Постанова № 16081201, 31.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3224/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Пшенишному В.С.,

за участю:

представників позивача - Рубан Н.Б., Наливайко Т.С.

представника відповідача - Шкіля О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2011 року позивач Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року №0000112301/1100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що передача основних фондів Комсомольською міською радою до статутного фонду позивача та норма підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дає підстави розцінювати операцію включення основних фондів до статутного фонду підприємства як операцію з придбання основних фондів, балансова вартість яких підлягає амортизації. Вказував, що застосування підприємством пільги, встановленої рішенням Комсомольської міської ради, є законним, а тому відповідач неправомірно застосував штрафні санкції.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безоплатне отримання позивачем основних фондів, а відтак на відсутність фактичних витрат на їх придбання, що відповідно до підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підлягають амортизації. Крім того, зазначав, що органи місцевого самоврядування не мають права на надання пільг зі сплати податку на прибуток підприємствам комунальної форми власності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго" зареєстроване як юридична особа 31 липня 1992 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради, ідентифікаційний код 13940851 та належить до підприємств комунальної форми власності /а.с. 36/.

У період з 14 лютого 2011 року по 14 березня 2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 21 березня 2011 року № 1427/23-209/13940851 /а.с. 8-15/, в якому, крім іншого, зафіксовано порушення підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну у сумі 147 554,00 грн., у тому числі за 2-4 квартал 2009 року в сумі 69 694,00 грн., 2010 рік в сумі 77 860,00 грн.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

На підставі акту перевірки від 21 березня 2011 року № 1427/23-209/13940851 Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення від 01 квітня 2011 року № 0000112301/1100, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств місцевого підпорядкування у розмірі 326660,00 грн., в тому числі 147554,00 грн. - за основним платежем, 179106,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленнюрішенню Кременчуцької ОДПІ від 01 квітня 2011 року № 0000112301/1100, суд виходить з наступного.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Спору між сторонами щодо належності фондів, які позивач амортизовував впродовж 2009-2010 років, до основних фондів немає. А відтак, ця обставина в силу частини 3 статті 72 КАС України не потребує доведення.

Судом встановлено, що основні фонди передані позивачу Комсомольською міською радою як внесок до статутного фонду для забезпечення статутної діяльності підприємства.

Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакціях Закону, що діяли впродовж 2009-2010 років, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею /підпункт 8.1.1/; амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі /підпункт 8.1.2/.

Витрати платника податку, що не підлягають амортизації, перелічені в підпунктах 8.1.3 та 8.1.4 вказаного пункту.

Так, не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на: придбання і відгодівлю продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; утримання основних фондів, що знаходяться на консервації /підпункт 8.1.3/; не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів /підпункт 8.1.4/.

Доказів того, що позивач проводив амортизацію витрат, вказаних у підпунктах 8.1.3 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідачем суду не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 КАС України самостійно не виявлено.

Даючи оцінку доводам відповідача про те, що безоплатне отримання позивачем основних фондів виключає право позивача на амортизацію таких основних фондів, судом зясовано, що, дійсно, фактичних витрат на придбання основних фондів позивач не поніс. Разом з тим, системний аналіз пунктів 8.3 та 8.4 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” свідчить, що базою визначення амортизаційних відрахувань є балансова вартість груп основних фондів, а остання в свою чергу збільшується/зменшується на суму вартості придбання/продажу основних фондів. При цьому підпункт 8.4.11 пункту 8.4 визначає, що до продажу основних фондів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів прирівнюються операції з включення таких основних фондів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Отже, в цілях визначення балансової вартості груп основних фондів включення основних фондів до статутного фонду є господарською операцією платника податку з придбання основних фондів. Тобто балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на вартість основних фондів, отриманих до статутного фонду.

У відповідності до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Наведене дає підстави суду погодитися з доводами позивача про наявність законних підстав для амортизації основних фондів, отриманих до статутного фонду.

З огляду на це, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 01 квітня 2011 року №0000112301/1100 в частині нарахування позивачу 147554,00 грн. основного платежу та 36889,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо правомірності застосування позивачем пільги з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Комсомольської міської ради Полтавської області від 19 травня 2010 року Комунальному виробничому підприємству "Комсомольськтеплоенерго" надано пільгу по сплаті податку на прибуток з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року, звільнивши його від сплати податку в розмірі 100% /а.с. 27/.

Згідно з абзацом першим пункту 2 статті 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

При цьому підпунктом 15 пункту 1 статті 69 Бюджетного кодексу встановлено, що до доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить податок на прибуток підприємств комунальної власності.

Таким чином, з огляду на принцип верховенства права, визначений статтею 8 Конституції України, та положення підпункт 15 пункту 1 статті 69 Бюджетного кодексу податок на прибуток підприємств комунальної форми власності належить до доходів місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України “Про систему оподаткування” Верховна Рада АР Крим, сільські, селищні та міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, які надходять до їх бюджетів.

Пунктами 28 та 29 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено виключну компетенцію міських рад щодо прийняття рішень про надання пільг по місцевих податках і зборах, встановлення для підприємств комунальної власності відповідних територіальних громад розміру частки прибутку, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету. А статтею 25 цього Закону передбачено, що місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією, цим та іншими законами до їх відання. Суд зауважує, що надання органам місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження часткою прибутку окремих підприємств, яка зараховується до місцевого бюджету, не дає їм права встановлювати пільги з податку на прибуток, приймати рішення щодо розміру сум цього податку, що мають зараховуватися до бюджетів.

Частиною 3 статті 1 Закону "Про систему оподаткування" передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Одночасно статтями 14, 15 цього Закону визначено загальнодержавні податки та збори, а також місцеві податки та збори. Податок на прибуток підприємств належить до перших із перерахованих.

Згідно зі статтею 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки i порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Оскільки Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не надано повноважень органам місцевого самоврядування стосовно встановлення пільг щодо сплати податку на прибуток підприємств комунальної форми власності (при цьому цей Закон встановлює спеціальні норми оподаткування прибутку підприємств, які мають пріоритет над загальними нормами, визначеними Законом України “Про систему оподаткування”), то органи місцевого самоврядування не мають права на надання пільг щодо сплати податку на прибуток підприємствам комунальної форми власності.

Встановивши додаткове джерело надходження коштів до місцевих бюджетів, Верховна Рада України не наділяла органи місцевого повноваженнями надавати пільги з податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які би передбачали звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків. Установивши пільгу такого роду, орган місцевого самоврядування порушив норми прямої дії Конституції, законів та перевищив свої повноваження. Кошти в рахунок сплати податку на прибуток мали зараховуватися до місцевого бюджету та в разі відсутності у них потреби орган місцевого самоврядування, розпорядник цього бюджету, повинен був їх скерувати до державного бюджету.

Закони "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств" та закони про Державний бюджет на певний період, "Про місцеве самоврядування" регулюють різні сфери правового регулювання. Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в його розпорядника права звільнення від сплати цього податку, тому що такий податок є загальнодержавним.

З аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач не мав права застосовувати пільгу в розмірі 100% по сплаті податку на прибуток з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року, а тому накладення на Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 142217,00 грн. є правомірним.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року №0000112301/1100 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року № 0000112301/1100 Кременчуцької ОДПІ в частині визначення Комунальному виробничому підприємству "Комсомольськтеплоенерго" податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 147554,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36889,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а згідно ч. 1 цієї ж норми, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року № 0000112301/1100 в частині визначення Комунальному виробничому підприємству "Комсомольськтеплоенерго" податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 147554,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 36889,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2011 року.

СуддяА.О. Чеснокова