Постанова № 16081110, 31.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3602/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представників позивача - Ціплє А.І., Гориславця М.М.,

представника відповідача - Василевської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Колективної промислово - будівельної фірми "Приватбуд"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2011 року позивач Колективна промислово - будівельна фірма "Приватбуд" (надалі - позивач, КПБФ "Приватбуд")звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення № 0001961502/1244 від 08.04.2011 року, виданого Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами проведення камеральної перевірки податкової декларації Колективної промислово - будівельної фірми "Приватбуд" з податку на додану вартість за грудень 2010 року, що набрала форму акту від 15.03.2011 року № 1258/15-322/05514844. Висновки в акті перевірки про порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вважає необґрунтованим, оскільки право на податковий кредит позивача підтверджується належним чином формленою податковою накладною та первинними документами бухгалтерського обліку. Вказує, що на момент укладення договору та складання податкової накладної Приватне підприємство "Градко" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач надав письмові заперечення, у яких на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, посилається на висновки камеральної перевірки податкових декларацій, за результатами якої встановлено порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 26667 грн. по господарській операції з Приватним підприємством "Градко" (надалі - ПП "Градко"). Вказує, що ПП "Градко" здійснювало господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вел-Маркет", яке у свою чергу має ознаки фіктивності та не звітувалося перед податковими органами з вересня 2010 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Колективна промислово - будівельна фірма "Приватбуд", код ЄДРПОУ 05514844, є юридичною особою, узята на податковий облік у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області з 10.08.1994 р. за № 43, та зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 24093401 серії НВ № 302953, індивідуальний податковий номер 055148416357.

У термін із 14.02.2011 року по 15.03.2011 року посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації Колективної промислово - будівельної фірми "Приватбуд" з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 15.03.2011 року № 1258/15-322/05514844.

За висновками перевірки позивачем порушено п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 26667 грн.

Дане порушення перевіряючі пов'язують із відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Градко" за укладеним договором, із встановленням серед постачальників ПП "Градко" - ТОВ "Вел-маркет", яке має ознаки фіктивності, та не наданням по перевірки позивачем копій фінансово-господарських документів.

На підставі акту перевірки за порушення позивачем п.п. 1.7 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001961502/1244 від 08.04.2011 року, яким КПБФ "Приватбуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість” в розмірі 33333 грн. 75 коп., у тому числі, за основним платежем - в сумі 26667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 6666 грн. 75 коп.

Позивач не погодився із даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон України “Про ПДВ”), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

П. 1.7 ст. 1 Закону України “Про ПДВ” встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивачем, за результатами господарської операції з ПП "Градко", включено до складу податкового кредиту у грудні 2010 року кошти в сумі 26667 грн. Копія податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року та додаток № 5 до декларації розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача наявні у матеріалах справи (а.с.7-12, 40-41).

Матеріалами справи підтверджено, що між Приватним підприємством "Градко" (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № б/н від 01.12.2010 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки Покупцеві (позивачу) товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар (товари), що вказані у специфікації або видаткових документах і сплатити за них грошову суму (п. 1.1 договору) (а.с. 25). Загальна кількість товарів, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, видами, марками, розмірами визначаються специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору або видатковими документами постачальника, або за заявою покупця, або згідно довіреності покупця на отримання ТМЦ (п. 1.3 договору). Згідно п. 2.3 цього договору поставка здійснюється транспортними засобами Покупця за власний рахунок.

Із пояснень представників позивача у судовому засіданні встановлено, що даний договір було укладено на виконання наказу № 1-10К від 01.10.2010 року "Про роботу підприємства" щодо придбання паливно-мастильних матеріалів для забезпечення безперебійної роботи пропарочних камер та болерної для обігріву необхідних цехів та адміністративного корпусу. Копія наказу наявна у матеріалах справи.

Наявність у позивача на балансі даного обладнання підтверджується випискою з Книги обліку основних засобів вих. № 31/7 від 31.05.2011 р. (пропарочні камери для пропарки збірного залізобетону) та технічним паспортом на виробничий будинок, що належить КПБФ "Приватбуд" (бойлерна).

На виконання вимог договору, позивач 29.11.2010 р. направив ПП "Градко" лист за № 29/11, у якому просив поставити наступні паливо-мастильні матеріали: бензин А-80 - 6,36 т, бензин А-92 - 11,521 т.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, з метою перевезення товару, позивачем було укладено договір на виконання транспортних послуг від 30.11.2010 р. із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, який має у власності автомобіль DAF-вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напіприцеп паливоцистерна, реєстраційний номер НОМЕР_2. Копія свідоцтва про реєстрацію технічних засобів, договору від 30.11.2010 р., акту № ОУ-199 здачі-прийняття робіт (надання послуг), квитанції до прибуткового касового ордера № 30/2 від 30.12.2010 р. наявні у матеріалах справи.

Згідно ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті серії НОМЕР_3, виданої 12.10.2010 р. з необмеженим строком дії, копія якої наявна у матеріалах справи, ОСОБА_4 має право на надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", дозволений вид робіт - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт перевезення товару у повному обсязі, отриманого від ПП "Градко", підтверджується товарно-транспортними накладними № 1-1210 від 01.12.2010 р., № 2-1210 від 02.12.2010 р., № 3-1210 від 03.12.2010 р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що перевезення бензину здійснювалося 1-3 грудня 2010 року, а видаткова накладна та податкова накладна були складені ПП "Градко" та надані позивачу 30 грудня 2010 року на всю партію товару, після чого позивачем проведено оплату товару.

Так, в ході виконання господарської операції з постачання бензину ПП "Градко" виписано та отримано позивачем податкову накладну № 1116 від 30.12.2010 року щодо поставки бензину А-80 в кількості 6,36 т, бензину А-92 в кількості 10,585 т, бензину автомобільного Energy 92 в кількості 0,936 т на загальну суму 160000 грн., в т.ч. ПДВ 26666 грн. 67 коп.

Податкова накладна включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 12 за грудень 2010 року (а.с. 42-43).

На момент видачі податкової накладної ПП "Градко" мало статус платника податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100304058 від 01.11.2010 року (а.с 6), та було зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявним у матеріалах справи.

Зауваження до оформлення податкової накладної у акті перевірки відсутні, податкова накладна оформлена згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”, підписана та скріплена печаткою ПП "Градко".

При цьому, сума ПДВ сплачена позивачем у складі ціни товару 30.12.2010 року, що підтверджується випискою з рахунку позивача АТ "УкрСиббанк" за 30.12.2010 року (а.с.24).

Отриманий від ПП "Градко" бензин оприбуткований позивачем у бухгалтерському обліку у грудні 2010 р. (витяг з журналу-ордеру і відомості по рахунку 203 Паливо "Бензин" та оборотно-сальдова відомість по рахунку: 203 "Бензин" наявні у матеріалах справи) та використаний у грудні 2010 року, що підтверджується актом № 12-1 про списання паливно-мастильних матеріалів на утримання болерної для забезпечення обігріву адміністративних приміщень та пропарочних камер для пропарки збірних залізобетонних виробів, копія якого наявна у матеріалах справи.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 288703 позивач має право, зокрема, здійснювати, вид діяльності за КВЕД 26.61.0 Виробництво виробів з бетону для будівництва.

Як встановлено судом вище, на балансі позивача рахуються пропарочні камери та болерна для обігріву необхідних цехів та адміністративного корпусу

Таким чином, до розміру податкового кредиту у грудні 2010 року позивачем було включено податок на додану вартість в сумі 26667 грн. у зв'язку з придбанням товару (бензину) з метою здійснення господарської діяльності, за укладеним договором з ПП "Градко", на підставі виписаної останнім належно оформленої податкової накладної. Кошти за поставлений товар КПБФ "Приватбуд" на рахунок ПП "Градко" перераховано в повному обсязі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації КПБФ "Приватбуд" з податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2011 року № 1258/15-322/05514844.

Перелік документів, використаних при перевірці, зазначено на стор. 1 акту перевірки (а.с. 30), а саме декларація з ПДВ КПБФ "Приватбуд" за грудень 2010 року.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (чинного з 01.01.2011 року) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Таким чином, за результатами камеральної перевірки податковим органом можуть встановлюватися арифметичні або методологічні помилки, допущені платником податків при заповненні податкової декларації.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 року № 06-10/167 під терміном “арифметична помилка або описка” слід розуміти помилки, або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка тощо).

Під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Як вбачається із змісту акту камеральної перевірки в ході перевірки не встановлено арифметичних помилок та описок або методологічних помилок, допущених при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість КПБФ "Приватбуд" за грудень 2010 року.

Проте, встановлено порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке перевіряючим пов'язується із не підтвердженням господарських операцій податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що податкова накладна та первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують факт здійснення господарської операції із ПП "Градко", та інші документи під час проведення камеральної перевірки не досліджувалися та у відповідності із п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України дослідженню не підлягали.

Разом з тим, у акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем не надані до перевірки копії фінансово-господарських документів (а.с. 33).

Представник відповідача у судовому засіданні посилався на лист Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 24.02.2011 року № 7046/10/15-322, яким відповідач просив позивача надати фінансово-господарські документи по взаємовідносинам з ПП "Градко".

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти факту отримання ними такого листа.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року від Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області витребувано докази направлення та отримання Колективною промислово - будівельною фірмою "Приватбуд" листа від 24.02.2011 року № 7046/10/15-322.

Зазначені докази відповідачем суду не надано. У судовому засіданні представник відповідача повідомив суд про відсутність таких доказів.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про нереальність господарської операції із ПП "Градко", яку відповідач повязує з фактом здійснення ПП "Градко" господарських операцій з ТОВ "Вел-Маркет", яке має ознаки фіктивності та не звітувалося перед податковими органами з вересня 2010 року, виходячи з наступного.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про ПДВ” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем за результатами перевірки не встановлено та не доведено у ході судового розгляду справи, що ПП "Градко" придбавало у ТОВ "Вел-Маркет" бензин, який у подальшому ПП "Градко" поставлений позивачу. У акті перевірки зазначено, що ТОВ "Вел-Маркет" було лише одним із постачальників ПП "Градко" та ПП "Градко" формує податковий кредит від ТОВ "Вел-Маркет", що має ознаки фіктивності.

Разом з тим, вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально-карних дій у діях працівників позивача, ПП "Градко" та ТОВ "Вел-Маркет" не встановлені. Відсутні вироки суду про фіктивне підприємництво ПП "Градко".

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд приходить до висновку, що включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару у ПП "Градко", здійснені у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, тобто винесене без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001961502/1244 від 08.04.2011 року, натомість визнати його протиправним і скасувати.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Колективної промислово - будівельної фірми "Приватбуд"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 08 квітня 2011 року № 0001961502/1244, яким Колективній промислово - будівельній фірмі "Приватбуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 33333 грн. 75 коп. (тридцять три тисячі триста тридцять три гривні сімдесят п'ять копійок), з них за основним платежем в сумі 26667 грн. (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят сім гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6666 грн. 75 коп. (шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень сімдесят п'ять копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективної промислово - будівельної фірми "Приватбуд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2011 року.

СуддяС.С. Сич