Постанова № 16080856, 07.06.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/1894/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

суддів Катаєвої Е.В., Марина П.П.,

при секретарі Катеренчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Транс Термінал Компані»до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області, Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про залишення скарги без розгляду,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати рішення ДПА України від 18.02.2011 року № 3360/6/25/0115, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ренійському районі Одеської області від 02.09.2010 року № 0008792301/0, від 31.01.2011 року № 0000192301.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підприємством не порушено порядку формування валових витрат, валового доходу та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки витрати на інформаційні (консультаційні) послуги, отримання товарно-матеріальних цінностей, послуг, які використовувались у господарській діяльності, у тому числі на поліпшення основних фондів, включені до складу валових витрат на підставі первинних документів податкового і бухгалтерського обліку, які оформлені згідно вимог чинного законодавства, а податковий кредит сформований на підставі відповідних накладних. Позивач не погоджується з висновками податкового органу за результатами проведеної перевірки щодо нікчемності укладених правочинів між позивачем та його контрагентами, посилаючись на безпідставність та недоведеність такого висновку. Зважав на те, що всі витрати, валовий дохід та податковий кредит по податку на додану вартість у перевіряємому періоді підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними. Крім того, позивач вважає, що залишивши повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення без розгляду, ДПА України порушила п.56.6 ст.56 ПК України, поклавши на підприємство вину за порушення строку подання повторної скарги за відсутності такого порушення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити адміністративний позов.

Представники Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, в задоволені адміністративного позову просили відмовити, пояснивши, що надані ТОВ «Дунай ТТК»в ході перевірки акти виконаних робіт про надання консультаційних послуг не відповідають вимогам законодавства, так як не містять даних про обєми наданих послуг, перелік наданих послуг, економічної доцільності понесених витрат, а перевіряючими не встановлено результатів від отримання таких послуг. Крім того, надані до перевірки документи щодо списання товарно-матеріальних цінностей не мають доказовості та юридичної сили, отже не можуть бути підставою для відображення їх у бухгалтерському обліку та формування валових витрат. Зазначили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, тому підстави для їх скасування - відсутні.

Представник Державної податкової адміністрації України в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просила відмовити, пояснивши, що рішення ДПА України від 18.02.2011 року № 3360/6/25/0115 про залишення скарги без розгляду не являється актом індивідуальної дії, оскільки не породжує жодних прав та обовязків для підприємства, тому не може бути оскаржено в порядку адміністративного судочинства. Крім того, зважала, що подана скарга була направлена з порушенням законодавчо встановленого десятиденного строку для подання такої скарги до ДПА України, тому правомірно була залишена без розгляду.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 20.07.2010 року № 000105/23 та від 03.08.2010 року № 126/23, виданих Державною податковою інспекцією у Ренійському районі, згідно із ч.1 та ч.2 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок співробітниками податкової служби було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складений акт від 19.08.2010 року № 297/23-34322169.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані»пп.4.1.6, п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 165507 гривень; п.п.7.4.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 358459 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ренійському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.09.2010 року № 0008792301/0, яким ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 165507 гривень та штрафними санкціями в сумі 82754 гривень, а всього 248261,00 гривень, та від 31.01.2011 року № 0000192301, яким ТОВ «Дунай Транс Термінал Компані»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 358458 гривень та штрафні санкції в розмірі 179229 гривень, а всього 537688 гривень.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з первинною скаргою до ДПІ у Ренійському районі Одеської області, за результатами якої спірні податкові рішення залишені без змін, а скарга без задоволення; а в подальшому до ДПА України, за результатами якої винесено рішення від 18.02.2011 року № 3360/6/25/0115 про залишення скарги без розгляду у звязку з пропуском строку подання скарги.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Судом встановлено, що між ТОВ «ДТТК»та ТОВ «ТД «ФАБ Україна»укладені договори про надання інформаційних (консультаційних) послуг № б/н від 01.08.2009 року та від 28.09.2009 року. Результати виконаних робіт з надання інформаційних (консультаційних) послуг з визначення економічно обґрунтованої собівартості послуг на суму 129005 гривень, у т.ч. ПДВ 21500,83 гривень, та з надання інформаційних (консультаційних) послуг по стратегічному плануванню інвестиційної діяльності на суму 142000 гривень, у т.ч. ПДВ 23666,67 гривень оформлені актами виконаних робіт (послуг) без номерів від 24.09.2009 року. Акти підписані директорами підприємств; зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. В результаті викладеного ТОВ «ДТТК»у 3 кварталі 2009 року віднесено на валові витратити суму в розмірі 107504 гривень, у 4 кварталі 2009 року 118333 гривень, а всього 225837 гривень. Суми податку на додану вартість за визначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображеного у реєстрах отриманих податкових накладних.

Як вбачається з акту перевірки, вищезазначені акти здачі-прийняття виконаних робіт та акти надання послуг не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій конкретних видів послуг, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг, їх обєм, вартість та зв'язок з господарською діяльністю підприємства, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожної конкретної господарської операції і правильності її оформлення, відсутні особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, яки брали участь у здійсненні господарських операцій.

Відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Дана правова норма визначає, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи не вбачається, які саме роботи та послуги були надані, не доведено економічної доцільності витрат на зазначені послуги, зокрема їх вплив на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.

Доводи представника позивача про те, що надані ТОВ «ТД «ФАБ Україна»інформаційні (консультаційні) послуги безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства є бездоказовими та ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Суд погоджується з висновками перевіряючих та доходить аналогічного висновку про те, що ТОВ «ДТТК»в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу валових витрат послуги консультаційного обслуговування, в результаті чого підприємством завищено суму валових витрат всього в сумі 225837 гривен, та, як наслідок, занижено податок на прибуток, у звязку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими.

Крім того, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «ДТТК» придбавало товарно-матеріальні цінності, які зі слів головного бухгалтера Голубкової Т.Ю. у подальшому були використані на ремонтні роботи мереж водопостачання та водовідведення та інший поточний ремонт.

Так, згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, позивачем отримано: від ТОВ «Тайпспиринг»товарно-матеріальні цінності за видатковими накладними № 0415-1 від 15.04.2009 року на суму 71700 гривень, у т.ч. ПДВ 11950 гривень, № 063003 від 30.06.2009 року на суму 75000 гривень, у т.ч. ПДВ 12500 гривень, б/н від 28.08.2009 року на суму 97850 гривень, у т.ч. ПДВ 16308,33 гривень та б/н від 17.09.2009 року на суму 43400 гривень, у т.ч. ПДВ 7233,33 гривень, за які підприємством сплачено 215250 гривень платіжним дорученням; від ПП «Бона Ді Плюс»скловату за видатковою накладною № 10 від 16.04.2009 року на суму 120087,36 гривень, у т.ч. ПДВ 20014,56 гривень (станом на кінець перевіряємого періоду позивач має кредиторську заборгованість в сумі 105087,36 гривень); від ТОВ «Бейв Брок»товарно-матеріальні цінності за видатковою накладною б/н від 22.07.2009 року на суму 68345 гривень, у т.ч. ПДВ 11390 гривень, б/н від 12.08.2009 року на суму 128680 гривень, у т.ч. ПДВ 21446,67 гривень; від ПП «Ауріон Плюс»матеріали за видатковою накладною № РН-АС01766 від 05.02.2010 року на суму 24356,30 гривень, у т.ч. ПДВ 4059,38 гривень; від ПП «Бастіон Юг»товарно-матеріальні цінності за накладними № РН-БГ00219 від 15.12.2009 року на суму 24599,50 гривень, у т.ч. ПДВ 4099,92 гривень, № РН-БГ00050 від 08.01.2010 року на суму 10000 гривень, у т.ч. ПДВ 1666,67 гривень.

Разом із тим, до перевірки були надані акти на списання товарно-матеріальних цінностей, які були оформлені неналежним чином. Зокрема в актах не визначено підстав для списання матеріалів та підтвердження факту використання матеріалів. В ході опитування відповідальної особи за ведення та здійснення складського обліку підприємства ОСОБА_3, останній не підтвердив факт надходження, оприбуткування, відпуску та списання, не визнав свій підпис, який був вчинений від його імені на актах списання сировини та матеріалів.

На підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку, що відповідні первинні документи були складені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, яка значиться матеріальновідповідальною особою, у звязку із чим правочини не відповідають обовязковим умовам чинності згідно з ч.3 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215 ЦК України.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність це діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року № 375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як валові доходи, так і валові витрати з податку на прибуток.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарі це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Також Постановою Верховного суду України від 21.10.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд»до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначено п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд відхиляє доводи позивача щодо того, що списання цінностей на проведення ремонтних робіт, оформлених актами на списання, є безперечним доказом обґрунтованого віднесення до валових витрат вартості матеріалів і запчастин на проведення ремонтних робіт. Так, вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання матеріалів, на підставі яких сформовані валові витрати, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування, та не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

На підставі викладеного суд дійшов аналогічного за актом перевірки висновку, що ТОВ «ДТТК»в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до валових витрат та відображено на бухгалтерському рахунку 201 «Сироваина та матеріали»придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 786781,80 гривень, що не повязано з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності, чим завищено валові витрати на суму 553349 гривень.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ «ДТТК»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств та відповідній штрафні санкції в цій частині є правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що підприємством у перевіряємому періоді отримані послуги з ремонту, установці обладнання основних фондів від ТОВ «Престижінвестбуд», ПП «Зеніт плюс», ПП «ТБ «Влад», ПП «АВВА-Юг», ПП «Ауріон Плюс», ТОВ «Тайпспиринг», ТОВ «Бейв Брок».

Перевіркою відображених у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань»показників за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року у загальній сумі 106370 гривень встановлено, що ТОВ «ДТТК»використовувало у господарській діяльності власні та орендовані основні фонди.

Відповідно до договору оренди основних фондів, які входять до систем водопостачання та водовідведення м. Рені, що належить до комунальної власності, укладеному між Виконавчим комітетом Ренійської міської ради та ТОВ «ДТТК», відповідно до якого Виконавчий комітет Ренійської міської ради надає в користування терміном з 18.12.2008 року по 18.11.2011 року, а ТОВ «ДТТК»приймає в строкове платне користування основні фонди, які складаються з систем водопостачання та водовідведення м. Рені та іншого майна, яке належить територіальній громаді та знаходиться у користування РГП «Водоканал»та КП «Міськканалізація».

Згідно з пп.2.1 Договору оренди ТОВ «ДТТК» вступає у строкове платне користування основних фондів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі комплексу, при чому передача основних фондів здійснюється за залишковою вартістю майна, яке буде знаходитися у наявності: акт приймання-передачі основних фондів, які складаються з систем водопостачання: на підставі рішення ліквідаційної комісії від 25.12.2008 року № 1 здійснена інвентаризація основаних фондів, які знаходились у користування РГП «Водоканал». На момент передачі основних засобів згідно акту інвентаризації залишкова вартість основних фондів склала 1977,9 тис. гривень; акт приймання-передачі основних фондів, які складаються з систем водовідведення: на підставі рішення ліквідаційної комісії від 25.12.2008 року № 1 здійснена інвентаризація основних фондів, які знаходились у користування КП «Міськканалізація». На момент передачі основних засобів згідно акту інвентаризації залишкова вартість основних фондів складає 401,2 тис. гривень.

Умовами п.п.5.2 п.5 Договору оренди основних фондів передбачено обовязки орендаря своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів.

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся, підприємством отримані послуги з ремонту основних фондів: від ТОВ «Престижінвестбуд»на суму 324000 гривень згідно договору № 01/05 від 20.05.2009 року про ремонті роботи мереж водопостачання та водовідведення; складено акт виконаних робі № 1 за червень 2009 року на суму 324000 гривень, у т.ч. ПДВ 54000 гривень, без відображення у ньому адреси, тобто де були проведені роботи; від ПП «Зеніт плюс»на суму 132128,40 гривень згідно договору № 4/Р від 22.10.2009 року про ремонті роботи мереж водопостачання та водовідведення; складено акт виконаних робіт № 1 за листопад 2009 року на суму 132128,40 гривень без відображення у ньому адреси, тобто без визначення конкретної ділянки мережі, де були проведені роботи. За даними бухгалтерського обліку станом на кінець перевіряємого періоду за підприємством рахується кредиторська заборгованість на користь ПП «Зеніт плюс»на суму 132128,40 гривень, яка більш ніж 3 місяці рахується на балансі підприємства; від ПП «ТБ «Влад»згідно договору № б/н від 20.11.2009 року про ремонті роботи мереж водопостачання та водовідведення; складено акти виконаних робіт № 1 за грудень 2009 року на суму 248000 гривень, за січень 2010 року на суму 211000 гривень, за лютий 2010 року на суму 154600 гривень без відображення у ньому адреси, де були проведені роботи. За даними бухгалтерського обліку станом на кінець перевіряємого періоду за підприємством рахується кредиторська заборгованість на користь ПП «ТБ «Влад»»на суму 581050 гривень, яка більш ніж 3 місяці рахується на балансі підприємства; від ПП «АВВА-Юг»на суму 46443,98 гривень згідно договору про встановлення обладнання № 3/М від 20.11.2009 року; складено акт здавання-прийому робіт № ОУ-0000354 від 30.11.2009 року на суму 46443,98 гривень про встановлення насосу марки MN-80/250 DE. Згідно акту огляду свердловин проведеного посадовою особою ВПМ Ізмаїльської ОДПІ встановлено, що насоси, які встановлені на свердловинах, не замінювалися, поточний та капітальний ремонт насосів не проводився; від ПП «Ауріон Плюс»отримано насос, поставка якого оформлена видатковою накладною № РН-АС00994 від 00994 від 12.11.2009 року на суму 250000 гривень; від ТОВ «Тайпспиринг»отримано товарно-матеріальні цінності, поставка яких оформлена видатковою накладною № 041501 від 15.04.2009 року на суму 10800 гривень; від ТОВ «Бейв Брок» отримано товарно-матеріальні цінності, поставка яких оформлена накладними б/н від 12.08.2009 року на суму 19320 гривень.

Суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображеного у реєстрах отриманих податкових накладних.

В ході перевірки ДПІ у Ренійському районі були надані запити відповідним службам про повідомлення ТОВ «ДТТК»про проведення земляних робіт та отримані відповіді про відсутність будь-яких звернень та повідомлень. При цьому для підтвердження здійснених витрат до перевірки не надана дозвільна документація для проведення зазначених робіт, наявність якої передбачена чинним законодавством.

На підставі викладеного суд дійшов аналогічного за актом перевірки висновку щодо порушення позивачем пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг для здійснення капітального та поточного ремонту основних фондів (мереж водопостачання та водовідведення та ін.) за нікчемними угодами, у звязку із чим завищено балансову вартість основних фондів. Отже зменшення суми нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди в загальному розмірі 105741 гривень є правомірним.

Таким чином, на підставі викладеного суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним в частині відповідного нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафних санкцій.

Крім того, судом встановлено, що за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року ТОВ «ДТТК»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 572721,00 гривень. Відповідно до пп. 3.2.2 акту перевірки перевіряючими встановлено його завищення всього у сумі 388554,00 гривень.

Вищевказане відхилення виникло в результаті порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ТОВ «ДТТК» включено до складку податкового кредиту суму ПДВ за вищерозглянутими господарськими операціями з контрагентами ТОВ «ТД «ФАБ Україна», ПП «Бона Ді Плюс», ПП «Зеніт Плюс», ПП «Торговий дім «Влад», ПП «Ауріон Плюс», ПП «Бастіон Юг», ТОВ «Тайпспиринг», ТОВ «Престижінвестбуд», ТОВ «Бейв-Брок», ПП «АВВА-Юг».

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність це діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року № 375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарі це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Мінфіна від 31.03.1999 року № 87, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить аналогічного висновку, що дії ТОВ «ДТТК»призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України. Очевидним також вбачається факт, що ТОВ «ДТТК»укладені угоди з контрагентами, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. В судовому засіданні представником позивача не наданого жодного переконливого доказу, який би спростував такий висновок.

Суд враховує, що згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочинів за укладеними угодами.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ДТТК»не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що послуги/цінності придбані з наміром використання у власній господарській діяльності. При цьому в ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин ТОВ «ДТТК»з вищевказаним підприємствами.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обовязок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки про нікчемність укладених угод ТОВ «ДТТК»з вказаними вище контрагентами.

Таким чином, ТОВ «ДТТК»порушено вимоги ст.ст.203, 215, 228, 837, 838 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які передбачені цими статтями. Судом не встановлено реальне настання правових наслідків, що обумовлені п.5 ст.203 ЦК України, у звязку із чим суд погоджується з висновками перевіряючих щодо нікчемності укладених ТОВ «ДТТК»вищерозглянутих правочинів.

Договірні відносини позивача з контрагентами не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект від результатів підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності вказаних підприємств є виключно чи переважно формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Несплата ТОВ «ДТТК»податків у встановленому законодавства України порядку руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та формування дохідної частини Державного бюджету України, що суперечить моральним засадам суспільства. Наявним вбачається намір ТОВ «ДТТК»одержати економічний ефект за рахунок формування податкового кредиту по договорам, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, з ціллю заниження обєкту оподаткування, несплати податків. Такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки не сплачені підприємством ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Провадження ТОВ «ДТТК»своєї діяльності призвело до штучного завищення валових витрат та податкового кредиту, внаслідок чого підприємством занижувався обєкт оподаткування податком на прибуток підприємства та завищувався податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. Укладені підприємством правочини з контрагентами суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦК України порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними. В судовому засіданні представники відповідача довели суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

Крім того, суд вважає позовну вимогу щодо оскарження рішення ДПА України від 18.02.2011 року № 3360/6/25/0115 про залишення повторної скарги без розгляду також не підлягаючою задоволенню у звязку з наступним.

ПК України визначає право платника податків оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При цьому рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи вищевикладене та той факт, що в даному адміністративному позові позивачем, у тому числі, заявлені вимоги про скасування раніше оскаржених в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень, та те, що рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню, суд вважає вимогу про скасування рішення ДПА України про залишення скарги без розгляду неналежним способом захисту порушеного права, адже одночасно судом по даній справі вирішується правомірність оскаржуваних податкових рішень.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Транс Термінал Компані» до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області, Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про залишення скарги без розгляду відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 07 червня 2011 року.

Головуючий суддя/ПІДПИС/ І.В. Завальнюк

Суддя /ПІДПИС/ Е.В. Катаєва

Суддя /ПІДПИС/ П.П. Марин