Постанова № 16084906, 04.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/998/2011

04 травня 2011 року 17год. 40хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лук'янчук С.М.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання недійсним (нечинним) та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання недійсним (нечинним) та скасування податкового повідомлення-рішення №0000562342 від 21.02.2011 року, яким ВАТ “Рівнеазот” визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 50468,75 грн., в тому числі за основним платежем - 40375 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10093,75 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що витрати на придбання товарів у ПП “Лайкост” включені позивачем до складу валових витрат у відповідності до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Пояснив, що між Управлінням громадського харчування ВАТ “Рівнеазот” (філія (інший відокремлений підрозділ)) та ПП “Лайкост” був укладений договір поставки №12 від 01.02 2008 року. На виконання умов даного договору, протягом квітня-вересня 2008 року ПП “Лайкост”здійснило для УГХ ВАТ “Рівнеазот” поставку м'ясної продукції на загальну суму 193800 грн., що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Розрахунки, за отриманий товар, між позивачем та контрагентом вказаним в акті перевірки проведено в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Зазначає, що на час існування взаємовідносин між УГХ ВАТ “Рівнеазот”та ПП “Лайкост”, останнє мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не було позбавлено права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства. Зміст вказаного договору не суперечить чинному законодавству України та даний договір не був визнаний недійсним в установленому порядку. Вважає, посилання податкового органу в акті перевірки на те, що під час перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у звязку з відсутністю у позивача (не наданням для перевірки) товарно-транспортних накладних безпідставними, оскільки, діючим законодавством України не передбачено, що товарно-транспортні накладні є первинними документами, які підтверджують факти здійснення господарських операцій з поставки товарів. Крім того, представник позивача зазначив, що посилання відповідача в акті перевірки на вирок Рівненського міського суду від 25-26.05.2010 р. по справі №1-386/10 є некоректним, оскільки вказаним рішенням суду фіктивна діяльність ПП “Лайкост” не встановлена, а вирок не стосується правовідносин УГХ ВАТ “Рівнеазот” та ПП “Лайкост”. У звязку з чим представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення ВАТ “Рівнеазот” положень п.5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, а податкове повідомлення - рішення №0000562342 від 21.02.2011 року - неправомірним і таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що позаплановою виїзною документальною перевіркою Відкритого акціонерного товариства “Рівнеазот”встановлено порушення товариством п.5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 40375 грн., а саме за ІІ квартал 2008 року на суму 21800 грн. та за ІІІ квартал 2008 року на суму 18575 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ПП “Лайкост”. Як зазначає представник відповідача, перевіркою встановлено відсутність у позивача інформації щодо транспортування товару (не наданням для перевірки товарно-транспортних накладних) та надання не в повному обсязі сертифікатів якості продукції, ветеринарних свідоцтв, декларацій виробника за липень і серпень 2008 року, рахунків фактур на товар отриманий від ПП "Лайкост". А тому податковим органом у акті перевірки зроблений правильний висновок про те, що операції з поставки товарів не здійснювались. Представник відповідача також вказує на неможливість здійснення ПП “Лайкост” господарських операцій на виконання договору, укладеного з позивачем, з урахуванням часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та відсутність у ПП “Лайкост” документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі і відсутність управлінського, технічного персоналу. Крім того, пояснив суду, що Управлінням боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Рівненській області в ході проведення оперативних заходів встановлено, що на території Рівненської області діяв конвертаційний центр, який складався з ряду фіктивних СПД, що надавали послуги по конвертації грошових коштів та мінімізації податкових платежів, до якого входило ПП “Лайкост”. Стосовно посадових осіб (директора ОСОБА_4) даного підприємства було порушено кримінальну справу за №1-127/10 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. 25-26 травня 2010 року Рівненським міським судом постановлено вирок по кримінальній справі №1-386/10, обєднаній в одне провадження зі справою №1-127/10 за обвинуваченням ОСОБА_4, в скоєні злочинів передбачених ст.205 КК України, тобто судом встановлено, що діяльність ПП “Лайкост” носила фіктивний характер. У звязку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.11.1995 року ВАТ “Рівнеазот” зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим виконавчим комітетом Рівненської міської ради (т.1 а.с.29). 01.09.1996 року Управління громадського харчування ВАТ “Рівнеазот” було зареєстровано як філія (інший відокремлений підрозділ ВАТ “Рівнеазот”), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.246). З даної довідки вбачається, що видами діяльності Управління громадського харчування ВАТ “Рівнеазот” (далі - УГХ ВАТ “Рівнеазот”) за КВЕД є діяльність їдалень на підприємствах і в установах та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом. 12.02.2007 року керуючим санацією ВАТ “Рівнеазот” генеральним директором Заблудою М.В. було затверджено Положення про управління громадського харчування за №63-33 (т.1 а.с.30-46), яке чинне до 12.02.2012 року. Згідно з п. 1.1. даного Положення УГХ ВАТ “Рівнеазот” є самостійним структурними підрозділом загальнозаводської служби ВАТ “Рівнеазот”, має субрахунки в установах банку, круглу печатку, штампи. УГХ ВАТ “Рівнеазот” являє собою єдиний виробничо-торгівельний комплекс громадського харчування, в склад якого входять їдальні, буфети, магазини продовольчих і промислових товарів, продовольчі склади, кафе "Ювілейна хата", які знаходяться на території ВАТ “Рівнеазот” сел. Ювілейне, м. Рівне.

З матеріалів справи вбачається, що з 25 січня по 07 лютого 2011 року Державною податковою інспекцією в м. Рівне (далі ДПІ в м. Рівне) було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ “Рівнеазот” з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП “Лайкост” за період з 01.11.2007 року по 31.10.2010 року, за результатами якої складено акт №129/23-100/05607824 від 07.02.2011 р. (т.1 а.с.6-18).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000562342 від 21.02.2011 р., яким ВАТ “Рівнеазот” визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 50468,75 грн., в тому числі за основним платежем - 40375 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10093,75 грн. (т.1 а.с.19).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки про встановлення перевіркою порушень ВАТ “Рівнеазот” вимог п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 40375 грн., а саме: за ІІ квартал 2008 року на суму 21800 грн. та за ІІІ квартал 2008 року на суму 18575 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарської операції УГХ ВАТ “Рівнеазот” по отриманню товару (м'ясної продукції) від ПП “Лайкост”. Зазначена операція оформлена первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: договором поставки №12 від 01.02.2008 року, укладеним між ПП “Лайкост” (Постачальник) та УГХ ВАТ “Рівнеазот” (Покупець) (т.1 а.с.20), видатковими та податковими накладними, що стосуються вказаного договору поставки (т.1 а.с.117-217), журналом реєстрації довіреностей УГХ ВАТ “Рівнеазот” за 2005-2008 рр. (т.1. а.с.233-245). Позивачем на протязі періоду, що перевірявся здійснювалась оплата товару відповідно до умов вищезазначеного договору в безготівковій формі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: копіями платіжних доручень та копіями банківських виписок (т.1 а.с.53-112). Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ПП “Лайкост”. На виконання умов договору поставки №12 від 01.02.2008 року, ПП “Лайкост” для УГХ ВАТ “Рівнеазот” було надано ветеринарні свідоцтва, ветеринарні довідки, посвідчення про якість на мясну продукцію, декларації про відповідність (т.1 а.с.247-250, т.2 а.с.1-34).

Із змісту акту перевірки (т.1 а.с.16-17) слідує, що для підтвердження правильності формування валових витрат за договором поставки позивачем не надано товарно- транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця, а також документів, що підтверджують факт прийняття товару по кількості і якості відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-6 від 15.06.1965р. та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-7 від 25.04.1966р. Відтак, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно вищезазначених Інструкцій.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, що Рівненським міським судом 25-26 травня 2010 р. постановлено вирок по справі №1-386/10, об'єднаній в одне провадження з справою №1-127/10 за обвинуваченням ОСОБА_4 (директора ПП "Лайкост") в скоєнні злочинів передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України. На думку податкового органу, даним вироком встановлено, що діяльність ПП “Лайкост” носила фіктивний характер. А тому, операції щодо отримання ВАТ “Рівнеазот” від ПП “Лайкост” товарів (робіт, послуг) не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та відповідно до вищезазначеного вироку носили фіктивний характер.

З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок, що ВАТ “Рівнеазот” в порушення п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року включило в рядок 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11" декларацій з податку на прибуток підприємств за півріччя 2008 року та 9 місяців 2008 року витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в ПП “Лайкост” на загальну суму 161500 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 40375 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2008 року на суму 21800 грн. та за ІІІ квартал 2008 року на суму 18575 грн.

Однак, з вказаними висновками податкового органу погодитись не можна з огляду на таке.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000562342 від 21.02.2011 р., яким ВАТ “Рівнеазот” визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 50468,75 грн., в тому числі за основним платежем - 40375 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10093,75 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати на придбання товару (м'ясної продукції), які були виключенні відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.п.5.11 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року, встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

В акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товару, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарів, які постачалися за договором поставки ПП “Лайкост”, товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних чи частини сертифікатів якості продукції господарські операції з поставки товару не підтверджені належними доказами.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представником відповідача, позивачем в ході проведення перевірки було надано:

- договір поставки №12 від 01.02.2008 року укладений між УГХ ВАТ “Рівнеазот” та ПП “Лайкост”, видаткові і податкові накладні на поставлені УГХ ВАТ “Рівнеазот” від ПП “Лайкост” товари, розрахункові документи, посвідчення про якість на мясну продукцію, ветеринарні свідоцтва, ветеринарні довідки, декларації про відповідність.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 лютого 2008 року між Управлінням громадського харчування ВАТ “Рівнеазот” (Покупець) та ПП “Лайкост” (Постачальник) було укладено договір поставки за №12 (т1. а.с.20). Відповідно до п.п 1.1 та 1.2. даного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця Товар в кількості, асортименті та за ціною продажу, визначеною у накладних на кожну партію товару, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар за ціною, вказаною у накладних та в порядку визначеному чинним Договором. Найменування Товару: м'ясо яловичини 1 кат. на кості охолоджене, м'ясо яловиче жиловане в/г 1 кат. крупнокускове охолоджене та субпродукти-печінка, серце, легені.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний договір, видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи та/або договір про поставки не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Зауважень до форми та змісту даних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і ПП “Лайкост”, останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Відтак, віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за товар, переданий за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Враховуючи викладене, суд вважає, протиправним виключення відповідачем витрат по придбанню товару УГХ ВАТ “Рівнеазот” за договором поставки зі складу валових витрат ВАТ “Рівнеазот”.

Рух товару від ПП “Лайкост” до УГХ ВАТ “Рівнеазот” та використання останнім його у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття товарів, накладними та товарними звітами (т.1 а.с 117-217, т.2 а.с. 2, 6, 10, 11, 24, 29, 33, 34).

Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, акт перевірки не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарської операції з ПП “Лайкост”, а твердження представника відповідача про це спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що договір поставки, укладений між УГХ ВАТ “Рівнеазот” та ПП “Лайкост” носить фіктивний характер з огляду на наступне.

Статтею 234 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для видубез фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсним. Закон такі правочини не визнає нікчемними. Докази того, що договір поставки, укладений між УГХ ВАТ “Рівнеазот” та ПП “Лайкост”, та/або первинні документи (видаткові, податкові накладні, платіжні документи) по даній господарській операції визнані судом недійсними або нечинними - відсутні.

Судом також не беруться до уваги доводи відповідача про те, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 (т.2 а.с.67-101) встановлено факт фіктивної господарської діяльності ПП “Лайкост”. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України було порушено стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а саме за створення та придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон”, ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПОГ “Інвабуд”, ПП “Паритет”, ПП “Західлісбуд”, ПП “Форестер Груп” з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Як вбачається зі змісту вироку, судом встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у таких платників податків, як ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон”, ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПОГ “Інвабуд”, ПП “Паритет”, ПП “Західлісбуд”, ПП “Форестер Груп” та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності і відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. Даний перелік юридичних осіб є вичерпним і ПП “Лайкост” в ньому відсутній. Крім того, зі змісту вироку не вбачається, що ПП “Лайкост” було створено з метою прикриття незаконної діяльності, або для здійснення господарської діяльності забороненої законом, а також не встановлено, що господарська діяльність даного підприємства заподіяла шкоду державі. Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вироком Рівненського міського суду по кримінальній справі №1-386/10 встановлено факт фіктивної діяльності ПП “Лайкост”.

Твердження представника відповідача про те, що діяльність ПП “Лайкост” є фіктивною, так як вироком засуджено директора ПП “Лайкост” ОСОБА_4, також не беруться судом до уваги, оскільки даним вироком встановлено, що ОСОБА_4 діяв в складі організованої злочинної групи, як фізична особа, а не посадова особа (директор) ПП “Лайкост”. Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що висновки податкового органу про нікчемність правочину між ВАТ “Рівнеазот” та ПП “Лайкост” є необґрунтованим, а посилання на вирок Рівненського міського суду по кримінальній справі №1-386/10 в обґрунтування висновків викладених в акті перевірки - безпідставним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд вважає, що відповідач при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення - рішення діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому податкове повідомлення - рішення №0000562342 від 21.02.2011 року, яким ВАТ “Рівнеазот” визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 50468,75 грн., в тому числі за основним платежем - 40375 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10093,75 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якими у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржується правовий акт індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000562342 від 21.02.2011 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0000562342 від 21.02.2011 року, яким Відкритому акціонерному товариству "Рівнеазот" збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 50468,75 грн., в тому числі за основним платежем на суму 40375 грн. та штрафними санкціями на суму 10093,75 грн.

Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.