Постанова № 16081120, 26.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3387/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Овчаренко В.Ю.,

представника відповідача - Мурич Л.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (надалі - Позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення.

У позові позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об"єднаної державної інспекції №0000052302/0/10 від 15.02.2010 року та №0000052302/1/29 від 12.05.2010 року, якими Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький завод технічного вуглецю" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 97 182 грн. та за грудень 2009 року на суму 93 718 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що Кременчуцькою ОДПІ на підставі Акту № 64/23-309/00152299 від 18.01.2010 року "Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення ПДВ, що декларувалось за період серпень, вересень 2009 року (надалі Акт перевірки) та Акту №450/23-309/00152299 від 10.02.2010 року про результати аналогічної перевірки за листопад - грудень 2009 року, в якому встановлені порушення п. п. 7.4.1, п.п.7.4.3 п. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", було прийнято податкове повідомлення - рішення № №0000052302/0/10 від 15.02.2010 року, яким ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад - грудень 2009 року на загальну суму 190 900 грн. Як на думку позивача, висновки Кременчуцької об"єднаної податкової державної інспекції щодо порядку здійснення позивачем господарської діяльності та виявлених перевіркою у ній порушень є необґрунтованими та безпідставними, тому підлягають скасуванню прийняті на його підставі податкові повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні. Зазначив, що винесені спірні податкові повідомлення - рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 190 900 грн., є правомірними та обґрунтованими, оскільки Кременчуцькою ОДПІ за результатами проведеної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість було встановлено факт безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту та, відповідно, до бюджетного відшкодування суми ПДВ за листопад - грудень 2009 року з орендної плати за використання у господарській діяльності вагонів - хоперів, земельної ділянки та підїзних залізничних колій для перевезення виготовленої продукції, які раніше були у власності ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", та отриманих послуг охорони підприємства від ТОВ "Охорона Комплекс ЄС". Висновок про безпідставність віднесення до суми бюджетного відшкодування ПДВ з оплати вказаних послуг відповідач обґрунтував тим, що згідно даних перевірки, орендовані вагони - хопери позивачем у перевіряюємому періоді фактично використовувались не всі, а лише їх частина, тому підприємство не має виробничої потреби в оренді такої їх кількості, воно не мало права відносити суму ПДВ з орендної плати до податкового кредиту. Крім того, на думку відповідача, позивач неправомірно відніс до суми бюджетного відшкодування ПДВ з орендної плати за землю та під"їзних залізничних колій, оскільки, якби вказані об"єкти знаходилися у власності позивача, він сплатив би лише земельний податок та амортизаційні відрахування, і не зобов"язував державу відшкодувати ПДВ за вказані послуги. Разом з тим, відповідач посилався на те, що позивач не мав фактичної потреби користуватися послугами охорони ТОВ "Охорона Комплекс ЄС", оскільки дані функції дублюють функції власного підрозділу охорони. Тому, оскільки перевіркою не встановлено виробничого характеру вказаних послуг, включення до суми бюджетного відшкодування ПДВ коштів з їх оплати також є безпідставним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 00152299) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 23.06.1994 року.

Позивач з 16.08.1994 року перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ за № 1484 та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що Кременчуцькою об"єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький завод технічного вуглецю” (далі ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю”, ВАТ «КЗТВ», позивач) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувався в серпні, вересні 2009 року, за наслідками якої складено акт № 64/23-309/00152299 від 18.01.2010 року. Також відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувався в період вересень, жовтень 2009 року, за результатами якої було складено Акт №450/23-309/00152299 від 10.02.2010 року.

На підставі висновків вказаних актів Кременчуцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення рішення №0000052302/0/10 від 15.02.2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад - грудень 2009 року в загальному розмірі 190 900 грн.

Перевіркою показників Довідки щодо залишку суми від"ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з урахуванням результатів акту перевірки від 10.02.2010 року № 450/23-309/00152299, за листопад - грудень 2009 року встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97 ВР (в редакції, чинній на час відповідних правовідносин, надалі Закон про ПДВ), в результаті чого позивачем було завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 190 900 грн. за листопад - грудень 2009 року.

Згідно акту перевірки Кременчуцької ОДПІ про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ “КЗТВ” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ від 10.02.2010 року № 450/23-309/00152299 за листопад - грудень 2009 року, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення, податковим органом встановлено наступні порушення.

1) ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 8 776 грн., за листопад 2009 року на суму 8 776 грн., за грудень 2009 року на суму 8776 грн. внаслідок завищення звичайних цін при сплаті орендної плати за користування земельними ділянками ТОВ “Карбонтранссервіс”. Перевіркою встановлено, що в минулому ці земельні ділянки належали позивачу, але були продані, на підставі цього податковий орган дійшов висновку, що якби ці земельні ділянки залишилися на балансі підприємства, то воно б понесло витрати лише у вигляді нарахування земельного податку та не відносило б до податкового кредиту витрати у вигляді орендної плати за землю.

2) ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” завищено податковий кредит з ПДВ за листопад 2009 року на суму 17 403,85 грн., за грудень 2009 року на суму 17403,82 грн. (суму бюджетного відшкодування зменшено іншим податковим повідомленням -рішенням, яка оскаржується окремо) внаслідок завищення звичайних цін при сплаті орендної плати за під"їзні залізничні колії ТОВ “Карбонтранссервіс”. Перевіркою встановлено, що в минулому ці об"єкти належали позивачу, але були продані, на підставі цього податковий орган дійшов висновку, що якби ці об"єкти залишилися на балансі підприємства, то воно б понесло лише витрати у вигляді амортизаційних відрахувань та не відносило б до податкового кредиту витрати у вигляді орендної плати за вказані об"єкти .

3) ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 45 002 грн., за листопад 2009 року на суму 41 437,88 грн., за грудень 2009 року на суму 41922,49 грн. (суму бюджетного відшкодування зменшено іншим податковим - повідомленням рішенням, яке оскаржується окремо) з орендної плати за використання вагонів хоперів ТОВ "Карбонтранссервіс" у своїй господарській діяльності . Так перевіркою встановлено, що, виходячи з відомостей реалізації готової продукції, позивачем фактично в жовтні - листопаді 2009 року використовувалися не всі орендовані вагони-хопери у кількості 152 одиниць. З огляду на вищевикладене, на думку відповідача, оскільки, підприємство не має виробничої потреби щомісячно орендувати у ТОВ "Карбонтранссервіс" вагони - хопери в кількості 152 одиниць , ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” безпідставно віднесено до суми бюджетного відшкодування суму сплаченого ПДВ з оренди вказаних об"єктів.

4) ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 26 000 грн., за листопад 2009 року на суму 26 000 грн. за грудень 2009 року на суму 26 000 грн. ( суму бюджетного відшкодування зменшено іншим податковим - повідомленням рішенням, яке оскаржується окремо) внаслідок віднесення суми операцій щодо отримання послуг охорони підприємства від ТОВ “Охорона Комплекс ЄС”. При цьому податковий орган дійшов висновку, що підприємство не має виробничої необхідності в отриманні таких послуг, оскільки вони дублюють функції власного підрозділу охорони, а тому, на думку відповідача, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму сплаченого ПДВ з отримання вказаних послуг.

Судом встановлено, що на підставі Актів №64/23-309/00152299 від 18.01.2010 року та №450/23-309/00152299 від 10.02.2010 року про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року та листопад - грудень 2009 року відповідно, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №0000052302/0/10 від 15.02.2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 97 182 грн., за грудень 2009 року на суму 93 718 грн., всього на загальну суму 190 900 грн.

Як зазначено у змісті позовної заяви, вказане спірне податкове повідомлення - рішення №0000052302/0/10 від 15.02.2010 року позивачем було отримано 17 лютого 2010 року.

З даним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився, оскарживши його в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження рішенням Кременчуцької ОДПІ про результати первинної скарги від 27.04.2010 року податкове повідомлення - рішення №0000052302/0/10 від 15.02.2010 року залишено без змін. На підставі висновків рішення про результати розгляду первинної скарги, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000052302/1/29 від 12.05.2010 року.

З даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду з підстав, обґрунтованих у адміністративному позові, в якому просив суд визнати вказані рішення протиправними та скасувати.

Надаючи правову оцінку правомірності винесення спірних податкових повідомленьрішень та висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини внормовані наступним чином.

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон України “Про ПДВ”) встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно із п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Відповідно до п.п. 7.7.1. Закону “Про ПДВ”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту зазначеного Закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту Закону "Про ПДВ", така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2. Закону "Про ПДВ", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вказані вище норми стосовно висновку податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009 року на суму 8 776 грн., за грудень 2009 року на суму 8776 грн. внаслідок завищення звичайних цін при сплаті орендної плати за земельні ділянки ТОВ “Карбонтранссервіс” та завищення податкового кредиту з ПДВ за листопад 2009 року на суму 17 403,85 грн., за грудень 2009 року на суму 17403,82 грн. (суму бюджетного відшкодування зменшено іншим податковим повідомленням - рішенням, яке оскаржується окремо) внаслідок завищення звичайних цін при сплаті орендної плати за під"їзні залізничні колії ТОВ “Карбонтранссервіс”, суд зазначає наступне.

Згідно п. п. 1.20.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 №283/97- ВР із змінами та доповненнями, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2. цього Закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно п. 1.20.10 податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником податку, або статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до абз. 1 п.п. 1.20.10 цього закону та п.п. 4.3.5 Закону України “Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинний на час спірних правовідносин), донарахування податкових зобов"язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов"язань, а рішення про сплату податкових зобов"язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного органу.

Всупереч вищевикладених норм, податковим органом не було дотримано процедуру застосування звичайних цін до господарських операцій позивача, а також не було вчинено необхідних дій для їх застосування, а саме: дослідження інформації про укладені на момент продажу такого товару договорів з ідентичними (однорідними) товарами.

Між тим, суд бере до уваги, що господарські операції щодо оренди позивачем земельних ділянок та під"їзних залізничних колій у ТОВ “Карбонтранссервіс” підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, що відображені в акті перевірки.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачу Кременчукою ОДПІ було дійсно безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ з орендної плати за земельні ділянки ТОВ “Карбонтранссервіс” за листопад 2009 року на суму 8 776 грн. та за грудень 2009 року на суму 8776 грн. Крім того, суд дійшов висновку про безпідставність зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ з орендної плати за під"їзні залізничні колії ТОВ “Карбонтранссервіс” за грудень 2009 року на суму 17 403,85 грн.

Суд також не погоджується з висновком податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2009 року на суму 45 002 грн., за листопад 2009 року на суму 41 437,88 грн., та, відповідно, суму бюджетного відшкодування за листопад - грудень 2009 року з орендної плати за використання вагонів хоперів ТОВ "Карбонтранссервіс" у своїй господарській діяльності, з огляду на наступне.

Згідно п.п. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону" Про ПДВ ", у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Суд не знаходить у діях платника податків порушення цих норм закону, оскільки вважає, що використання орендованих вагонів-хоперів у господарській діяльності платника податку не може обмежуватися виключно здійсненням за їх допомогою залізничних перевезень. Такі висновки податкового органу зроблені без урахування особливостей технологічних операцій з виробництва, завантаження, розвантаження та інших операцій. Представником позивача надано документи підприємства, з яких можливо отримати інформацію та зробити висновки про використання тих вагонів-хоперів, які не були задіяні безпосередньо у залізничних перевезеннях. Зокрема, підприємство повинно мати технологічний резерв вагонів-хоперів задля забезпечення безперервної та своєчасної відправки продукції покупцям. Такий резервний парк створювався на підприємстві, що підтверджується наявними у матеріалах справи наказами адміністрації заводу. Звіти майстрів відповідних цехів, які виконували технологічні операції, що повязані в тому числі, із завантаженням вагонів-хоперів, вказують на складний перелік дій, повязаних з таким завантаженням, зокрема, ряд вагонів - хоперів перебував під очисткою від технічного вуглецю, та ін. Також суду надано документи, які вказують на перебування ряду вагонів-хоперів на ремонті різної складності. За таких обставин, неможливо зробити висновок про те, що вказані операції не повязані із господарською діяльністю платника податку та відповідна кількість вагонів не використовувалася у такій діяльності.

Крім того, суд зазначає, що господарські операції щодо оренди позивачем вагонів - хоперів у ТОВ “Карбонтранссервіс” підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, що відображені в акті перевірки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем невірно застосовано норми Закону "Про ПДВ", а позивачем, в свою чергу, було правомірно віднесено до суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року на суму 45 002 грн., та за грудень 2009 року на суму 41 437,88 грн.

Суд також не погоджується з висновком відповідача про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ за жовтень 2009 року на суму 26 000 грн., за листопад 2009 року на суму 26 000 грн. та, відповідно, бюджетного відшкодування за листопад - грудень 2009 року на загальну суму 52 000 грн., внаслідок віднесення суми оплати за отримані послуги охорони від ТОВ “Охорона Комплекс ЄС”, з огляду на наступне.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що підприємство не має виробничої необхідності в отриманні послуг по охороні підприємства, оскільки вони дублюють функції власного підрозділу охорони. Крім того, податковим органом взято до уваги, що акти виконаних робіт не містять відомостей про види наданих послуг.

Між тим, суд зазначає, що господарські операції щодо отримання послуг з охорони від ТОВ “Охорона Комплекс ЄС” підтверджені належним чином складеними податковими накладними, які відображені в акті перевірки, та наданими позивачем у судовому засіданні копіями Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) за відповідні періоди.

Разом з тим, висновок податкового органу зроблено без врахування всіх обставин, зокрема того, що згідно умов договору комплексної охорони та вдосконалення безпеки від 01.07.2008 року, обов"язки ТОВ “Охорона Комплекс ЄС” є значно ширшими, ніж функціональні обов"язки власного підрозділу.

Так, залучення послуг ТОВ “Охорона Комплекс ЄС” дозволило позивачу збільшити кількість кваліфікованих спеціалістів для забезпечення виробничої діяльності підприємства, відмовитися від послуг СПМО “Титан”. Крім того, позивачем отримано інформацію про ціни на ринках сировини, напрямки збуту та ціни на продукцію конкурентів, що використовувалася позивачем під час прийняття рішень у господарській діяльності.

Також, суд зважає на те, що аналогічний висновок про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ суми послуг з охорони, отриманих від ТОВ “Охорона Комплекс ЄС”, було зроблено в акті перевірки Кременчуцької ОДПІ № 186/23-209/00152299 від 26.01.2010 року, за наслідками якого було прийнято податкові повідомлення рішення № 0000612301/0/6 від 05.02.2010 року про визначення податкового зобовязання з ПДВ та № 0000602301/0/292 від 05.02.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток.

Разом з тим, за наслідками адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду первинної скарги № 11735/10/25010 від 09.04.2010 року податковий орган (відповідач) скасував зазначені податкові повідомленнярішення в частині визначення податкового зобовязання за операціями з отримання послуг охорони від ТОВ “Охорона Комплекс ЄС”.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність зменшення позивачу податковим органом бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад - грудень 2009 року на загальну 52 000 грн.

Згідно п.п. 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі - Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п. 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання

Суд не вбачає у діях позивача порушень яких - небудь приписів Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки деякі твердження відповідача взагалі не мають посилання на норми вказаного закону, а ґрунтуються лише на суб"єктивному твердженні перевіряючих осіб. Тому, суд приходить до висновку, що податковим органом вищевказані висновки проведеної перевірки було зроблено без урахувань всіх обставин та з помилковим застосуванням норм Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною другою статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, відповідачем не було доведено правомірність винесених спірних податкових повідомлень - рішень , а позивач, в свою чергу, надав всі відповідні докази в спростування необґрунтованих тверджень податкового органу, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення №0000052302/0/10 від 15.02.2010 року та №0000052302/1/29 від 12.05.2010 року Кременчуцькою ОДПІ винесені з порушення законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0000052302/0/10 від15.02.2010 року та №0000052302/1/29 від 12.05.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2011 року.

СуддяІ.С. Шевяков