Постанова № 16084904, 05.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/284/2011

05 травня 2011 року 17год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Ткачук Н.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кузяк Р.Б.,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ЛТД"

доСарненської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго ЛТД" звернулося до суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000002340/3 від 30.06.2010 р. та №0018081740/3 від 17.12.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав повністю. Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000702340/0 від 30.06.2010 р., №0000702340/1 від 26.07.2010 р., № 0000702340/2 від 06.10.2010 р., № 0000702340/3 від 04.01.2011 р., №0000002340/3 від 30.06.2010 р., якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Арго ЛТД" визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 135960 грн., з яких 90640 грн. основного платежу та 45320 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0018081740/3 від 17.12.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 810 грн., з яких 270 грн. основного платежу та 540 грн. штрафних санкцій. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго ЛТД" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., якою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 1.22.1. п. 1.22. ст.1, пп.4.1.6, п.4.1 ст.4, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 6.3.3 п. 6.3. ст. 6, п. 7.1. ст. 7; пп. 8.1.1., пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8; пп. «а»п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Однак, на думку позивача, зазначений висновок податкового органу є безпідставними з огляду на таке. 02.10.2006 року загальними зборами учасників позивача було вирішено прийняти ТОВ «Сарго», з внеском в статутний фонд у розмірі 480000 грн. в члени ТОВ "Арго ЛТД". Цього ж дня ТОВ «Сарго»сплатило ТОВ «Арго ЛТД»внесок в статутний фонд товариства в сумі 141000 грн. 17 жовтня 2007 року ТОВ «Сарго»сплатило ТОВ «Арго ЛТД»решту внеску в статутний фонд товариства в сумі 339000 грн. З призначення платежу платіжних доручень від 02.10.2006 р. та від 17.10 2007 року вбачається, що кошти сплачені ТОВ «Сарго»для ТОВ «Арго ЛТД»є внеском в статутний фонд останнього. Оскільки, чинне законодавство не обмежує товариство з обмеженою відповідальністю будь-яким строком для внесення змін до статуту на підставі протоколу про прийняття нового учасника та збільшення розміру статутного капіталу, то 11 червня 2010 року Державним реєстратором Сарненської райдержадміністрації проведено державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ «Арго ЛТД», пунктом 5.2.1. якого встановлено, що розмір статутного фонду ТОВ «Арго ЛТД»становить 554900, 45 грн. При цьому внесок ТОВ «Сарго»складає 480000 грн. У звязку з чим, представник позивача вважає, що сплачені ТОВ «Сарго»кошти в сумі 480000 грн. є внеском в статутний фонд ТОВ «Арго ЛТД», і не є безповоротною фінансовою допомогою та не підпадають під її визначення, як вважає податковий орган. Крім того, вважає неправомірними висновки відповідача про завищення валових витрат в ІІ кв. 2007 року на суму 17050 грн. та в ІV кв. 2007 року на суму 6509 грн., всього на загальну суму 23559 грн., як таких, що не підтверджені документально. Також, стверджує, що висновки акта перевірки щодо не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 270 грн. за 2007 рік є необгрутованими, оскільки під час перевірки податковим органом не було враховано те, що в 2007 році ОСОБА_4 не отримувала доходів від підприємницької діяльності чи будь-яких інших доходів. Даний факт підтверджується деклараціями про доходи ОСОБА_4 У звязку з чим представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення ТОВ «Арго ЛТД»положень пп. 1.22.1. п. 1.22. ст.1, пп.4.1.6, п.4.1 ст.4, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 6.3.3 п. 6.3. ст. 6, п. 7.1. ст. 7; пп. 8.1.1., пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8; пп. «а»п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, а податкові повідомлення - рішення №0000702340/0 від 30.06.2010 р., №0000702340/1 від 26.07.2010 р., № 0000702340/2 від 06.10.2010 р., № 0000702340/3 від 04.01.2011 р., №0000002340/3 від 30.06.2010 р., №0018081740/3 від 17.12.2010 р. - неправомірним і таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що згідно даних головної книги позивача станом 01.04.2007 року (початок проведення перевірки) статутний фонд становив 215900,45 грн. В жовтні 2007 року ТОВ «Сарго»вносить решту коштів, як внесок до статутного фонду ТОВ «Арго ЛТД»в сумі 339000 грн. Так, станом на 31.03.2010 року (дата завершення періоду, за який здійснювалась перевірка) статутний капітал на підприємстві складав 554900,45 грн. Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач лише 11.06.2010 року зареєстрував зміни до Статуту ТОВ «Арго ЛТД»на суму 554900 грн. Оскільки реєстрація збільшення статутного фонду ТОВ «Арго ЛТД»в тому періоді, в якому було визначено внесок в статутний фонд (з 17.10.2007 року по 10.06.2010 р.) не відбулася, то отримана сума внеску в статутний фонд від ТОВ «Сарго»в розмірі 339000 грн. не передбачає відповідної її компенсації, а отже повинна визначатися як безповоротна фінансова допомога відповідно до пп.1.22.1, п.1.22, ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та мала бути включена до складу валового доходу за відповідний період на підставі пп.4.1.6, п.4.1 ст. 4 цього ж Закону. Крім того, вказує, що позивачем в порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безпідставно віднесено до валових витрат витрати попередніх податкових періодів. Дані витрати не підтверджені документально, а саме: в ІІ кв. 2007 року на суму 17050 грн. (в рядку 04.13 «Інші витрати»декларації з податку на прибуток за II кв. 2007 року відображено сума 66880 грн., фактично при перевірці встановлено витрат на суму 49830 грн., різниця становить 17050 грн.) та в ІV кв.2007 року на суму 6509 грн. (в рядку 04.13 «Інші витрати»декларації з податку на прибуток за ІV кв. відображено сума 40866 грн., фактично встановлено витрат на суму 34357 грн., різниця 6509 грн.). Перевірити достовірність не включення даних сум в попередніх періодах було неможливо, так як згідно затвердженого плану-графіку, фактично перевіряємий період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р. Уточнюючих розрахунків з коригування будь-яких сум з податку на прибуток на протязі перевіряємого періоду, та після вручення повідомлення про перевірку підприємством не подавались. Тому витрати, а саме: 17050 грн. в II кв.2007 року, та 6509 грн. в ІV кв. 2007р. не можуть бути враховані, так як вони документально не підтверджені. Також зазначає, що Сарненська МДПІ листом від 30.07.2009р. повідомила ТОВ «Арго ЛТД»про те, що ОСОБА_4 є підприємцем і не має права на застосування податкової соціальної пільги. Даний лист 06.08.2009р. було отримано головним бухгалтером товариства. На виконання вимог даного листа податковим агентом (ТОВ «Арго ЛТД») було позбавлено платника податків (ОСОБА_4.) права на отримання податкової соціальної пільги при отримуванні доходів у вигляді заробітної плати та утримано і перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб (ОСОБА_4.) за 2008р. та І-ІІІ кв. та І-ІІІ кв. 2009 р. В ІV кв. 2009р. та І кв.2010р. до доходів даного платника податків не застосовувалась податкова соціальна пільга. Однак, за ІІ-ІV кв.2007 р. підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податку в розмірі 270 грн. з отриманих доходів у вигляді заробітної плати фізичної особи ОСОБА_4 Таким чином, в результаті допущених порушень ТОВ «Арго ЛТД»не утримало та не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 270 грн. (II квартали 2007р). У звязку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго ЛТД»зареєстроване юридичною особою та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.8).

З 31.05.2010 р. по 11.06.2010 р. Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Арго ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р. та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено Акт №278/23/22567718 від 16.06.2010 р. (а.с.52-75).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000702340/0 від 30 червня 2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Арго ЛТД” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 135960 грн., з яких 90640 грн. - основний платіж і 45320 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0018081740/0 від 30 червня 2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Арго ЛТД” визначено податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 810 грн., з яких 270 грн. - основний платіж і 540 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 12.07.2010 року звернувся до Сарненської МДПІ із скаргою №29, якою просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2010 р. За результатами розгляду даної скарги Сарненська МДПІ рішенням №9840 від 26.07.2010 року (а.с.24-26) податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ТОВ “Арго ЛТД” - без задоволення, внаслідок чого 26.07.2010 р. відповідачем прийняті рішення з дробом “1”на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження. 09 серпня 2010 року позивач звернувся з повторною скаргою №39 до ДПА в Рівненській області про скасування податкових повідомлень - рішень №0000702340/0 та №0018081740/0 від 30 червня 2010 року. За результатами розгляду повторної скарги ДПА в Рівненській області рішенням №19447/25-16/276 від 06.10.2010 року дані податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ТОВ “Арго ЛТД”- без задоволення (а.с.28-30), внаслідок чого 06.10.2010 р. відповідачем прийняті рішення з дробом “2” на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження. 18 жовтня 2010 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України про скасування податкових повідомлень-рішень №0000702340/0 та №0018081740/0 від 30 червня 2010 року. За результатами розгляду повторної скарги ДПА України рішенням №13827/6/25-0515 від 17.12.2010 року дані податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ТОВ “Арго ЛТД”- без задоволення (а.с.17-20), внаслідок чого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000002340/3 від 30.06.2010 року та №0018081740/3 від 17.12.2010 року на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження (а.с.9,10). Дані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 11 січня 2011 року.

Щодо помилки в зазначенні номера та дати податкового повідомлення - рішення №0000002340/3 від 30.06.2010 року (правильним було б №0000702340/3 від 17.12.2010 року) представник відповідача в судовому засіданні пояснила суду наступне. 24.12.2010р. до відділу податкового контролю юридичних осіб Сарненської МДПІ надійшло Рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги №13827/6/25-0515 від 17.12.2010 року, яке в день надходження до податкового органу вноситься до АРМ "Аудит", в результаті чого автоматично формується податкове повідомлення - рішення з дробом "3". Так як, 24.12.2010 року АРМ "Аудит" працювало з перебоями, то податкове повідомлення-рішення №0000002340/3 від 30.06.2010 року на суму 135960 грн. по ТОВ "Арго ЛТД" було сформовано в ручному режимі, у зв'язку з чим помилково не було виправлено дату та помилково зазначено номер рішення, де замість цифри "7" вписано цифру "0". 04.01.2011 року податковим органом було внесено до АРМ "Аудит" рішення ДПА України від 17.12.2010 року та в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення - рішення по податку на прибуток приватних підприємств за №0000702340/3 на суму податкового зобов'язання 135960 грн. (а.с.63). Виправлене рішення було надіслано на адресу товариства звичайним листом, так як кошти на пересилку в МДПІ не виділяються. Даний факт підтверджується письмовими поясненнями ГДПРІ відділу податкового контролю юридичних осіб Білоус А.Д., що містяться в матеріалах справи (а.с.155).

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням №0000702340/0 від 30.06.2010 р., №0000702340/1 від 26.07.2010 р., № 0000702340/2 від 06.10.2010 р., № 0000702340/3 від 04.01.2011 р., №0000002340/3 від 30.06.2010 р., якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Арго ЛТД" визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 135960 грн., з яких 90640 грн. основного платежу та 45320 грн. штрафних (фінансових) санкцій суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями №0000702340/0 від 30.06.2010 р., №0000702340/1 від 26.07.2010 р., № 0000702340/2 від 06.10.2010 р., № 0000702340/3 від 04.01.2011 р., №0000002340/3 від 30.06.2010 р., року, де 90640 грн. - основний платіж та 45320 грн. - штрафна санкція, покладені наступні нарахування:

1) 84750 грн. - основного платежу та 42375 грн. - штрафних санкцій, разом 127125 грн., на основі висновків податкового органу про не включення до складу валового доходу в ІІІ кварталі 2007 року безповоротної фінансової допомоги від ТОВ «Сарго»в розмірі 339000 грн., ;

2) 5890 грн. - основного платежу та 2945 грн. - штрафної санкції, разом - 8835 грн., на основі висновків про встановлення перевіркою завищення валових витрат через безпідставне віднесення до їх складу витрат попередніх податкових періодів на загальну суму 23559 грн.

Разом: основний платіж 84750 грн. + 5890 грн. = 90640 грн., штрафна санкція 42375 грн. + 2945 грн. = 45320 грн.

Що стосується даних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в частині нарахування 127125 грн., в тому числі 84750 грн. - основного платежу та 42375 грн. - штрафних санкцій, то такі базуються на висновках податкового органу щодо заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»за ІV квартал 2008 року в сумі 339000 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу головних книг, касових книг, банківських виписок, податкових та господарських накладних, оборотних відомостей по рахунках 301, 311, 702, 703, 713, 281, 284, 949 та інших регістрів бухгалтерського обліку.

Із змісту акта перевірки слідує, що загальними зборами учасників Товариства з обмеженою «Арго ЛТД», що відбулися 02.10.2006 року та оформленими протоколом №5, було прийнято рішення про прийняття в члени товариства ТОВ «Сарго»з внеском в статутний фонд 480000 грн. Частина внеску, а саме: 141000 грн. було внесено в попередньому перевіряємому періоді, зміни до статутного фонду не реєструвались. Станом на початок перевірки 01.04.2007 року згідно даних головної книги підприємства по рах.40 «Статутний фонд»рахувався в сумі 215900,45 грн. В жовтні 2007 року ТОВ «Сарго»вносить решту коштів, як внесок до статутного фонду ТОВ «Арго ЛТД»в сумі 339000 грн. (внесок через розрахунковий рахунок 17.10.2007 р. Д-т 311 К-т 671 «Розрахунки з учасниками»). Так, станом на дату завершення перевірки 31.03.2010 року статутний капітал на товаристві становив - 554900,45 грн. Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру товариство зареєструвало зміни 11.06.2010 року, номер облікової справи 17422 (під час перевірки) на суму 554900 грн. З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок, що так як реєстрація збільшення статутного фонду ТОВ «Арго ЛТД»в періоді, у якому було визначено внесок в статутний фонд (17.10.2007 року) не відбулася, то отримана сума внеску в статутний фонд від ТОВ «Сарго»в розмірі 339000 грн. не передбачає відповідної її компенсації, а отже повинна визначатися як безповоротна фінансова допомога.

Суд вважає такий висновок податкового органу правомірним і таким, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Частинами 2, 4 статті 82 Господарського кодексу України встановлено, що установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

У відповідності до ч.1 ст. 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 87 Господарського кодексу України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього. Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991 року №1576-XII (в редакції чинній на 2007 рік) зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755 від 15.05.2003 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №755) встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №755 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Частиною 2 цієї статті встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №755 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2004 року державним реєстратором Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області було зареєстровано Статут ТОВ «Арго ЛТД»(а.с.98-104). Зі змісту п.5.2.1 Статуту вбачається, що статутний фонд ТзОВ створено шляхом внесків від кожного з Учасників ТзОВ. Розмір Статутного фонду становить 74900,45 грн. (сімдесят чотири тисячі девятсот грн.45коп.), який розподіляється засновниками так: ОСОБА_4-72900, 45 грн., ОСОБА_5 1000 грн. та ОСОБА_6 1000 грн. 02.10.2006 року відбулися загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Арго ЛТД», які оформлені протоколом №5 від 02.10.2011 року (а.с.105). Під час даних зборів було постановлено: надати згоду на прийняття в члени товариства ТОВ «Сарго»з внеском в статутний фонд 480000,00 грн. (Чотириста вісімдесят тисяч грн.); ТОВ «Сарго»сплатити внесок на протязі двох років та внести відповідні зміни до установчих документів. 02.10.2006 року ТОВ «Сарго»сплатило частину вкладу в статутний капітал ТОВ «Арго ЛТД»в розмірі 141000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №430 від 02.10.2006 року та випискою з банку (а.с.106-107). 17 жовтня 2007 року ТОВ «Сарго»сплатило решту вкладу в статутний капітал ТОВ «Арго ЛТД»в розмірі 339000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №202 від 17.10.2006 року та випискою з банку (а.с.108-109). Судом встановлено, що зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Арго ЛТД»зареєстровано державним реєстратором Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області 11.06.2010 року (а.с.96). Зі змісту даних змін вбачається, що статутний фонд ТзОВ створено шляхом внесків від кожного з Учасників ТзОВ. Розмір Статутного фонду становить 554900,45 грн. (пятсот пятдесят чотири тисячі девятсот грн. 45 коп.), який розподіляється засновниками так: ОСОБА_4-72900,45 грн., ОСОБА_5 1000 грн., ОСОБА_6 1000 грн. та ТОВ «Сарго» - 480000 грн. Таким чином, суд вважає, що ТОВ «Арго ЛТД»всупереч вимогам чинного законодавства не здійснило реєстрацію збільшення статутного фонду в періоді, коли було здійснено внесок в статутний фонд.

Згідно з п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №334/94-ВР) валовий дохід загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

У відповідності до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що так як реєстрація збільшення статутного фонду позивача в тому періоді, коли було здійснено внесок в статутний фонд (жовтні 2007 року) не відбулася, то отримана позивачем сума внеску в статутний фонд в розмірі 339000 грн. правомірно розцінена контролюючим органом як безповоротна фінансова допомога, відповідно до визначення даного терміну, наведеного у пункті 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а позивачем в порушення вимог пп.4.1.6, п.4.1 ст. 4 цього ж Закону її не включено до складу валового доходу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №0000702340/0 від 30.06.2010 р., №0000702340/1 від 26.07.2010 р., № 0000702340/2 від 06.10.2010 р., № 0000702340/3 від 04.01.2011 р., №0000002340/3 від 30.06.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток, в частині нарахування 127125 грн., в тому числі 84750 грн. - основного платежу та 42375 грн. - штрафних санкцій, у звязку з чим правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Що стосується податкових повідомлень-рішень №0000702340/0 від 30.06.2010 р., №0000702340/1 від 26.07.2010 р., № 0000702340/2 від 06.10.2010 р., № 0000702340/3 від 04.01.2011 р., №0000002340/3 від 30.06.2010 р., якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в частині нарахування 8835 грн., яких 5890 грн. - основного платежу та 2945 грн. - штрафної санкції, то такі базуються на висновках податкового органу про безпідставне віднесення позивачем витрат попередніх податкових періодів, які належним чином не підтверджені документально, до складу валових витрат, а саме: за ІІ кв. 2007 року в сумі 17050 грн. за ІV кв.2007 року в сумі 6509 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом у звязку з тим, що в рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2007 року відображена сума 66880 грн., фактично при перевірці встановлено витрати на суму 49830 грн., в рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»декларації з податку на прибуток за ІV кв. 2007 року відображена сума 40866 грн., фактично при перевірці встановлено витрати на суму 34357 грн. Також зазначено, що дані витрати не підтверджені документально та перевірити достовірність не включення даних сум в попередніх періодах неможливо, так як згідно затвердженого плану-графіку, фактично перевіряємий період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р. Уточнюючих розрахунків з коригування будь-яких сум з податку на прибуток на протязі перевіряємого періоду, та після вручення повідомлення про перевірку підприємством не подавались. Тому витрати, а саме: 17050 грн. в ІІ кв.2007 року та 6509 грн. в ІV кв.2007р. не можуть бути враховані, так як вони документально не підтверджені.

З такими висновками суд не погоджується, вважає їх безпідставними і такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати на сплату відсотків за кредит та витрати на оплату ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, понесені позивачем в попередньому податковому періоді, які були виключенні відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.п.5.11 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 року, встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за змістом цієї норми, підставою для невключення понесених витрат до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Доводи представника відповідача про те, що витрати позивача за попередні податкові періоди, а саме: за в ІІ кв.2007 року в сумі 17050 грн. та за в ІV кв.2007р. в сумі 6509 грн. не можуть бути включені до складу валових витрат, так як вони документально не підтверджені, суд оцінює критично так як, вони спростовуються матеріалами справи і не підтверджуються належними доказами. Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 30 березня 2007 року, на виконання умов кредитного договору від 19.10.2005 року за №010/2-77/545 (а.с.164-165) укладеного між ТОВ «Арго-ЛТД»та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», позивачем було сплачено відсотки за кредит в сумі 6509,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням №237 від 30.03.2007 року (а.с.163). 05.03.2007 р. та 18.03.2007 року позивачем було здійснено плату за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за ІІ квартал 2007 року (а.с.167-178), що підтверджується платіжними дорученнями №163 від 05.03.2007 року та №229 від 28.03.2007 року (а.с.166). Вказаний договір та розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані розрахункові (платіжні) документи та/або кредитний договір не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, витрати на сплату відсотків за кредит та витрати на оплату ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, які віднесені позивачем до складу валових витрат відповідають вимогам п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а неможливість перевірити не включення позивачем 23550 грн. до валових витрат попередніх звітних податкових періодів не є підставою для висновків податкового органу про не підтвердження таких витрат документально.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача про те, що витрати в сумі 23559 грн., понесені ТОВ «Арго ЛТД»в попередніх звітних податкових періодах (І квартал 2007 року), позивач не мав права відображати в наступних звітних податкових періодах (ІІ кв. та в ІV кв. 2007р.), оскільки дані доводи не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податків має право самостійно виправити помилки попередніх періодів або шляхом подання уточнюючого розрахунку, або відобразити у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період. Обмеження встановлені лише відносно строків такого виправлення, і становлять 1095 день, з дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Судом встановлено, що витрати в сумі 17050 грн. та в сумі 6509 грн. понесені позивачем у І кварталі 2007 року, були включені ним до складу валових витрат у ІІ кварталі 2007 року в сумі 17050 грн. та в ІV кварталі 2007р. в сумі 6509 грн. Як вбачається з матеріалів справи, дані витрати у І кварталі 2007 року не включалися позивачем до складу валових витрат, що підтверджується копіями податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2007 року, за 3 квартали 2007 року, за півріччя 2007 року та за 2007 рік (а.с.76-84) і довідками по розшифровці рядків 04,1 та 04,13 декларацій з податку на прибуток підприємства за 1-2 квартали 2007 року та 3-4 квартали 2007 року (а.с.145-148).

Відтак, враховуючи те, що витрати підтверджені документально і не включалися позивачем до складу валових витрат в попередніх звітних податкових періодах, суд прийшов до висновку, що позивач мав право, витрати понесені в І кварталі 2007 року в розмірі 17050 грн. та в розмірі 6509 грн. включити до складу валових витрат наступних звітних податкових періодів (17050 грн. в ІІ кварталі 2007 року, 6509 грн. в ІV кварталі 2007р). Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) є неправомірними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в частині нарахування 8835 грн., не містить доказів на підтвердження факту порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000702340/0 від 30.06.2010 р., №0000702340/1 від 26.07.2010 р., № 0000702340/2 від 06.10.2010 р., № 0000702340/3 від 04.01.2011 р., №0000002340/3 від 30.06.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток, в частині нарахування 8835 грн., яких 5890 грн. - основного платежу та 2945 грн. - штрафної санкції, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню в зазначеній частині.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0018081740/3 від 17.12.2010 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Арго ЛТД" визначено податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 810 грн., з яких 270 грн. основного платежу та 540 грн. штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

В основу даного податкового повідомлення-рішення покладено висновки про встановлення перевіркою порушень ТОВ «Арго ЛТД»вимог частини «е»пп.6.3.3 п.6.3 ст.6; п.7.1 ст.7; пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8; пп. «а»п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого, позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок в сумі 270 грн.

Із змісту акту перевірки слідує, що позивачем до працівника підприємства (ОСОБА_4.), який зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, застосовувалася податкова соціальна пільга. Крім того, даний працівник є дружиною директора ТзОВ «Арго ЛТД»(працедавця) та відповідно до вимог пл.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є повязаною особою. Сарненською МДПІ листом від 30.07.2009р. №10778/17-124 повідомлено підприємство про те, що ОСОБА_4 є підприємцем і не має права на застосування податкової соціальної пільги. Даний лист 06.08.2009р. було отримано головним бухгалтером підприємства. На виконання вимог даного листа податковим агентом (ТзОВ «Арго ЛТД») було позбавлено платника податків (ОСОБА_4.) права на отримання податкової соціальної пільги при отримуванні доходів у вигляді заробітної плати та утримано і перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб (ОСОБА_4.) за 2008 р. та І-ІІІ кв. 2009 р. В IV кв.2009р. та І кв.2010р. до доходів даного платника податків податкова соціальна пільга не застосовувалась. Однак, за ІІ- IV кв.2007р. підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податку в розмірі 270 грн. з отриманих доходів у вигляді заробітної плати фізичної особи ОСОБА_4

Суд вважає такий висновок податкового органу правомірним і таким, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства з наступних підстав.

Згідно з пп. 6.3.1. п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №889-IV) податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Відповідно до ч. «е»пп. 6.3.3. п. 6.3 ст. 6 Закону №889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як: доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку, що підтверджується копією заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (а.с.158).

Згідно з пп. 6.3.5. п. 6.3 ст. 6 Закону №889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

У відповідності п. 1.26. ст. 1 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пов'язана особа - фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини). Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

З матеріалів справи вбачається, представником позивача підтверджено, той факт, що ОСОБА_4 є дружиною директора ТОВ «Арго ЛТД»ОСОБА_5, а отже є повязаними особами, в розумінні п. 1.26. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, то позивач не мав правових підстав застосовувати податкову соціальну пільгу до заробітної плати ОСОБА_4

Суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що позивач правомірно застосовував у 2007 році соціальну податкову пільгу, оскільки з декларації про доходи ОСОБА_4 вбачається, що вона не отримувала доходів від підприємницької чи будь-якої іншої діяльності, оскільки чинним законодавством заборонено застосування соціальної податкової пільги до підприємців, не залежно від того чи отримують вони дохід від підприємницької діяльності чи ні.

Згідно з п.1.15. ст. 1 Закону №889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону №889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до п. 17.2. ст. 17 Закону №889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

У відповідності до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Підпунктом 8.1.2. цієї ж статті встановлено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з пп. «а»п. 19.2. ст. 19 Закону №889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктами 20.3.1 та 20.3.2 п. 2.3 ст. 20 Закону №889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, є податковий агент. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача не заперечується, що Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція на адресу ТОВ «Арго ЛТД»надіслала лист за №10778/17-24 від 30.07.2009 року, в якому зазначила, що ОСОБА_4 є підприємцем і не має права на застосування податкової соціальної пільги. На виконання вимог даного листа ТзОВ «Арго ЛТД»позбавило платника податків (ОСОБА_4.) права на податкову соціальну пільгу та утримано і перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2008 р. та І-ІІІ кв. 2009 р. У звязку з наведеним, суд вважає, що позивач протиправно не утримав та не перерахував до бюджету податок з отриманих доходів у вигляді заробітної плати фізичної особи ОСОБА_4 за ІІ- IV кв. 2007 р. в розмірі 270 грн.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №0018081740/3 від 17.12.2010 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Арго ЛТД»визначено податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 810 грн., з яких 270 грн. основного платежу та 540 грн. штрафних санкцій та відсутність підстав для його скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні і беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000702340/0 від 30.06.2010 р., №0000702340/1 від 26.07.2010 р., № 0000702340/2 від 06.10.2010 р., № 0000702340/3 від 04.01.2011 р., №0000002340/3 від 30.06.2010 р. - в частині визначення ТОВ «Арго ЛТД»податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 127125 грн. та №0018081740/3 від 17.12.2010 р., яким ТОВ «Арго ЛТД»визначено податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників на загальну суму 810 грн. Однак, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000702340/0 від 30.06.2010 р., №0000702340/1 від 26.07.2010 р., № 0000702340/2 від 06.10.2010 р., № 0000702340/3 від 04.01.2011 р., №0000002340/3 від 30.06.2010 р. - в частині визначення ТОВ «Арго ЛТД»податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 8835 грн.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Арго ЛТД»підлягають до задоволення частково.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України судові витрати по справі стягуються на користь позивача з Державного бюджету України в пропорційній задоволеним позовним вимогам частині.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції №0000702340/0 від 30.06.2010 року, №0000702340/1 від 26.07.2010 року, №0000702340/2 від 06.10.2010 року, №0000702340/3 від 17.12.2010 року та №0000002340/3 від 30.06.2010 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Арго ЛТД" податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 8835 грн., з яких 5890 грн. - основного платежу та 2945 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Взадоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Арго ЛТД" відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Агро ЛТД" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.