Постанова № 16084893, 05.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/329/2011

05 травня 2011 року 09год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Омельченко А.В.,

відповідача: представник Бухта Н.А., Оберемчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Тренд"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл-Тренд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0002582342/0 від 10.08.2010 р., №0002582342/1 від 08.09.2010 р. та № 0002582342/2 від 18.11.2010 р., якими ТОВ «Ойл-Тренд» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2797343,90 грн., в тому числі за основним платежем 2151803 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 645540,90 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що товариством правомірно сформовано податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року. Доводить, що податковим органом під час перевірки, результати якої оспорюються, не було встановлено жодних порушень вимог норм чинного законодавства, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Зазначає, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником товару не може впливати на право ТОВ «Ойл-Тренд» на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товарів, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету. На підтвердження своїх доводів посилається на норми пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Вважає посилання податкового органу, як на підставу зменшення податкового кредиту, на відсутність доказів щодо підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальником ТОВ «Ойл-Тренд» по ланцюгу постачання безпідставним, а податкові повідомлення - рішення №0002582342/0 від 10.08.2010 р., №0002582342/1 від 08.09.2010 р. та №0002582342/3 від 18.11.2010 р. - неправомірним і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що під час невиїзної документальної перевірки податкової декларації ТОВ «Ойл-Тренд» з податку на додану вартість за травень 2010 року, податковим органом встановлено, що рядку 10.1 в колонці «А» позивачем зазначена сума в розмірі 10285755 грн., однак при аналізі Додатку 5 встановлено розбіжність між ТОВ «Ойл-Тренд» та ТОВ «Славія» на суму 1984729,33 грн. Даний висновок податкового органу було зроблено на підставі листа ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ, в якому зазначено, що декларація ТОВ «Славія» з податку на додану вартість за травень 2010 року не визнана як податкова. Представник відповідача зазначив, що пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», крім інших обовязкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, встановлено обовязкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум. Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» чітко передбачає, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, так як податок на додану вартість є непрямим податком. Як наслідок, право платника податків на віднесення сум ПДВ сплаченого в ціні товару до податкового кредиту залежить від надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Так як, на думку представника відповідача, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Славія» в розмірі 1984729,33 грн. то оспорювані рішення є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.02.2009 року ТОВ «Ойл-Тренд» зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим виконавчим комітетом Рівненської міської ради (а.с.6). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №100275422 від 28.03.2010 р. (а.с.56).

Як вбачається з декларації по податку на додану вартість за травень 2010 року ТОВ «Ойл-Тренд» було задекларовано податковий кредит в розмірі 2057041 грн. (а.с.64-65).

29 липня 2010 року ДПІ у м. Рівне було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ойл-Тренд» за травень 2010 року, за результатами якої складено Акт №1110/23-123/36416379 (а.с.8-10).

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Ойл-Тренд» 02.08.2010 року звернулося до Державної податкової інспекції в м. Рівне із запереченнями до акту перевірки №1110/23-123/36416379 від 29 липня 2010 року (а.с.12-13). За результатами розгляду даних заперечень, ДПІ в м. Рівне відповіддю на заперечення до акта невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ойл-Тренд» від 05.08.2010 р. за №35134 залишила без змін висновки акта перевірки щодо встановлених порушень ТОВ «Ойл-Тренд» (а.с.57-58).

На підставі акта перевірки 29.07.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002582342/0 від 10.08.2010 р., яким ТОВ «Ойл-Тренд» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2797343,90 грн., в тому числі за основним платежем 2151803 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 645540,90 грн. (а.с.11). Податковий кредит, зазначений ТОВ «Ойл-Тренд» в декларації за травень 2010 року, становив 2057041 грн., сума безпідставно включена до податкового кредиту, згідно даних перевірки становить 1984729,33 грн., отже: 2057041грн. - 1984729,33 грн. = 72311,67 грн. (сума податкового кредиту, на яку має право ТОВ «Ойл-Тренд» за результатами перевірки). Оскільки, згідно даних перевірки, позитивне значення (р.18.1) становить 2151803,33 грн. (2224115 грн. (р.9.кол.Б) 72311,67 грн. (р.17.кол.Б) =2151803,33 грн.), а залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду становить 0 грн., то сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті становить 2151803,33 грн.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач 18.02.2010 року звернувся до ДПІ в м. Рівне із скаргою №222 (а.с.14-16), якою просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2010 р. За результатами розгляду даної скарги ДПІ в м. Рівне рішенням №38644/25-09 від 03.09.2010 року (а.с.17-19) податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ТОВ «Ойл-Тренд» - без задоволення, внаслідок чого 08.09.2010 р. відповідачем прийнято рішення з дробом “1” на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження. 13 вересня 2010 року позивач звернувся з повторною скаргою №239 (а.с.21-23) до ДПА в Рівненській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0002582342/0 від 10.08.2010 р. За результатами розгляду повторної скарги ДПА в Рівненській області рішенням №21757/25-16/319 від 08.11.2010 року дане податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ТОВ «Ойл-Тренд» - без задоволення (а.с.24-26), внаслідок чого 18.11.2010 р. відповідачем прийнято рішення з дробом “2” на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження. 18 листопада 2010 року позивач звернувся з повторною скаргою №275 до ДПА України про скасування податкового повідомлення - рішення №0002582342/0 від 10.08.2010 р. (а.с.28-30). За результатами розгляду повторної скарги ДПА України рішенням №656/6/25-0115 від 19.01.2011 року дане податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ТОВ «Ойл-Тренд» - без задоволення (а.с.31-33). На день подання адміністративного позову до суду позивачем податкове повідомлення - рішення з дробом “3” отримано не було.

Податкові повідомлення-рішення №0002582342/0 від 10.08.2010 р., №0002582342/1 від 08.09.2010 р. та № 0002582342/2 від 18.11.2010 р. мотивовані порушенням позивачем вимог пп.7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що полягає в завищенні суми податкового кредиту за травень 2010 року на суму 1984729,33 грн. та заниженні податку на додану вартість в сумі 2151803,33 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу податкової декларації ТОВ «Ойл-Тренд» з податку на додану вартість за травень 2010 року. Із змісту акту перевірки слідує, що в податковій декларації ТОВ «Ойл-Тренд» з податку на додану вартість за травень 2010 року в рядку 10.1 в колонці «А» зазначена сума в розмірі 10285755 грн. Однак при аналізі Додатку 5 була встановлена розбіжність між ТОВ «Ойл-Тренд» та ТОВ «Славія» на суму 1984729,33 грн. На направлені запити №32380/7/23-121 від 22.07.2010 р. (а.с.84-85) та №33182/7/23-121 від 27.07.2010 р. (а.с.82-83) до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ отримано відповідь №31145/7/23-38 від 27.07.2010 року (а.с.87-88), в якій зазначено, що декларація ТОВ «Славія» з податку на додану вартість за травень 2010 року не визнана як податкова. У звязку з чим, на думку податкового органу, ТОВ «Ойл-Тренд» безпідставно віднесло до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Славія» на загальну суму 1984729,33 грн. Крім того, підприємством при поданні податкової декларації за травень 2010 року не враховані результати акта документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ойл-Тренд» за лютий, березень 2010 року №730/23-100/36416379 від 31.05.2010 року (а.с.91-93), яким зменшено залишок відємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за лютий на суму 220946 грн. Актом про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ойл-Тренд» за квітень 2010 року №512 від 11.06.2010 року (а.с.94), зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 866573 грн. і збільшено суму, що підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 1314015 грн.

З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок, який покладений в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, про те, що ТОВ «Ойл-Тренд» безпідставно віднесло до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Славія» на загальну суму ПДВ 1984729,33 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2151803,33 грн.

Однак з вказаними висновками погодитись не можна з огляду на таке.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням №0002582342/0 від 10.08.2010 р., №0002582342/1 від 08.09.2010 р. та № 0002582342/2 від 18.11.2010 р., якими ТОВ «Ойл-Тренд» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2797343,90 грн., в тому числі за основним платежем 2151803 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 645540,90 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представником відповідача, позивачем в ході проведення перевірки було надано:

-договір купівлі-продажу від 10.03.2009 року, укладений між ТОВ «Ойл-Тренд» та ТОВ «Славія», видаткові і податкові накладні на поставлені ТОВ «Ойл-Тренд» від ТОВ «Славія» нафтопродукти (а.с.37-42).

З матеріалів справи вбачається, що 10 березня 2009 року між ТОВ «Ойл-Тренд» (Покупець) та ТОВ «Славія» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу (а.с.35-36). Відповідно до п.п 1.1 даного договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти, бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне пальне, газ (далі-Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та оплатити за нього певну грошову суму в терміни, обумовлені даним Договором.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний договір, видаткові й податкові накладні, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані видаткові накладні, податкові накладні та/або договір купівлі-продажу не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Зауважень до форми та змісту даних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і ТОВ «Славія», останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Враховуючи викладене, суд вважає, висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року безпідставними.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що ТОВ «Ойл-Тренд» безпідставно віднесло до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Славія» на загальну суму 1984729,33 грн., оскільки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ не визнано декларацію ТОВ «Славія» з податку на додану вартість за травень 2010 року як податкову, з огляду на наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не ставить право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до Державного бюджету України. Таким чином, та обставина, що звітність постачальника товару з якихось обставин не подана, подана з помилковими показниками, прийнята податковим органом за місцем його реєстрації лише “до відома” чи не визнана як податкова, і відповідно не внесена в базу даних, по якій проводиться автоматичне співставлення податкового кредиту і податкових зобовязань на рівні ДПА України, не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість. Тим більше, що податковим органом робиться співставлення лише в рамках відповідного календарного місяця, тобто того місяця, коли платник податку сформував податковий кредит, а платник податків контрагент, з огляду на передбачене п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), право подати уточнюючий розрахунок, або відобразити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, може задекларувати податкове зобовязання за відповідними господарськими операціями і в іншому періоді.

Як свідчать матеріали справи, зокрема дані автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, станом 24.11.2010 року розбіжність між ТОВ «Ойл-Тренд» та ТОВ «Славія» за травень 2010 року на суму 1984729,33 грн .відсутня.

Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якісь контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість сплаченого в ціні товару у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз вимог Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) дозволяє суду дійти висновку, що цей спеціальний Закон не передбачає обов'язок платника податків здійснювати перевірку сплати податку його контрагентами постачальниками, чи перевірку факту надання такими підприємствами податкової звітності. Також цей Закон не містить вимоги до покупця підтверджувати в будь-якій спосіб факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами по ланцюгу від виробника.

Відповідно, невизнання податковим органом податкової декларації з податку на додану вартість постачальника позивача сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосередньому контрагенту в ціні товару.

До того ж, відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки позивачу.

Наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту з податку на додану вартість згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд також не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що ТОВ «Ойл-Тренд» при поданні податкової декларації за травень 2010 року не враховано результати акта документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ойл-Тренд» за лютий, березень 2010 року №730/23-100/36416379 від 31.05.2010 року (а.с.91-93), та висновки акта про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ойл-Тренд» за квітень 2010 року №512 від 11.06.2010 року (а.с.94), оскільки податковий орган не надав суду жодних доказів того, що позивач неправомірно включив до відємного значення суму ПДВ в розмірі 866573 грн.

За таких обставин, суд вважає, висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року безпідставними, а податкові повідомлення-рішення №0002582342/0 від 10.08.2010 р., №0002582342/1 від 08.09.2010 р. та № 0002582342/2 від 18.11.2010 р., якими ТОВ «Ойл-Тренд» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2797343,90 грн., в тому числі за основним платежем 2151803 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 645540,90 грн. протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0002582342/0 від 10.08.2010 р., №0002582342/1 від 08.09.2010 р. та № 0002582342/2 від 18.11.2010 р. діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийнятими без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0002582342/0 від 10.08.2010 р., №0002582342/1 від 08.09.2010 р. та № 0002582342/2 від 18.11.2010 р.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №0002582342/0 від 10.08.2010 р., №0002582342/1 від 08.09.2010 р. та №0002582342/2 від 18.11.2010 р., якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Ойл-Тренд"визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2797343,90 грн., з яких 2151803 грн.- основного платежу та 645540,90 грн.- штрафні санкції.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-Тренд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.