Постанова № 16085496, 12.05.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 р. Справа № 2а-8716/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,

представника позивача - ОСОБА_6

представників відповідача - Лутаєва М.М., Мамаєвої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Приватний підприємець ОСОБА_4 (далі позивач, ПП ОСОБА_4) звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, Глухівська МДПІ), а саме:

- Податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010р. № 0001741701/3 про визнання податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 288 892,50 грн., в тому числі за основним платежем 192595грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 96207,50 грн.;

- Податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010р. № 0001731701/3 про визнання податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 126 806, 77 грн., в тому числі за основним платежем 126 806, 77грн.

В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримала вимоги ПП ОСОБА_4 викладені у позовній заяві та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 04.05.2001р. було оголошено перерву для зясування позиції позивача щодо оскарження повідомлень-рішень Глухівської МДПІ саме за №0001741701/3 та № 0001731701/3, замість оскарження повідомлень-рішень за №0001741701/0 від 11.05.2010р. та № 0001731701/0 від 11.05.2010р. (а.с.143, 144, ІІ том).

12.05.2011р. до суду позивачем було надано письмові пояснення з цього приводу, відповідно до яких позивач зазначає, що повідомлення-рішення Глухівської МДПІ за №0001741701/0 від 11.05.2010р. та № 0001731701/0 від 11.05.2010р. ним були оскаржені згідно процедури апеляційного узгодження до Глухівської МДПІ, потім до ДПА в сумській області, в подальшому до ДПА України. Зазначеними інстанціями первинні податкові повідомлення рішень, винесені Глухівською МДПІ за наслідками перевірки змінені не були, скарги залишились без задоволення. Однак, на думку позивача, з кожним переглядом, попереднє податкове повідомлення-рішення вважалося відкликаним і на даний час вважаються чинними податкові повідомлення-рішення за №0001741701/3 та №0001731701/3 від 18.10.2010р. При цьому, позивач посилається на пп.5.2.2., п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 (далі Закону №21810), відповідно до якого остаточне рішення вищого (центрального) контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. З урахуванням викладеного, позивач просить визнати нечинними саме податкові повідомлення-рішення за №0001741701/3 та № 0001731701/3 від 18.10.2010р.

Представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що вимоги позивача вважають необґрунтованими, та підтримують свою позицію, викладену у письмових запереченнях наданих до справи (а.с. 103-116, І том, а.с.114-115, ІІ том). Щодо позовних вимог позивача про визнання нечинними саме податкових повідомлень-рішень за №0001741701/3 та № 0001731701/3 від 18.10.2010р. зазначили, що на даний час діють податкові повідомлення-рішення за №0001741701/0 від 11.05.2010р. та № 0001731701/0 від 11.05.2010р., оскільки за наслідками перегляду їх в адміністративному порядку шляхом оскарження до Глухівської МДПІ, ДПА в Сумській області та ДПА України, вони залишилися незмінними, а скарги ПП ОСОБА_4 без задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.

Глухівською МДПІ відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання на 1 квартал 2010р. було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП ОСОБА_4 податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.

За наслідками перевірки було складено Акт від 15.04.2010р. № 441/17/НОМЕР_1 (а.с.21-68, І том).

З урахуванням висновків викладених у вищезазначеному Акті перевірки Глухівською МДПІ було прийнято:

- податкове повідомлення - рішення від 11.05.2010р. №0001741701/0 про визнання податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 288 892,50 грн., в тому числі за основним платежем 192 595грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 96207,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 11.05.2010р. № 0001731701/0 про визнання податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 126 806,77 грн., в тому числі за основним платежем 126 806,77грн.

За наслідками адміністративно-апеляційного оскарження зазначених повідомлень - рішень останні залишені без змін, а відповідачем надані позивачу податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2010 року № 0001731701/3 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в розмірі 126 806,77грн. (надалі - Рішення 1) та податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2010 року № 0001741701/3 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 288 892,50 грн., у тому числі: за основним платежем -192 595,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями -96 207,50 грн. (надалі - Рішення 2).

Враховуючи те. що в ході проведеної перевірки відповідачем було виявлено велику кількість порушень, суд вважає за необхідне надати оцінку кожному з порушень окремо з урахуванням позиції позивача та відповідача.

1. Так, в ході перевірки перевіряючими Глухівської МДПІ було встановлено, що позивач протягом періоду з 01.01.2007р. по 30.06.2007р. здійснював підприємницьку діяльність з внутрішнього перевезення вантажів із застосуванням спрощеної системи оподаткування шляхом сплати єдиного податку.

Підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_4 на протязі з 01.01.2007 по 30.06.2007 року здійснювалась шляхом сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність за ставкою єдиного податку, встановленою для виду діяльності - 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту.

В зв'язку з перевищенням обсягу виручки в 1 кварталі 2007 року 500 тис.грн. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 відповідно до ст.5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Указ №727) було здійснено перехід з 01.07.2007 року на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно банківських виписок ФОП ОСОБА_4 отримав виручку від здійснення господарської діяльності в сумі 729346,70 грн. ( в т.ч. ПДВ 121557,78 грн.), застосовуючи спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

При цьому, перевищення виручки від реалізації продукції 500 тис. грн., сталося 18.05.2007р.

Сума перевищення виручки від реалізації продукції ФОП ОСОБА_4 склала: 729346,70 грн. - 500 000 грн. = 229346,70 грн. ( без ПДВ 191122,25 грн.)

У результаті перевірки встановлено, що протягом періоду з 18.05.2007 р. по 30.06.2007р. валові витрати, пов'язані з отриманим доходом та підтверджені документально склали 94 301, 28 грн.

Проведеною перевіркою встановлено заниження чистого доходу ФОП ОСОБА_4 на суму 96823,97 грн. в 2 кварталі 2007 року (191125,25 грн. (ВД) - 94301,28 грн. (ВВ)), чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.92 p., із змінами та доповненнями, (далі по тексту - Декрет КМУ № 13-92) та п.7.1 ст.7, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичний осіб».

У зв'язку із цим, відповідачем нарахований позивачу податок з доходів фізичних осіб за період з 18.05.2007р. по 30.06.2007р. в сумі 14 523,50 грн.

На думку позивача, зазначені висновки Глухівської МДПІ є безпідставними, оскільки вони суперечать положенням статті 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»відповідно до якої, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Отже, позивач просить суд звернути увагу на те. що законодавчо встановлено, що застосування загальної системи оподаткування здійснюється лише з наступного кварталу, у якому відбулось перевищення отриманої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) розміру в 500 тис. гривень. Оскільки перевищення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на суму 191 125,25 грн. (без ПДВ) відбулося у період з 18.05.2007р. по 30.06.2007р., то застосовувати до ПП ОСОБА_4, на думку позивача, положення загальної системи оподаткування необхідно лише з 1 липня 2007 року (з наступного кварталу).

При цьому, позивач посилається на п.9 Оглядового листа ВАСУ від 06.07.2009р. №982/13/13-09 «Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби»(частина II), у якому зазначається наступне: «Статтею 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що в разі порушення вимог, установлених статтею І цього Указу, платник податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Отже, встановлений нормативним актом обов'язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в зазначених випадках виникає в періоді (кварталі), що настає за звітним, в якому платник єдиного податку припустився порушень вимог, установлених статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"».

Зважаючи на зазначене, позивач вважає, що застосування до нього положень ст.13 Декрету КМ «Про прибутковий податок з громадян» та п.7.1 ст.7, п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичний осіб», та нарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб за період з 18.05.2007р. по 30.06.2007р. в сумі 14 523,50 грн. є безпідставними.

Дослідивши матеріали акту перевірки та інші докази по справі, суд вважає, що в даній частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ № 13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу...

Згідно до п.п.9.12.2 п. 9.12 ст. 9, ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 p., із змінами та доповненнями, (далі по тексту - Закон №889) «Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені в пп. 9.12.1 цього пункту, (тобто доходи суб'єкта підприємницької діяльності, одержані не за правилами встановленими спеціальним законодавством з цих питань, тобто не згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 р. із змінами та доповненнями, та Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.92 р. із змінами та доповненнями, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями."

Таким чином, за змістом наведених норм, якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності, отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, такий підприємець повинен сплатити з цих доходів, тобто із суми перевищення понад 500 тис. грн. податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»від 19.10.00 року № 2063-ІП, спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір СПД.

Відповідно до пп. 4.2.8 п.4.2 ст.4 Закону № 889 оподатковуваний дохід, не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Відповідно ст. 13 Декрету КМУ №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід , тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу...

Отже, за результатами перевірки встановлено, що за підсумками підприємницької діяльності з 18.05.2007 року по 30.06.2007 року ФОП ОСОБА_4 не задекларовано отриманий чистий дохід в розмірі 96 823,97 грн., який відповідно до пп.9.12.1. п.9.12 ст.9, п.22.10 ст.22 Закону № 889 підлягає оподаткуванню за ставкою податку з доходів 15%, яка встановлена п.7.1. ст.7 з урахуванням п.22.3. ст.22 Закону № 889. Тобто, сума податку складає 96823,97 грн. х 15% = 14 523, 50 грн.

Таким чином, позивачем порушено ст.13 Декрету КМУ № 13-92, пп.9.12.1 п.9.12. ст.9, п.22.10 ст.22 Закону № 889 в частині нездійснення ПП ОСОБА_4 декларування отриманого чистого доходу за результатами підприємницької діяльності з 18.05.2007 року по 30.06.2007 року в сумі 96823,97 грн., з якого не сплачено податок з доходів від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 14523,50 грн. ( 96823,97 грн. х 15%= 14523,50 грн).

Таким чином, за результатами перевірки Глухівська МДПІ дійшла обґрунтованих і правомірних висновків про обовязок позивача щодо сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 14523,50 грн.

Посилання позивача на п.9 Оглядового листа ВАСУ від 06.07.2009р. №982/13/13-09 судом не приймаються як підстава для задоволення позовних вимог в даній частині, оскільки в даному листі йдеться про те, що платник податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Тоді як в ході перевірки встановлено порушення яке полягає не у несвоєчасному переході позивача на загальну систему оподаткування, а в тому, що позивач при цьому не задекларував отриманий ним чистий дохід в розмірі 96 823,97 грн. та не сплатив податок з доходів від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 14523,50 грн.

Позивач, як платник єдиного податку, дійсно, у відповідності до норм чинного законодавства, перейшов на загальну систему оподаткування в періоді (кварталі), що настав за звітним, в якому платник єдиного податку припустився порушень вимог, установлених статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"». Цей факт не спростовується позивачем. Однак, ця обставина доводить і те, що фактично здійснивши перехід з 01.07.2007 року на загальну систему оподаткування, обліку та звітності відповідно до ст.5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року, позивач визнав факт перевищення обсягу виручки в 1 кварталі 2007 року понад 500тис. грн.

2. Крім цього, в Акті перевірки Глухівською МДПІ йдеться про порушення позивачем ст.13 Декрету KM «Про прибутковий податок з громадян»та п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»внаслідок завищення валових витрат на суму 748 555, 10 грн, в тому числі:

за 2 півріччя 2007 року 442 944, 17грн.;

за 2008 рік-294 051, 73 грн.;

за 2009 рік 11 559, 20 грн.

2.1. Щодо порушень виявлених Глухівською МДПІ в 2 півріччі 2007 року на суму 442944 грн. 17 коп. (418777. 50 грн. + 24166 грн. 67 коп.) слід зазначити наступне:

В Акті перевірки (стор. Акту 16-21, а.с.36-41, І том) йдеться про завищення позивачем валових витрат в 2 півріччі 2007 року на суму 442944 грн. 17 коп., з яких:

- внаслідок віднесення до їх складу вартості придбаної у МІШ «Діана»продукції на суму 418 777,50 грн. (оцінку надано в розділі 2.1.1. постанови);

- внаслідок віднесення до валових витрат вартості напівпричепа в сумі 24 166,67грн. (оцінку надано в розділі 2.1.2. постанови).

2.1.1. Щодо завищення позивачем валових витрат в 2 півріччі 2007 року на суму 442944 грн. 17 коп. слід зазначити наступне:

В ході проведення перевірки Глухівською МДПІ було встановлено, що ПП ОСОБА_4 мав взаємовідносини з МПП "Діана" (код ЄДРПОУ 24002038), м.Шостка повязані з придбанням запасних частин, автошин та мастила на суму 105 700,00 грн. (ПДВ - 17616,67 грн.). Договір поставки до перевірки не надано.

МПП "Діана" (код ЄДРПОУ 24002038), м.Шостка здійснювало такі види діяльності: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля хімічними продуктами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах.

В ході перевірки було встановлено, що наймані працівники на підприємстві відсутні, складські приміщення відсутні, транспортні засобі відсутні.

В бухгалтерському та податковому обліку операції з МПП "Діана" позивачем відображено в книзі обліку доходів і витрат, реєстру одержаних податкових накладних.

У ФОП ОСОБА_4 відсутні товарно-транспортні документи на підтвердження перевезень запасних частин, автошин та мастила, придбаних у МПП «Діана».

Розрахунки з МПП "Діана" проводилися через р/рахунок.

Шосткінською МДПІ встановлено, що власником, керівником МПП "Діана" являється мешканець Харківської області гр. ОСОБА_7, за юридичною адресою підприємство не знаходиться.

Первинні документи від імені МПП „Діана" підписані ОСОБА_7

17.11.2006 р. ОСОБА_7 було видано довіреність щодо надання ОСОБА_5 (мешканцю м. Кролевець) повноважень представляти будь-які інтереси МПП «Діана»в якості заступника директора підприємства, але на фінансових документах МПП «Діана»керівником вказано ОСОБА_7

Глухівським міжрайонним прокурором 23.01.2009 р. було порушено кримінальну справу №09570004 відносно ОСОБА_5 за фактами зловживання службовим становищем, умисного ухилення від сплати податків у великих розмірах, підроблення та використання завідомо підроблених документів, а також службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України. Кролевецьким районним судом було розглянуто дану кримінальну справу, та визнано ОСОБА_5 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.З ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.358, ч.З ст.358, ч.2 ст.366 КК України.

Як вбачається з матеріалів Акту перевірки Глухівської МДПІ відповідач дійшов висновку про те, що сукупність викладених обставин вказують на ознаки нікчемного правочину. При цьому, відповідач посилається на ч 5 ст.203 ЦК України,яка передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, частиною першою статті 203 ЦКУ передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, частиною другою передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, частиною п'ятою передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Отже, відповідач вважає, що фактичні дані та вищезазначені обставини свідчать про те, що ПП ОСОБА_4 здійснював підприємницьку діяльність, яка суперечить суті підприємництва, і тим самим порушує моральні засади суспільства. Правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, вочевидь є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемним.

Позивач не згоден з позицією відповідача та вважає, що викладені в Акті перевірки твердження Глухівської МДПІ про завищення валових ПП ОСОБА_4 витрат на суму 418 777,50 грн. ґрунтуються лише на припущеннях відповідача про нечинність правочинів з МПП «Діана». Отже, на думку позивача відповідачем порушено п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08,2005 № 327, відповідно до якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Зроблені в Акті висновки повністю суперечать встановленій ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач просить суд врахувати, що твердження відповідача про нікчемність укладених між позивачем та МПП «Діана»правочинів ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи №1-65/09 про обвинувачення ОСОБА_5 в скоєні злочину за ч.3 ст.212, ч.2 ст.366, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України та Вироку Кролевецького районного суду від 07.12.09р. по справі № 1-65/09. Проте, наведений в Акті Вирок суду не містить положень стосовно недійсності правочинів укладених між МПП «Діана»та позивачем, а містить лише висновки стосовно недійсності правочинів укладених між МПП «Діана»та ПП ПКП «ПриватПостачСервіс». Будь-яких порушень щодо господарських операцій між ПП ОСОБА_4 та МПП «Діана»під час розгляду кримінальної справи не встановлено.

Оскільки у Вироку Кролевецького районного суду від 7 грудня 2009 року по справі № 1-65/09 не згадуються господарські операції між ПП ОСОБА_4 та МПП «Діана», позивач вважає, що посилання відповідача у акті перевірки на згадану кримінальну справу є недоречними.

Правовідносини між ПП ОСОБА_4 та МПП «Діана»не покладені в основу вироку по кримінальній справі відносно службових осіб МПП «Діана». Більш того, позивач зазначає, що суми отримані МПП «Діана»від ПП ОСОБА_4 були враховані в складі доходів МПП «Діана».

Отже, перераховані з боку ПП ОСОБА_4 до МПП «Діана»кошти були визнані судом, як правомірно отримані і як такі, що відносяться до складу валових доходів МПП «Діана», відповідно - відносяться до складу валових витрат ПП ОСОБА_4

Зазначена обставина знайшла своє відображення і в Акті перевірки. Так, відповідачем встановлено та зазначено в Акті, що всі розрахунки за придбані у МПП «Діана»товари здійснювались через розрахунковий рахунок а їх проведення підтверджено відповідними платіжними документами (платіжні доручення, виписки банку, накладні на отримання товарів).

З урахуванням вимог ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»та п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», за якими до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що сплачені ПП ОСОБА_4 на користь МПП «Діана»кошти за отриманий товар на суму 418 777,50 грн. правомірно відносились ним до складу валових витрат і повністю підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Перелік таких первинних документів відображений на стор.17-18 Акту. Зазначені первинні документи податкового обліку (видаткові накладні) відображені позивачем у книзі обліку доходів і витрат, а податкові накладні з ПДВ відображені у реєстрі одержаних податкових накладних.

Висновки відповідача про безтоварність здійснених між позивачем та МПП «Діана»правочинів ґрунтуються лише на припущеннях та на безпідставному поширенні на діяльність позивача вимог ст..3, ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п.3.6,3.8 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. №2.

Доказами того, що правочини між МПП «Діана»та позивачем мали реальні правові наслідки є повідомлення відділу податкової міліції Шосткинської МДПІ від 31.05.2010р. №7824/10/26-013 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно позивача за наслідками перевірки, згідно акту №441/17/НОМЕР_1 від 15.04.2010р.

Відсутність підстав для порушення кримінальної справи податковою міліцією була встановлена на підставі дослідження вилучених у позивача, згідно протоколів виїмки від 25 березня 2009 року, первинних документів податкового обліку по правовідносинам з МПП «Діана»та ПП ПКП «ПриватПостачСервіс»(а.с.150-158, І том). Будь-яких висновків про безтоварність (фіктивність) укладених позивачем з МПП «Діана»правочинів податковою міліцією зроблено не було.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що придбання ним у МПП «Діана»запчастин, мастила та дизпалива безпосередньо пов'язано із здійсненням позивачем автомобільних вантажних перевезень, а отже їх вартість правомірно відносилась до складу валових витрат.

Заслухавши позицію сторін по даному питанню, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в даній частині позову вимоги позивача також не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

На підтвердження своєї позиції по справі, відповідачем було надано докази того, що відносно ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу за фактами зловживання службовим становищем, умисного ухилення від сплати податків у великих розмірах, підроблення та використання завідомо підроблених документів, а також службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України. Кролевецьким районним судом було розглянуто дану кримінальну справу, та відповідно до вироку суду від 07.12.2009р. було визнано ОСОБА_5 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України.(а.с.117-139, І том).

Крім цього, відповідачем до суду було надано окрему постанову Кролевецького районного суду від 07.12.2009р. по вищезазначеній кримінальній справі, обставини викладені в ній враховувались при проведені планової перевірки глухівською МДПІ. (а.с.140, І том).

Відповідно до п.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вищезазначений вирок суду набрав законної сили 25.03.2010 року. При цьому, Кролевецьким районним судом було встановлено, що первинна документація МПП „Діана" ОСОБА_5. не велася, свідок ОСОБА_7 пояснив, що він дійсно з 17.11.2006 р. являється власником МПП "Діана", але в зв'язку з основним місцем роботи в АКБ "Базис", м.Харків, він ніякої фінансово-господарської діяльності МПП "Діана" не здійснював і не здійснює, податкової звітності не подавав, договорів з покупцями та постачальниками не укладав, документів бухгалтерського і податкового обліків ніколи не підписував, в установах банку рахунків МПП "Діана" не відкривав. До того ж, йому навіть невідомо чим займається і який вид діяльності здійснює МПП "Діана", в м. Шостка та м.Кролевець ніколи не був. Місцезнаходження печатки МПП "Діана" йому, також, не відомо, іншим особам (крім ОСОБА_5) доручення на право представляти інтереси МПП „Діана" не надавав, інших працівників на роботу до МПП „Діана" не приймав.

В ході проведення досудового слідства по вказаній кримінальній справі були вилучені бухгалтерські документи на придбання товарно-матеріальних цінностей у різних підприємств, в тому числі і у МПП «Діана»м. Шостка, а також документи податкової звітності МПП «Діана», у зв'язку з чим виникала необхідність у проведенні судово-почеркознавчої експертизи вказаних документів.

Висновками судово-почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім..засл.проф. М.С. Бокаріуса від 18.05.2009 року №№2206, 2207, 2208, 2209 було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_7 у бухгалтерських документах МПП «Діана»виконані не ОСОБА_7, а ОСОБА_5.

Крім того, у вищезазначеній окремій постанові Кролевецького райсуду вказано, що під час розгляду кримінальної справи було встановлено, що МПП „Діана" первинний бухгалтерський облік не вівся, касова книга відсутня, відсутні наймані працівники, не має складських приміщень, товарно-транспортних затрат, що свідчить про безтоварність операцій, також, судом було встановлено, що ОСОБА_5 використовуючи установчі документи та печатку МПП „Діана", ставлячи змінений підпис від імені ОСОБА_7 співпрацював з іншими підприємствами та підприємцями, з урахуванням зазначеного суд зазначив, що є обґрунтовані підстави провести додаткову перевірку по всім контрагентам МПП „Діана" за період з листопада 2006 року по листопад 2008 року з метою виявлення суб'єктів, які використовуючи статус МПП „Діана" та можливості ОСОБА_5 виготовляти документи від імені МПП „Діана" без наявності реальних господарських операцій могли ухилятись від сплати податків шляхом завищення валових витрат (по підробним податковим накладним та ін. документам).

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.13 розд.ІУ Декрету КМУ №13-92 до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями).

Пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР (далі Закон № 334) визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 3, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім цього, нормами Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568) ( далі по тексту - Правила № 363) товарно-транспортна накладна визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно до п.3.6,3.8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу" (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером. Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею).

Суд не може прийняти до уваги товарно-транспортні накладні надані позивачем на підтвердження перевезень запасних частин придбаних у МПП «Діана»(а.с.127, ІІ том), як доказ по даній справі, оскільки дані документи на перевірку не предявлялись. З зазначений ТТН вбачається, що транспортні послуги замовнику МПП «Діані»надавало підприємство МПП «Авіатор», однак ці обставини перевіряючими не досліджувались, договірні відносини між МПП «Авіатор»та МПП «Діана»ніде не відображено. Договір та інші первинні документи на підтвердження реальності господарської операції з даним контрагентом, окрім платіжних документів, позивачем до суду не надано. Факт реальних наслідків, як то передача товару у власність ПП ОСОБА_4 матеріалами справи не підтверджується. Купівля-продаж товару оформлена тільки документально шляхом виписки податкової накладної, видаткової накладної.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованих і правомірних висновків про безтоварність операцій між позивачем та МПП «Діана». Посилання відповідача на ст.ст.203, 215 та 228 ЦК України також беруться судом до уваги і вважаються такими, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

2.1.2. Щодо порушень, виявлених Глухівською МДПІ внаслідок віднесення до валових витрат вартості напівпричепа в сумі 24 166,67грн. у 2 півріччі 2007 року, слід зазначити наступне:

Як свідчить з матеріалів акту перевірки (аркуш Акту 19-21, а.с.39-41, І том), перевіряючи ми було встановлено, що ПП ОСОБА_4 придбано в TOB "ІФ-10 Лайнер" (код 25634036) напівпричіп (видаткова накладна №РН-138 від 08.12.2007року (а.с.86, І том), рахунок-фактура від 03.12.2007р. (а.с.86, І том) та податкова накладна №398 від 05.12.2007 року на 29000,00 грн. в т.ч. ПДВ 4833,33 грн. (а.с.85, І том) «напівпричіп ш.767614»). Розрахунки проведені 05.12.2007р. та 07.12.2007р., що підтверджується відповідними платіжним дорученнями (а.с.84, І том) на загальну суму 29000,00 грн.

Технічний паспорт на напівпричіп видано на ім'я ОСОБА_4.

Відповідач за наслідками проведеної перевірки дійшов висновку, що включення вартості придбаних основних фондів до витрат у статті 5 Закону № 334 не зазначена та здійснюється шляхом амортизаційних відрахувань. У статті 8."Амортизація" визначені основні положення щодо поступового віднесення витрат проведених на придбання основних фондів і нематеріальних активів у межах норм амортизаційних відрахувань .

Нарахування шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності можливо лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно до Порядку, який встановлюється Міністерством фінансів України.

Порядок обліку інформації про основні засоби визначено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" і норми цього Положення (стандарту) 7 застосовуються лише підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Крім цього, частиною першою статті 2 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) передбачено, що Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті Закону № 996 також зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Отже для фізичної особи - підприємця, нормативно-правові акти, що визначають основи формування в бухгалтерському обліку інформації про ті або інші показники відсутні. Стосовно права ведення бухгалтерського обліку підприємця, як юридичними особами законодавством не визначено.

Фізичні особі - підприємці, зобов'язані вести лише облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, що встановлена Головною державною податковою інспекцією України, а саме за формою книги обліку доходів і витрат, наведеній у додатку № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян.

Витрати на ремонт і технічне обслуговування напівпричепу, його амортизації в бухгалтерському обліку ФОП ОСОБА_4 не відображаються (акти на заміну авто.шин та заміну запасних частин не ведуться, амортизаційні відрахування не нараховуються)

Виходячи з викладеного, відповідач дійшов висновку, що віднесення до складу валових витрат фізичними особами -СПД суми витрат, понесених на придбання основних фондів та амортизаційних нарахувань законодавством не визначено, тому фізична особа - підприємець не має право на збільшення валових витрат.

Виходячи з вищенаведеного, ФОП ОСОБА_4 в порушення ст.13 розд.ІУ Декрету КМУ №13-92 до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями)", безпідставно включено до валових витрат в 4 кварталі 2007 року витрати на придбання напівпричепа в сумі 24166,67 грн.

Позивач обґрунтовуючи свою позицію в даній частині позову просить суд врахувати, що напівпричеп був придбаний ним не для власних потреб, а для виробничого використання і ці витрати підлягають амортизації згідно Закону. Отже, віднесення до складу валових витрат вартості напівпричепу є цілком правомірним.

Суд вважає, що в даній частині позову позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, технічний паспорт на напівпричіп ш.767614 дійсно виписаний на фізичну особу ОСОБА_4 (а.с.134, ІІ том). При цьому, суд враховує те, що Постановою КМУ від 07.09.1998р. №1388 затверджено «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів». Зазначений Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень. Згідно пункту 6 зазначеного Порядку Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, реєстрація транспортного засобу, зокрема і напівпричепу, на Приватного підприємця чинним законодавством взагалі не передбачена, тому технічний паспорт на напівпричіп ш.767614 виписаний на фізичну особу ОСОБА_4 як це передбачено вищезазначеним Порядком.

Щодо віднесення до валових витрат вартості напівпричепа в сумі 24 166,67 грн. то суд вважає, що такі витрати враховані позивачем правомірно, оскільки згідно частини третьої статті 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Оскільки напівпричеп був придбаний для власного виробничого використання і ці витрати підлягають амортизації згідно Закону, віднесення до складу валових витрат його вартості є цілком правомірним.

Доказами належного придбання напівпричепу є видані продавцем -TOB «ІФ-10 Лайнер»документи: податкова накладна від 05.12.07р. №398 на суму 29 000 грн., в т.ч. ПДВ -4833,33 грн.; рахунок-фактура №СФ-480 від 03.12.2007р. на суму 29 000 грн.; видаткова накладна №РН-138 від 08.12.2007р. на суму 29000 грн., та платіжні доручення позивача від 07.12.2007р. №256 на суму 9000 грн., від 05.12.2007р. №253 на суму 20000грн. (а.с.131-133, ІІ том).

Про безпосередній зв'язок придбання напівпричепу із здійсненням підприємницької діяльності свідчить наявна у позивача ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.06.2005р. на внутрішні перевезення вантажів.

Крім того, позивач має у власності та використовує у підприємницькій діяльності вантажні автомобілі RENAULT Premium 400 -5 од., RENAULT Magnum 470, DAF ТЕ 95 XF430 на які маються відповідні ліцензійні картки.

Відповідачем також зазначено на стор.45 у п.2.9 Акту що за ФОП ОСОБА_4 зареєстровані транспортні засоби - вантажні автомобілі та напівпричепи. І взагалі, відповідачем не заперечується факт використання зазначеного напівпричепу у власній господарській діяльності. Крім цього слід зазначити, що хоча Технічний паспорт і оформлений на ОСОБА_4 як на фізичну особу, однак у всіх інших документах, які підтверджують факт придбання напівпричепу, одержувач визначений як приватний підприємець ОСОБА_4

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в даній частині позову вимоги позивача є правомірними і підлягають задоволенню.

2.2. В Акті перевірки йдеться про завищення позивачем валових витрат в 2008 році на суму 294051,73 грн., а саме:

- витрати по операціям з МПП «Діана»на суму 65 150 грн. (оцінку надано в розділі 2.2.1. постанови);

- витрати по операціям з ПП ПКФ «ПриватПостачСервіс»на суму 214 350 грн. (оцінку надано в розділі 2.2.2. постанови);

- витрати по сплаті податку з власників транспортних засобів в сумі 12000 грн. (оцінку надано в розділі 2.2.3. постанови);

- витрати понесені із сплатою штрафу по працевлаштуванню інвалідів в сумі 2551,73грн. (оцінку надано в розділі 2.2.4. постанови).

2.2.1. Щодо витрат по операціям з МПП «Діана»:

Як вже і було зазначено раніше в розділі 2.1.1. даної постанови, позиція відповідача ґрунтується на нікчемності правочинів укладених між позивачем та відповідачем з посиланням на безтоварність операцій між даними підприємствами. Крім цього, Глухівська МДПІ посилається на вирок Кролевецького районного суду від 07.12.2009р. було визнано ОСОБА_5 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.366 КК України.(а.с.117-139, І том).

Обґрунтування позивача по даній позиції тотожне обґрунтуванням які викладені судом в розділі 2.1.1. даної постанови. Позивач вважає, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях про нікчемність правочинів з МПП «Діана», вважає, що первинними документами, які було надано на перевірку підтверджується факт реальності господарських операцій.

Висновки відносно правовідносин які існували між позивачем та МПП «Діана»у 2007 році були викладені у розділі 2.1.1. даної постанови. Зважаючи на те, що позиція сторін в даній частині позову (по операціям у 2008 році) є тотожною обставинам які були виявлені в ході перевірки за період 2007 року, суд вважає обґрунтованою позицію Глухівської МДПІ про завищення позивачем валових витрат в 2008 році по операціям з МПП «Діана»на суму 65 150 грн. з тих же самих підстав, які викладені судом у розділі 2.1.1. даної постанови. Отже, вимоги позивача в даній частині також не підлягають задоволенню в звязку з їх необґрунтованістю.

2.2.2. Щодо витрат по операціям позивача з ПП ПКФ «Приват Постач Сервіс»на суму 214 350 грн. слід зазначити наступне:

В ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4 мав взаємовідносини з ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс", що пов?язано з придбанням запасних частин, автошин, мастила, дизельне паливо на суму 223260,01 грн., в т.ч. ПДВ 37210,01 гри. Договір поставки до перевірки не надано.

У ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс" відсутні наймані працівники, складські приміщення, транспортні засобі. В бухгалтерському та податковому обліку операції з ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс" відображено в книзі обліку доходів і витрат, реєстру одержаних податкових накладних.

В книзі обліку доходів і витрат та в Декларації про доходи придбання від ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс" за 1 півріччя 2008 року позивачем відображено з ПДВ в сумі 169800 грн., за 2 півріччя 2008р. відображено без ПДВ - 44550 грн., всього на суму 214350 грн.

При цьому, в Акті перевірки зазначається, що у ПП ОСОБА_4 відсутні товарно-транспортні документи на підтвердження перевезень запасних частин, автошин, мастила, дизельне паливо від ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс". Розрахунки з ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс" проводилися через р/рахунок.

Основним постачальником ПП ПКП "ПриватПостачСервіс" є МПП «Діана».

У вироку суду по справі №1-65/09 від 07.12.2009 року по обвинуваченню ОСОБА_5(заступник директора МПП «Діана»та директор ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс") за ч.3 ст.212, ч.2 ст.366, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, зазначено, що суд дійшов до висновку, що доводи обвинувачення щодо безтоварності операцій між ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс" та МПП «Діана»є обгрунтованими, оскільки:

про це свідчить сам порядок придбання ОСОБА_7 МПП "Діана" та одночасне надання ОСОБА_5 доручення на право здійснювати всю господарську діяльність від імені МПП "Діана". Таким чином, ОСОБА_5 використовуючи те, що власник фірми проживає в м.Харкові, а фірма зареєстрована в м.Шостка, а сам ОСОБА_5 (не враховуючи виданого йому ОСОБА_7 дорученя) офіційно не був працівником МПП "Діана ", знаючи, що надано йому вимогу використовувати установчі документи та печатку МПП "Діана", що за місцем його проживання перевірка діяльності МПП "Діана" ніколи не буде проводитись. При цьому , з пояснень самого ОСОБА_5, під час розгляду справи вбачається, що він виготовляв від імені МПП "Діана" тільки ті документи, які були необхідні для підтвердження діяльності ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс". Касову книгу та інші первинні бухгалтерські та податкові документи, що стосувались безпосередньої діяльності МПП "Діана" по зазначених в обвинуваченні господарських операціях він не виготовляв і ці документи відповідно були відсутні у нього вдома при виїмці документів . А як вбачається з матеріалів справи та доказів свідка ОСОБА_7, крім ОСОБА_5 більше ніхто не здійснював діяльність від імені МПП " Діана". Таку схему отримання права ОСОБА_5. на здійснення всієї господарської діяльності від імені МПП "Діана" (не будучи її власником), суд розцінює як намагання ОСОБА_5. уникнути кримінальної відповідальності за ст.205КК України (фіктивне підприємництво), оскільки за нормами цієї статті передбачена кримінальна відповідальність саме за утворення або придбання субєктів підприємницької діяльності(юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. У звязку з чим придбання МПП "Діана" було оформлено зовсім на іншу незацікавлену в реальній діяльності підприємства особу ОСОБА_7:

ОСОБА_5 використовуючи установчі документи та печатку МПП "Діана" (фактично здійснюючи на підставі доручення діяльність від імені МПП "Діана") не ставив свого підпису, а підписував всі документи зазначаючи прізвище власника - ОСОБА_7, намагаючись таким чином уникнути підозри, щодо безтоварності операцій які фактично укладав сам з собою, як директор ПППКФ"ПриватПастачСервіс" та заступник за дорученням від імені МПП "Діана".

Про безтоварність господарських операцій зазначених у вироці свідчить відсутність складських приміщень за цей період, відсутність найманих працівників чи осіб які працювали на зазначених підприємствах за договором цивільно-правового характеру, відсутність власних транспортних засобів, відсутність товарно-транспортних документів, витрат по них та ін.

Про безтоварність господарських операцій свідчить і порядок розрахунків між ПП ПКФ"ПриватПостачСервіс" та МПП "Діана", а саме розрахунки по зазначених у вироці операціям не проводились через банк. По МПП "Діана" взагалі відсутня касова книга. А по деяких операціях при розрахунках ОСОБА_5 як директор ПП ПКФ" ПриватПостачСервіс" та заст. директора за дорученням МПП "Діана", щоб провести розрахунок фактично між особою - використовував схеми надання коштів під звіт особам, які взагалі не мають ніякого відношення до вказаних підприємств. При цьому, ці особи отримували від ОСОБА_5, як директора ПП ПКФ"ПриватПостачСервіс" кошти під звіт, щоб розрахуватись з ним же, тільки як заступником директора МПП "Діана". При цьому первинні бухгалтерські документи по цим угодам по МПП"Діана" взагалі не відображались, оскільки ОСОБА_5(фактично одноособово представляючи інтереси МПП "Діана") їх взагалі не заводив, використовуючи установчі документи та печатку МПП"Діана" лише в своїх корисливих інтересах.

Позивач зазначає, що всі правочини з ПП «ПриватПостач Сервіс»є реальними, на підтвердження своєї позиції надав до суду копії Договорів за 2006 та 2008 роки (а.с.80,81, І том), а також товарно-транспортні накладні за 2008 рік( а.с.128-130, ІІ том), однак ці документи не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки на момент перевірки Глухівській МДПІ не надавались, що підтверджується обставинами викладеними в Акті перевірки.

Правомірність позиції відповідача підтверджується матеріалами справи. Первинні документи, що підтверджують фактичне відправлення продавцем -МПП «Діана»та ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс" до ФОП ОСОБА_4 і отримання останнім товару фактично відсутні.

Реальних наслідків, а саме: передача товару у власність ФОП ОСОБА_4 не проводилася.

Купівля-продаж товару оформлена тільки документально шляхом виписки видаткової накладної, податкової накладної, тобто відбулося здійснення безтоварних господарських операцій.

ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс" постачало в адресу ФОП ОСОБА_4 запасні частини, автошин, мастила, дизельного палива одержані від МПП "Діана".

Всі перелічені обставини свідчать про безтоварність даних операцій з МПП „Діана" та ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс", тобто даний правочин порушує ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України і не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Зазначені господарські операції свідчать про намір платника одержати економічний ефект без здійснення реальної господарської діяльності, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, як того вимагає п.5 ст. 203 ЦКУ, а лише на включення до складу валових витрат сум - 88083,33 грн. (придбання у МПП «Діана») та 214350,00 грн. (придбання у ПП ПКФ "ПриватПостачСервіс").

Сукупність викладених обставин вказують на ознаки нікчемного правочину.

В порушення вимог ст.13 розд. ІУ Декрету КМУ №13-92, п.5.3.9.п.5.3. ст.5 Закону № 334 ФОП ОСОБА_4 в результаті проведених операцій з ПП ПКФ 'ТГриватПостачСервіс" завищило валові витрати за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008 року на 214350,00 грн.

З урахуванням викладеного, в даній частині позовні вимоги ПП ОСОБА_4 не підлягають задоволенню в звязку з їх необґрунтованістю та неправомірністю.

2.2.3. Щодо витрат позивача по сплаті податку з власників транспортних засобів в сумі 12 000 грн. слід зазначити наступне:

Перевіряючі Глухівської МДПІ дійшли висновку про те, що відповідно до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" №1963-ХП від 11.12.1991 року (зі змінами та доповненнями), "платником податку є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами..., а також громадяни України... ". Ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктом права приватної власності є саме фізична особа. Цивільний кодекс не встановлює такого суб'єкта права приватної власності, як фізична особа - підприємець.

Виходячи з вищенаведеного, ФОП ОСОБА_4 в порушення ст.13 розд. ІУ Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 №13-92 (зі змінами та доповненнями) до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями)", безпідставно включено до валових витрат в 2008 року перерахування податку з власників транспортних засобів в сумі 12000,00 грн.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача виходячи з наступного:

Згідно п.п. 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»до валових витрат належать суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зважаючи на зазначене, віднесення до складу валових витрат сплаченого позивачем податку з власників транспортних засобів у сумі 12000 грн. у 2008 році є цілком правомірним.

Податок сплачувався за транспортні засоби (а.с.64-73, ІІ том), які використовувались позивачем для здійснення підприємницької діяльності, що не заперечувалось і самими представниками відповідача в судовому засіданні. Не спростовується цей факт і Актом перевірки.

Про безпосередній зв'язок сплати податку з власників транспортних засобів із здійсненням підприємницької діяльності свідчить наявна у позивача ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.06.2005р. на внутрішні перевезення вантажів.

Крім того, позивач має ліцензійні картки на транспортні засоби, за які сплачувався податок, які підтверджують використання автотранспорту у здійсненні підприємницької діяльності.

Отже, з урахуванням викладеного в даній частині позову вимоги позивача підлягають задоволенню.

2.2.4. Щодо витрат понесених позивачем в звязку зі сплатою штрафу по працевлаштуванню інвалідів в сумі 2 551, 73грн. слід зазначити наступне:

Як свідчить з Акту перевірки, ПП ОСОБА_4 в порушення ст.13 розд. ІУ Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 №13-92 безпідставно включено до валових витрат в 2008 року перерахування штрафу по працевлаштуванню інвалідів в сумі 2551,73 грн. (15.10.2008р. - 2551,73 грн. - штраф по працевлаштування інвалідів згідно виконавчого листа АС 17/369-08 від 07.07.2008р.).

Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає, що стверджуючи про безпідставне віднесення до валових витрат коштів сплачених до Державного бюджету України Глухівська МДПІ не приймає до уваги положення п.п.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України.

Оскільки 2551,73 грн. були добровільно перераховані ПП ОСОБА_4 до Державного бюджету України, то їх віднесення до валових витрат, на думку позивача, є цілком правомірним.

Суд не погоджується з позицією позивача, оскільки згідно ст.13 Декрету КМУ № 13-92 до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями)".

Вищевказані витрати не включаються до складу валових витрат, встановлених ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями).

Зокрема, відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334) валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, згідно пп.5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені кошти були сплачені позивачем саме на виконання рішення суду згідно виконавчого листа №АС17/369 виданого господарським судом Сумської області 07.07.2008р. про що свідчить відкриття виконавчого провадження та постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с. 111, 112, ІІ том).

2.3. В Акті перевірки йдеться про безпідставне віднесення валових витрат сплачених у 2009 році 11559 грн. податку з власників транспортних засобів. Аналогічно до обставин виявлених відповідачем у 2008 році, Глухівська МДПІ посилається на те, що фізична особа-підприємець не є громадянином України, не є субєктом права приватної власності, а отже не повинен сплачувати податок з власників транспортних засобів. Платником податку, як стверджує відповідач з посиланням на Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами.

Суд не погоджується з позицією відповідача в даній частині позову та вважає, що вимоги позивача підлягають в даній частині вимог задоволенню з обставин, які вже було викладено в розділі 2.2.3. даної постанови відносно аналогічних порушень виявлених за 2008 рік.

Проведеною перевіркою встановлено завищення валових витрат на 748555,10 грн.., в тому числі:

2 півріччя 2007р. - 442944,17 грн.

2008 р. - 294051,73 грн..,

2009р.- 11559,20 грн..

В зв'язку з завищенням валових витрат, занижено податок з доходів фізичних осіб на 112283,27 грн., в т.ч.:

2 півріччя 2007р. - 66441.63 грн.

2008 р. - 44107,76 грн..,

2009р.- 1733,88 грн.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що відповідач обґрунтовано і правомірно дійшов висновків про порушення позивачем пп.7.4.1., п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки судом було встановлено безпідставність віднесення до складу податкового кредиту суми 187761 грн. 43 коп. ПДВ включеного до вартості запасних частин, мастила та ін.. придбаних у МПП «Діана»(150551,34) та ПКФ «ПриватПостачСервіс»(37210,01 грн.).

Однак, суд не погоджується з визначенням Глухівською МДПІ податкових зобов'язань з ПДВ на суму 4833,33 грн., які були сплачені позивачем TOB «ІФ-10 Лайнер»під час придбання у нього напівпричепу.

Напівпричеп був придбаний позивачем для власного виробничого використання у господарській діяльності, що не спростовується представниками відповідача, про безпосередній зв'язок придбання напівпричепу із здійсненням підприємницької діяльності свідчить наявна у позивача ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.06.2005р. на внутрішні перевезення вантажів. Відповідачем також зазначено на стор.45 у п.2.9 Акту що за ФОП ОСОБА_4 зареєстровані інші транспортні засоби - вантажні автомобілі та напівпричепи.

Відповідно до п.7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зважаючи на зазначені положення Закону України «Про податок на додану вартість»позивач мав всі підстави віднести до складу податкового кредиту в січні 2008 року 4833,33 грн. ПДВ сплаченого у зв'язку із придбанням напівпричепа.

З урахуванням вищевикладених обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору по даній справі є правовими актами індивідуальної дії, які згідно з частиною 2 статті 162 КАС України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог ПП ОСОБА_4 про визнання нечинними цих рішень, та визнати частково протиправними і скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Крім цього, суд вважає за необхідні вийти за межі позовних вимог та частково визнати протиправними та частково скасувати як податкові повідомлення-рішення за №0001741701/3 та № 0001731701/3 від 18.10.2010р. так і податкові повідомлення-рішення, які діють і на даний час за №0001741701/0 від 11.05.2010р. та № 0001731701/0 від 11.05.2010р., оскільки за наслідками перегляду їх в адміністративному порядку шляхом оскарження до Глухівської МДПІ, ДПА в Сумській області та ДПА України, вони залишилися незмінними, а скарги ПП ОСОБА_4 без задоволення.

Розрахунок донарахованого податку з доходів фізичних осіб та розрахунок про донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій надано до суду (а.с.135, ІІ том). Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача частково та визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення №0001741701/3 від 18.10.2010р. та №0001741701/0 від 11.05.2010р., якими визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в частині нарахування 4883 грн. 33 коп., а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001731701/3 від 18.10.2010р. та № 0001731701/0 від 11.05.2010р., якими визначено суму податкового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, в частині нарахування 7158 грн. 88 коп. суми основного платежу.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 11.05.2010 р. №0001741701/0 та від 18.10.2010 р. №0001741701/3, якими визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість, в частині нарахування 4833 грн. 33 коп.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 11.05.2010 р. №0001731701/0 та від 18.10.2010 р. №0001731701/3, якими визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, в частині нарахування 7158 грн. 88 коп. суми основного платежу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 18.05.2011 року.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець