Постанова № 16080741, 31.05.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/161/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стеценко О.О.

при секретарі Височенко Н.М..

розглянувшиввідкритомусудовомузасіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справузаадміністративним позовом Спеціалізованого малого підприємства «Теплобуд»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до ДПІ у Малиновському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень рішень та про визнання неправомірними дій по проведенню виїзної позапланової документальної перевірки, результати якої оформлені актом від 09.06.2010 року № 62/23-214/13879596,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Спеціалізоване мале підприємство «Теплобуд»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі «Позивач») із позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси по проведенню з 21.05.2010 року по 04.06.2010 року виїзної позапланової документальної перевірки СМП «Теплобуд»ТОВ, результати якої оформлені актом № 62/23-214/13879596 «Про результати виїзної планової документальної перевірки СМП «Теплобуд»ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року»(далі «Акт»), визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси № 0002892301/0 від 09.06.2010 року, за яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 180012 гривень (120008 грн. за основним платежем, 60004 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0002902301/0 від 09.06.2010 року, за яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 222515 грн. (150010 грн. за основним платежем, 72505 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0008942301/0/1 від 20.09.2010 року, № 0008942301/1/1 від 11.11.2010 року, від 08.12.2010 року № 0008942301/1/2, № 0008942301/2/3 за якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1445,9 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 09.06.2010 року, за результатами виїзної позапланової документальної перевірки, що була проведена на СМП «Теплобуд»ТОВ, ДПІ в Малиновському районі м. Одеси було складено акт. Позивач вважає, що дії ДПІ в Малиновському районі м. Одеси з проведення перевірки, результати якої відображені в акті, є незаконними, за таких причин.

Висновки, зроблені в акті не відповідають дійсності і СМП «Теплобуд»ТОВ не припускало порушень, вказаних в акті.

В порушення п.1 ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу»ДПІ в Малиновському районі м. Одеси в акті відсутні посилання на наявність перевірки іншого платника податку, тобто й відсутні підстави для проведення перевірки позивача із посиланням на вказану норму.

Крім того, позивач вважає, що проведення перевірки на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Миколаївської області Чернетченко В.В., відповідно до ст.114 Кримінально-процесуального кодексу України є незаконним, так як чинне законодавство не передбачає вказаних підстав для проведення перевірок.

Також, позивач вважає, що порушення чинного законодавства відбулись й під час надіслання акту перевірки для ознайомлення, так як він був надісланий до платника податку одночасно із оспорюваними рішеннями, що позбавило позивача можливості надати заперечення до акту. Вказані порушення, на думку позивача, суперечать п. 4.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 25.08.2005 року.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки був порушений порядок витребування документів для проведення перевірки, так як документи, що використовувалися при проведенні перевірки, у СМП «Теплобуд»ТОВ не витребувалися, а були вилучені в межах кримінальної справи та надані перевіряючим безпосередньо органом досудового слідства, що не передбачено чинним законодавством як підстава для отримання документів для проведення перевірки, та є доказом того, що перевірка проведена в межах кримінальної справи за постановою слідчого .

На думку позивача податковою інспекцією неправомірно визначено наявність порушень вимог п.5.1., п.п. 5.3.9., п.5.3. ст. 5 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п.7.4., п.п. 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», ч.1, 5 ст. 203, п.1 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Такі висновки стали підставою для винесення відповідачем оскаржуваних повідомлень-рішень № 0002892301/0 від 09.06.2010 року, за яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 180012 гривень (120008 гривень за основним платежем, 60004 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0002902301/0 від 09.06.2010 року, за яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 222515 гривень (150010 гривень за основним платежем, 72505 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями).

Так, всі обставини, з якими повязані нарахування податків, тобто до нього не мають безпосереднього відношення до платника податків, що піддавався перевірці, а будуються на діяльності та веденні податкового обліку і подачі звітності іншим підприємством, його контрагентом. Посилання в акті на зміст постанови слідчого, протоколи допитів свідків, результати почеркознавчих експертиз позивач вважає недоречними, за умови відсутності обвинувального вироку по справі. Крім того, в самому акті констатується наявність всіх первинних документів, проведення їх у обліку і включення до податкової звітності. Враховуючи положення п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач вважає правомірним включення до складу валових витрат сум, сплачених за виконані підрядником роботи і відображені у бухгалтерському та податковому обліку СМП «Теплобуд»ТОВ.

Відображення в акті фактів порушення підприємством бухгалтерського обліку, позивач вважає порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», так як до компетенції вказаної установи не входить контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Посилання в акті на порушення СМП «Теплобуд»ТОВ вимог п.п. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач вважає безпідставними, так як право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 вказаного Закону, в той час, як, по-перше, в акті не спростовується, що контрагент позивача (ПП «Верона-Буд») був зареєстрований як платник ПДВ на час виконання договірних відносин, по-друге, вказана норма поширюється виключно на продавця, яким, в даному випадку, позивач не виступав.

Позивач вважає, що посилання в акті на порушення вимог Цивільного кодексу України, й, відповідно, визнання недійсними (нікчемними) правочини, укладені між ним та ПП «Верона-Буд»не відповідають вимогам Цивільного кодексу України, а саме статтям 203, 204, 215, 228, тощо, а визнання недійсними (нікчемними) правочинів не входить до компетенції державної податкової інспекції.

Щодо оскаржуваних повідомлень-рішень № 0008942301/0/1 від 20.09.2010 року, № 0008942301/1/1 від 11.11.2010 року, від 08.12.2010 року № 0008942301/1/2, № 0008942301/2/3 за якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1445,9 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, які були винесені за результатами розгляду скарг позивача на податкові повідомлення рішення № 0002902301/0 від 09.06.2010 року та № 0002892301/0 від 09.06.2010 року, позивач наводить, крім вищезазначених, такі доводи неправомірності їх винесення.

Державною податковою інспекцією в Малиновському районі м. Одеси, за наслідками розгляду скарги позивача, 19.08.2010 року було прийнято рішення № 36195/10/25-012, яке послужило підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень. Вказаним рішенням, на думку позивача, в порушення ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та цільовими державними фондами»були нараховані штрафні санкції в розмірі 60% від суми заборгованості, замість максимально допустимих вказаним Законом 50% від суми нарахованого зобовязання.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає, що оспорювані рішення-повідомлення є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства, у звязку з чим просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідачем у письмових запереченнях проти позову, було наведено ті ж самі доводи наявності порушень, що містяться в акті перевірки. При цьому представник відповідача не оспорював, що фактично була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача, а в назві акту перевірки помилково було зазначено щодо проведення планової документальної перевірки.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Спеціалізоване мале підприємство «Теплобуд»Товариство з обмеженою відповідальністю (код за ЄДРПОУ 13879596) зареєстроване 28.05.1999 року виконавчим комітетом Одеської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію № 1556 1050001010450), взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.11.1991 року за № 374, згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №22323267 від 29.05.2005 року є платником вказаного податку, станом на момент виникнення спірних правовідносин перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси.

На підставі направлень № 759 від 17.05.2010 року та 821 від 28.05.2010 року, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, на підприємстві СМП «Теплобуд»ТОВ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, яка проводилась в період з 21.05.2010 року по 04.06.2010 року. За результатами перевірки 09.06.2010 року ДПІ в Малиновському районі м. Одеси було складено акт № 62/23-214/13879596 «Про результати виїзної планової документальної перевірки СМП «Теплобуд»ТОВ (код за ЄДРПОУ 13879596) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року».

Згідно вказаного акту, перевірка проводилась на підставі п.1 ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу», на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Миколаївській області Чернетченка В.В. відповідно до ст. 114 КПК України.

На підставі акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 09.06.2010 року прийняло податкове повідомлення-рішення № 0002892301/0 від 09.06.2010 року, за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 180012 грн. (120008 грн. за основним платежем, 60004 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) за встановлені перевіркою порушення п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7, п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», № 0002902301/0 від 09.06.2010 року, за яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 222515 гривень (150010 гривень за основним платежем, 72505 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) за встановлені перевіркою порушення п.5.1. та п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач оскаржив податкові повідомлення рішення від 09.06.2010 року №0002902301/0 та №0002892301/0 в адміністративному порядку до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси. За результатами розгляду, скарга була залишена без задоволення, також за результатами розгляду скарги було винесено повідомлення - рішення № 0008942301/0/1 від 20.09.2010 року яким збільшено суму штрафної фінансової санкції з податку на прибуток на 1445,9 грн. Не погодившись з рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси позивач скористався правом адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області та ДПА України, скарги були розглянуті та залишені без задоволення, відповідно після розгляду скарг були винесенні повідомлення рішення № 0008942301/1/1 від 11.11.2010 року, № 0008942301/1/2 від 08.12.2010 року за якими позивачу збільшено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1445,9 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно акту перевірки, відповідачем було встановлено, що в період з 01.01.07 р. по 31.12.09 р. ПП «Верона - Буд»був постачальником послуг по виконанню робіт по футеровці котлів, тепло генераторів для СМП TOB "Теплобуд" на загальну вартість 720 048 грн., у т. ч. ПДВ - 120 008 грн., що підтверджується первинними документами (актами виконаних робіт та податковими накладними), виписаними ПП «Верона - Буд»на виконанню робіт по футеровці котлів, тепло генераторів для позивача. Актом встановлено, що у перевіряємий період позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, по податковим накладним, наданим ПП «Верона - Буд», які були занесені до реєстрів отриманих податкових накладних та включені до складу податкового кредиту з ПДВ декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 720 048 грн., у тому числі ПДВ 120 008 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат операції з придбання робіт, отриманих від ПП «Верона-Буд», всього в сумі 600039 грн., в період 2008-2009 роки позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 150010 грн., в період 2008-2009 роки позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 120008 грн.

Згідно висновків акту правочини, укладені СМП „Теплобуд" TOB з ПП «Верона -Буд»на виконання будівельно-монтажних робіт за період з 01.01.07 р. по 31.12.09 р., на виконання яких ПП «Верона -Буд»були складені акти виконаних робіт укладались з порушенням вимог частини 5 ст. 203 ЦК України, у порушення 1 ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, а отже є нікчемними.

Вказані висновки відповідач мотивував тим, що при розгляді матеріалів кримінальної справи № 107800016 директор ОСОБА_2 заявила, що ПП «Верона-Буд»вона лише зареєструвала підприємство на своє імя, відкрила розрахунковий рахунок, підприємством фактично не керувала, деякі податкові декларації заповнювала інша особа. Згідно акту №752 від 13.11.2009 року, складеного фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва за результатами виходу за юридичною адресою ПП «Верона-Буд», вказане підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Свідоцтво платника ПДВ ПП «Верона-Буд» № 100081762, видане 07.12.2007 року, анульоване 31.07.2009 року.

Підставами для таких висновків послужили документи, які були надані та використовувались при проведенні перевірки: постанова б/н від 27.11.2009 року по кримінальній справі № 107800016 старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Миколаївській області про призначення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Верона-Буд», протоколи допиту як свідка та як підозрюваного по вказаній кримінальній справі засновника та директора ПП «Верона-Буд»ОСОБА_2; постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 25.06.2009 року; постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 від 05.11.2009 року; документи, які були вилучені у СМП «Теплобуд»ТОВ співробітниками ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси згідно до постанови про проведення виїмки; установчі документи СМП «Теплобуд»ТОВ з особової справи, яка знаходиться в ДПІ в Малиновському районі м. Одеси; надані до податкової інспекції декларації з ПДВ та податку на прибуток за відповідні періоди; податкові накладні в кількості 3 шт.; реєстр отриманих та виданих податкових накладних (надані підприємством для проведення перевірки); платіжні доручення та банківські виписки (надані підприємством для проведення перевірки); регістри бухгалтерського обліку по рахунках 311, 631, 361 (надані підприємством для проведення перевірки); розшифровка витрат до податкових декларацій (надана підприємством для проведення перевірки).

Вивчивши позовні заяви та пояснення до них, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог. Таке рішення суд обґрунтовує наступними доводами.

Спірні правовідносини між сторонами по справі, на час їх виникнення, регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, Кримінальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України №168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість»(далі «Закон №168/97»), Законом України №334/94-ВР від 28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі «Закон № 34/94-ВР»), Законом України № 509-ХІІ від 04.12.1990 року «Про державну податкову службу в Україні»(далі «Закон №509-ХІІ»), Законом України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі «Закон № 2181-ІІІ»), Законом України № 996-ХІV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі «Закон № 996-ХІV»), наказом Державної податкової адміністрації України № 326 від 11.06.2004 року «Про затвердження порядку оформлення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(далі «Наказ №326»), що діяв на момент проведення перевірки, наказом Державної податкової адміністрації №165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(далі «Наказ №165»), наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»(далі «Наказ № 88»).

Судом встановлено, що позивачем з ВАТ «Югцемент»укладені договори підряду № 12-014-08 від 08.12.2008 р. на виконання робіт по ремонту футеровки цементної печі № 1 та футеровки шахти холодильника печі № 1 підприємства № 2 ВАТ «Юг цемент», додаткову угоду № 1 до зазначеного договору від 23.01.2009 року на виконання робіт по ремонту футеровки шахти печі № 1 підприємства № 2 ВАТ «Юг цемент», № 12-002-09 від 26.02.2008 року на виконання робіт по футеровці печі № 2 підприємства № 2 ВАТ «Юг цемент». З метою виконання зазначених договорів, у терміни передбачені самими договорами, позивачем, у звязку з недостатністю власних ресурсів для виконання робіт, були укладені договори підряду № 26 від 10.12.2008 року та № 10 від 09.04.2009 року з ПП «Верона-Буд»на виконання робіт по ремонту футеровки цементної печі № 1 та шахти холодильника підприємства № 2 ВАТ «Юг цемент».

Перевіряючий в акті не заперечує, що у позивача наявні всі документи (розрахунки, платіжні документи, накладні, акти виконаних робіт та інші), які підтверджують віднесення до валових витрат витрати, які стосуються операцій з ПП «Верона-Буд». В бухгалтерському та податковому обліку вказані операції відображені в повному обсязі. При цьому в акті перевірки не спростовується та обставина, що всі первинні документи, на підставі яких відображені у бухгалтерському та податковому обліках господарські операції позивача за спірний період відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-Х1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд не приймає до уваги посилання в акті перевірки, як на обґрунтування висновків, на відсутність трудових ресурсів, виробничого та транспортного обладнання, матеріалів для здійснення фінансово-господарської діяльності, оскільки наявність або відсутність трудових ресурсів, виробничого та транспортного обладнання, матеріалів саме у ПП «Верона-Буд»не може достовірно свідчити про відсутність здійснення фінансово-господарської діяльності цими субєктами господарювання.

В п.п. 7.4.1. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, діючого на час виникнення спірних правовідносин та про порушення якого зазначено в Акті, вказано, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків (нарахованих) сплачених платником податку протягом звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

В самому Акті перевірки перевіряючі не спростовують того факту, що у перевіряємий період позивач сплатив контрагентам суми ПДВ у звязку з придбанням у них товарів (послуг). Суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Висновки перевіряючого про заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість за перевіряємий період фактично ґрунтуються на тому, що відносно посадових осіб ПП «Верона-Буд» порушено кримінальну справу.

Між тим, в самому акті перевірки зазначено, що ПП «Верона-Буд» на момент укладання та виконання договорів було зареєстровано в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Не виконання податкових зобовязань ПП «Верона-Буд» не може свідчити про порушення податкових зобовязань позивачем.

Жодна норма Закону України №168/97-ВР не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Відповідачем не доведено наявності вироку чи іншого рішення суду, які б підтверджували відомості, що містяться у протоколах допитів та інших матеріалах кримінальної справи.

Доводи позивача щодо незаконності прийняття відповідачем рішення про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Верона Буд», суд вважає такими, що відповідають закону. Так, при складанні акту, відповідач дійшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Верона Буд», за таких підстав. Фінансово-господарські операції СМП «Теплобуд»ТОВ та ПП «Верона-Буд»здійснювались згідно договорів підряду №26 від 10.12.2008 року, №10 від 09.04.2009 року, отриманих актів виконаних робіт та податкових накладних від ПП «Верона-Буд»на загальну суму 720046,99 грн. у т.ч. ПДВ 120007,82 грн. Станом на складання акту заборгованість за вказаними взаємовідносинами відсутня. Згідно до наданих до перевірки документів в бухгалтерському обліку СМП «Теплобуд»ТОВ витрати по взаєморозрахункам з ПП «Верона-Буд»в податковому обліку віднесено до складу валових витрат у 4 кварталі 2008 року в сумі 57836 грн., в 1 кварталі 2009 року в сумі 442203 грн., у 2 кварталі 2009 року в сумі 100000 грн., ПДВ на підставі вищезазначених податкових накладних включено до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідачем, як за результатами проведення перевірки, так й під час розгляду справи в суді не доведено, що зміст правочинів, укладених між СМП «Теплобуд»ТОВ та ПП «Верона-Буд»суперечить ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. На момент вчинення правочину сторони вказаного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, тобто були у встановленому порядку зареєстровані як юридичні особи та знаходились на податковому обліку. Відповідачем не доведено, що під час укладання договорів між СМП «Теплобуд»ТОВ та ПП «Верона-Буд»волевиявлення учасників правочинів було не вільним і не відповідало їх внутрішній волі. Відповідно до ст.208 ЦКУ правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦКУ правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Сторонами договорів підряду №26 від 10.12.2008 року, №10 від 09.04.2009 року виконано вказані вимоги закону. Про спрямованість правочину на настання реальних наслідків свідчить сам факт проведення підрядних робіт ПП «Верона-Буд»та проведення оплати за вказані роботи з боку СМП «Теплобуд»ТОВ. Посилання відповідача на ст.228 ЦК України суд також вважає безпідставними. Так, згідно до ст. 228 ЦКУ правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Фактів, щоб свідчили про порушення СМП «Теплобуд»ТОВ чи ПП «Верона-Буд»конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідачем не наведено. Відповідно до ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем не наведено конкретної норми закону, рішення суду, згідно яких договори підряду №26 від 10.12.2008 року, № 10 від 09.04.2009 року, укладені між СМП «Теплобуд»ТОВ та ПП «Верона-Буд», є недійсними, й, відповідно, нікчемними.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема ст. 11 вказаного Закону, не передбачає права органів державної податкової служби стосовно визнання чи невизнання правочинів недійсними (нікчемними) у випадку, якщо така недійсність прямо не встановлена законом.

Таким чином, суд доходить до висновку про правомірність правочинів, укладених між СМП «Теплобуд»ТОВ та ПП «Верона-Буд»у вигляді договорів підряду № 26 від 10.12.2008 року, №10 від 09.04.2009 року й, відповідно, про правомірність виконання сторонами цих договорів своїх обовязків, в тому числі й сплату замовником (СМП «Теплобуд»ТОВ) грошових коштів на користь ПП «Верона-Буд», включаючи податок на додану вартість. Відповідачем не надано жодного доказу щодо відсутності факту виконання підрядних робіт згідно вищевказаних договорів.

Також в акті перевірки, в обґрунтування його висновків, зазначено, що ПП «Верона-Буд»за юридичною адресою не знаходиться, підприємство має ознаки фіктивності, створено з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на посібничество в умисному ухиленні від сплати податків невстановленими особами та зареєстровано на третіх осіб. Керівник зазначеного підприємства від керівництва був усунений, господарської діяльності не вів, банківських рахунків не контролював, печатки підприємства не мав. З моменту створення підприємства до даного часу кількість штатних працівників, зареєстрованих у ПП «Верона-Буд»складає 1 особу (посада директора), посаду головного бухгалтера на підприємстві не передбачено. У зв'язку із вищевикладеним, перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та надання послуг.

Суд критично ставиться до вказаних висновків з огляду на такі обставини.

Так, факт відсутності ПП «Верона-Буд»за юридичною адресою встановлений актом № 574 від 16.11.2009 року, складеному фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, тобто через значний проміжок часу, після виконання сторонами своїх зобовязань за договорами. Вказаний документ для проведення перевірки СМП «Теплобуд»ТОВ не надавався та використовуватись як доказ наявності чи відсутності правовідносин, законності правочинів, між підприємствами не міг.

Факт анулювання 31.07.2009 року свідоцтва платника ПДВ ПП «Верона-Буд»не приймається судом до уваги як доказ нікчемності правочинів, укладених між СМП «Теплобуд»ТОВ та ПП «Верона-Буд», так як він відбувся через значний проміжок часу, після виконання сторонами своїх зобовязань за договорами. На час договірних відносин між позивачем та ПП «Верона-Буд», останній був зареєстрований платником ПДВ.

Згідно п.1.5, п.1.6 ст. 1 Закону України №168/97-ВР податкове зобов'язання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Звітний (податковий) період період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону №168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Жодна норма закону не передбачає відповідальності особи перед фіскальними органами за порушення її контрагентом порядку складання чи подачі податкових декларацій, сплати податків за цими деклараціями чи ухилення від виконання вказаних дій, за умови виконання цією особою вимог закону при укладанні правочину та його виконанні. Тобто, зміна статусу контрагента (припинення господарської діяльності, позбавлення свідоцтва платника ПДВ, тощо) через деякий час після виконання зобовязань, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит замовника.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на постанову слідчого про призначення проведення перевірки є безпідставними та незаконними. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.05.2001 року №6-рп/2001 діяльність субєктів владних повноважень - органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів врегульована нормами Кримінально процесуального кодексу України.

Тому посилання відповідача про здійснення перевірки позивача на підставі як ст.11-1 Закону „Про державну податкову службу України”, так і на підставі постанови слідчого відповідно до 114 КПК України, є неспроможним, оскільки повноваження ДПІ щодо здійснення такої перевірки та її наслідків врегульовані різними процесуальними законами.

Нормами КПК України передбачено залучення до процесуальних дій експертів та спеціалістів - осіб, які володіють спеціальними знаннями та не зацікавлені в результатах справи, та є методом збирання доказів по кримінальної справі або проведення дослідчої перевірки, що вимагає відповідно залучення результатів ревізії (перевірки) до кримінальної справи або матеріалів дослідчої перевірки для подальшого прийняття рішення особою, яка проводить дізнання, слідчім, прокурором або судом відповідно до норм КПК України.

Таким чином, при проведенні відповідачем ДПІ перевірки позивача на підставі постанови слідчого відповідно до ст. 114 КПК по кримінальній справі, у відповідача не було передбачених законом повноважень на прийняття за результатами перевірки податкового повідомлення рішення. Висновок суду з цього приводу співставиться також з положеннями Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, статтею 86.9 якого визначено: у разі якщо грошове зобовязання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначаються кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Крім вказаних підстав для проведення перевірки відповідач посилався на п.1 ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Згідно вказаної норми, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно до п. 1.7. Наказу № 326, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Матеріали кримінальної справи, інші документи, на які посилається відповідач, але які не були відображені в акті, не є такими, що зафіксовані за обліком, й, до виконання вироку по справі, не можуть свідчити про наявність чи відсутність порушень податкового законодавства.

Відповідачем при складанні акту не вказано, про проведення перевірки інших платників податків, та про виявлення під час вказаних перевірок фактів, які б свідчили про порушення платником податків законів України про оподаткування, витребування від позивача пояснень та документальні підтвердження з цього приводу. Посилання відповідача на запит № 52651/23-108/25 від 29.12.2009 року, наданий відповідачем у судовому засіданні, суд не приймає до уваги, так як у вказаному запиті міститься посилання на вищевказану постанову слідчого про проведення перевірки як на підставу для витребування документів. Як зазначалося вище, постанова слідчого про призначення проведення перевірки не є підставою для проведення перевірки, надання запитів, тощо.

Таким чином, посилання відповідача на п.1 ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»при проведенні перевірки є безпідставними та незаконними.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування своїх позовних вимог і вони підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0002902301/0 від 09.06.2010 року та № 0002892301/0 від 09.06.2010 року.

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення № 0008942301/0/1 від 20.09.2010 року, № 0008942301/1/1 від 11.11.2010 року, № 0008942301/1/2 від 08.12.2010 року винесені відповідачем за результатами розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення № 0002902301/0 від 09.06.2010 року та № 0002892301/0 від 09.06.2010 року, тобто за тих же правових підстав й керуючись тими ж фактичними даними та документами, суд вважає що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень - рішень № 0008942301/0/1 від 20.09.2010 року, № 0008942301/1/1 від 11.11.2010 року, № 0008942301/1/2 від 08.12.2010 року також підлягають задоволенню.

Позивачем не надано до суду доказів про винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0008942301/2/3, та його наявність, тому, суд вважає що позовні вимоги щодо його скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Спеціалізованого малого підприємства «Теплобуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень рішень та про визнання неправомірними дій по проведенню виїзної позапланової документальної перевірки, результати якої оформлені актом від 09.06.2010 року № 62/23-214/13879596 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси № 0002892301/0 від 09.06.2010 року, за яким Спеціалізованому малому підприємству «Теплобуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 180012 гривень (120008 гривень за основним платежем, 60004 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси № 0002902301/0 від 09.06.2010 року, за яким Спеціалізованому малому підприємству «Теплобуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 222515 гривень (150010 гривень за основним платежем, 72505 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси № 0008942301/0/1 від 20.09.2010 року, № 0008942301/1/1 від 11.11.2010 року, № 0008942301/1/2 від 08.12.2010 року за яким Спеціалізованому малому підприємству «Теплобуд» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1445,9 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст. 167 КАС України.

Суддя О.О.Стеценко

31 травня 2011 року