 7,1 відсотка.

Судом встановлено, що посадовий оклад директора ІПКПК станом на 01.07.2005 року складав 892,0 грн. Встановлений за 16-им тарифним розрядом оклад становив би станом на 01 вересня 2005 року 701,00 гривень, тобто відбулося б його зниження. Таким чином, враховуючи вимоги п. 6 Наказу № 557, директору ІПКПК необхідно було встановити оклад у розмірі 955,33 гривень (892,00 х 107,1% = 955,00 гривень). При цьому із введенням Єдиної тарифної сітки директору ІППКК було встановлено оклад у розмірі 910,00 гривень, що відповідає 21 розрядом, що підтверджено в судовому засіданні представником позивача та представником відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування заробітної плати заступнику директора ІПКПК ОСОБА_11 з посадового окладу, розмір якого на 5 відсотків нижчий ніж посадовий оклад директора, який відповідає 21 тарифному розряду та становив 910,0 грн.

Враховуючи викладене, суд вказує на протиправність п. 2 оскаржуваної Вимоги в частині зобовязання позивача відшкодовувати витрат бюджетних коштів в загальній сумі 55880,66 грн.

З урахуванням встановленої в судовому засіданні правомірності нарахування та виплати позивачем посадового окладу заступнику директора ІПКПК ОСОБА_11, суд приходить до висновку про протиправність покладення на позивача обовязку з відшкодування нарахованих та виплачених ОСОБА_11 доплат за вчене звання і науковий ступінь в розмірі 5523,74 грн., а також надбавки за складність і напруженість у роботі в розмірі 1380,93 грн., надбавки за вислугу років в розмірі 2761,86 грн., матеріальної допомоги в розмірі 799,0 грн., премій в розмірі 5263,41 грн. З цих підстав в частині зазначених сум п. 2 оскаржуваної Вимоги підлягає скасуванню.

Крім того, в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що ліфтеру гуртожитку установи посадовий оклад був встановлений за 3-м тарифним розрядом при відсутності в гуртожитках ліфтів зі швидкістю руху понад 7 м/сек. Зазначене порушенням вимог Додатку 12 до Наказу № 557, на думку відповідача, призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів в розмірі 1618,80 грн. (а.с. 63, т. 1)

Відповідно до Додатку 12 до Наказу № 557 робітникам навчальних закладів і установ освіти, науково-дослідних інститутів (центрів), їх філіалів, інших наукових установ і організацій можуть встановлюватися наступні тарифні розряди посад, зокрема, ліфтер при швидкості руху ліфтів:від 2,5 до 5 м/сек. 1 тарифний розряд, від 5 до 7 м/сек.2 тарифний розряд, понад 7 м/сек.3 тарифний розряд.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив відсутність в гуртожитках ліфтів зі швидкістю руху понад 7 м/сек.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність покладення на позивача обовязку з відшкодування необґрунтованих витрат бюджетних коштів в розмірі 1618,89 грн., а також з відшкодування нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 586,44 грн.

Також, в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що медичній сестрі пансіонату «Магістраль»посадовий оклад був встановлений за 7-м тарифним розрядом, тоді як, відповідно до документів, які зберігаються у відділі кадрів Академії підтверджують наявну кваліфікаційну категорію, слід було встановити за 6-м тарифним розрядом. Зазначене є порушенням вимог пп. 2.2.8 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених Наказом Мінпраці та Міністерством охорони здоров'я від 05.10.2005 № 308/519 та призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів в сумі 88,04 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що медичній сестрі пансіонату «Магістраль», яка працювала в період з 11 червня по вересень 2007 року (а.с. 202, т. 5), було встановлено посадовий оклад за 7-м тарифним розрядом.

Відповідно до пп. 2.2.8 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених Наказом Мінпраці та Міністерством охорони здоров'я від 05.10.2005 № 308/519, 7-й тарифний розряд встановлюється акушеркам, сестрам медичним: операційних, перев'язувальних, відділень (груп, палат) анестезіології та інтенсивної терапії, пологових будинків (відділень, палат), відділень (палат) новонароджених та недоношених дітей, станцій (відділень) швидкої, невідкладної, екстреної медичної допомоги, кабінету з аудіометрії; оптометристам; помічникам: лікаря-епідеміолога, лікаря-стоматолога; фельдшерам усіх спеціальностей, лаборантам (фельдшери-лаборанти), медичним сестрам загальної практики - сімейної медицини, лікарям зубним без категорії.

Як встановлено вище, медична сестра ОСОБА_13 працювала у пансіонаті «Магістраль».

Також, відповідно до пп. 2.2.8 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених Наказом Мінпраці та Міністерством охорони здоров'я від 05.10.2005 № 308/519, 7-й тарифний розряд встановлюється сестрам медичним: поліклінік і стаціонарів, з дієтичного харчування, з лікувальної фізкультури, з масажу, зі стоматології, з фізіотерапії та інші другої кваліфікаційної категорії.

Судом встановлено, що медична сестра ОСОБА_13 в період роботи в пансіонаті «Магістраль»кваліфікаційних категорій не мала.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неправомірність встановлення медичній сестрі пансіонату «Магістраль»ОСОБА_13 посадового окладу за 7-м тарифним розрядом, та відповідність в цій частині оскаржуваної Вимоги відповідача.

Крім того, в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 відповідачем зазначено, що 2009-2010 роках бухгалтерією Академії проводилась оплата роботи медичної сестри пансіонату установи, в той час як в установі відсутні ліцензія на право здійснення нею медичної практики або документи, які підтверджують її медичну освіту. Зазначене є порушенням вимог Закону України від 01.06.2000 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України від 19.11.1992 «Основи законодавства України про охорону здоровя», наказу Міністерства охорони здоровя України від 23.11.2007 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою», Умов оплати праці № 308/519 та призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів в загальній сумі 7374,51 грн.

Судом встановлено, що медична сестра ОСОБА_14 (пансіонат «Хітовець», м. Алушта) закінчила Сімферопольський державний університет, має вищу освіту. Під час навчання в університеті пройшла курси медичних сестер та отримала про це відповідне посвідчення. (а.с. 205-206, т. 5)

Відповідно до Посадової інструкції медичної сестри пляжу пансіонату «Хітовець»(ОСОБА_14), до обовязків медичної сестри пляжу вказаного пансіонату входить інструктування відпочиваючих про правила поведінки на воді, контролювання санітарного стану приміщень пляжу, надання першої медичної допомоги при втопленні, травмах. (а.с. 107-108, т. 7)

Щодо порушення нормативних актів, зазначених в акті ревізії, суд вказує, що Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»взагалі не регулює питання оплати праці.

Відповідно до ст. 68 Закону України від 19 листопада 1992 року «Основи законодавства України про охорону здоровя» власники та керівники будинків відпочинку, пансіонатів, туристських баз, інших підприємств, установ і організацій, діяльність яких повязана з організацією відпочинку населення, зобовязані створити здорові і безпечні умови для відпочинку, фізкультурно-оздоровчих занять, додержувати законодавства про охорону здоровя і санітарно-гігієнічних норм, забезпечити можливість надання особам, які відпочивають, необхідної лікувально-профілактичної допомоги.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність п. 2 оскаржуваної вимоги в частині покладення на позивача обовязку з відшкодування необґрунтованих витрат бюджетних коштів в розмірі 7374,51 грн., а також з відшкодування нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 2684,32 грн.

Крім того, в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що всупереч вимог п.4 Наказу №557 старшому викладачу установи ОСОБА_15 нарахування та виплата доплати за збільшення обсягу робіт проводилось в розмірі 60%. Зазначене призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів на виплату заробітної плати в розмірі 3760,50 грн.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Ректора Української державної академії залізничного транспорту № 284ос від 04.09.08р. ОСОБА_15 призначено виконуючим обовязки заступника декана факультету підвищення кваліфікації ІППК та встановлено доплату у розмірі 60% за збільшення обсягу робіт. (а.с. 16, т. 6)

Відповідно до пп. «а»пп. 3 п. 4 Наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»

встановлено доплати працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки): за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників; за суміщення професій (посад); за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.

Виходячи з вимог вказаної вище норми, суд зазначає, що доплата за збільшення обсягу робіт може встановлюватися лише в розмірі до 50% посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки), то не може бути більшою за 50% від вказаних вище виплат.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на той факт, що надбавка в розмірі 60%, призначена ОСОБА_15, складається з двох надбавок 30% за виконання обовязків заступника декана (згідно з Інструкцією про оплату праці, Наказ №90 від 02.04.93 г.), та 30% за збільшення обєму робіт, складність і напруженість в роботі, виходячи з наступного.

Представником позивача не надано суду жодних доказів на підтвердження призначення ОСОБА_15 двох різних видів доплат, а не однієї доплати в розмірі 60%.

Відповідно до п. 4 Наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»за складність та напруженість в роботі повинна виплачуватися надбавка, а не доплата, яка призначена ОСОБА_15

Крім того, згідно з п. 7 Наказу № 557 з 1 вересня 2005 року Інструкція про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, затверджена наказом Міністерства освіти України від 02.04.93 N 90, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 3 грудня 1993 року за N 181 (із змінами), застосовуються в частині, що не суперечить умовам оплати праці, визначеним цим наказом. Таким чином, доплата 30% за виконання обовязків декана, призначена за Наказом Міністерства освіти України від 02.04.93 N 90, суперечить вимогам п. 4 Наказу № 557.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відповідність вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи покладення на позивача обовязку з відшкодування необґрунтованих витрат бюджетних коштів в розмірі 3760,50 грн., а також з відшкодування нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 1367,84 грн.

Також в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що 7-ми матросам-рятувальникам пансіонатів Академії проводилось нарахування та виплата плата за суміщення посад контролерів пляжів з відпрацюванням часу, а також доплати за суміщення посад контролерів пляжів. Але, вимогами Правил охорони життя людей на водних обєктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.12.01 № 272, забороняється відвертання спеціалістів-рятувальників від виконання ними своїх службових обовязків. Таким чином, в акті ревізії відповідачем зроблено висновок, що суміщення матросами-рятувальниками посад контролерів пляжів є порушенням вимог п. 4.5 Правил № 272 та призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів на виплату заробітної плати в розмірі 6603,96 грн. (а.с. 65-66, т. 1)

З дослідженим в судовому засіданні документів встановлено, що на пляжах пансіонатів позивача фактично працювало по два матроси-рятувальники.

Так, відповідно до п. 4.1 Правил охорони життя людей на водних обєктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.12.01 № 272 рятувальний пост повинен мати у своєму складі від 1-го до 2-х матросів-рятувальників.

Також, судом встановлено, що позивачем було встановлено графік роботи матросів-рятувальників з урахуванням виконання функцій контролерів пляжу (а.с. 210-217, т. 5). З досліджених в судовому зсіданні вказаних графіків вбачається, що виконання функцій матросів-рятувальників у часі не перетинається з виконанням функцій контролерів пляжу, а тому відвертання спеціалістів-рятувальників від виконання ними своїх службових обов'язків не підтверджено матеріалами спрви.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність посилань відповідача в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 на порушення позивачем вимог п. 4.5 Правил охорони життя людей на водних обєктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.12.01 № 272.

Враховуючи викладене, суд вказує на протиправність та необґрунтованість висновку відповідача про покладення на позивача обовязку з відшкодування необґрунтованих витрат бюджетних коштів в розмірі 6603,96 грн., а також з відшкодування нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 2396,4 грн.

Крім того, в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що між Академією (Замовник) студентами (Виконавець) укладались контракти, в яких, зокрема, зазначалося найменування робіт, які Виконавці зобовязались виконати, вартість робіт, терміни їх виконання, форми подання, а також порядок приймання виконаних робіт та розмір і порядок оплати. Згідно з умовами п. 2 контрактів робота вважалася виконаною виконавцем після розгляду результатів на засіданні кафедри та приймання Замовником НДР за актом приймання-здачі, підписаного обома сторонами. Крім того, в п. 3 контрактів зазначались суми, які замовник сплачував виконавцю за виконану роботу. Відповідачем в акті ревізії вказано, що оплата виконаних НДР проводилась бухгалтерією академії на підставі рахунків на виконану роботу за контрактами, які складалися безпосередньо виконавцем робіт. Формою вищезазначеного рахунку передбачалося зазначення реквізитів актів здавання-приймання виконаних робіт, але документальною ревізією встановлено, що в усіх рахунках за 2009 рік, наданих в бухгалтерію установи для оплати, зазначені реквізити відсутні. Відповідачем встановлені випадки розбіжностей між сумами, які підлягали сплаті та сумами,які були фактично нараховані та виплачені працівникам. Зазначене, на думу відповідача, є порушенням вимог п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 3 контрактів і призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів в розмірі 12346,80 грн.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем укладалися угоди про виконання науково-дослідних робіт. До суду позивачем надано копії вказаних угод, а також копії звітів за результатами виконаних науково-дослідних робіт, відповідно до умов вказаних угод (контрактів).

Вказані науково-дослідні роботи були розглянуті на засіданнях кафедр, що підтверджується копіями протоколів засідань кафедр.

Крім того, з досліджених в судовому засіданні актів виконаних робіт, рахунків, судом встановлено, що вказані акти були підписані як позивачем, так і виконавцем за контрактом про виконання науково-дослідних робіт станом на дату здійснення оплати за виконану роботу, а суми сплачені позивачем відповідають сумам, зазначеним в актах виконаних робіт. (а.с. 82-144, т. 9)

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судом вище, у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують факт виконання обома сторонами угод про виконання науково-дослідних робіт, тому суд приходить до висновку про невідповідність встановленого відповідачем порушення п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дійсним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд вказує на протиправність та необґрунтованість висновку відповідача про покладення на позивача обовязку з відшкодування необґрунтованих витрат бюджетних коштів в розмірі 12346,80 грн., а також з відшкодування нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 4494,24 грн.

Також в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що в порушення вимог ст. 94 КЗпП України, ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці»та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок збігу годин роботи за основним місцем роботи та роботою за сумісництвом, 3-м зовнішнім сумісникам зайво оплачено 150 годин роботи, що призвело до необґрунтованих витрат по заробітній платі в розмірі 3615,80 грн. (а.с. 70, т. 1)

В судовому засіданні встановлено, що у позивача за сумісництвом працюють викладачі ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 З наданих на запит відповідача довідок про знаходження вказаних працівників у відрядженнях за межами м. Харкова, судом встановлено, що ОСОБА_16 у 2009 році знаходився за межами м. Харкова 1 день ; ОСОБА_17 у 2007 році знаходився за межами м. Харкова 13 днів, у 2008 році 5 днів, у 2010 році 4 дня; ОСОБА_18 у 2007 році знаходився за межами м. Харкова 8 днів, у 2008 році 25 днів, у 2009 році 6 днів, у 2010 році 20 днів; ОСОБА_19 у 2007 році знаходився за межами м. Харкова 15 днів, у 2008 році 28 днів, у 2009 році 20 днів, у 2010 році 1 день. (а.с. 229-232, т. 6)

Представником позивача на вимогу суду не було надано жодних доказів про виконання у вказані дні викладачами ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 роботи за сумісництвом в Українській державній академії залізничного транспорту.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність покладення на позивача обовязку з відшкодування необґрунтованих витрат бюджетних коштів в розмірі 3615,80 грн., а також з відшкодування нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 1316,15 грн.

Також в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що за період з .01.2007 по 01.09.2010 нарахування та виплата заробітної плати 84-м працівникам гуртожитків Академії, а також нарахування та перерахування внесків до цільових фондів на фонд їх заробітної плати, проводилось за рахунок коштів загального фонду кошторису. Зазначене, на думку відповідача, є порушенням вимог ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України і п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.02 № 659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання»в призвело до покриття за рахунок коштів загального фонду кошторису установи витрат, повязаних наданням платних послуг, на загальну суму 2733146,95 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 21.06.01р. витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Так, пунктом 3 Постанови Кабінеті Міністрів України від 17 травня 2002 року № 659 «Про затвердження груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання»передбачено, що власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет за такими напрямами: а) перша група: підгрупа 1 на покриття витрат, повязаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг, а також: за погодженням з Мінфіном витрат капітального характеру, повязаних з наданням послуг із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів; підгрупа 2 на організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ; підгрупа 3 на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ; підгрупа 4 на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покриття витрат, повязаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням відходів і брухту, а також на господарські потреби бюджетних установ; б) підгрупа 2 другої групи за спеціально визначеними напрямами у разі надходження таких коштів.

Суд зазначає, що жодний з перелічених у вказаній вище Постанові Кабінету Міністрів України напрямків використання власних надходжень бюджетних установ не містить посилання на можливість виплати заробітної плати працівникам бюджетної установи за рахунок коштів власних надходжень.

Крім того, з досаджених в судовому засіданні штатних розписів та кошторисів позивача, затверджених Міністерством транспорту та звязку України судом встановлено, що працівники гуртожитків були віднесені саме до загального фонду.

З акту ревізії вбачається, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено порушень у формування кошторисів на утримання гуртожитків та штатних розписів працівників гуртожитків. Вказане було підтверджено представниками відповідачів в судовому засіданні.

Згідно з ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України від 21.06.01р. розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Частиною 7 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 21.06.01р. платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.

Відповідно до п. 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах, планах асигнувань загального фонду бюджету, планах надання кредитів із загального фонду бюджету, планах спеціального фонду, планах використання бюджетних коштів, помісячних планах використання бюджетних коштів розпорядників, асигнуванням, затвердженим розписами відповідних бюджетів, органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність здійснення позивачем оплати праці працівникам гуртожитків відповідно до затверджених кошторисів на утримання установи та штатних розписів.

Також, суд зазначає, що в ході судового розгляду представники відповідачів не спростували довід позивача про недостатність надходжень, отриманих як плата за проживання, для виплати заробітної плати працівникам гуртожитків.

Таким чином, судом встановлено протиправність покладення на позивача обовязку з відшкодування витрат бюджетних коштів в розмірі 2733146,95 грн.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати пункт 2 Вимоги № 123-17/4612 від 23 грудня 2010 року в частині вимог: забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 625697,31 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007; забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів загального фонду кошторису, які слід було здійснювати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису шляхом перерахування коштів з спеціального рахунка Академії в загальній сумі 2733146,95 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007; забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом повернення коштів в загальній сумі 225823,91 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

Відповідно до п. 6 Вимоги № 123-17/4612 від 23.12.2010 року позивача було зобовязано забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 25805,04 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

Вказаний пункт Вимоги оскаржується позивачем в частині покладення на нього обовязку з відшкодовування 14367,37 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає позовну заяву лише в межах позовних вимог.

В акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що частину приміщень учбового корпусу академії, за адресою: м. Харків, вул. Фейєрбаха, 8 без укладення договорів оренди займає офіс профспілкового комітету Української державної академії залізничного транспорту. Враховуючи той факт, що відшкодування вартості комунальних послуг, фактично спожитих офісом здійснювалося за рахунок бюджетних коштів, академією понесені необґрунтовані витрати з покриття видатків інших юридичних осіб в загальній сумі по профспілковому комітету 14367,37 грн.

Судом встановлено, в частині приміщення позивача за адресою: м. Харків, вул. Фейєрбаха, 8 розміщується профспілковий комітет Української державної академії залізничного транспорту. Вказане приміщення надано позивачем профспілковому комітету для забезпечення його безпосередньої діяльності.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 249 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації. Приміщення для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників, які є членами професійної спілки, з усім необхідним обладнанням, звязком. Опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною надається власником або уповноваженим ним органом у порядку, передбаченому колективним договором.

Крім того, ст. 42 Законі України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»встановлено обовязок роботодавця сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації. Надання для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників приміщень з усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною здійснюється роботодавцем у порядку, передбаченому колективним договором (угодою).

Так, відповідно до Колективного договору, укладеного між колективом співробітників, студентів, аспірантів, докторантів та адміністрацією Української державної академії залізничного транспорту на 2007-2009 роки (п. 8.2) Адміністрація зобовязується створити належні умови для діяльності профспілкової організації для роботи профкому та ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників, студентів, аспірантів (докторантів) академії та членів їх сімей. Для цього безкоштовно надає приміщення з усім необхідним обладнанням, звязком, опаленням, освітленням, прибиранням та охороною. (а.с. 179-188, т. 7)

Також п. 8.2 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Української державної академії залізничного транспорту на 2010-2012 роки передбачено, що Адміністрація зобовязується створити належні умови для діяльності профспілкової організації для роботи профкому та ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників, студентів, аспірантів (докторантів) академії та членів їх сімей. Для цього безкоштовно надає приміщення з усім необхідним обладнанням, звязком, опаленням, освітленням, прибиранням та охороною. (а.с. 146-157, т. 7)

Таким чином, враховуючи вимоги спеціальних норм Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», обовязковість, а не добровільність безоплатного надання приміщень, зв'язку та транспорту для роботи та проведення зборів профспілки, суд вказує на невідповідність висновків відповідача щодо понесення позивачем необґрунтованих витрат з покриття видатків інших юридичних осіб в загальній сумі по профспілковому комітету 14367,37 грн. Понесення позивачем вказаних витрат в повному обсязі відповідає вимогам діючого законодавства.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про протиправність покладення на позивача обовязку з відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 25805,04 грн., у звязку з чим п. 6 Вимоги в частині 14367,37 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 8 Вимоги № 123-17/4612 від 23.12.2010 року позивача було зобовязано забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 40400,00 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007; - у разі необхідності провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування необґрунтованих витрат бюджетних коштів в повному обсязі.

В акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що документи, які б підтверджували фактичне виконання обсягів аудиторських послуг за Договорами, укладеними позивачем з приватним аудитором ОСОБА_20, відсутні, що є порушенням ст.ст. 6, 7 Закону України «Про аудиторську діяльність»та призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів в загальній сумі 40400,0 грн.

Судом встановлено, що позивачем було укладено з Приватним аудитором ОСОБА_20 (виконавець) договір про надання аудиторських послуг від 01.12.09р., відповідно до якого останній зобовязувалася провести на підставі листа-замовлення перевірку відповідність нормам діючого законодавства бухгалтерський облік, фінансову та податкову звітність позивача, про що складати звіти. (а.с. 72-74, т. 4) Позивачем у відповідності до п. 2.1.1 вказаного вище договору було складено лист-замовлення. (а.с. 75-76, т. 4)

На виконання Договору від 01.12.09р. Приватним аудитором ОСОБА_20 було вкладено звіти про фактичні результати здійснення перевірки, які відповідають переліку питань, викладених в листі-замовлені. (а.с. 80-91, т. 4)

За результатами виконаних робіт сторонами було підписано акти виконаних робіт, які зареєстровані та оплачені в органах державного казначейства. (а.с. 77-79, т. 4)

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір про надання аудиторських послуг від 01.12.09р., укладений позивачем з Приватним аудитором ОСОБА_20, було в повному обсязі виконано сторонами.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в акті ревізії на той факт, що в актах виконаних робіт (акт виконаних робіт № ОУ-000048 в сумі 6000,00 грн. та № ОУ-000051 в сумі 5000,00 грн.) зазначено виконання одних і тих же робіт, оскільки з досліджених в судовому засідання актів виконаних робіт встановлено наступне. Так, в акті № ОУ-000048 на суму 6000,00 грн. зазначено про виконання робіт щодо перевірки штатного розкладу, а в акті №ОУ-000051 на суму 5000,00 грн. вказано про проведення перевірки кошторису з питань правильності застосування тарифів на житлово-комунальні послуги.

Крім того, судом встановлено, що позивачем було укладено з Приватним аудитором ОСОБА_20 (виконавець) договір про надання супутніх аудиторських послуг від 18.02.10, відповідно до умов якого виконавець зобовязувався надати консультацій та підготувати документи з розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на послуги із вивезення твердих побутових відходів, що надаються академією, з ціллю їх подання на узгодження до Державної інспекції з контролю за цінами Харківської області; надати консультацій та підготувати документи з розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на послуги з утримання будинків та при будинкових територій, що надаються академією, з ціллю їх подання на узгодження до органів місцевого самоврядування. (а.с. 145-146, т. 5)

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи та долучених письмових доказів встановлено, що сторонами вказаний договір також було виконано в повному обсязі, у відповідності до умов договору. (а.с. 146-197, т. 9)

За результатами виконання вказаних робіт сторонами було підписано акт виконаних робіт, який було зареєстровано в управлінні державного казначейства 25.02.10. (а.с. 147) Тобто посилання відповідача на підписання сторонами акту виконаних робіт в день укладення договору не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, оскільки вказаний акт не містить дат його підписання сторонами, однак, реєстрація його в органі державного казначейства - 25.02.10 - дозволяє дійти до висновку про безпідставність визначення відповідачем 18.02.10 датою підписання акту прийняття вказаних вище робіт.

Суд окремо зауважує, що відповідно до Міжнародних стандартів аудиту (далі - МСА), які згідно рішення Аудиторської палати України від 18.04.2003 року (протокол N 122) застосовуються в Україні в якості національних, завдання, які виконують аудитори, поділяються на завдання з надання впевненості та супутні послуги. Супутні послуги можуть надаватися у вигляді погоджених процедур. Відповідно до МСА метою завдання з погоджених процедур є виконання тих аудиторських процедур, які були погоджені аудитором, суб'єктом господарювання та будь-якими відповідними третіми сторонами, а також надання висновку щодо фактичних даних. Завдання з виконання погоджених процедур може включати виконання аудитором визначених процедур стосовно окремих статей фінансової інформації (наприклад, дебіторської або кредиторської заборгованості, операцій зі зв'язаними сторонами, обсягів продажу і прибутку підрозділів суб'єкта господарювання), фінансового звіту (наприклад, балансу) або навіть повного пакета фінансових звітів. Відмінною рисою завдання з виконання погоджених процедур є те, що виконуючи погоджені процедури, аудитор не застосовує власне судження, а лише виконує ті процедури, які були погоджені з замовником, і звіт аудитора може бути використано лише особами, які погоджували ці процедури, тобто звіт не призначається для широкого кола користувачів. Погоджені процедури можуть бути застосовані до будь-якої фінансової інформації, в тому числі і до інформації, яка міститься в даних бухгалтерського обліку, податковому обліку, деклараціях (звітах) тощо.

Враховуючи викладене вище, суд вказує на протиправність висновку відповідача про відсутність документів, які б підтверджували фактичне виконання обсягів аудиторських послуг за Договорами, укладеними позивачем з приватним аудитором ОСОБА_20, а тим самим і протиправність вимоги про покладення на позивача обовязку з відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 40400,00 грн. до державного бюджету, у разі необхідності проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування необґрунтованих витрат бюджетних коштів в повному обсязі, у звязку з чим п. 8 оскаржуваної Вимоги підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 9 Вимоги № 123-17/4612 від 23.12.2010 року позивача було зобовязано забезпечити надходження коштів до державного бюджету шляхом перерахування із спеціального рахунку Академії в загальній сумі 1652559,37 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

З дослідженого в судовому засіданні акту ревізії, оскаржуваної вимоги, судом встановлено, що вимоги про забезпечення надходження коштів до державного бюджету шляхом перерахування із спеціального рахунку Академії в загальній сумі 1652559,37 грн. до державного бюджету ґрунтується на наступних порушеннях, встановлених відповідачем.

Так, в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що враховуючи право викладене у абз.8 ч.5 ст. 63 розділу ХІ Закону України «Про вищу освіту»Академією був укладений договір 28.12.06 з відкритим акціонерним товариством «МЕГАБАНК», предметом якого визначено, розміщення тимчасово вільних коштів Академії на поточному депозитному рахунку із виплатою процентів та терміном дії з 09.01.2007 до 28.12.07. Проте, при укладенні договору посадовими особами Академії не були враховані вимоги п.56 ст.71 Закону України від 19.12.2006 №489-У Державний бюджет України на 2007 рік», у звязку з чим, кошти отримані Академією протягом січня 2007 року від ВАТ «Мегабанк»у вигляді відсотків банку в загальній сумі 10082,19 грн., були зараховані спеціального фонду кошторису, як власні надходження бюджетних установ, необґрунтовано і підлягають перерахуванню до Державного бюджету України в повному обсязі.

Судом встановлено, що позивачем 28 грудня 2006 року було укладено з ВАТ «Мегабанк»Договір банківського строкового вкладу юридичної особи № 79/2006, відповідно до умов якого позивач передавав банку грошові кошти, а банк зобовязувався повернути вклад і виплачувати проценти. Відповідно до вказаного договору було відкрито дипозину лінію (поточну). (а.с. 23-24, т. 8)

Вказаний Договір за ініціативою позивача було розірвано 17 січня 2007 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про вищу освіту»вищий навчальний заклад державної та комунальної форм власності самостійно розпоряджається доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг. Таке розпорядження включає в себе право відкривати поточні та депозитні рахунки в банках, збереження коштів на депозитних рахунках банків, право придбання майна та його використання на підставі договорів тощо.

Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»від 19.12.06 дію вказаної норми було зупинено на 2007 рік в частині відкриття рахунків у банківських установах, збереження коштів на депозитних рахунках у банках та користування банківськими кредитами.

Суд зазначає, що Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік»від 19.12.06 набрав чинності 01 січня 2007 року.

Тобто, станом на дату укладення позивачем Договору банківського вкладу дія норми ч. 3 ст. 63 Закону України «Про вищу освіту»зупинена не була, а дана норма була чинною.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо укладення вказаного вище Договору банківського вкладу.

З моменту набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та зупинення дії норми ч. 3 ст. 63 Закону України «Про вищу освіту»позивач не відкривав рахунків у банківських установах, не користувався банківськими кредитами. Щодо збереження коштів на депозитному рахунку у банку, то судом встановлено, що позивачем Договір банківського вклад було розірвано після набуття чинності Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», а кошти з депозитного рахунку повернуто.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність вимоги відповідача в частині покладення на позивача обовязку щодо перерахування коштів із спеціального рахунку Академії до державного бюджету в розмірі 10082,19 грн.

Крім того, в акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що в періоді, які підлягав ревізії, окрім платних послуг, передбачених Переліком № 38 установою за плату надавались послуги громадського харчування та послуги з розміщення лайтбоксів. Враховуючи той факт, що у Переліку № 38 наведено вичерпний перелік, які можуть надаватись державними навчальними закладами, зарахування коштів за вказані послуги є порушенням п. 2 Постанови № 659, у звязку з чим сума 1642477,18 грн. підлягає поверненню зі спеціального фонду Академії до Державного бюджету України.

Щодо встановленого відповідачем порушення позивачем законодавства в частині надання, на думку відповідача, послуг з громадського харчування, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, відображено в акті перевірки та підтверджено в судовому засіданні представниками сторін, що одним із структурних підрозділів Української державної академії залізничного транспорту є їдальня. (а.с. 34, т. 1) Також судом встановлено, що позивачем отримувалися Дозволи на розміщення обєктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування щодо їдальні та 3-х буфетів, про що зазначено в акті ревізії (а.с. 83, т. 1).

З акту ревізії вбачається, що відповідачем було перевірено відповідність нормам законодавства придбання позивачем продуктів харчування, їх зберігання, калькуляції вартості справ та ін.

Також судом встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ «Інтер Аудитор»договорів № 42 від 01.08.06 про розміщення інформаційних носіїв. (а.с. 110-111, т. 2) Віппвідно до умов вказаного Договору позивач брав на себе зобовязання надавати ТОВ «Інтер Аудитор»матеріали для розміщення, забезпечувати лайтбокси електроенергією, утримувати їх в належному стані, а ТОВ «Інтер Аудитор»зобовязувалося виконувати роботи з встановлення та обслуговування інформаційних носіїв, відшкодовувати позивачу понесені витрати. Судом встановлено, що позивачем передавалася для розміщення попередньо узгоджена соціальна інформація (а.с. 114-115, т. 2).

Відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України від 21.06.01 бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Загальний фонд бюджету включає: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; 2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; 3) фінансування загального фонду бюджету. Спеціальний фонд бюджету включає: 1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; 2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; 3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального Фонду визначаються виключно законами України.

З аналізу вказаної норми суд приходить до висновку, що розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України, зокрема, законами про Державний бюджет України, а не нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Так, п. 15 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2008 рік у частині доходів є, крім іншого, власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі плата за оренду військового майна, майна Національної академії наук України і галузевих академій наук та 50 відсотків плати за оренду іншого майна, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Аналогічні норми були встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року. Так, п. 15 ст. 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»передбачено, що власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, та кошти за користування установами банків тимчасово вільними коштами вищих та професійно-технічних навчальних закладів, отриманими за надання платних послуг і розміщеними на вкладних (депозитних) рахунках.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність покладення по позивача обовязку про перерахування коштів із спеціального рахунку Академії до державного бюджету в розмірі 1642477,18 грн., у звязку з чим п. 9 оскаржуваної Вимоги підлягає скасуванню

Відповідно до п. 12 Вимоги № 123-17/4612 від 23.12.2010 року позивача було зобовязано забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 10838,93 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

В акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що в порушення вимог п. а ч. 1 постанови Деркомпраці СРСР по праці та соціальним питанням та Президії всесоюзної центральної Ради профспілок від 16.12.87 № 731/ІІ-13 «О порядке бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда»академія працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці видавалось молоко за одну зміну в завищених обсягах, що призвело до необґрунтованої витрати бюджетних коштів за період з 01.01.09 по 01.01.10 в загальній сумі 10838,93 грн.

Відповідно до пп. а-в п. 1 постанови Деркомпраці СРСР по праці та соціальним питанням та Президії всесоюзної центральної Ради профспілок від 16.12.87 № 731/ІІ-13 «О порядке бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда» молоко видається по 0,5 литра за зміну незалежно від її тривалості в дні фактичної зайнятости працівника на роботах, повязаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин, передбачених у Переліку, вказаному в пункті 1 цієї постанови; видача та вживання молока повинні здійснюватися в буфетах, їдальнях або в спеціально обладнаних у відповідності до санітарно-гігієнічних вимог приміщеннях; не допускається оплата молока грошима, заміна його іншими товарами та продуктами (крім рівноцінних - кефіру, ряжанки, мацоні та т.і.), видача молока за одну або декілька змін вперед, рівно як і за минулі зміни, та відпуск його на дім.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем молоко отримувалося від постачальника один раз на місяць, що підтверджується копіями видаткових накладних. (а.с. 38-73)

Судом встановлено, що видача молока здійснюється позивачем працівникам один раз на місяць, вказане підтверджується письмовими поясненнями директора столової позивача Марченко С.С. (а.с. 50, т. 7) Вказане не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність покладення на позивача обовязку з відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 10838,93 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

Відповідно до п. 13 Вимоги № 123-17/4612 від 23.12.2010 року позивача було зобовязано забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 6764,75 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

Вказаний пункт Вимоги оскаржується позивачем в частині покладення на нього обовязку з відшкодовування 6 220,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає позовну заяву лише в межах позовних вимог.

В акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що відповідачем встановлено випадки списання пального на пробіг 11 автомобілів за завищеними нормами в порушення Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. № 43, що призвело, на думку відповідачі, до зайвих витрат бюджетних коштів на суму 6 220,90 грн. Так, в акті ревізії вказано на те, що внаслідок не зменшення на 5% норми витрат палива при списанні пального на роботу за межами приміської зони на дорогах із бітумомінеральної суміші, дьогтебетону, щебеню (гравію) 9-ти автомобілів установою було зайво списано 74,48 літрів дизпалива на суму 396,24 грн., 11,83 літрів бензину марки А-76 на суму 67,79 грн., 267,35 літрів бензину марки А-92 на суму 1518,45 грн. та 77,23 літрів бензину марки А-95 на суму 466,29 грн., що на думку відповідача, призвело до необґрунтованих витрат в загальній сумі 2448,77 грн. Також встановлено, що на роботу автомобілів ВАЗ 21099 (державний норми НОМЕР_1) та ВАЗ 21099 (НОМЕР_2), списання палива проводилося виходячи з базової лінії норми 8,3 л/100 км, тоді як Наказом № 43 передбачено застосування базової лінійної норми 8,0л/100 км.

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених Наказом Мінтрансу від 10.02.1998 № 43, передбачено, що урахування дорожніх, кліматичних і інших експлуатаційних факторів проводиться за допомогою ряду поправочних коефіцієнтів, наведених у формі відсотків підвищення або зниження базового значення норми. Для коригування лінійних норм можуть застосовуватись всі наведені у цьому розділі коригуючі коефіцієнти. Норми витрат палива підвищуються у таких випадках: робота в зимових умовах - у залежності від фактичної температури повітря: від 0° С до -10° С - до 5 %; від -10° С до -20° С - від 5 % до 10 %; від -20° С і нижче - від 10 % до 15 %. Робота в умовах міста: з населенням до 0,5 млн. чол. - до 5 %; з населенням від 0,5 до 1,0 млн. чол. - до 10 %; з населенням більше 1,0 млн. чол. - до 15 %. Для автомобілів, що експлуатуються більше 8 років встановлено підвищуючий коефіцієнт до 5 %. У разі використання кондиціонера залежно від фактичної температури повітря: до +25 град. C - до 5 %; вище ніж +25 град. C - від 5 % до 10 %.

Так, з досліджених в судовому засіданні технічних паспортів на транспортні засоби, технічної характеристики автомобілів позивача, судом встановлено, що позивачем в ревізуємий період використовувалися автомобілі, обладнані кондиціонером, однак відповідачем не було враховано застосування підвищуючого коефіцієнту до норми витрат пального на автомобіль, який обладнано кондиціонером. Також в експлуатації позивача перебувають автомобілі зі строком експлуатації більше 8 років, що також не було враховано відповідачем під час проведення ревізії.

Крім того, з оглянутих в судовому засіданні подорожніх листів на автомобілі, витрати пального на які були предметом ревізії, судом встановлено, що відповідачем всупереч вимог Наказу № 43 не було враховано підвищуючи коефіцієнти при використанні автомобілів у умовах м. Харкова, м. Дніпропетровськ, м. Запоріжжя, м. Донецьк.

Відповідачем не надано суду розрахунку зайво, на думку відповідача, списаного пального з посиланням на конкретні подорожні листи, з урахуванням розмежування руху автомобілів як по місту, так поза межами міста, з урахування фактичної температури повітря та експлуатації автомобілів по різними видам дорожнього покриття.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної вимоги в частині зобовязання позивача забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 6220,90 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність п. 13 Вимоги № 123-17/4612 від 23.12.2010 року позивача було зобовязано забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 6220,90 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

Відповідно до п. 14 Вимоги № 123-17/4612 від 23.12.2010 року позивача було зобовязано зменшити за даними бухгалтерського обліку установи вартість основних засобів шляхом проведення відповідних виправних бухгалтерських проводок на загальну суму 13308150,0 грн.

В акті ревізії № 123-10-497 від 19.11.10 зазначено, що за даними бухгалтерського обліку станом на 01.09.2010 на балансовому рахунку 101 «Земельні ділянки»обліковуються пять земельних ділянок загальною вартістю 13308153,00 гривень. Земельні ділянки були оприбутковані за даними бухгалтерського обліку Академії при відсутності їх експертної грошової оцінки, яка є обовязковою для відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку, що є порушенням вимог абз. 7 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»і призвело, на думку відповідача, до завищення в обліку вартості основних засобів станом на 01.09.2010 на загальну суму 13308153,00 грн.

З досліджених судом копій інвентарних карток обліку основних засобів в бюджетних установах встановлено, що позивачем було оприбутковано земельні ділянки по вул. Кірова, 3 м. Харків, вул. Чигиріна, 4 м. Харків; вул. Кірова, 35, м. Кр. Лиман; с. Хіітовець, м. Алушта; п. Магістраль, м. Євпаторія. Вказані земельні ділянки були оприбутковані позивачем в період з 1999 року по 2001 рік (а.с. 32-36, т. 2).

Згідно з п. 2.6 Інструкції з обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 17 липня 2000 року № 64 земельні ділянки обліковуються на підставі державних актів, якими посвідчується право власності на земельну ділянку або право постійного користування та встановлюються площа та вартість переданих земельних ділянок на субрахунку 101 «Земельні ділянки».

Відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час оприбуткування вказаних земельних ділянок, грошова оцінка землі провадилася відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою КМУ від 23 березня 1995 року № 213.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні копій інвентарних карток обліку основних засобів в бюджетних установах, судом встановлено, що позивачем було відображено в бухгалтерському обліку передані в постійне користування земельні ділянки на підставі документів, передбачених чинним на той час законодавством (а.с. а.с. 32-36, т. 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, крім іншого, відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Вказаний Закон набрав чинності з 13.01.2004. Аналізуючи Закон України «Про оцінку земель», суд приходить до висновку, що норми вказаного закону не містять посилання на розповсюдження його дії на правовідносини, які виникли до набрання чинності вказаним нормативно-правовим актом.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність п. 14 Вимоги № 123-17/4612 від 23.12.2010 року щодо зобовязання позивача зменшити за даними бухгалтерського обліку установи вартість основних засобів шляхом проведення відповідних виправних бухгалтерських проводок на загальну суму 13308150,0 грн.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною та скасування вимоги № 123-17/4612 від 23 грудня 2010 року про усунення виявлених ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 та ревізією фінансово-господарської діяльності Української академії залізничного транспорту за 2007-2009 роки та завершений період 2010 року порушень законодавства з фінансових питань, в частині приписів пунктів: пункт 2 в частині вимог: забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 625697,31 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007; забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів загального фонду кошторису, які слід було здійснювати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису шляхом перерахування коштів з спеціального рахунка Академії в загальній сумі 2733146,95 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007; забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом повернення коштів в загальній сумі 225823,91 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007; пункт 6 (в частині 14367,37 гривень); пункт 8; пункт 9; пункт 13 (в частині 6 220,90 гривень); пункт 14.

Досліджуючи в судовому засіданні оскаржуване Розпорядження Контрольно-ревізійного управління в Харківській області № 299 від 23.12.09 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд приходить до наступного.

Як зазначено відповідачем в акті, установою були перераховані кошти за пересувну лабораторію на базі автомобіля ГАЗ 2705. Крім того, в грудні 2008 року установою проведені витрати повязані з оформленням пересувної лабораторії. Зазначені видатки проведені установою за рахунок бюджетних коштів за КПКВ 3101060 «Підготовка кадрів для сфери залізничного транспорту вищими навчальними закладами ІІІ і IV рівнів акредитації». Але, проведеною ревізією встановлено, що пересувна лабораторія була придбана та фактично використовувалась протягом 2009 року та 8 місяців 2010 року для виконання установою наукових тем, фінансування яких здійснюється за КПКВ 3101030 «Прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері розвитку національної транспортної мережі».

Судом встановлено, підтверджувалося представниками сторін в судовому засіданні, що пересувна лабораторія на базі автомобіля ГАЗ 2705 була придбана позивачем за рахунок коштів Державного бюджету за КПКВ 3101060 «Підготовка кадрів для сфери залізничного транспорту вищими навчальними закладами ІІІ і IV рівнів акредитації».

Відповідно до паспорту бюджетної програми на 2008 рік «Підготовка кадрів для сфери залізничного транспорту вищими навчальним закладами ІІІ та ІУ рівнів акредитації»судом встановлено, що напрямками використання кошів за вказаною програмою є, зокрема, підготовка фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації (а.с. 213-221, т. 9).

Згідно з п. 1.1 Положення про магістерську кваліфікаційну роботу, затвердженого Ректором УкрДАЗТ написання та захист магістерської кваліфікаційної роботи є завершальним етапом навчального процесу в підготовці магістра і має на меті розвиток навичок самостійної роботи та оволодіння методикою проведення досліджень та експериментів для вирішення практичних проблем і питань.

Відповідно до п. 1.6 Положення про магістерську кваліфікаційну роботу, затвердженого Ректором УкрДАЗТ тематика робіт розробляється випускаючою кафедрою і періодично уточнюється з урахуванням змін, що відбуваються у господарчому та правовому середовищі України. Тему роботи студент обирає разом з керівником з урахуванням її актуальності, зацікавленості конкретного підприємства у розробці саме цієї проблеми, збиранням фактичногоматеріалу, на конкретному обєкті дослідження та наявності власних розробок.

Позивачем до суду надано копії пояснювальних записок до магістерських робіт, виконуваних студентами Української державної академії залізничного транспорту, відповідно до яких встановлено, що для їх написання використовувалися лабораторні дослідження поза межами м. Харкова, а також поза межами будь-якого приміщення, зокрема, дослідження залізобетонних мостів. Крім того, позивачем надано до суду копії авторефератів дисертаційних робіт аспірантів Української державної академії залізничного транспорту, з яких також вбачається використання при написанні лабораторних досліджень поза межами м. Харкова, а також поза межами будь-якого приміщення, зокрема, автодорожній шляхопровід, металевий міст та ін. Тобто, суд приходить до висновку, що позивачем доведено в судовому засіданні, що пересувна лабораторія на базі автомобіля ГАЗ 2705 використовувалася позивачем саме у цілях підготовки кадрів для сфери залізничного транспорту вищими навчальними закладами ІІІ і IV рівнів акредитації.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення принципу, викладеного в ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано до суду жодного доказу в обґрунтування викладеного в акту ревізії та довідці щодо бюджетного правопорушення висновку про використання позивачем придбаної пересувної лабораторії на базі автомобіля ГАЗ 2705 була не у цілях, визначених КПКВ 3101060 «Підготовка кадрів для сфери залізничного транспорту вищими навчальними закладами ІІІ і IV рівнів акредитації».

Відповідно до п. 21 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, для підтвердження викладених в акті ревізії фактів порушень посадові особи служби у разі потреби отримують від об'єкта контролю завірені копії документів, які засвідчують відповідні порушення, і долучають їх до матеріалів ревізії.

В порушення вказаної вище норми Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою відповідачем, відповідно до пояснень представників, завірені копії документів, підтверджуючих порушення, не були отримані. Доказів витребування у позивача вказаних копій представниками відповідачів суду не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для винесення відповідачем Розпорядження № 299 від 23.12.09 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства, з огляду на що вказане Розпорядження є протиправним.

Однак, як встановлено зі змісту вказаного Розпорядження, останнє було винесено відповідачем на строк до 22.01.11р. Тобто, станом на дату розгляду справи оскаржуване розпорядження втратило юридичну силу, а тому не може бути скасовано. Втім, з огляду на встановлену судом протиправність оскаржуваного розпорядження, Розпорядження № 299 від 23.12.09 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства, має бути визнано протиправним.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом Законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про вищу освіту», Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»,

Законом України від 19 листопада 1992 року «Основи законодавства України про охорону здоровя», Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,

Бюджетним кодексом України від 21.06.01р., Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Законом України «Про аудиторську діяльність», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»від 19.12.06, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року, Законом України «Про оцінку земель», Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року № 659 «Про затвердження груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання», Порядком складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, Наказом Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»,

Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затвердженими Наказом Мінпраці та Міністерством охорони здоров'я від 05.10.2005 № 308/519, Правилами охорони життя людей на водних обєктах України, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.12.01 № 272, Постановою Деркомпраці СРСР по праці та соціальним питанням та Президії всесоюзної центральної Ради профспілок від 16.12.87 № 731/ІІ-13 «О порядке бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда», Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. № 43, Інструкцією з обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 17 липня 2000 року № 64, Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою КМУ від 23 березня 1995 року № 213, ст.ст. 2, 11, 71, 94, 160, 161, 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Української державної академії залізничного транспорту до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області, Контрольно-ревізійного відділу у м. Харкові про визнаття протиправними та скасування вимоги, розпорядження - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу № 123-17/4612 від 23 грудня 2010 року про усунення виявлених ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 та ревізією фінансово-господарської діяльності Української академії залізничного транспорту за 2007-2009 роки та завершений період 2010 року порушень законодавства з фінансових питань, в частині приписів пунктів:

- пункт 2 в частині вимог: забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом перерахування коштів в загальній сумі 625697,33 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007; забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів загального фонду кошторису, які слід було здійснювати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису шляхом перерахування коштів з спеціального рахунка Академії в загальній сумі 2733146,95 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007; забезпечити відшкодування зайвих витрат бюджетних коштів шляхом повернення коштів в загальній сумі 225823,91 грн. до державного бюджету на розрахунковий рахунок 31110090700007.

- пункт 6 (в частині 14367,37 гривень)

- пункт 8

- пункт 9

- пункт 13 (в частині 6 220,90 гривень)

- пункт 14

3. Визнати протиправним Розпорядження № 294 від 23 грудня 2010 року про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих органах Державного казначейства.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету на користь Української державної академії залізничного транспорту (ідентифікаційний код: 01116472, місцезнаходження: пл. Фейєрбаха, 7, м. Харків) витрати по сплаті державного мита в розмірі 2.27 (дві грн. 27 коп.) грн.

6. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2011 року.

Головуючий Суддя Волкова Л.М.

Судді Панченко О.В. Сліденко А.В.