Постанова № 16078654, 16.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 р. № 2а-1502/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Воробець В.І.,

представника відповідача Савченко П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство по пуску, налагодженню, удосконаленню технологій та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС»(далі ВАТ «ЛьвівОРГРЕС») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2010 року № 0000682341/0 та від 06.01.2011 року № 0000682341/1.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновку відповідача щодо порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме завищення позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту, а подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обовязком покупця. Зазначає, що підставою для відповідальності платника податків є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту на момент перевірки такого платника податку. Позивач вважає, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з вказаного податку. Крім того, стверджує, що податкові накладні виписані та оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 02.03.2011 року, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту, внаслідок включення позивачем в податковий кредит суму ПДВ по податкових накладних, виписаних в попередніх періодах. Зазначає, що податковий кредит це період, за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Отже, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням є обовязком платника податку. Таким чином, за результатами звітного періоду платник податку зобовязаний сформувати як суму податкових зобовязань такого звітного періоду, так і суму дозволеного у цьому звітному періоді податкового кредиту. Крім цього, зазначає, що до податкового кредиту позивачем включено суму ПДВ по податковій накладній, складеній з порушенням порядку її заповнення. До податкового кредиту відповідних звітних періодів включено суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної без зазначення обовязкових реквізитів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач включив суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні. Включення таких даних без наявності податкових накладних є безпідставним. Зазначає, що при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані. Крім того, пояснив, що авансові платежі це платежі не за товари і послуги, які будуть поставлятися на суму авансу, а грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані) у майбутньому, з гарантійною забезпечувальною метою та для покриття початкових видатків, повязаних з виконанням умов договору. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Пояснив, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду. Правила, що передбачають формування податкових зобовязань продавця і податкового кредиту покупця в одному звітному періоді та дають можливість платнику своєчасно та в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування свого податкового кредиту. При цьому, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної, яку виписано у попередньому періоді, для платника податку покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця. Платник податку зобовязаний надати покупцю заповнену належним чином податкову накладну, при цьому відсутність хоча б одного з обовязкових реквізитів позбавляє покупця платника ПДВ, права на податковий кредит через невідповідність такої податкової накладної вимогам Закону. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львові від 14.12.2010 року № 0000682341/0 та від 06.01.2011 року № 0000682341/1. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ВАТ «ЛьвівОРГРЕС», що знаходиться за адресою: 79011, м. Львів, вул. Тютюнників, буд. 55, код ЄДРПОУ 00128504, зареєстрований виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 02.09.2010 року АА № 296042, та перебуває як платник податків на податковому обліку у ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

На підставі направлення від 23.11.2010 року № 964 згідно з ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «ЛьвівОРГРЕС»з питань достовірності відображення показників податкового зобовязання та податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.12.2010 року № 5963/23-409/00128504.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львові дійшла висновку, що в порушення п.п. 7.2.1 п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ВАТ «ЛьвівОРГРЕС»завищено податковий кредит за вересень 2010 року в сумі 86623 грн. 00 коп.

На підставі вказаного акту перевірки від 02.12.2010 року № 5963/23-409/00128504, згідно з п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.п. 7.2.1 п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ у Галицькому районі м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 року № 0000682341/0 та від 14.12.2010 року № 0000682341/1, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 112610 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж - 86623 грн. 00 коп., та штрафні (фінансові) санкції 25987 грн. 00 коп.

В матеріалах справи наявна представлена позивачем копія декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року та уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість до декларацій.

З матеріалів справи вбачається, що до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ в вересні 2010 року позивачем віднесено суму ПДВ в розмірі 1250049 грн. 00 коп., про що зазначено в рядку 17 розділу ІІ «Податковий кредит». Крім того, до складу податкового кредиту за вересень 2010 року позивачем віднесено суму ПДВ в розмірі 86623 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач отримав податкові накладні у вересні 2010 року. Отже, позивач включив суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому ним були отримані податкові накладні.

Також, судом встановлено, що до податкового кредиту за вересень 2010 року позивачем віднесено суму ПДВ в розмірі 41666 грн. 00 коп. згідно з податковою накладною від 16.08.2010 року № 31, виданій КНВУП «Енергоінженіринг».

Щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно з п.п. 7.7.4 п. 7.7 вказаної статті, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»передбачена можливість виправлення платником податку самостійно виявлених ним помилок у показниках раніше поданої декларації (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 вказаного Закону) шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення відповідних показників у складі податкової декларації.

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проведений вище аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»дає підстави вважати, що при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем до складу податкового кредиту були включені податкові накладні минулих звітних періодів.

З реєстру отриманих та виданих податкових накладних вбачається, що вказані податкові накладні були одержані позивачем у вересні 2010 року.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (зарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до ст. 7.2.6 вказаного Закону).

Представленими позивачем та наявними в матеріалах справи податковими накладними, банківськими виписками та рахунками підтверджені всі суми сплаченого позивачем податку у звязку з придбанням товарів (послуг).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту за вересень податкові накладні минулих звітних періодів, оскільки дата отримання податкової накладної за придбані товариством товари є датою виникнення у нього права на податковий кредит.

Правомірність віднесення позивачем вказаних сум ПДВ до складу податкового кредиту за вересень 2010 року підтверджує право позивача на бюджетне відшкодування таких.

Щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2010 року суми ПДВ в розмірі 41666 грн. 67 коп. згідно з податковою накладною від 16.08.2010 року № 31, виписаної КНВУП «Енергоінженірінг», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ згідно з податковою накладною від 16.08.2010 року № 31, виписаною КНВУП «Енергоінженірінг».

Згідно з положеннями договору поставки від 27.07.2010 року № 059/7П КНВУП «Енергоінженірінг»зобовязується поставити позивачу обладнання. Загальна вартість обладнання та послуг по договору складає 1597200 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 266200 грн. 00 коп. Крім того, позивач зобовязаний перерахувати аванс в розмірі 30% від загальної вартості обладнання і послуг.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 16.08.2010 року позивачем оплачено КНВУП «Енергоінжинірінг» авансовий платіж в сумі 250000 грн. 00 коп. згідно з договором поставки від 27.07.2010 року № 059/7П загальну суму 1590200 грн. 00 коп.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так як, КНВУП «Енергоінженіринг»не відпустив позивачу обладнання на авансову суму, у ВАТ «ЛьвівОРГРЕС»не було можливості надати такий перелік товарів. Таким чином, відповідний додаток міг бути наданий, у разі часткової поставки обладнання на суму авансового платежу в розмірі 250000 грн. 00 коп.

10.12.2010 року КНВУП «Енергоінжинірінг»складено додаток до податкової накладної № 31 від 16.08.2010 року, в якій зазначено суму авансового платежу та найменування товарів (послуг), наданих згідно з договором поставки від 27.07.2010 року № 059/7П.

Необґрунтованим, як таке, що не передбачено чинним законодавством України, є твердження ДПІ у Галицькому районі м. Львова про те, що на дату отримання попередньої оплати (у тому числі й часткової) продавець має здійснити нарахування податкових зобовязань з ПДВ та, відповідно, виписати та надати покупцеві податкову накладну на суму авансового платежу із зазначенням повної номенклатури поставки та кількості товарів, виходячи із відсотка авансового платежу щодо загальної вартості поставки.

Факт здійснення авансових платежів, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави позивачу включити суми ПДВ, сплачені в складі цих платежів, як складової ціни придбання, до податкового кредиту в звітному податковому періоді, на який припадає дата платежів.

Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наявна в матеріалах справи податкова накладна має всі необхідні реквізити, в ній заповнені всі графи, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Формулювання у графах податкових накладних, зокрема, зазначення в номенклатурі поставки (робіт, послуг) «авансовий платіж», відповідає умовам договору поставки та змісту платіжних документів, на підставі яких виписана податкова накладна.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкову накладну заповнено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2010 року суму ПДВ в розмірі 41666 грн. 67 коп.

Отже, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.12.2010 року № 0000682341/0 та від 06.01.2011 року № 0000682341/1 є протиправними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішенні Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львові від 14.12.2010 року № 0000682341/0 та від 06.01.2011 року № 0000682341/1.

3. Присудити на користь Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» (місцезнаходження: 79011, м. Львів, вул. Тютюнників, буд. 55, код ЄДРПОУ 00128504) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 травня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.