Постанова № 16075066, 27.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2011 р. м. Львів№ 2а-4563/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Панчишин Н.Я., представників позивача Шишки О.М., Накловича І.М., представника відповідача Савченка П.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп»до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,

Зміст позовних вимог та позиції сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотеп»звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006221521/0 від 16.10.2009 року, № 0006221521/1 від 25.12.2009 року, № 0006221521/3 від 14.05.2010 року та № 0006221521/4 від 15.03.2010 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перелічені вище податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі необґрунтованих припущень ДПІ у Галицькому районі м. Львова про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 38406,01 грн. внаслідок його формування на підставі податкових накладних минулих періодів без належного документального підтвердження причин такої затримки в їх отриманні від своїх контрагентів. Позивач спростовує як твердження податкової про необхідність документального підтвердження такої затримки, так і трактування права позивача на оскарження до органу державної податкової служби дій своїх постачальників щодо невчасного надання податкових накладних. З приводу останнього, позивач наголошує на тому, що це його право, а не обовязок, тому неподання такої скарги не може бути підставою для невизнання за ним права на податковий кредит. Відповідно до підп. 7.4.5. п. 7.4.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Однак, зауважує позивач, у законі не встановлено ніяких обмежень по строках отримання податкової накладної, не обмежено строк дії права на формування податкового кредиту та не визначено, що платник податку, який не відобразив своєчасно податковий кредит, втрачає право на такий кредит в майбутньому періоді. Тому при формуванні податкового кредиту у податкову декларацію за липень 2009 року включені суми ПДВ, підтверджені податковими накладними за травень та червень 2009 року, але отримані тільки у липні 2009 року. У попередніх періодах їх не враховано, що підтверджується податковими деклараціями за травень та червень 2009 року. З урахуванням наведеного вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати. Представники позивача у судовому засіданні таку позицію підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов. Мотивує їх тим, що при заповненні та поданні податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року платником допущено порушення Закону України «Про податок на додану вартість»шляхом включення до складу податкового кредиту липня 2009 року податкових накладних попередніх звітних періодів на загальну суму 38406,01 грн. Також стверджує, що платник не скористався правом включення до складу податкового кредиту травня-червня 2009 року сум податку по контрагентах без наявності податкових накладних шляхом подання на таких контрагентів скарги. В результаті зазначеного порушення орган ДПС визначив ТОВ «Екотеп»податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 40326,31 грн., у т.ч. 38406,01 грн. основного платежу, 1920,30 грн. фінансових (штрафних) санкцій.

Заслухав пояснення представників сторін, зясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин:

05 жовтня 2009 року державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова провела невиїзну (камеральну) документальну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Екотеп», про що складено акт № 2279/15-2/19332414 (далі акт перевірки, а.с. 50-53). Згідно з актом перевірки, встановлено включення до складу податкового кредиту у податковій декларації за липень 2009 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних минулих періодів, а саме: за травень 2009 року та червень 2009 року. Далі, з покликанням на норми ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»орган державної податкової служби зазначив про те, під час формування податкового кредиту платник податку має право на включення до його складу сум податку на підставі податкових накладних, фактично отриманих у податковому періоді, наступному за тим, у якому ці накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання. Проведеною документальною перевіркою, зазначено далі в акті перевірки, не встановлено подання ТОВ «Екотеп»до ДПІ у Галицькому районі м. Львова разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2009 року заяви зі скаргою на своїх постачальників: ПТЕП «Автотрансекспедиція», ТОВ «Атріс Транс»,ТОВ «Гофротара», Львівську торгово-промислову палату, ТОВ «Нова Книга», ТОВ «Сервіс компютерної техніки», ПП «Совекс-Юг», ТОВ ТД «Галпап», ТОВ «Юнайтед Форест»та не надано документального підтвердження затримки отримання податкових накладних минулих звітних періодів. У підсумку перевірки орган державної податкової служби дійшов висновку про порушення платником податку підп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 38406,01 грн. та, відповідно, заниження податкового зобовязання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 38406,01 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова 16.10.2009 року винесла податкове повідомлення-рішення № 0006221521/0, згідно з яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 38406,01 грн. у урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1920,30 грн., всього 40326,31 грн. (а.с. 27).

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Галицькому районі м. Львова, ТОВ «Екотеп»оскаржило його в адміністративному порядку, в підсумку якого усі три його скарги залишено без задоволення.

Суд встановив, що позивач включив до складу податкового кредиту липня 2009 року податкові накладні попередніх звітних періодів (датовані травнем червнем 2009 року) на загальну суму 38406,01 грн., з дотриманням строку давності в 1095 днів. Перелічені в акті перевірки податкові накладні зафіксовані в реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2009 року, та не використовувалися при формуванні податкового кредиту травня-червня 2009 року. На підтвердження правомірності заявленого податкового кредиту позивачем до суду надано копії перелічених в акті перевірки податкових накладних, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, а також звітні декларації за травень-липень 2009 року. Обставини реальності і товарності господарських операцій, оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей відповідачем не заперечувались, спір щодо правильності оформлення податкових накладних та щодо арифметичних обрахунків між сторонами відсутній.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

До набрання чинності Податковим кодексом України правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість регулював Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), відповідно до вимог пункту 2.2. статті 2 якого платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Підпункт 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 168/97-ВР визначає, що об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Зі змісту Закону випливає, що покупець вправі подати скаргу на контрагента, який вчасно не надав податкову накладну. Проте Закон не встановлює обовязок покупця на подання скарги.

З системного аналізу даних норм вбачається, що законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту, тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обовязку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обовязку для платника закон не містить, а тому суд не приймає посилання ДПІ у Галицькому районі м. Львова на те, що чинне законодавство не передбачає можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Суд також виходить з того, що відповідно до п. 1. ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на те, що правом прийняття, зміни та доповнення законів відповідно до Конституції України наділена Верховна Рада України, а функції та права ДПІ у Галицькому районі м. Львова чітко визначені ст. 8 та 11 Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №510-ХІІ, то трактування відповідачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», яке викладене в акті перевірки, за своєю правовою природою є доповненням цього закону, що знаходиться поза межами компетенції податкового органу.

В письмових запереченнях на позов відповідач покликається на те, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник податків таким правом не скористався, то вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. Суд вважає, що така позиція податкового органу знаходиться поза межами змісту п.п.7.2.3. та 7.5.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та є довільним їх трактуванням, що призвело, у даному випадку, до необґрунтованого донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість за липень 2009 року у сумі 38406,01 грн..

Враховуючи висновок суду про протиправність визначення органом ДПС позивачу податкового зобовязання з ПДВ у сумі 38406,01 грн., суд визнає протиправним і визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1920,30 грн. за несплату такого податкового зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Екотеп»підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № 0006221521/0 від 16.10.2009 року, № 0006221521/1 від 25.12.2009 року, № 0006221521/3 від 14.05.2010 року та № 0006221521/4 від 15.03.2010 року визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В звязку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0006221521/0 від 16.10.2009 року, № 0006221521/1 від 25.12.2009 року, № 0006221521/3 від 14.05.2010 року та № 0006221521/4 від 15.03.2010 року.

Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ «Екотеп»(м. Львів, вул. Архітекторська, 7/5; ідентифікаційний код 19332414) судові витрати у формі судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2011 року.

Суддя Москаль Р.М.