Постанова № 16083481, 25.01.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-302/10/1770

25 січня 2011 року 14год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Пушкову О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Колонтирський М.М.

відповідача: представник Бухта Н.А., Мельник С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКП Євразія"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКП Євразія»звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне та з врахуванням уточнених вимог просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 30.07.2009року №0003452342/0/23-121, №0003462342/0/23-121, від 01.09.2009року №0003452342/1, №0003462342/1, від 12.11.2009року №№0003452342/2, №0003462342/2, від 28.01.2010року №0003452342/3, №0003462342/3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликався, що відповідач безпідставно здійснив визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток на підставі акту перевірки від 22.07.2009року, оскільки позивачем не було занижено валові доходи у ІІ та ІУ кварталах 2008року на суму 86934грн., вказує що витрати повязані з орендою складських приміщень, не включаються до складу балансової вартості, а отже не беруть участі в перерахунку балансової вартості запасів підприємства. Крім того, позивач заперечує обставини щодо завищення ним валових витрат та сум податкового кредиту внаслідок віднесення до їх складу відповідно вартості послуг комерційного посередництва ТОВ «Все просто»та відповідно податку на додану вартість, що припадає на такі послуги. Зазначає що придбання таких послуг повязане з господарською діяльністю позивача, оскільки позивач спеціалізується на оптовій торгівлі через мережу дистрибюторів які у 2007році займали 93,01% від валових продажів підприємства, а тому обслуговування у 2007році на ряду із дистрибюторами й мережі кінцевих споживачів спричиняло незручності з обслуговування мережі кінцевих споживачів, через уповільнення темпів прийняття, обробки та виконання роздрібних замовлень таких споживачів, адже основним та пріоритетним напрямком позивача було обслуговування дилерської мережі. У звязку з вказаними обставинами позивачем було прийнято рішення про необхідність виведення продажу товарів кінцевим споживачам у окрему господарську діяльність. В судовому засіданні представник позивача надав аналогічні пояснення, що і в позовній заяві. Просив позов задоволити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили та вказали, що в ході перевірки встановлені обставини щодо заниження приросту балансової вартості товарів на суму 86934грн внаслідок не здійснення розподілу витрат по оренді складських приміщень та витрат по зберіганню товарно-матеріальних цінностей, безпосередньо повязаних з придбанням запасів. Поряд з тим, представниками позивача зазначено, що позивач завищив валові витрати на суму 315266,52 грн. та податковий кредит на суму 63053,30грн внаслідок віднесення вартості послуг комерційного посередництва ТОВ «Все просто»та сум ПДВ нарахованих на такі послуги, оскільки в ході перевірки встановлено обставини, що у ТОВ «Все просто»відсутній код такої діяльності як надання посередницьких послуг з продажу товарно-матеріальних цінностей. При аналізі працівників позивача та повязаної особи -ТОВ «Все просто»було встановлено, що одні й ті ж особи, в один і той же період були працівниками обох підприємств. Відповідач зазначає, що позивач не надав до перевірки документальних доказів про економічну доцільність отримання таких посередницьких послуг та використання їх у господарській діяльності позивача. Вказали, що правочини позивача та ТОВ «Все Просто»направлені на мінімізацію податкових зобовязань позивача. Просили в задоволенні позову позивачу відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані та витребувані судом письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід задоволити частково.

Суд виходив з наступного.

Працівниками органу податкової служби (на підставі наданих ним направлень) проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008року по 31.03.2009року, про що складено акт перевірки від 22.07.2009 року (а.с.12-35 т. 1), далі по тексту постанови іменовано акт перевірки.

Так, в ході такої перевірки, ревізорами відповідача виявлено:

·п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у завищенні податкового кредиту на суму 63520, 66 грн. внаслідок включення до його складу сум ПДВ з операцій позивача з придбання посередницьких послуг у ТОВ «Все просто»;

·порушення п. 5.1 п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у завищенні показників задекларованих валових витрат на суму 315266, 52грн. внаслідок включення до його складу вартості послуг посередницьких послуг придбаних позивачем у ТОВ «Все просто»;

·порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок невірного визначення приросту балансової вартості товарів (а зокрема не проведення розподілу витрат по оренді складських приміщень та витрат по зберіганню ТМЦ, повязаних з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях між сумою залишку запасів на кінець звітного кварталу і сумою запасів, що були використані за звітний період) та занижено, у звязку з вказаним, валовий дохід в 2 кв. 2008року на суму 87934 грн. в т.ч. за-II квартал 2008 р. на суму 27260 грн., за III квартал 2008 р. на суму 6849 грн., в IV кварталі 2008 р. на суму 52825 грн.

На підставі наведених норм права та зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення рішення:

-від 30.07.2009року №0003452342/0/23-121, від 01.09.2009року №0003452342/1, від 12.11.2009року №№0003452342/2, від 28.01.2010року №0003452342/3, якими позивачеві визначено податкові зобовязання з податку на прибуток в розмірі 100 549,59грн.-основний платіж та 40015,56грн-штрафні санкції;

-від 30.07.2009року №0003462342/0/23-121, від 01.09.2009року №0003462342/1, від 12.11.2009року №0003462342/2, від 28.01.2010року №0003462342/3, якими позивачеві визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість 63520,66грн.- основний платіж та 31760,33грн-штрафні санкції.

1. З розрахунку фінансових санкцій наданого відповідачем (а.с. 56 т.1) вбачається, що за порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок невірного визначення приросту балансової вартості товарів відповідачем спірними рішеннями від 30.07.2009року №0003452342/0/23-121, від 01.09.2009року №0003452342/1, від 12.11.2009року №№0003452342/2, від 28.01.2010року №0003452342/3 визначено податкові зобовязання з податку на прибуток в розмірі 21733,5грн- основний платіж та 8054,27грн.-фінансові санкції.

Судом встановлено, що порядок визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів товарів сировини матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції регламентований Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р №334/94-ВР, в редакції від 22.05.97р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями).

У відповідності до вимог п.5.9 ст.5 вищевказаного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено що: «платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді...»

Проте, слід зазначити, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.94р. в редакції від 22.05.97р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначення терміну «балансова вартість запасів» не висвітлено.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними ДПА України в листі N 1564/7/15-0217 від 29.01.2007р. «Про окремі питання застосування п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено наступне: «... Щодо визначення балансової вартості запасів.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (за текстом - П(С)БО 9) придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

У пункті 9 П(С)БО 9 наведено складові первісної вартості запасів, що придбані за плату, зокрема ціна договору без податку на додану вартість, транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.

Отже, вартість придбаних (отриманих) запасів включає витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Балансова вартість запасів у роздрібній торгівлі визначається за первісною вартістю без урахування торговельної націнки на ці товари...

При цьому відповідно до Закону ( 334/94-ВР ) податковий облік запасів ведеться без урахування витрат, що понесені платником податку в цілях, не пов'язаних з придбанням таких запасів (витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації тощо).»

У відповідності до вимог П(с)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246, зареєстровано в Міністерстві України 02.11.1999 р. № 751/4044, передбачено наступне:

П.8 «Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.»

П.9 «Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно договором постачальнику (продавцю) з вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв 'язку з придбанням запасів, які відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати з страхування ризиків транспортування запасів)....;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані із придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.»

П.14 «Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійсненні (встановлені):

понаднормові втрати і нестачі запасів;

проценти за користування позиками;

витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.»

У відповідності до п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1»«Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248 до складу витрат на збут включають наступні витрати:

«Витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукії (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;

інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг...»

Отже, враховуючи вищенаведене, витрати пов'язані з орендою складських приміщень, не включаються до складу балансової вартості, а отже не беруть участі в перерахунку балансової вартості запасів підприємства.

Крім того, вимогами п. 5.9 ст.5 вищевказаного Закону України «Про оподаткування підприємств»не передбачено проведення: «розподілу витрат по оренді складських приміщень та витрат по зберіганню ТМЦ, безпосередньо пов'язаних з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (орендна плата та плата за зберігання) між сумою залишку запасів на кінець звітного кварталу і сумою запасів, що були використані (реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний період», визначене актом документальної перевірки від 22.07.2009р. № 947/23-100/33001100, як порушення ТОВ «ПКП Євразія»п. 5.9 ст.5. (т.І, а.с. 12-29).

Отже, заниження ТзОВ «ПКП Євразія»валового доходу на суму 86934,00 грн., в перевіряємому періоді, встановлене згідно акту планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКП Євразія»за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року № 947/23-100/33001100 від 22.07.2009 року нормативно та документально не підтверджуються.

Названі обставини, окрім обумовленого, підтверджуються також висновком судово-економічної експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз по даній адміністративній справі від 31.10.2010року.

За таких обставин, спірні рішення у частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 21733,5грн- основний платіж та 8054,27грн.-фінансові санкції є такими, що підлягають скасуванню.

2. З розрахунку фінансових санкцій, наданого відповідачем (а.с. 56 т.1) вбачається, що за порушення п. 5.1 п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у завищенні показників задекларованих валових витрат на суму 315266, 52грн. внаслідок включення до його складу вартості посередницьких послуг, придбаних позивачем у ТОВ «ПКП Євразія», відповідачем спірними рішеннями від 30.07.2009року №0003452342/0/23-121, від 01.09.2009року №0003452342/1, від 12.11.2009року №№0003452342/2, від 28.01.2010року №0003452342/3 визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 78816,38грн.-основний платіж та 31961,29грн. фінансова санкція.

Визначене податковими повідомленнями -рішеннями від 30.07.2009року №0003462342/0/23-121, від 01.09.2009року №0003462342/1, від 12.11.2009року №0003462342/2, від 28.01.2010року №0003462342/3 податкове зобовязання з податку на додану вартість в повному обсязі винесено за порушення п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у завищенні податкового кредиту на суму 63520, 66 грн. внаслідок включення до його складу сум ПДВ з операцій позивача з придбання посередницьких послуг у ТОВ «Все просто».

Судом встановлено, що 04.01.2008 р. між ТОВ «ПКП Євразія»(Довіритель) та ТОВ «Все просто»(Комерційний агент) укладений Договір б/н про надання Комерційним агентом в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду зобов'язується надавати послуги Довірителю із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя комплексу правочинів, спрямованих на збільшення Довірителем обсягів продажу товарів із його асортименту, (п. 1.1.)

Предметом вказаного договору є надання Комерційним агентом для Довірителя послуг, а саме:

здійснення пошуку покупців на товари, що реалізуються Довірителем за ціною та на умовах , що визначаються Довірителем.(п. 1.1.1.)

забезпечувати постійне обслуговування бізнес-процесів Довірителя і його контрагентів на етапах «Визначення потреби у Товарі», «Формування замовлення», «Узгодження істотних умов поставки», «Фіксація зобов'язань», «Виконання договірних зобов'язань».(п. 1.1.2.)

вчиняти інші необхідні дії, спрямовані на залучення й утримання покупців Товару, збільшення обсягів його реалізації відповідно до умов цього Договору.(1.1.3)

За виконання перелічених обов'язків за цим Договором Довіритель зобов'язаний сплачувати Комерційному агентові агентську винагороду в розмірі різниці між дистриб'юторською ціною на товар та тою вищою ціною, за якою придбаватимуть товар його покупці (контрагенти Довірителя).(п.4.1)

Довіритель виплачує Комерційному агентові агентську винагороду на підставі Актів про надані послуги, які формуються на основі розгорнутих звітів про реалізацію товарів покупцям. (4.2)

Договір підписаний Довірителем - ТОВ «ПКП Євразія»- від імені ОСОБА_5, Комерційним агентом - ТОВ «Все просто»- від імені ОСОБА_6, засвідчений печатками ТОВ «ПКП Євразія»та ТОВ «Все просто». (т.І, а.с. 90-91).

На виконання зазначеного Договору від 04.01.2008 р. б/н в матеріалах справи представлено акти (т.І, а.с.98-102) з надання послуг ТОВ «Все просто»для ТОВ «ПКП Євразія»на загальну суму без ПДВ 315266,52 грн.

АктЗміст операціїСума без ПДВ /грн./ПДВ 20% /грн./Сума до оплати /грн

' 12345

№4 від 30.04.2008 р.Посередницькі послуги за квітень 2008 р.32295,006459,0038754,00

№5 від 30.05.2008 р.Посередницькі послуги за травень 2008 р.23734,174746,8328481,00

№6 від 27.06.2008 р.Посередницькі послуги за червень 2008 р.55230,0011046,0066276,00

№7 від 31.07.2008 р.Посередницькі послуги за липень 2008 р.32900,696580,1439480,83

№8 від 27.08.2008 р.Посередницькі послуги за серпень 2008 р.28871,675774,3334646,00

№9 від 26.09.2008 р.Посередницькі послуги за вересень 2008 р.28715,005743,0034458,00

№10 від 26.09.2008 р.Посередницькі послуги за вересень 2008 р.19655,003931,0023586,00

№11 від 26.09.2008 р.Посередницькі послуги за жовтень 2008 р.7475,831495,178971,00

№12 від 26.09.2008 р.Посередницькі послуги за листопад 2008 р.35450,837090,1742541,00

№13 від 26.09.2008 р.Посередницькі послуги за грудень 2008 р.50938,3310187,6761126,00

Разом:315266,5263053,31378319,83 На думку ревізорів, ТОВ «ПКП Євразія»в порушено вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями).

Так, в ході перевірки (акт перевірки від 22.07.2009р. № 947/23-100/33001100) ревізорами відповідача встановлено, що позивачем: не обґрунтовано віднесено на валові витрати вартість послуг на суму 315266,52 грн. отриманих від ТОВ «Все просто», в межах дії Договору б/н від 04.01.2008 р. та відповідно необґрунтовано віднесено ПДВ з названої операції до складу податкового кредиту в розмірі 63053,31грн ,

З обумовленого акту перевірки вбачається, що отримані послуги відображено по бухгалтерському обліку ТОВ “ПКП Євразія” по кредиту рахунка 377 “Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами” дебету рахунка 92 “ Адміністративні витрати” (станом на 01.04.2008р. рахується кредиторська заборгованість в сумі 1570,0 грн.). За отримані послуги ТОВ “ПКП Євразія” розрахувалось з ТОВ “Все Просто” шляхом безготівкового перерахування коштів на суму 378754,83 грн. Станом на 31.03.2009р по бухгалтерському обліку ТОВ “ПКП Євразія” по рахунку 377 рахується кредиторська заборгованість в сумі 1135,0 грн.

Ревізорами, також в ході перевірки позивача, встановлено що ТОВ “ПКП Євразія” та ТОВ “Все Просто” на дату укладення вищевказаного договору з придбання послуг комерційного посередництва та складання актів про надання таких послуг були повязаними особами відповідно до п.1.26 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), оскільки ОСОБА_6 одночасно був директором та співзасновником (із часткою у статутному фонді більш ніж 20 %) на ТОВ “ПКП Євразія” та ТОВ “Все Просто”. До основних видів діяльності ТОВ “Все Просто»не віднесено діяльності з надання посередницьких послуг по продажу товарно-матеріальних цінностей у ТОВ “Все просто ”. Середня кількість працюючих у ІІ-ІУ кварталах 2008р. ТОВ “Все Просто»складає - 4 особи. За даними звітів 1-ДФ ТОВ “Все просто” та ТОВ “ПКП “Євразія” за період ІІ-ІV кв. 2008 року на зазначених підприємствах працювали ті ж самі працівники. При аналізі покупців ТОВ “ПКП Євразія” при порівнянні з покупцями, що підшукало ТОВ “Все просто” встановлено, що найбільші покупці з них, по обсягу продажу ТМЦ є покупці, які співпрацюють з ТОВ “Євразія” починаючи з 2007 р.

Обставини обумовлені вище в ході судового розгляду справи підтверджено поясненнями представників сторін (наданими в судовому засіданні), довідкою про загальну інформацію щодо позивача та результати його діяльності ( а.с. 24-28 т.3), електронними копіями звітів позивача по формі №1 ДФ (а.с. 29-33 т. 3), довідками позивача №03/03-125 від 13.12.2010року, №03/03-128 від 13.12.2010року із зазначенням переліку покупців 2007 та 2008років (а.с. 44-45, т.3), довідкою позивача №03/03-126 від 13.12.2010року із зазначенням переліку працівників позивача та ТОВ “Все просто” (а.с. 56-57 т. 3), табелями обліку робочого часу та наказами позивача та ТОВ “Все просто” по особовому складу (т.3).

Так, з довідки №53/01-10 від 05.01.2011року виданої ТОВ “Все просто” (що залучена до матеріалів справи представником позивача), довідки позивача №03/03-126 від 13.12.2010року, пояснень представника позивача (наданих в ході розгляду справи) вбачається, що обслуговування клієнтів у межах договору комерційного посередництва із ТОВ «ПКП «Євразія»від 04.01.2008року здійснювали працівники ТОВ “Все просто” ОСОБА_7, ОСОБА_8 як торгові агенти відповідно у Запоріжській та у Львівській області та ОСОБА_9, як фахівець зі збуту. Одночасно у періоді дії згаданого договору комерційного посередництва ТОВ “Все просто” із ТОВ «ПКП «Євразія»від 04.01.2008року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були завідувачами складів ТОВ «ПКП «Євразія»у тих же областях (Запоріжській та у Львівській області відповідно), а ОСОБА_9 в період 2007року до квітня 2008року працювала, як фахівець зі збуту у ТОВ «ПКП «Євразія».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що у 2007році працював у ТОВ «ПКП «Євразія», як завідувач складу у Запоріжській області, потім йому керівництво позивача повідомило (призвіща не памятає) про необхідність його переведення, як основного працівника з 2008 року на ТОВ “Все просто” на посаду торгового агента у Запоріжській області з одночасним залишення на посаді завідуючого складом ТОВ «ПКП «Євразія» у цій же області за сумісництвом. Свідок погодився і в 2008році був працівником у названих підприємствах. Робота в період 2007-2008років року за своєю суттю, змістом, місцем роботи не змінилася та була однаковою (зокрема до обов'язків названого свідка входило обслуговування покупців названого регіону, відпуск їм продукції зі складу, підписання з ними видаткових накладних попередьо надісланих йому ОСОБА_10 та договорів підготовлених юристом Колонтирським М.). Під час своєї роботи зі сторони адміністрації роботодавця у 2007 та 2008р.р. спілкувався та працював з одними і тими ж особами - ОСОБА_10, ОСОБА_11-бухгалтер, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14- їх посад та місце їх основного юридично закріпленого працевлаштування не знає, знає що вони лише працюють у офісі роботодавця. Керівництва ТОВ “Все просто” не знає. Трудової книжки при переведенні його з одного основного на інше основне місце роботи йому роботодавець на руки не видавав. На час надання показів із ТОВ “Все просто” звільнений та працевлаштований на іншу подібну фірму роботодавцем і виконує ті ж трудові обовязки, що і раніше.

Свідок ОСОБА_9 показала, що у 2007році працювала у ТОВ «ПКП «Євразія», як фахівець зі збуту за основним місцем роботи, з квітня 2008року була переведена на основне місце роботи в ТОВ “Все просто”, як фахівець зі збуту . Перехід з одного підприємства на інше здійснено на прохання керівника, про причини такої необхідності її не повідомляли, під час своєї роботи у названих роках на обох підприємствах безпосереднім її керівником був ОСОБА_6, з переходом на роботу на основне місце роботи у ТОВ “Все просто” її функціональні обовязки, фактичне місце її роботи, керівництво не змінились, вона продовжувала виконувати функціональні обовязки там же, що й раніше та на тому ж місці з тим ще колом співробітників (до кола обовязків входило звязок з клієнтами, отримання замовлень на продаж товарів та повідомлення про них дилерів відповідного регіону або підприємця Дороша, що обслуговував Рівненський регіон, котрі в подальшому і здійснювали відпуск продукції покупцям). Під час своєї роботи зі сторони адміністрації у 2007 та 2008р.р. спілкувалася та працювала з одними і тими ж особами ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10. Переліку осіб, які працювали на ТОВ “Все просто”, а які на іншому підприємстві не знає, оскільки всі вони знаходилися в одному офісі за одною адресою та працювали разом.

З наданих суду табелів обліку робочого часу позивача, пояснень представника позивача вбачається, що перелічені свідками особи (з якими свідки працювали зі сторони адміністрації у 2007 та 2008роках є фактично працівниками позивача).

Відтак, дослідивши подані суду письмові докази, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, суд дійшов висновку, що відображений позивачем та ТОВ “Все просто” правочин з надання послуг комерційного посередництва та сплати винагороди направлений не на фактичне виконання таких послуг силами ТОВ “Все просто”, а на мінімізацію податкових зобовязань позивача шляхом лише юридичного оформлення працевлаштування працівників позивача на ТОВ “Все просто”, які фактично у 2008році продовжували виконання тих же самих функціональних обовязків покладених на них позивачем, на тому ж самому робочому місці позивача, з тим же самим колом співробітників, що і раніше в 2007році, а юридичне їх закріплення основного працевлаштування на ТОВ “Все просто” давало змогу позивачу зменшувати сплату податку на прибуток до бюджету, адже ставка податку на прибуток для позивача 25%, а єдиний податок для ТОВ “Все просто” складав лише 6%. Лише юридичне оформлення працевлаштування працівників на ТОВ “Все просто” давала змогу позивачу сплачувати винагороду ТОВ “Все просто” за рахунок якої зменшувати для позивача податок до бюджету.

Зважаючи на обумовлене, суд відхиляє висновок судово-економічної експертизи у вказаній частині, оскільки експертом обумовлені вище обставини не зясовувались.

Відтак, рішення відповідача в частині визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 78816,38грн.-основний платіж та 31961,29грн. фінансова санкція та податкового зобовязання з податку на додану вартість 63520,66грн.- основний платіж та 31760,33грн-штрафні санкції суд вважає правомірним.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення. Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 30.07.2009року №0003452342/0/23-121, від 01.09.2009року №0003452342/1, від 12.11.2009року №0003452342/2, від 28.01.2010року №0003452342/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 21733,50 грн. - основний платіж та 8054,27 грн. - штрафна санкція.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКП Євразія" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн. та витрати на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 869,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.

Повний текст постанови складено 28.01.2011року